Постанова

від 02.10.2014 по справі 906/734/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа № 906/734/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Поп`юк Г.О. довіреність в справі

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс"

на рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.14 р. у справі № 906/734/14 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" (м.Гайсин, Вінницька область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" (сільрада Малинівська, Житомирська область)

про стягнення 586584,35 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" (сільрада Малинівська, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" (м.Гайсин, Вінницька область)

про стягнення 79978,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2014 року у справі № 906/734/14 первісний позов задоволено. Підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" основний борг в сумі 462410 грн., пеня 24509,13 грн., штраф 46241 грн., 15 % за користування чужими коштами 24508,35 грн., інфляційні нарахування 28915,87 грн., та 11731,69 грн. витрат по оплаті судового збору. У задоволені зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2014 року у справі №906/734/14 в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" у задоволенні зустрічного позову і прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволити частково та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" кошти в сумі 47350 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Петухов М.Г. та призначено до розгляду на 02.10.2014 року.

Відповідач/позивач за первісним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" у запереченнях на апеляційну скаргу заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 02.10.2014 року представник позивача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у запереченнях на неї. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач за первісним позовом явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення на /а.с. 76-78 у т.2/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.

В статті 99 ГПК України зазначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.

14.05.2013р. між ТОВ "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" /постачальник/ та ТОВ "Полісся Агро-Сервіс" /покупець/ укладено договір поставки № ПК140513 зі змінами, які викладені в додатковій угоді від 16.09.2013р. /а.с. 14-20 у т.1/.

Положеннями п. 1.1 договору сторони погодили, що на умовах і в порядку, передбаченими даним договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Постачальник разом з продажем товару надає консультаційні послуги покупцю з питань здоров'я та зростання тварин, управління фермою та годівлі тварин. Вартість послуг включена у вартість товару.

Відповідно п. 1.2. договору предметом даного договору є товар для відгодівлі тварин, що надалі іменується - товар, перелік і найменування якого зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару.

За умовами п. 4.3 договору покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість відповідної партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

Як зазначено у п. 4.8 договору сторони погодили до 15 числа кожного місяця підписувати акти звірки взаєморозрахунків за попередній місяць, які є підставою для остаточних розрахунків сторін.

Положеннями п. 6.2. договору сторони передбачили, що покупець за даним договором відшкодовує завдані постачальнику збитки в повному обсязі (в т.ч. збитки у вигляді різниці між цінами на товар, що існували на момент поставки та цінами, що існують на момент фактичного розрахунку) та несе наступну відповідальність:

- 6.2.1. за порушення умов оплати товару, визначених п. 4.3. даного договору сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару;

- 6.2.2. за порушення умов оплати товару, визначених п. 4.3. даного Договору, понад 5 (п'ять) робочих днів, додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Умовами п. 6.4. договору сторони погодили, що за весь час прострочення оплати товару, покупець понад суми пені, штрафів, збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних.

Відповідно до п. 9.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Договір № ПК140513 від 14.05.2013 р. підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Отже, матеріали справи свідчать, що між сторонами існували господарські відносини щодо поставки товару, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до норм пар.1,3 глави 54 ЦК України та пар.1 глави 30 ГК України за договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 462410,00 грн. позивач за первісним позовом надав видаткові накладні: № 1500 від 29.11.2013р. на суму 58572,50грн., № 1556 від 06.12.2013р. на суму 64650,00грн., № 1624 від 17.12.2013р. на суму 50650,00грн., № 1671 від 23.12.2013р. на суму 49225,00грн., № 1738 від 26.12.2013р. на суму 237070,00грн., № 7 від 03.01.2014р. на суму 2242,50грн. (а.с. 21-26; 129-134 у т.1).

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, розрахунки провів частково /а.с. 135-177 у т.1/.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач за первісним позовом факт отримання товару у вказаний кількості та асортименті не оспорив.

Відмова ТОВ "Полісся Агро-Сервіс" сплатити вартість отриманого товару з підстав завданих йому збитків суперечить нормам чинного законодавства, та не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо оплати вартості поставленого товару. Факт понесених збитків та їх відшкодування може бути предметом розгляду іншого судового провадження.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд давши належну оцінку фактичним обставинам справи та правильно застосувавши норми матеріального права обґрунтовано стягнув з відповідача основну суму боргу в розмірі 462410,00 грн.

Відповідно до статтей 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 5 ст. 694 ЦК України визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до умов п. 6.2.1. договору відповідачу за первісним позовом по кожній неоплаченій видатковій накладній нараховано пеню на загальну суму 24509,13 грн. за період з першого дня прострочки в оплаті по 27.05.2014р.

Сума штрафу відповідно п. 6.2.2. договору заявлена позивачем за первісним позовом до стягнення у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару та становить 46241,00 грн.

Відповідно п. 6.4. позивачем обраховано та заявлено до стягнення 15 % річних на загальну суму 24508,35 грн. за період з першого дня користування чужими грошовими коштами по 27.05.2014р.

Таке нарахування штрафних санкцій відповідає умовам договору поставки та нормам стст.230-231 ГК України.

Подані позивачем розрахунки колегія суддів визнає обгрунтованими.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення пені, штрафу, 15% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: 24509,13грн. - пеня, 46241,00грн. - штраф, 24508,35грн. - 15 % річних за користування чужими грошовими коштами та 28915,87 грн. - інфляційні нарахування.

Щодо зустрічних позовних вимог судова колегія зазначає наступне.

Відновідно ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 674 ЦК України визначено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати та супроводжуватись сертифікатом якості, виданим виробником такого товару за встановленою формою та ветеринарним свідоцтвом форми Ф-2, які згідно п. 3.6 договору мають бути надані постачальником покупцю при передачі товару.

В судовому засіданні місцевого господарського суду представники сторін підтвердили факт передачі разом з товаром сертифікатів якості та ветеринарних свідоцтв форми Ф-2.

Матеріали справи містять зокрема, ветеринарні свідоцтва та посвідчення про якість на премікси для свиней "Стартер 5% та "Гроуер-Фінішер 3,5%" /а.с. 44- 55 у т. 2/, поставка яких відповідачу за первісним позовом здійснена за видатковими накладними № 1500 від 29.11.2013р.; № 1556 від 06.12.2013р.; № 1624 від 17.12.2013р.; № 1671 від 23.12.2013р.; № 1738 від 26.12.2013р. У вищевказаних посвідченнях міститься вказівка про те, що продукція відповідає вимогам ДСТУ 4482:2005.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, будь-яких зауважень та претензій щодо якості товару ні на момент його прийняття, ні протягом 5 днів з дати прийняття до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" з боку покупця не висувалось.

При цьому, сторонами в договорі визначено умови приймання товару, у випадку розбіжностей даних товару за якістю. Згідно п. 5.2. договору, покупець проводить приймання товару за правилами Інструкції № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р.

Відтак, при вирішені спору по суті місцевим судом правильно взято до уваги, що оскільки договором поставки № ПК140513 від 14.05.2013 р. сторони не обумовили особливий порядок приймання преміксів, то при прийманні товару за якістю мають застосовуватись положення ДСТУ 4482:2005 "Премікси. Технічні умови".

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Полісся Агро-Сервіс" не дотримано встановленого законодавством та договором порядку перевірки якості товару та пред'явлення вимог щодо неякості товару.

Вимоги позивача за зустрічним позовом грунтуються на результатах протоколу випробувань № 1464 від 17.02.2014 р. /а.с. 108 у т.1/ При цьому в протоколі міститься примітка, що методи випробувань надані замовником, а результати вимірювань розраховано на натуральну масу отриманого зразка.

Відбір зразків здійснено комісією ТзОВ "Полісся Агро сервіс" без участі представника постачальника через півтора місяці після останньої поставки преміксів "Стартер" та "Гроуер Фінішер". При цьому порядок відібрання проб не розписано, умови зберігання преміксів до відбору зразків не вказані і невідомі.

Дослідивши рецептурні дані /а.с. 101-102, у т.1/ суд вважає, що їх неможливо вважати такими, що надані позивачем за первісним позовом або використовуються останнім у технологічному процесі, оскільки вони не підписані, не засвідчені печаткою та не дають можливості ідентифікувати їх як належні ТОВ "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД".

Відповідно до положень ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, врахувавши приписи ст. 673-675, 678 ЦК України, ДСТУ 4482:2005 "Премікси. Технічні умови", Інструкції № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. та п. 2.2, 5.1-5.4 умов договору, дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведено факту поставки йому неякісного товару, про відмову позивачеві за зустрічним позовом в задоволенні зустрічного позову за необгрунтованістю заявлених вимог.

Відтак, доводи скаржника є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2014 р. у справі № 906/734/14 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на відповідача/апелянта у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2014 року у справі №906/734/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 906/734/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Петухов М.Г.