Ухвала

від 22.09.2014 по справі 820/4775/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2014 р. м. Київ К/800/46849/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Гончар Н.О.

за участю представника позивача - Бондаренка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2013

у справі № 820/4775/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.01.2013 № 0000052301, № 0000062301, № 0000072301.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «ГАЛІОН» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, складено акт № 10/22-047/35902411 від 10.01.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 44.1 ст. 44, п. п. 135.1, 135,2, 135.4 ст. 135, та п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1 646 788 грн.; пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.2, 138.4, 138.6, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. 3 п. 144.1 ст. 144, п. п. 146.11, 146.12 ст. 146, п. 153.7 ст. 153 ПК України, а саме: безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 3 626 751,00 грн., збільшено об'єкт оподаткування на суму 1 985 963 грн.; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 193.1 ст. 193, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 10 підр. 2 р. ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 94 006 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) на суму 109 757 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.01.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000052301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 468 577,50 грн., у т.ч.: 460 714 грн. основного платежу та 7 863,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000062301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113 620 грн., у т.ч.: 94 006 грн. основного платежу та 19 614 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000072301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 109 757 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугував висновок контролюючого органу про те, що підприємством у перевіряємий період було безпідставно завищено суму витрат, що формують собівартість реалізованих послуг на суму орендної плати по транспортним засобам, які фактично не використовувались у господарській діяльності; витрат із заміни шин, пробіг яких не відповідає нормам експлуатаційного пробігу; витрат по паливно-мастильних матеріалах по первинним документам, не оформленим відповідно до вимог діючого законодавства; витрат на компенсацію залізничного тарифу, що не підтверджені відповідними первинними документами та витрат на поліпшення та ремонт основних фондів, внаслідок перевищення 10-відсоткового ліміту сукупної балансової вартості всіх основних фондів на початок звітного року.

Матеріалами справи встановлено, що 17.03.2011 між ТОВ «ГАЛІОН» (орендар) та ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» (орендодавець) було укладено договір оренди транспортної техніки № 05 04, відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язаний передати в оренду автотранспортні засоби у кількості 14 шт. (серед яких 12 самоскидів БелАз-7540А, автонавантажувач АП-40814 та тягач БелАЗ-7523), а орендар зобов'язаний прийняти в оренду зазначені транспортні засоби на строк, визначений договором. Орендна плата відповідно до умов договору становить 186 769,96 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ - 31 128,33 грн.

В подальшому сторонами договору було укладено додаткову угоду № 3 від 01.08.2011, згідно якої орендодавець передає в оперативну оренду орендарю додатково до вищезазначених - транспортні засоби у кількості 5 шт., серед яких 4 самоскиди Катерпіллер-730 та тягач БелАЗ-7523. Орендна плата становить 58 405,51 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 9 734,25 грн.

Передача майна в оренду оформлена актами прийому-передачі транспортних засобів. Витрати по орендній платі акумулювалися ТОВ «ГАЛІОН» на бух. рахунку 2311 «Виробництво».

30.12.2011 згідно акту орендарем повернуто, а орендодавцем прийнято всі транспортні засоби, які надавались в оренду, з урахуванням додаткової угоди № 3.

Контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки деякі одиниці транспорту не використовувались у господарській діяльності щомісячно (факту перевезення вантажу не було), то позивачем безпідставно завищено витрати що формують собівартість реалізованих послуг на суму орендної плати по транспортним засобам, які не використовувались у господарській діяльності, що призвело до завищення задекларованого показника у рядку 05 Декларацій за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 на суму 395 264,18 грн.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 427197, одним із основних видів діяльності ТОВ «ГАЛІОН» є вантажний автомобільний транспорт (49.41 - код за КВЕД - 2010).

Ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України серії АГ № 502350 надано право ТОВ «ГАЛІОН» з 02.11.2010 на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якої підприємству дозволено здійснювати внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

З метою забезпечення безперервного та належного виконання договорів з надання послуг по перевезенню вантажів замовникам Наказом по підприємству № 31 від 18.03.2011 затверджено забезпечення наявності чергових одиниць техніки в технічно справному стані, а саме; автонавантажувач, тягач та ін. Встановлено, що така техніка призначена для виконання транспортних послуг у випадку необхідної заміни автотранспортної техніки, яка в процесі надання послуг вимагає термінового ремонту, або для переміщення її за місцем дислокації. Також даним Наказом № 31 від 18.03.2011 передбачено забезпечення в технічно справному стані резервних автомобілів для перевезення вантажів.

Необхідність укладення вищезазначеного договору оренди транспортної техніки була зумовлена відсутністю на підприємстві достатньої кількості власних транспортних засобів, які б забезпечували виконання статутних завдань щодо перевезення вантажів та здійснення господарської діяльності позивача.

Матеріалами справи також встановлено, що 17.03.2011 між ТОВ «ГАЛІОН» (виконавець) та ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» (замовник) було укладено договір про надання послуг № 12 42, за умовами якого виконавець зобов'язується відповідно до заявок замовника здійснювати перевезення сировини та розкривних порід замовника; виконавець зобов'язаний забезпечити своєчасне подання справного та придатного для здійснення перевезень автомобільного рухомого складу до всіх пунктів навантаження відповідно до заявок замовника; за ненадання автомобілів для перевезення вантажу виконавець зобов'язаний сплатити замовнику неустойку у розмірі 10% від вартості заявленого до перевезення в поточному місяці вантажу.

01.07.2011 між ТОВ «ГАЛІОН» (виконавець) та ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)» (замовник) укладено договір на погрузку та доставку річного піску № GL/01/07/2011, згідно з яким виконавець, в строки, по маршруту, в асортименті та кількості, вказаних у заявках замовника, приймає на себе обов'язки здійснити погрузку та доставку автомобільним транспортом піску річного, що належить замовнику, із пункту відправлення в пункт призначення та передати вантаж особі, уповноваженій замовником на отримання вантажу, а замовник приймає на себе обов'язки здійснити оплату вартості послуг виконавця.

Як встановили суди попередніх інстанцій, спірним в даному випадку є те, що в певні місяці деякі транспортні засоби не використовувались підприємством, тобто відсутній дохід від реалізації наданих послуг, що на думку податкового органу свідчить про відсутність у позивача права на віднесення їх до складу витрат, що формують собівартість реалізованих послуг, оскільки орендар має право включати до складу витрат орендні платежі, тільки, якщо об'єкт оренди використовується у господарській діяльності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, облік руху та списання на підприємстві пального, придбаного та витраченого для роботи вантажного автомобіля, проводився на підставі відповідних подорожніх листів.

При обробці всіх подорожніх листів по роботі вантажних автомобілів, витрати на паливно-мастильні матеріали акумулювались підприємством на бух. рахунку 2311 «Виробництво».

У бухгалтерському обліку ТОВ «ГАЛІОН» списання пального для роботи вантажних автомобілів у кар'єрі відображено в сумі 2 345 369,85 грн.

За наслідком проведеної податковим органом у суцільному порядку перевірки наданих позивачем подорожніх листів був встановлений факт їх неправомірного заповнення, а саме не вказані номера товарно-транспортних накладних у подорожніх листах (крім того ТТН не прикладені до подорожніх листів, а окремо до перевірки не надавались), не вказано кількість перевезених тон (у графі 44).

Крім того, встановлено, що відповідно до подорожніх листів нормативні витрати палива на автомобілі БелАЗ-7540А становлять 128 л. на 100 км., а згідно затверджених наказів про затвердження норм витрат паливно-мастильних матеріалів по підприємству, затверджені норми на автомобілі БелАЗ-7540А становлять 144 л. на 100 км, що впливає на правомірність списання паливно-мастильних матеріалів.

Також встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі техніки в оренду по всіх одиницях техніки у графі «Показники спідометра» проставлені прочерки.

На думку податкового органу, позивачем було також безпідставно завищено витрати що формують собівартість реалізованих послуг на суму витрат по паливно-мастильних матеріалах, оскільки первинні документи не оформлені відповідно до вимог, встановлених діючим законодавством, що призвело до завищення задекларованого показника у рядку 05 Декларацій за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 у сумі 2 345 369,85 грн.

Судами обох інстанцій також встановлено з підтвердженням матеріалів справи (актів визначення технічного стану, актів на списання автомобільних шин, актів виконаних робіт з технічного обслуговування основних засобів), що у зв'язку з пошкодженням автомобільних шин внаслідок експлуатації транспортних засобів, що позбавляло підприємство можливості використовувати транспортні засоби за їх призначенням, підприємством були виконані роботи з заміни перших.

Вказані витрати були акумульовані позивачем на бух. рахунку 2311 «Виробництво» та увійшли до складу сформованої собівартості послуг по перевезенню сипучих матеріалів.

Згідно декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, вбачається, що відповідно до Таблиці 2 (Розрахунок амортизаційних відрахувань) сукупна балансова вартість на початок розрахункового кварталу складає 2 450 719 грн.

Тобто, 10 відсотків від балансової вартості складає 245 072 грн., що є більшим ніж витрати із заміни шин - 111 350 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що сума витрат, яка пов'язана з заміною шин на п'яти транспортних засобах, не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

Спірним у даному випадку є посилання податкового органу на те, що вказані роботи повинні відноситись до операцій з ремонту (поліпшення) основних засобів, в зв'язку з чим, вони мають обліковуватись з урахуванням норм п. 146.11 та 146.12 ст. 146 ПК України.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ГАЛІОН» у спірний період здійснювало також діяльність з оптової реалізації будівельних матеріалів.

Так, між ТОВ «ГАЛІОН» (покупець) та ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» (продавець) було укладено договори поставки цементної продукції № 01-05/12 від 10.01.2012 та № 01 05 від 22.02.2011, за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця цементну продукцію в асортименті, кількості та строки, визначені даним договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених даним договором; вантажоодержувачем є особа вказана покупцем, на адресу якої належить здійснити поставку товару; поставка товару проводиться залізничним транспортом, на умовах (базис поставки) СРТ (фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення зазначається у Специфікації), в редакції Інкотермс-2010, якщо інше не передбачено додатками (Специфікаціями) до дійсного договору. Станція відвантаження - станція Шебелинка Харківської області (або станція Краматорськ Донецької області). Місце призначення - зазначається в заявці покупця. Датою поставки (переходу права власності на товар) вважається дата календарного штемпеля станції відправника в перевізних документах, засвідчуючи про приймання товару залізничною дорогою до перевезення; ціна і вартість товару встановлюється в Специфікації (Додаток № 2 до договору) на умовах поставки, обумовленій діючим договором. В ціну товару включаються витрати до моменту його поставки, витрати на транспортування товару відповідно до умов договору (базиса) поставки, інші витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, указаного покупцем у заявці.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «ГАЛІОН» проводить реалізацію цементу придбаного по договору № 01 05 від 22.02.2011 та № 01-05/12 від 10.01.2012 не лише на умовах поставки залізничними вагонами, але і на умовах самовивозу.

Також, в ході перевірки, були перевірені всі наявні до вказаного договору Специфікації, за якими поставка товару проводиться залізничним транспортом, на умовах (базис поставки) СРТ (фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення зазначається у Специфікації), крім того Специфікації складені окремо до кожного місця поставки (залізничної станції).

При досліджені Специфікацій було встановлено, що ціни товару в розмірі марок абсолютно ідентичні та не враховано те, що доставка товару проводиться на різні відстані, різні залізничні вилки, різні напрямки тощо, тобто відповідно до вказаних специфікацій витрати на транспортування які входять до ціни товару не посилаються на вартість перевезень до конкретної станції, а розраховані в середньому на 1 тонну.

Враховуючи, що в ціну товару входять витрати на транспортування без посилання на вартість перевезень до конкретної станції, а розраховані в середньому на 1 тонну, то в ході перевірки податковим органом було зроблено розрахунок залізничного тарифу з вартості 1 тонни цементу згідно якого вартість залізничного тарифу з вартості 1 тонни цементу становить 31,30 грн. без ПДВ.

З огляду на вищевикладене, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем до витрат, що формують собівартість реалізованого товару (цементу), який придбаний згідно договорів № 01-05/12 від 10.01.2012 та № 01 05 від 22.02.2011, а реалізований на умовах «самовивозу», було безпідставно включено витрати щодо компенсації залізничного тарифу, які не підтверджені відповідними первинними документами та фактично не були понесені.

На думку податкового органу позивачем було безпідставно завищено витрати, що формують собівартість реалізованих послуг на суму залізничних перевезень по товарам, реалізацію яких проведено з франко-складу, тобто на умовах самовивозу від виробника, що призвело до завищення задекларованого показника у рядку 05 Декларації за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 на суму 581 881 грн.

Згідно додаткових угод від 12.01.2012 та від 14.03.2011 до договору № 01-05/12 від 10.01.2012 визначено, що оскільки поставка товару продавцем здійснюється на підставі заявок покупця, у випадку відсутності у заявці інформації, необхідної для здійснення поставки на умовах СРТ, а саме: місце призначення, кількість та тип вагону, номер гілки, код станції та код отримувача товару, продавець здійснює поставку замовленого покупцем товару шляхом надання його в розпорядження покупцю на майданчику продавця. Умови поставки - EXW в редакції Інкотермс-2010; у випадку здійснення поставки на обумовлених у п.1 даної Додаткової угоди умовах ціна товару, узгоджена сторонами в Специфікаціях до Договору поставки цементної продукції залишається незмінною та застосовується у всіх випадках поставки по даному договору.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши всі наявні Специфікації до договору № 01 05 від 22.02.2011, встановили, що у всіх Специфікаціях визначено, що ціни вказані на умовах EXW, СРТ (фрахт/перевезення сплачені до станції призначення, вказаної у письмовій заявці).

Таким чином, у заявках на поставку продукції позивач зазначав марку та кількість необхідного товару, дату поставки, реквізити отримувача товару. За умови необхідності поставки товару залізничним транспортом у заявках, в тому числі, зазначалася кількість та тип необхідних залізничних вагонів, станція призначення, коди станції та отримувача товару, номер гілки.

З урахуванням домовленостей сторін поставка товару по даним договорам здійснювалась продавцем на умовах СРТ (залізничний транспорт) та/або EXW (майданчик продавця) в редакції Інкотермс-2010.

Подальша реалізація придбаного товару здійснювалася на умовах поставки, які були ідентичні умовам придбання. Якщо позивач придбавав партію товару на умовах СРТ (залізничний транспорт), подальша реалізація такого товару здійснювалася позивачем на умовах СРТ (залізничний транспорт), а за умови придбання позивачем партії товару на умовах EXW (площа ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА»), подальша реалізація такого Товару здійснювалася позивачем на умовах EXW (площа ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА»).

При цьому, згідно із умовами Інкотермс-2010 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), термін базис поставки на умовах СРТ відповідно означає, що продавець здійснює поставку товару перевізнику чи іншій особі, призначеній продавцем, в узгодженому місці, та несе витрати на перевезення.

Отже, за умови поставки товару позивачу шляхом надання його на площах продавця згідно умов ціна товару не включала в себе транспортні витрати, у зв'язку з їх відсутністю.

На підтвердження здійснення операцій поставки цементної продукції, в тому числі її транспортування, відповідно до умов договорів між ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» і ТОВ «ГАЛІОН» № 01-05/12 від 10.01.2012 та № 01 05 від 22.02.2011, позивач надав належним чином оформлені видаткові і товарно-транспортні накладні.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до положень пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Крім того, згідно із абз. 28 Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, закріплено визначення поняття «транспортна послуга», що включає в себе перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до норм п. 8.1 вказаних Правил типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються Перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.

Відповідно до п. 3.2 Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20 травня 2006 року № 488 норми застосовують для списання пневматичних шин, якщо фактичний пробіг пневматичних шин досягає установлених норм.

В свою чергу, вказана обставина не є єдиною умовою для списання автомобільних шин.

В разі виявлення експлуатаційних чи виробничих дефектів, з якими пневматичні шини не допускають до експлуатації з огляду на небезпечність їхнього технічного стану або не ремонтують через неприйнятні витрати, шини списують на підставі акта, складеного за вимогами чинних правил експлуатації шин, незалежно від того, чи відповідає їхній фактичний ресурс Нормам.

Згідно із вимогами п. 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 № 102 визначено, що операції щодо заміни на дорожніх транспортних засобах шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

Таким чином, враховуючи вищезазначені Положення, операції із заміни шин підпадають під визначення ремонту, як комплексу операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів, та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин, а тому, обґрунтовано були включені до складу загальновиробничих витрат.

Відповідно до пп. пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України).

Оскільки, в судовому порядку встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення суми витрат до складу витрат по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами та помилковість висновків акту перевірки про завищення позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко