Постанова

від 07.10.2014 по справі 37/209-35/215

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 37/209-35/215

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Гаркавенко С.В. - за дов.

від відповідача: Коблай І.А. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014

у справі № 37/209-35/215 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

про стягнення 1 109 443, 57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі, відповідач) про стягнення з останнього (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.07.2004) 729 714,00 грн. основного боргу, 71 058,03 грн. інфляційних нарахувань, 25 266,53 грн. 3 % річних, 71 515,71 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 310916 (далі, Договір) теплову енергію у гарячій воді за період з 01.05.2001 по 01.04.2004.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2004 у справі № 37/209 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 87791,61 грн. заборгованості, 515,71 грн. пені та 28,64 грн. 3 % річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги. суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії мав здійснюватись з урахуванням вимог Правил користування електричною та тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР № 310 від 06.12.1981.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2005 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2004 у справі № 37/209 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2005 у справі № 37/209, господарський суд помилково дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин Правил користування електричною та тепловою енергією від 06.12.1981, оскільки до правовідносин мали застосовуватись Правила користування тепловою енергією від 28.10.1999, які діяли на території України до листопада 2002 року та, відповідно, зазначив, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно дослідити положення спірного Договору на предмет їх відповідності Правилам користування тепловою енергією від 28.10.1999, затвердженим наказом Міністерства енергетики України, Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України № 307/262 від 28.10.1999; визначити, якими саме положеннями законодавства керувалися сторони при укладенні цього договору та, відповідно, якими положеннями законодавства та договору врегульовується питання щодо порядку визначення обсягу поставленої згідно з договором теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2005 справу № 37/209 прийнято до провадження та присвоєно їй новий номер № 37/209-35/215.

16.12.2005 представником позивача була подана заява про уточнення розміру позовних вимог, яка за змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог до 1 109 443,57 грн., з яких: 810 597,19 грн. сума основного боргу (за період з 01.07.2001 по 01.05.2005), 1 11906,54 грн. інфляційні нарахування, 29 178,68 грн. три проценти річних та 157 761,16 грн. пені. На вимогу ухвали суду від 08.11.2005 позивачем надано розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань (без врахування сальдо станом на 01.01.2004), відповідно до якого 3% річних - 6875,38 грн., а інфляційні - 25642,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі № 37/209-35/215 позов було задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 667 565,64 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 157 761,16 грн. пені, 6 875,38 грн. трьох процентів річних, 1 533,64 грн. державного мита та 106,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Провадження в частині стягнення 168 673,81 грн. припинено.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі № 37/209-35/215 мотивоване тим, що відповідач належним чином своїх зобов'язань перед позивачем за Договором у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору; обсяг використаної теплової енергії, а також суму надходжень коштів за використану теплову енергію не спростував. Водночас, під час розгляду справи в суді відповідачем було погашено 168 673,81 грн. боргу, а тому провадження у цій частині було припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі № 37/209-35/215 в частині стягнення заборгованості у розмірі 667 565,64 грн. з урахуванням індексу інфляції, пені у розмірі 157 761,16 грн., 3 % річних у розмірі 6 875,38 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначає про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

За твердженнями апелянта, для постачання теплової енергії у гарячій воді до будинків ПАТ «Київенерго» зобов'язане подати на межу розмежування теплоносій з температурою у відповідності до зовнішньої температури повітря по температурному графіку. Однак, ПАТ «Київенерго» подавало теплоносій з температурою, що не перевищувала +70 градусів, яка відповідає температурі зовнішнього повітря +3 градуси, саме тому занижені параметри теплоносія не забезпечували санітарних норм обігріву приміщень та нарахування проводились за проектними навантаженнями, в яких розрахунок здійснено за параметрами теплоносія 150° - 70° С. Кількість теплової енергії (Гкал) відпущеної споживачу залежить від температури теплоносія у подавальному трубопроводі та кількості гарячої води, якою передається теплова енергія. Тепловіддача теплоносія при проектному максимальному тепловому навантаженні, заявленому в додатку № 1 до договору на теплопостачання становить 80° С (150° С - 70° С = 80° С, де 150° С у подавальному трубопроводі, 70° С у зворотному трубопроводі) для забезпечення розрахункового теплового навантаження, необхідно подати теплоносій з тепловіддачею 80° С на 1 Гкал у вигляді гарячої води в обсязі 12,5 т. Кількість теплоносія, який забезпечує розрахункове теплове навантаження, подається у систему опалення через обмежувальну шайбу, параметри якої розраховує ПАТ «Київенерго» керуючись номограмою, що розроблена згідно з БНІП 2.04.01-86, який передбачає температуру теплоносія 150° С - 70° С (150° С - 70° С = 80° С, де 150° С у подавальному трубопроводі, 70° С у зворотному трубопроводі), однак фактична температура теплоносія, який подає постачальник на межу балансової належності на протязі опалювального періоду не перевищувала +70° С.

Виходячи з наведеного відповідач робить висновок, що для забезпечення 1Гкал теплової енергії, відпущеної на потреби опалення та гарячого водопостачання постачальник повинен подати у межах балансової належності понад 40 тон теплоносія, який через обмежувальну шайбу, встановлену ПАТ «Київенерго», з розрахунку на теплоносій з параметрами 150° С - 70° С подати неможливо.

З огляду на наведене, як стверджує відповідач, позивач надав значно менші обсяги теплоносія та з нижчою температурою за розрахункову, яка передбачена в договорі, у зв'язку з чим позивач не забезпечив подачу договірних обсягів теплової енергії, однак їх нарахував.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу у справі № 37/209-35/215 передано на розгляд судової колегії Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.09.2014.

25.09.2014 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме, Актів звірки заборгованості за червень, липень та серпень 2014 року, а також Розрахунку по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 310916 за період з 01.01.2002 по 31.08.2014. Вказані документи були оглянуті та долучені колегією суддів до матеріалів справи.

Також, 25.09.2014 представником відповідача було подане клопотання, у якому останній просив суд зобов'язати ПАТ «Київенерго» провести звірку заборгованості по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 310916 та надати відповідний Акт щодо суми заборгованості, погоджений відповідачем.

У задоволенні зазначеного клопотання відповідача колегією суддів було відмовлено з підстав, які будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

У судовому засіданні, призначеному на 25.09.2014, колегією суддів було оголошено перерву до 07.10.2014 та зобов'язано позивача надати суду пояснення щодо поданих відповідачем додаткових документів.

26.09.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що посилання відповідача на наявність обмежувальної шайби, що начебто обмежує об'єм поставленої теплової енергії є невірним, оскільки теплові навантаження, визначені в додатку 1 до Договору, встановлені з врахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією». Позивач у відзиві просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі № 37/209-35/215 без змін, а скаргу без задоволення.

06.10.2014 представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2014 у справі № 911/4469/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для скасування судового рішення з огляду на наступне.

01.07.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 310916 (далі, Договір) (том 1, а.с. 8-31) (з 01.02.2003 особовий рахунок 310167). В подальшому постачання за Договором здійснювалося за 12-ма особовими рахунками.

Відповідно до умов Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору, а абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного Договору.

Зі змісту Договору вбачається, що за своєю правовою природою останній є договором енергопостачання.

Як визначено частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Таким чином, оскільки предметом Договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, посилання відповідача у своїх запереченнях проти позову на те, що він не є платником вартості теплової енергії, яка поставлена позивачем, є необґрунтованими, оскільки вказаний обов'язок Договором безпосередньо покладено на відповідача.

Згідно з пунктом 2.1. договору сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 5.1. Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться: по приладах обліку та розрахунковим способом.

Умови Договору не містять конкретизації в частині будівель, за якими облік споживання здійснюється по приладах обліку, а за якими - розрахунковим способом.

Проте, згідно до звертання-доручення облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться двома способами:

1) розрахунковим способом по об'єктах відповідача, які зазначені в додатку № 8 до Договору;

2) по приладах обліку по об'єктах відповідача, які зазначені в додатку № 9 до Договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного Договору.

Згідно з пунктом 4 додатку № 1 (том 1, а.с. 19) до Договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в ВРТ № 6 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Порядок розрахунків за теплову енергію сторони погодили в додатку № 4 до Договору, відповідно до пункту 2 якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел. 221-05-89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктами 3, 3.1. та 3.2. додатку № 4 до Договору визначено, що сплату за вказаними в пункті 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до Договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до Договору визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавство України.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що положення спірного Договору відповідають приписам Правил користування тепловою енергією від 28.10.1999 (далі, Правила від 28.10.1999), чинних на момент укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді. Так, пунктом 5.1. Договору передбачено, що облік теплової енергії у разі відсутності приладів обліку виконується розрахунковим способом, сутність якого визначена пунктом 4 додатку до Договору. Наведене положення Договору відповідає пункту 12.4.2. Правил від 28.10.1999, згідно з яким кількість відпущеної енергопостачальною організацією споживачу теплової енергії з гарячою водою на опалення, вентиляцію та кондиціювання повітря, за відсутності приладів обліку, встановлюється за максимальним тепловим навантаженням з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії та фактичної температури теплоносія в подавальному трубопроводі. Для гарячого водопостачання без приладів обліку - визначається як добуток добового споживання, зазначеного в договорі, на кількість діб у звітному періоді. За наявності діючих регуляторів температури та відсутності теплолічильників добове споживання визначається як добуток середньогодинного навантаження в добу максимального споживання гарячої води на 24.

Таким чином, до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем щодо постачання теплової енергії та її оплати, необхідно застосовувати положення Договору як такі, що відповідають законодавству, яке діяло на момент його укладення, а саме: пункт 4 додатку 4 до Договору, який встановлює порядок визначення кількості спожитої відповідачем теплової енергії.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві наголосив на тому, що ним були належним чином виконані зобов'язання за Договором та додатками до нього за період з липня 2001 року по квітень 2005 року, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 810 597,19 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положення статті 629 Цивільного кодексу України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, для встановлення кількості (обсягів) теплової енергії у вигляді гарячої води, визначеної розрахунковим способом та у зв'язку із запереченнями відповідача щодо нарахувань за спожиту теплову енергію за Договором ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2005 (том 3, а.с. 85-87) у справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертів судом були поставлені наступні питання:

1. Який порядок визначення кількості теплової енергії у вигляді гарячої води розрахунковим способом для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання (за відсутністю приладів обліку) згідно з нормами і правилами, що діяли у спірний період (липень 2001 року - квітень 2005 року), потрібно застосовувати для визначення поставленої акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» теплової енергії комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за договором № 310916 від 01.07.2001?

2. Виходячи з даного порядку, яку кількість теплової енергії (Гкал) у вигляді гарячої води було поставлено акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» протягом липня 2001 року - квітня 2005 року за договором № 310916 від 01.07.2001 щомісячно окремо на потреби гарячого водопостачання та окремо на потреби центрального опалення?

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 9688 від 28.02.2008 (том 4, а.с. 20-23) у відповідності до чинної на дату укладення Договору від 01.07.2001 нормативної документації можливо використання двох розрахункових способів визначення кількості теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання (за відстуності приладів обліку) згідно з нормами і правилами, що діяли у спірний період (липень 2001 року - квітень 2005 року):

- розрахунковим методом згідно умов договору;

- розрахунковим методом згідно вимог КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні».

Водночас, вирішуючи запитання суду щодо визначення кількості теплової енергії за розрахунковим методом у вигляді гарячої води, поставленої відповідачу, експерти зазначили, що надання відповіді на нього є неможливим у зв'язку з відсутністю вихідних даних.

Згодом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 (том 4, а.с. 155-158), з метою визначення кількості теплової енергії (Гкал) у вигляді гарячої води, яку було поставлено Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» протягом липня 2001 року - квітня 2005 року за Договором № 310916 від 01.07.2001 щомісячно окремо на потреби гарячого водопостачання та окремо на потреби центрального опалення за розрахунковим методом згідно з вимогами КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», у справі було призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз».

Згідно із висновком експерта № 8095 від 14.04.2014 (том 5, а.с. 52-91), наданого ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» за результатами проведення у справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи, визначити кількість теплової енергії (Гкал) у вигляді гарячої води, яку було поставлено Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд» протягом липня 2001 року - квітня 2005 року за договором № 310916 від 31.07.2001 щомісячно окремо на потреби гарячого водопостачання та окремо на потреби центрального опалення в межах будинку № 21/10 по вул. Соціалістичній, будинку № 5 по вул. Козицького та по будинку № 10 по вул. Борщагівській (в частині опалення) в м. Києві не вбачається можливим в зв'язку з ненаданням вихідних даних для розрахунків; загальний спожитий обсяг теплової енергії на опалення, ГВП та витоки з мереж, визначений розрахунковим способом за нормативом та умовами договору для обслуговування будинків протягом липня 2001 року - квітня 2005 року за Договором № 310916 від 01.07.2001 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за адресами: вул. Борщагівська, 10 в частині ГВП), Ярмоли, 6-8, Жилянська, 74, Васильченка 3, Богданівська, 3, Донецька 8, Мартиросяна, 5, Соціалістична 17/7, становить 11 533 Гкал. Детально за періоди, щомісячно, окремо на потреби гарячого водопостачання та окремо на потреби центрального опалення кількість поставленої акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» теплової енергії у вигляді гарячої води протягом липня 2001 року - квітня 2005 року за договором № 310916 від 01.07.2001 міститься в додатках № 1-9 до Висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, дослідивши висновки експертизи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 (том 5, а.с. 102-103) сторін було зобов'язано скласти акт звірки розрахунків.

На виконання вимог вказаної ухвали, 27.06.2014 сторонами був поданий акт звіряння розрахунків за теплову енергію (том 4, а.с. 107) (далі, Акт) між ПАТ «Київенерго» та КП УЕЖФ «Спецжитлофонд» згідно спірного Договору, підписаний представниками постачальника та споживача і скріплений їх печатками. Дійсність зазначеного Акту сторонами не оспорювалась.

Так, із Акту вбачається, що за даними відповідача в колонці «Нараховано» вказано суми нарахувань за поставлену теплову енергію, які співпадають з даними, вказаними позивачем.

Вказані у Акті, підписаному обома сторонами, суми нарахувань відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не оспорювались.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, оскільки правильність здійснених позивачем нарахувань відповідачем не заперечувалась, у суду відсутні сумніви щодо їх достовірності, а відтак, дана обставина не підлягає повторному доказуванню.

Як вбачається із Акту, неспівпадіння нарахувань виникають лише в чотирьох періодах, а саме, в червні та жовтні 2002 року, квітні 2003 року та травні 2004 року. Загальна різниця в нарахуваннях складає лише 1 149,64 грн. з загальної суми нарахувань в розмірі 1 550 224,00 грн.

Втім, належних та допустимих доказів того, що вказані розбіжності виникли внаслідок наявності обмежувальних шайб або фактичної температури теплоносія відповідач суду не надав.

З огляду на наявність у матеріалах справи Акту звіряння розрахунків між сторонами за спірний період, клопотання відповідача про зобов'язання позивача провести звірку заборгованості по Договору є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

Стосовно поданих відповідачем до суду апеляційної інстанції документів, а саме, Актів звірки заборгованості за червень, липень та серпень 2014 року, а також Розрахунку по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 310916 за період з 01.01.2002 по 31.08.2014, колегія суддів зазначає, що останні не є належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували викладені відповідачем у апеляційній скарзі обставини та не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні.

Так, подані відповідачем анкетні дані споживача за червень, липень та серпень 2014 року та розрахунки по договору за своєю природою не є актами звірки взаєморозрахунків, складені та підписані скаржником в односторонньому порядку вже після прийняття рішення у справі. Окрім того, анкетні дані споживача за червень, липень та серпень 2014 року не стосуються заявленого позивачем спірного періоду.

У апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що позивач надав значно менші обсяги теплоносія та з нижчою температурою за розрахункову, яка передбачена в договорі, у зв'язку з чим позивач не забезпечив подачу договірних обсягів теплової енергії, однак їх нарахував.

Вказані твердження апелянта не приймаються судом до уваги з урахуванням наступного.

Згідно статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Додатками 1 та 7 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії по будинкам та по видам постачання. Пунктом 1.4. додатку 1 та додатком 7, які погоджені сторонами, також визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях помісячно та поквартально. Відповідно, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у жодному місяці не було виставлено для оплати відповідачу теплової енергії більше, аніж визначено умовами Договору.

Пунктом 5 додатку 1 до Договору сторонами погоджено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожний наступний рік.

Так, відповідачем у спірному періоді обсяги відпуску теплової енергії не оспорювались.

Таким чином, порядок розрахунків був відомий відповідачу, адже Договір підписаний обома сторонами, що означає, що сторони погодили між собою усі його істотні умови.

З огляду на вищевикладене, відповідачем обсяг використаної теплової енергії, а також суму надходжень коштів за використану теплову енергію не спростовано.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, внаслідок несвоєчасної оплати у відповідача станом на 01.05.2005 виникла заборгованість на суму 810 597,19 грн.

Водночас, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було вірно припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 168 673,81 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію у зв'язку з відсутністю предмет спору, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача за Договором за спірний період у вказаному розмірі була погашена останнім після звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду міста Києва стосовно того, що факт наявності основної заборгованості за Договором у відповідача перед позивачем в сумі 641 923,38 грн. (810 597,19 грн. - 168 673,81 грн.) за спірний період належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просило суд стягнути з відповідача 157 761,16 грн. пені, 111 906,54 грн. інфляційної складової боргу та 29 178,68 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором за спірний період.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно пункту 3.5. Договору у разі порушення терміну оплати відповідач повинен сплати пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати за поставлену теплову енергію, колегія суддів, перевіривши правильність розрахунку пені, погоджується із судом першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 157 761,16 грн. пені.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, а документів, які б спростовували твердження позивача, суду не надано, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних (667 565,64 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції) та 6 875,38 грн. трьох процентів річних. Також, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції у частині відмови позивачу у стягненні 86 264,38 грн. інфляційних та 22 303,30 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго», а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі № 37/209-35/215 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі № 37/209-35/215 залишити без змін.

Матеріали справи № 37/209-35/215 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко