Рішення

від 09.10.2014 по справі 391/723/14-ц

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/723/14-ц

Провадження № 2/391/219/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2014р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Ревякіної О.В., при секретарі Степановій Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Компаніївка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що за усним договором він зобов'язався постачати відповідачу засоби захисту рослин та посівний матеріал. Проте відповідач перестав проводити розрахунки за товар, в зв'язку з чим станом на 26.03.2013 року утворилася заборгованість в сумі 160000 грн. 26.03.2013 року позивач уклав з відповідачем договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якого ОСОБА_1 надавався строк для погашення боргу до 01.11.2013 року. В листопаді 2013 року ОСОБА_1 сплатив 10000 грн., решта боргу - 150000 грн. залишилася не виплаченою. Оскільки до теперішнього часу відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом за захистом своїх прав та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 150000 грн., 3% річних у розмірі 3183,29 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1070 грн., пеню в розмірі 150000 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3042,54 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнив, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 150000 грн., 3% річних за період з 01.11.2013 р. по 18.11.2013 р. у розмірі 236,71 грн. та за період з 18.11.2013 р. по 14.07.2014 р. в розмірі 2934,25 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.11.2013 р. по 18.11.2013 р. у розмірі 320 грн. та за період з 01.12.2013 р. по 14.07.2014 р. в розмірі 18000 грн., пеню за період з 01.11.2013 р. по 18.11.2013 р. в розмірі в розмірі 14400 грн., та за період з 18.11.2013 р. по 24.04.2014 р. в розмірі 117750 грн., на загальну суму 303640,96 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3042,54 грн.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки фактично борг ОСОБА_1 перед позивачем складає 54311 грн. Крім цього зазначив, що підставою позовних вимог є договір про реструктуризацію заборгованості від 26.03.2013 р. на суму 160000 грн., докази наявності заборгованості саме в такому розмірі позивач не надав та не змінив підставу позову, в зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що протягом 2012 року ОСОБА_1 отримував від ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» засоби захисту рослин та посівний матеріал на загальну суму 110980 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000151 від 17.03.2012 р. на суму 56990,00 грн. (т.2 а.с.43), № РН-0000093 від 05.03.2012 р. на суму 43520 грн. (т.2 а.с.41), № РН-0000667 від 23.05.2012 р. на суму 4170 грн. (т.2 а.с.63), № РН-0000696 від 30.05.2012 р. на суму 6300 грн. (т.2 а.с.65).

Згідно виписок банку та копій квитанцій № к111/5/28 від 05.03.2012 року на суму 40000 грн., № к111/5/29 від 05.03.2012 року на суму 7500 грн., № к111/5/39 від 05.12.2012 року на суму 8525 грн. ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» 05.03.2012 р. 7500 грн., 05.03.2012 р. 40000 грн., 05.12.2012 р. 8525 грн., а всього 56025 грн. (т.1 а.с.106-108).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані засоби захисту рослин та посівний матеріал складає 54955 грн. (110980 грн.-56025 грн.)

Згідно договору про реструктуризацію заборгованості від 26.03.2013 року, укладеного між ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина», як кредитором, та фізичною особою ОСОБА_1, як боржником, останньому надано розстрочку у погашенні заборгованості зі сплати за отримані засоби захисту рослин та насіння соняшнику і кукурудзи, що утворилася станом на 26.03.2013 року на суму 160000 грн. на термін з 26.03.2013 року до 01.11.2013 року (а.с.6-7).

Відповідно до п.3 Договору у разі несвоєчасного внесення плати за Договором Боржнику нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми, що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100% загальної суми боргу.

18.11.2013 року ОСОБА_1 частково погасив заборгованість на загальну суму 10000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № к111/І/67 на суму 1480 грн., № к111/І/68 на суму 776 грн., № к111/І/70 на суму 644 грн., № к111/І/71 на суму 7100 грн. (а.с.8-11), а також оригіналами заяв на переказ готівки від 18.11.2013 року на відповідні суми (т.1 а.с.91-94).

Враховуючи, що позивачем надано оригінали видаткових накладних на суму 110980 грн., що не узгоджується з положеннями договору про реструктуризацію заборгованості в частині розміру заборгованості на суму 160000 грн., суд вважає, що позивачем доведено розмір заборгованості частково на суму 110980 грн., оскільки договір про реструктуризацію заборгованості є похідним від усної домовленості на придбання товару та не підтверджує факт придбання товару на певну суму.

При цьому, суд вважає за необхідне відхилити доводи сторони позивача в частині підтвердження розміру заборгованості податковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків та банківськими виписками, які не є належними доказами наявності заборгованості виходячи з наступних міркувань.

Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або відсутності такого обов'язку, а в розумінні ст. 9,10 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами (договором, накладними, рахунками тощо). Ознаки первинних бухгалтерських документів наводяться у ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Поняття господарської операції наводиться у ст. 1 вище вказаного закону, як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, акт звірки ніяких господарських операцій не фіксує, отже, первинним бухгалтерським документом бути не може. Такий акт є по суті документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємстві, однак не може вважатися належним доказом проведення таких операцій та наявності заборгованості контрагента.

Згідно п.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, а банківські виписки є доказом перерахунку коштів та оплати товару, тобто також не є первинними документами та за наведених вище підстав не можуть вважатися належним доказом проведення господарських операцій та наявності заборгованості контрагента.

Крім цього, суд не визнає належним доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем комп'ютерні роздруківки інших видаткових накладних, які не містять належних реквізитів, в тому числі підпису відповідача, за відсутності оригіналів вказаних документів, визнає такі докази неналежними та не приймає їх до уваги.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачене загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 205 ЦК України угода може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму угоди, якщо інше не встановлено законом. Угода, для якої не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, суд вважає, що між ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» та ОСОБА_1 було укладено угоду, згідно з якою позивач передав у власність відповідачу товари, а відповідач - прийняв їх та зобов'язався оплатити, про що свідчать підписані відповідачем видаткові накладні.

Відповідно до усної угоди купівлі-продажу та суті цього зобов'язання, згідно з яким продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець -прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму, у відповідача після отримання товару виникає обов'язок його сплатити, кінцевий термін сплати за договором про реструктуризацію заборгованості від 26.03.2013 р. встановлений до 01.11.2013 року. Сторонами вимоги угоди виконані в частині відвантаження позивачем та отриманням товару відповідачем, що підтверджується підписаними видатковими накладними.

Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Укладений між позивачем та відповідачем договір відповідає вимогам чинного законодавства щодо усної його форми, оскільки він не входить до переліку договорів, передбачених ст. 657 ЦК України, стосовно яких передбачено обов'язкове дотримання письмової форми договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам Цивільного Кодексу України.

Згідно із вимогами ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цією нормою передбачено і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Оскільки порушення договірних зобов'язань сталося з вини відповідача у зв'язку з невиконанням ним умов договору, тому вимога позивача про стягнення грошових коштів основної суми боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, враховуючи доведеність розміру заборгованості в сумі 110980 грн. та часткове погашення боргу відповідачем на суму 56025 грн. та 10000 грн.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтвердив факт підписання договору про реструктуризацію заборгованості, однак не визнав суму боргу. Аналізуючи зібрані по справі докази та враховуючи, що вказаний договір є похідним від основного договору купівлі-продажу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення боргу в сумі 44955 грн., оскільки інших належних та допустимих доказів наявності заборгованості на суму 160000 грн. сторона позивача не надала. Разом з тим, суд враховує положення договору про реструктуризацію заборгованості в частині домовленості сторін щодо строків погашення боргу та нарахування пені, оскільки вказаний договір зберігає свою чинність на час розгляду справи судом.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Виходячи з розміру заборгованості станом на 01.11.2013 р. в розмірі 54955 грн. та внесення відповідачем коштів 18.11.2013 р. в сумі 10000 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням 3% річних за період з 01.11.2013 р. по 18.11.13 р. в сумі 81,30 грн. (54955х3%/365х18 днів), та за період з 19.11.13 по 14.07.2014 р. в сумі 875,69 грн. (44955х3%/365х237 днів), а всього 956,99 грн.

Виходячи з умов договору про реструктуризацію заборгованості від 26.03.2013 р. та суми боргу розмір пені становить за період 01.11.2013 р. по 18.11.2013 р. - 4945,95 грн. (54955 грн. х 0,5% х 18 днів), за період з 19.11.2013 р. по 24.04.2014 р. - 35289,67 грн. (44955 грн. х 0,5% х 157 днів), а всього 40235,62 грн., що не перевищує суму основного боргу.

Згідно листа ВСУ № 62-97р від 03.04.97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка була внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Судом встановлено, що станом на 01.11.13 р. заборгованість складала 54955 грн., а станом на 01.12.13 р. заборгованість складала 44955 грн. Враховуючи наведене, сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить за:

листопад 2013 року в сумі 109,91 грн. (54955 грн. х (100,2-100)%);

грудень 2013 року в сумі 224,77 грн. (44955 грн. х (100,5-100)%);

січень 2014 року в сумі 89,91 грн. (44955 грн. х (100,2-100)%);

лютий 2014 року в сумі 269,73 грн. (44955 грн. х (100,6-100)%);

березень 2014 року в сумі 989,01грн. (44955 грн. х (102,2-100)%);

квітень 2014 року в сумі 1483,51 грн. (44955 грн. х (103,3-100)%);

травень 2014 року в сумі 1708,29 грн. (44955 грн. х (103,8-100)%);

червень 2014 року в сумі 449,55 грн. (44955 грн. х (101,0-100)%);

липень 2014 року в сумі 179,82 грн. (44955 грн. х (100,4-100)%);

Всього сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 5504,50 грн.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 44955 грн., 3% річних складає 956,99 грн., сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції складає 5504,50 грн., пеня складає 40235,62 грн., а всього 91652,11 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 912,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 197 ч.2, 212-213, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 11, 202, 205, 217, 526, 530, 625 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ід. № НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» (25009, місто Кіровоград, вул. Курганна, 62, МФО 323583, ЄДРПОУ 33962725, р/р 26002060213605 в КФ ЗАО КБ «ПриватБанк») суму заборгованості в розмірі 44955 грн., 3% річних в розмірі 956,99 грн., суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 5504,50 грн., пеню в розмірі 40235,62 грн., а всього 91652 (дев'яносто одна тисяча шістсот п'ятдесят дві) гривні 11 копійок, а також судовий збір у розмірі 912 грн. 76 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Компаніївського районного суду

Кіровоградської області О.В. Ревякіна