Постанова

від 30.09.2014 по справі 910/8864/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 910/8864/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.09.2014 року по справі № 910/8864/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 11.08.2014 року) по справі № 910/8864/14 (суддя - Мельник В.І.)

За позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до публічного акціонерного товариства "Укрбудресурси"

про стягнення 7 090 400,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрбудресурси" про стягнення 7 090 400,40 грн.

02.07.2014 року відповідач подав через канцелярію суду заяву про застосування строку позовної давності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року у справі № 910/8864/14 позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Укрбудресурс" на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 2 970 511 грн. - процентів за користування кредитними коштами, 208 191,80 грн. - пені за прострочення погашення процентів за кредитом, 32 886,00 грн. - судового збору. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення в частині відмови позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2 399 939,00 грн. та пені у розмірі 121 996,90 грн. та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позов та стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 2 399 939,00 грн. та пені у розмірі 121 996,90 грн.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року по справі № 910/8864/14 прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до провадження і призначено перегляд рішення на 30.09.2014 року.

Публічним акціонерним товариством "Укрбудресурси" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року у справі № 910/8864/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

25.09.2014 року від публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" надійшли документи на виконання ухвали суду, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року скасувати в частині відмови позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2 399 939,00 грн. та пені у розмірі 121 996,90 грн.. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позову та стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 2 399 939,00 грн. та пені у розмірі 121 996,90 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року по справі № 910/8864/14 - необхідно залишити без змін, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2007 року між ПАТ "Укрсиббанк" (позивач, банк) та ВАТ "Укрбудресурси" (відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 11140243000 (а.с. 8-18).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті з лімітом у розмірі 1 400 000,00 грн., а позивальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 11.04.2017 року, згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 17,50 % річних (а.с. 20).

Погашення кредиту повинно було відбуватись щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.5 Кредитного договору відбувається з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.

Додатковою угодою № 1 від 30.07.2007 року до кредитного договору сторони домовились про те, що збільшили розмір кредитної лінії на 1 000 000,00 грн., внаслідок чого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 2 400 000,00 грн., також сторонами було зменшено строк кредитування, внаслідок чого відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти не пізніше 30.07.2010 року (а.с. 19).

Додатковою угодою № 2 від 19.06.2008 року сторони змінили графік погашення кредиту, а додатковою угодою № 3 від 27.06.2008 року сторони домовились про те, що з 27.06.2008 року за користування кредитними коштами встановлюється відсоткова ставка у розмірі 20,90 % річних, а за користування коштами понад встановлений кредитним договором строк встановлюється процентна ставка у розмірі 41,80 % річних (а.с. 21-23).

Пунктом 7.1 договору визначено, що за порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, позивач має право вимагати від відповідача додатково сплатити позивачу пеню у розмірі 10,00 % річних від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

20.03.2014 року від банку було направлено позичальнику вимогу про виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 11140243000 від 11.04.2007 року та сплатити заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі та процентів у сумі 6 595 802,55 грн. (а.с. 31).

Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.

У зв'язку з чим, позивач подав позов в якому просив стягнути з відповідача борг у сумі 2 399 939,00 грн., а також 4 360 272,70 грн. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 121 996,90 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 208 191,80 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом та судові витрати.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, станом до 30.07.2010 року позичальник повинен був повернути кредит у повному обсязі, доказів зазначеному не надано.

Разом з тим, відповідач 02.07.2014 року подав через канцелярію суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача.

Заяву мотивовано тим, що умовами додаткової угоди № 1 від 30.07.2007 року сторони змінили строк повернення кредитних коштів до 30.07.2010 року, і позивач мав право пред`явити позов до відповідача з вимогою погасити наявну заборгованість з 31.07.2010 року по 31.07.2013 року.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна даність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, з зазначеним позовом позивач звернувся 12.05.2014 року, а строк позовної давності закінчився 31.07.2013 року, строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 399 939,00 грн. боргу по поверненню кредитних коштів, сплинув 31.07.2013 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 2 399 939,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення пені у розмірі 121 996,90 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, то дана вимога також задоволенню не підлягає, оскільки сплинув строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі 2 399 939,00 грн. При таких даних відсутні підстави для нарахування пені на даний борг.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 4 360 272,70 грн. по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.1.3.5 договору відповідач був зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця з 01 по 10 число сплачувати проценти за користування кредитом.

За період з 28.07.2007 року по 31.03.2014 року відповідач не сплачував проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого за вказаний період у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 4 360 272,70 грн. по сплаті процентів за користування кредитними коштами, разом з тим з урахуванням вищевказаної заяви про застосування строку позовної давності стягненню підлягає 2 970 511,00 грн., які нараховані на суму не повернутих кредитних коштів у розмірі 2 399 939,00 грн., за період з 31.05.2011 року по 31.03.2014 року у розмірі 41,8 % річних.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року, постанові Вищого господарського суду України № 5015/2089/12 від 12.12.2012 року, постанові Вищого господарського суду України № 5015/2087/12 від 07.03.2013 року.

Також позивач просив стягнути з відповідача 208 191,80 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним, а тому позивач правомірно нарахував відповідачу 208 191,80 грн. пені за прострочення погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року у справі № 910/8864/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року по справі № 910/8864/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року у справі № 910/8864/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8864/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов