Ухвала

від 26.08.2014 по справі 2а-1670/4474/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Київ К/9991/8856/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року

у справі № 2а-1670/4474/11

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Кременчукнафтогаз»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу «Кременчукнафтогаз» (далі - АТЗТ «Кременчукнафтогаз»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004682301/1622 від 13 травня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТЗТ «Кременчукнафтогаз» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АТЗТ «Кременчукнафтогаз» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектромонтаж» за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2493/23-209/13940288 від 22 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004682301/1622 від 13 травня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 301,06 грн. (15 440,85 грн. - основний платіж, 3 860,21 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення АТЗТ «Кременчукнафтогаз» підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Промелектромонтаж».

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на відсутність у постачальника позивача управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а також неперебування ТОВ «Промелектромонтаж» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем коректорів СПГ-741, перетворювачів абсолютного тиску, термоперетворювача опору, перетворювача різниці тиску у ТОВ «Промелектромонтаж» в охоплений перевіркою період засвідчується належним чином складеними рахунками-фактурами, податковими накладними, накладними, платіжними дорученнями, що відповідачем не заперечується.

Придбані у контрагента товарно-матеріальні цінності використано товариством у власній господарській діяльності, а саме - реалізовано Приватному підприємству «Інженерний центр «Енергоексперт», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірних поставок, що, в свою чергу, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника або від його перебування за юридичною адресою, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.