Ухвала

від 01.09.2014 по справі 816/4765/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року м. Київ К/800/56522/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2013

у справі № 816/4765/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12.07.2013 № 0000882308, № 0000902308 та № 0000922308.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, позовні вимоги задоволені.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Мотів», ТОВ «Крок-ЛТД» за період з 01.01 по 30.09.2012, складено акт № 13/1601/32017261 від 26.06.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 44.1 ст. 44 , п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 217 715 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2012 року на суму 86 961 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 130 754 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 207 348 грн., в т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ «Крок-ЛТД» за січень 2012 року на суму 82 820 грн., по взаємовідносинах з ТОВ «Мотів» за серпень 2012 року в сумі 24 417 грн., за вересень 2012 року в сумі 100 111 грн.

12.07.2013, на підставі виявлених під час проведення перевірки порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000882308 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 321 629,21 грн., в т.ч.: 214 419,47 грн. основного платежу та 107 209,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000902308 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 311 022 грн., в т.ч.: 207 348 грн. основного платежу та 103 674 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000922308 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 15 693 грн.

Підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки податкового органу про те, що господарська діяльність контрагентів позивача ТОВ «Мотів» та ТОВ «Крок-ЛТД» носить ряд ознак фіктивності, зокрема, зазначені контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також мали господарські взаємовідносини з «сумнівними» контрагентами, внаслідок чого сформовані за рахунок ТОВ «Мотів» та ТОВ «Крок-ЛТД» витрати та податковий кредит позивача відповідачем правомірними не визнані.

Крім того, судами встановлено, що між ТОВ «Мотів» (постачальник) та філією «Копилянська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор» (покупець) укладено договір № 10 від 06.08.2012, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця бітум дорожній БНД 60/90 та договір № 12 від 01.09.2012, на умовах якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця щебеневу продукцію.

20.10.2011 між ТОВ «Крок-ЛТД» (постачальник) та філією «Полтавський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» (покупець) укладено договір поставки б/н, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця щебеневу продукцію

Факт виконання зобов'язань за вказаними договорами судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, виписками по рахунку філії «Копилянська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор» та платіжними дорученнями.

Окрім того, позивачем отримання та оприбуткування бітуму БНД 60/90 та щебеневої продукції від ТОВ «Крок-ЛТД» та ТОВ «Мотів» відображено у кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що фактичні обставини справи свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат за відповідний період кошти, спрямовані на оплату товарів, отриманих від ТОВ «Мотів» та ТОВ «Крок-ЛТД».

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Мотів» та ТОВ «Крок-ЛТД», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний