Постанова

від 07.10.2014 по справі 804/12575/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р. Справа № 804/12575/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Масляниця і К» до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 31.07.14 №0003092203, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ПП «Масляниця і К», звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 31.07.14 №0003092203. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що донарахування податкових зобов'язань з ПДВ за оскаржуваним рішенням зроблено ОДПІ з урахуванням недійсних відомостей, вказаних в Акті щодо відсутності фактичного здійснення правочинів, адже для підтвердження здійснення угод між позивачем і його контрагентами, позивачем надані в ході перевірки рахунок, накладні та інші документи, складені за результатами господарської діяльності між підприємствами за підписами і печатками усіх сторін угоди. Також позивачем зазначено, що в обґрунтування висновків Акту покладено результати Акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Онікс-Трейд Лтд», що, на думку позивачем, є незаконно з огляду на неможливість встановлення таким актом будь-яких фактів, окрім самого факту неможливості проведення звірки. Крім того, позивачем зауважено, що всі здійснені між позивачем і зазначеними в Акті перевірки юридичними особами господарські операції зафіксовані і підтверджені відповідними первинними документами, які в силу наявності всіх обов'язкових реквізитів наділені юридичною силою і доказовістю. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду не надав. Відповідно до заперечень на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволені позову. Мотиви незгоди зводяться до того, що актом перевірки контрагента позивача ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» від 02.07.14 № 294/22-03/38836478 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ГОВ «Онікс-Трейд ЛТД» (код СДРПОУ 38836478) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями за період: березень 2014 року» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» по ланцюгу постачання. Також відповідачем зазначено, що товарно-транспортні накладні, шляхові листи, довіреності та інші документи на перевезення та супроводження товару транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ моделі SPRINTER від ТОВ "ОНІКС-ТРЕИД ЛТД" до покупця відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскарженого податкового повідомлення-рішення від 31.07.14 № 0003092203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 16 963,00 грн. та нараховані штрафні санкції - 8 482 грн., всього 25 445 грн., вбачається, що воно винесено відповідачем з посиланням на акт перевірки від 21.07.14 №3207/126/04-03-22-03/36363359 (а.с.13).

За змістом вказаного акту перевірки (далі - Акт) він складений про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» за період березень 2014р. та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації (а.с.14-37). Як вбачається з висновків Акту, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36, п.п.14.1.56 . п.п. 14.1.191, п.п.14.1.231 п.14.1. ст. 44 . п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 та заниження податку на додану вартість за березень 2014р. на загальну суму 16 962,72 грн., адже позивач не мав право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року в розмірі - 16 962,72грн., отриманого від підприємств ТОВ «ОНІКС-ТРЕЙД ЛТД».

За змістом акту перевірки підставою для таких висновків слугували судження посадової особи відповідача щодо не встановлення фактичного відвантаження товарів та реального транспортування по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД», оскільки позивачем не надані перевізні документи, якими підтверджується факт відправлення-отримання товарів. Також відповідачем зазначено про відсутність у Позивача обладнання, приміщень, транспорту та сировини для здійснення господарської діяльності, а також здійснено посилання на акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» від 02.07.14 № 294/22-03/38836478 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ГОВ «Онікс-Трейд ЛТД» (код СДРПОУ 38836478) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями за період: березень 2014 року», яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» по ланцюгу постачання.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Приписами п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Судовим розглядом справи встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 16 962,72 грн. сформована позивачем на підставі податкових накладних від 14.03.14 №222 на суму 53 668,80 грн., в т.ч. ПДВ - 8 944,80 грн., та від 10.03.14 №133 на суму 48 107,52 грн, в т.ч. ПДВ - 8 017,92 грн., за взаємовідносинами з ТОВ «Онікс Трейд ЛТД» за договором поставки товарів від 01.11.13 №67. За матеріалами справи та змістом Акту з посиланням на згаданий договір ТОВ «Онікс Трейд ЛТД» виписані та надані позивачу як означені податкові накладні (а.с.58-59), так і видаткові накладні, за якими товар, зазначений в податкових та видаткових накладних отриманий позивачем в особі директора на підставі довіреності від 10.03.14 №5 (а.с.60-61).

Означені документи, як і платіжні доручення, що підтверджують проведення позивачем розрахунків за такі товари, були досліджені відповідачем в ході перевірки та відображені в Акті, зауваження щодо оформлення таких документів відповідачем не наведені. Не заперечується відповідачем і той факт, що податкові накладні, спірні суми податкового кредиту за якими віднесені позивачем до податкового кредиту, виписані його контрагентом, який на час їх оформлення знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що зміст перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом, як і відповідачем під час перевірки, встановлено, що придбані позивачем товари використання останнім в подальшому в своїй господарській діяльності за взаємовідносинами з ДП «Санаторій «Орлине Гніздо» та з ТОВ «Новопсковський санаторій «Перлина» (а.с.44-57).

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортної накладної та інших документів на підтвердження фактичного отримання товару позивачем від контрагенту та наявності права на відповідний податковий кредит суд зазначає таке.

За змістом договору від 01.11.13 №67 постачальник - ТОВ "ОНІКС-ТРЕЙД ЛТД" зобов'язується доставити до складу покупця - позивача замовлені ним товари, покупець зобов'язаний в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти та оплатити товари. Точний список, кількість та ціна Товарів встановлюються в рахунках. Зміст наведеного договору не дає підстави для висновку, що в процесі поставки товару позивачу приймає участь третя особа - перевізник. Між тим, за приписами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, на які посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції, товарно-транспорті накладні та подорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, якщо поставка товару здійснюється силами перевізника.

Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку платника податків підтверджувати право на формування податкового кредиту товарно-транспортними накладними або подорожніми листами, а відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та означених вище Правил перевезення обов'язок щодо наявності таких документів покладено на перевізника та його водія. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна чи подорожній лист не можу бути тими первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції за договорами купівлі-продажу, договорами поставки, оскільки не відображають відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображають відомості про господарську операцію з перевезення. Отже твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності документів на транспортування товарів за договором від 01.11.13 №67 господарська операція з поставки відповідного товару не мала місце (не здійснювалась), є безпідставними.

Окремо суд зважує, що позиція відповідача, яка ґрунтується на відсутності товарно-транспортних накладних, суперечить позиції Міністерства Доходів і зборів, викладеній в листі від 19.09.13 №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, відповідно до якої товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки від 02.07.14 № 294/22-03/38836478 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ГОВ «Онікс-Трейд ЛТД» (код СДРПОУ 38836478) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями за період: березень 2014 року», в якому зазначено про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, на відсутність у позивача приміщень та транспорту, є безпідставними з огляду на таке.

Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Зазначаючи про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з означеним контрагентам, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентом недійсними ОДПІ до суду не надано.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, саме законом, а не актами, в тому числі актами перевірок податкових органів, які б факти в таких актах не були відображені. Вказані в Акті перевірки від 02.07.14 № 294/22-03/38836478 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ГОВ «Онікс-Трейд ЛТД» (код СДРПОУ 38836478) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями за період: березень 2014 року» висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб ДПІ, що проводили перевірку.

Також суд зважує, що відповідачем в акті перевірки зазначено про наявність у позивача на правах оренди офісного та складського приміщення, а також автомобіля, копії відповідних договорів наявні в матеріалах справи (а.с.48-52).

За викладених обставин, суд констатує, що факт придбання товару та використання його в послідуючому у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і містять усі необхідні реквізити.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що позивачем в березні 2014р. правомірно сформована спірна сума податкового кредиту в розмірі 16 962,72 грн., а доводи та позиція податкового органу стосовно протиправності її включення позивачем до складу податкового кредиту не ґрунтуються на вимогах закону, а отже і спірне податкове повідомлення-рішення не узгоджується з вимогами ПКУ, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.07.14 №0003092203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Масляниця і К» (код ЄДРПОУ 36363359) витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев