Ухвала

від 09.10.2014 по справі 909/824/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09 жовтня 2014 р. Справа № 909/824/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про розстрочку виконання рішення (вх.№12742/14 від 29.09.2014), у справі

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім",

вул. Суворова, буд. 14, секція 3, офіс 1, м. Дніпропетровськ, 49089

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона",

вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, 76007,

адреса для листування:вул. Грушевського, 20/21, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 429 000,00 грн.

Представники сторін не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

29.09.2014, відповідачем подано заяву (вх.№12742/14) про розстрочку виконання рішення. В обгрунтування поданої заяви посилається на складне фінансове становище, яке зумовлене тим, що ТОВ "Компанія Рона" мало відкритий рахунок в ПАТ "Брокбізнесбанк", який в січні 2014 ліквідований через неплатоспроможність, що унеможливило розпорядження коштами які перебували на даному рахунку і призвело до виникнення боргу по даній справі. Крім того заявник зазначає і те, що сума заборгованості є досить великою, сплата якої одразу може спричинити до зупинки підприємства. У зв"язку із наведеним відповідач просить розстрочити виконання рішення наступними етапами:

1. 143 000 грн. - до 29.10.2014;

2. 143 000 грн. - до 29.11.2014;

3. 143 000 грн. - до 29.12.2014;

4. 8 580 грн. - до 29.01.2015.

Ухвалою від 30.09.2014 розгляд заяви про розстрочку виконання рішення призначено в засіданні на 09.10.2014.

Позивач (стягувач) в судове засідання не з"явився, однак, направив суду відзив на заяву вх.№15642/14 від 09.10.2014, відповідного до якого просить заяву про розстрочку виконання рішення розглянути без участі представника та відмовити у її задоволенні.

При відмові у задоволенні заяви позивач просить врахувати наступне.

Посилання відповідача на наявність грошей в ліквідованому банку ПАТ "Брокбізнесбанк" не може бути підставою для розстрочки виконання рішення не тільки тому, що такі доводи є нічим не підтверджені, а й тому, що позивач перерахував відповідачу передоплату за товар у лютому 2014 року (вже після ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк"), на рахунок відповідача в іншому банку - ПАТ "ПУМБ", що підтверджується платіжними дорученнями №8 від 27.02.2014 та №2888 від 27.02.2014, наявними в матеріалах справи.

Отримавши 100% передоплати за товар, відповідач вже більше ніж півроку неправомірно ними користується, постійно направляючи листи із зобов"язанням, що поставка товару буде здійснена найближчим часом, а подана заява спрямована лише на затягування часу для неправомірного користування коштами.

Крім того, ТОВ "Вестхім" просить звернути увагу на матеріальні інтереси позивача, оскільки неправомірність дій відповідача обумовила необхідність залучення додаткових коштів для придбання аналогічного товару в іншого постачальника, а тривале неповернення відповідачем суми передоплати щодня ускладнює фінансове становище позивача в умовах стрімкого падіння курсу національної валюти України.

Позивач у відзиві звертає увагу суду і на те, що заява про розстрочку виконання рішення підписана не уповноваженою особою.

Представник відповідача (заявника) в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2014 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення 429000,00грн. - задоволено.

30.09.2014, на виконання вказаного рішення видано наказ №1080.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України, суд у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З аналізу ст. 121 ГПК України та п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд.

Виходячи із наведеного, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язано з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, на думку суду, не є тими виключними обставинами в розумінні статті 121 ГПК України, які давали б суду підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Заявником не наведено жодних доводів та доказів того, що товариством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності, в тому числі шляхом оптимізації виробничих процесів, продажу незадіяного в основній діяльності майна чи передачу такого майна в найм, залучення позичкових коштів, тощо, а посилання на складне матеріальне становище є голослівним, нічим не підтвердженим та свідчить про зловживання своїми процесуальними правами.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення суду у даній справі і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише, вказують на те, що виконання судового рішення негативно впливає на фінансовий стан відповідача.

Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 33, 43, ст. 86, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (вх.№12742/14 від 29.09.2014) про розстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2014 по справі №909/824/14 - відмовити .

Суддя Т.В. Максимів

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"