Ухвала

від 09.10.2014 по справі 826/652/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/652/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Кравчук Ю.Д.,

від відповідача Гаврилюк М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобол Мобілья» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 вересня 2013 року № 000016150122.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2014 року позов задоволено .

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2013 року ТОВ «Глобал Мобіля» подало до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період червень 2013 року з Додатком 2 і Додатком 5. В Податковій декларації за червень 2013 року відображені наступні показники: ряд. 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21.1 + рядок 21.2 + рядок 21.3) - 84 547 грн.; рядок 22 - 84 547 грн.; рядок 23 - прочерк; рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23)(значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» - 84 547 грн. В Додатку 2 відображено наступний показник - за листопад 2012 року в сумі 84 547 грн.

Крім того, цього ж дня підприємство подало до ДПІ як самостійний документ Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок звітний період липень 2013 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - березень 2013 року) з доданими до нього Додатком 2 і Додатком 3. В даному Уточнюючому розрахунку за липень 2013 року відображені наступні виправлені показники: ряд. 21.1 - 105 182 грн. і рядок 21.2 - 111 824 грн.; рядок 22 - 179 693 грн.; рядок 23.1 - 116 529 грн. (зі знаком «-») і рядок 23.2 - 111 824 грн.; рядок 24 - 184 398 грн. В Додатку 2 відображено наступний показник - за серпень 2012 року в сумі 184 398 грн., а в Додатку 3 - 4 705 грн. (зі знаком «-»).

В серпні 2013 року працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ «Глобал Мобілья» (ідентифікаційний код 34694694) з податку на додану вартість в частині бюджетного відшкодування (показник рядку 23.2) в розмірі 111 824 грн. згідно Уточнюючого розрахунку до Податкової декларації за звітний період червень 2013 року (реєстр. № 9041868972 від 14.07.2013р.).

Результати перевірки відображено в акті від 12.08.2013р. № 69/10-01-61, в якому податковим органом за наслідками проведення камеральної перевірки Уточнюючого розрахунку позивача встановлено порушення норм п. 200.1 і п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. 4.6.4 і пп. 4.6.5 п. 4.6 розд. V, п. 12.2 розд. ІІІ Порядку № 1492, що полягає у неподанні разом з Уточнюючим розрахунком обов'язкових при формуванні показників рядку 23.2 додатків - Додатку 2 (Д2) і Додатку (Д3).

Виходячи з цього, контролюючий орган прийшов до висновку про завищення підприємством внаслідок допущеного порушення значення бюджетного відшкодування (показника рядку 23.2) на суму 111 824, 00 грн., що мало наслідком прийняття 10 вересня 2013 року податкового повідомлення-рішення (форми «В1») за № 000016150122, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 111 824, 00 грн. згідно податкової декларації за звітний період червень 2013 року (реєстр. № 9041868972 від 14.07.2013р.), та визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27 956, 00 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до органів доходів і зборів рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013р. № 6974/10/26-15-10-06-01 та Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013р. № 18932/6/99-99-10-01-15 первинна та повторна скарги ТОВ «Глобал Мобілья» на податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013р. за № 000016150122 були залишені без розгляду.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення (форми «В1») за № 000016150122 від 10.09.2013, прийняте, відповідачем, протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про завищення підприємством розміру бюджетного відшкодування (показник рядку 23.2 Декларації) на суму 111 824, 00 грн. щодо податкової звітності за звітний період червень 2013 року не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини склалися у зв'язку з неврахуванням податковим органом при прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість уточнюючого розрахунку позивача, поданого внаслідок самостійно виявлених помилок звітний період липень 2013 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - березень 2013 року) з доданими до нього Додатком 2 і Додатком 3.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підставою для його прийняття стало порушення позивачем вимог п. 200.1 і п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. 4.6.4 і пп. 4.6.5 п. 4.6 розд. V, п. 12.2 розд. ІІІ Порядку № 1492, що полягає у неподанні разом з Уточнюючим розрахунком обов'язкових при формуванні показників рядку 23.2 додатків - Додатку 2 (Д2) і Додатку (Д3).

Положеннями п.п. 200.1., 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями пп. 4.6.4 п. 4.6 наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» передбачено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно з пп. 4.6.5. п. 4.6 вказаного наказу платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 п. 4.6 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

Відповідно до п. 3 розд. IV Порядку № 1492, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Таким чином, подання до уточнюючого розрахунку передбачених Порядком № 1492 Додатку 2 та Додатку 3, є обов'язковим.

З матеріалів справи судом встановлено, що Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок звітний період липень 2013 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - березень 2013 року) з доданими до нього Додатком 2 і Додатком 3 було направлено позивачем до податкового органу засобами електронного зв'язку.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом не надано платнику податків згідно з вимогами п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України письмової відмови у прийнятті Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період липень 2013 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - березень 2013 року) через неподання Додатку 2 і Додатку 3.

У зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що вказаний Уточнюючий розрахунок вважається прийнятим.

Виходячи з цього, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 200.1 і п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. 4.6.4 і пп. 4.6.5 п. 4.6 розд. V, п. 12.2 розд. ІІІ Порядку № 1492, що полягає у неподанні разом з Уточнюючим розрахунком обов'язкових при формуванні показників рядку 23.2 додатків - Додатку 2 (Д2) і Додатку (Д3) не відповідає дійсним обставинам справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року № 000016150122 винесене відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів невизнання Уточнюючого розрахунку позивача у порядку, визначеному законодавством, а тому колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача по винесення на цій підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є незаконними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська Ухвалу в повному обсязі виготовлено 13.10.2014 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.