Ухвала

від 24.09.2014 по справі 2а-14641/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/24389/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника відповідача Коваленка А.О.

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 по справі №2а-14641/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-індустріальна Компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-індустріальна Компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 №0000382305/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва 28.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-індустріальна Компанія» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквамарин-ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія-Прогрес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Лімітед» за квітень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за квітень 2010 року в розмірі 538000,00грн.

В ході перевірки було встановлено, що при відпрацюванні податкової декларації з податку на додану на вартість за квітень 2010 року та Додатку №5 до декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-індустріальна Компанія» встановлені відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквамарин-ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія-Прогрес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Лімітед», які не подали декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 17.09.2010 №4110/23-522-31307991 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 №0000382305/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 807000,00грн., у тому числі 538000,00грн. - основний платіж та 269000,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-індустріальна Компанія» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквамарин-ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія-Прогрес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Лімітед» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактурами, банківськими виписками.

Здійснення оплати за відповідними договорами, в тому числі податку на додану вартість, підтверджується виписками по рахунку позивача.

В той же час, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного декларування та сплати ними податкових зобов'язань до бюджету.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 №0000382305/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 по справі №2а-14641/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв