Ухвала

від 03.03.2014 по справі 544/356/14-а

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/356/14-а

№ пров. 2-а/544/9/2014

Номер рядка звіту 101

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2014 року Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря - Тютюнник А.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управляння пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в:

10.02.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управляння пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області (далі - УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і тому вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права та просить адміністративний позов прийняти до провадження суду та задовольнити його вимоги у повному обсязі, а саме: визнати протиправною бездіяльність УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області щодо відмови в проведенні перерахунку з 29.01.2014 року державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну, здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, (категорія 1), інваліду ІІ групи; зобов'язати УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити з 29.01.2014 року перерахунок державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, (категорія 1), інваліду ІІ групи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, визначеної ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити з 29.01.2014 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, (категорія 1), інваліду II групи, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, визначеної ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області виконати постанову суду негайно; зобов'язати УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області надати у місячний термін з дня отримання постанови суду звіт про її виконання; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відшкодувати за рахунок держави.

Позов обґрунтовувався тим, що ОСОБА_1, пенсіонер, має правовий статус інваліда II групи, захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (категорія І) і починаючи з 12 січня 2011 року, отримує державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до положень ст.ст. 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ). Має право на пільги, компенсації і гарантії, визначені діючим законодавством України для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим перебуваю на обліку в УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області.

21 січня 2014 року у офіційному виданні ВР України - газеті «Голос України» № 10 був опублікований текст Закону України від 16.01.2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік». Ознайомившись із його змістом, позивачу стало відомо, що у 2014 році відсутні обмеження щодо виплати державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для учасників ліквідації аварії Чорнобильській атомній електростанції, віднесених до категорії 1. До 01 січня 2014 року «Прикінцевими положеннями» Законів України від 23.12.2010 року № 2857-V1 «Про Державний бюджет України на 2011 рік», від 22.12.2011 року «Про Державний бюджет України на 2012 рік», від 06.12.2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» було визначено, що норми і положення статей 50 та 54 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Тому, 29.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області про проведення йому перерахунку державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 29.01.2014 року в розмірі 8303,75 грн.

Однак, 06.02.2014 року отримав лист-відповідь за № 3/В-02, яким йому було відмовлено в перерахунку моєї державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з посиланням на положення діючої Постанови КМ України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначеною Постановою затверджено «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який суттєво обмежує розмір державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які мають правовий статус інвалідів, захворювання яких пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, які віднесені Законом № 796-ХН до 1 категорії.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача УПВ України в Пирятинському районі Полтавської області у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заперечення у якому просив справу слухати у його відсутність, з позовною заявою гр. ОСОБА_1 не може погодитися з наступних підстав. Вказав, що позивач в своїй позовній заяві посилається на вимоги ст.ст. 19, 22 Конституції України, в якій закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, та гарантується право на пенсійне забезпечення не нижче прожиткового мінімуму. Але ж після призначення пенсії позивачу розмір пенсії жодного разу не зменшувався, а тільки збільшувався у зв'язку із змінами в чинному законодавстві, і ніколи не був нижче встановленого державою прожиткового мінімуму. Тобто ніякого звуження чи обмеження прав позивача не відбувалось. Поряд з цим, позивач беручи до уваги одні норми Конституції України зовсім не звертає уваги на статтю 117 Конституції, в якій закріплено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання . Також дана норма відображена в ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

Крім того, зазначили, що Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20/2011 визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги ст. 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 21.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Виходячи з викладеного Урядом гарантовано виплати окремих видів компенсацій, доплат і допомоги, у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України.

Стаття 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі Закон - 796) закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України.

Відповідно до Положень про Пенсійний фонд України, бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політики, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

УПВ України в Пирятинському районі Полтавської областізазначає, що в даному випадку нормами Закону - 796 закріплено конституційне право даної категорії громадян. Дані норми не є нормами прямої дії, оскільки вони не встановлюють механізм реалізації даного права. Порядок реалізації даної норми відповідно до останнього абзацу ст. 54 Закону - 796 визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1210 від 23.11.2011 року, яка набула чинності з 01.01.2012 року, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофив

Враховуючи вищевикладене, на сьогоднішній день постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011р. повністю врегульовано порядок обчислення пенсій даній категорії громадян, що передбачений Законом - 796.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, заперечення надане УПВ України в Пирятинському районі Полтавської області, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2181 -VI від 13.05.2010 року; в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010 року) адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія МСЕ № 0170296 у якому зазначено, що інвалідність встановлена безстроково, а також перебуває на обліку як інвалід ІІ-ї групи, особа яка постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС і віднесена до 1-ї категорії постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_2, виданого 15.03.2011 року, посвідчення серія НОМЕР_1 від 21.01.2011 року (а.с. 10-14).

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся до УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області із заявою щодо перерахунку пенсії у відповідності до ст. 54 Закону № 796-ХІІ. та призначення додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону №796-ХІІ. Листом від 06.02.2014 року УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області повідомило позивача, що порушень законодавства при призначенні та виплаті йому пенсії не виявлено.

Посилання відповідача як на підставу своїх заперечень на Постанови КМ України від 23.11.2011 року № 1210 та від 23.04.2012 року № 327, виходячи з яких відповідачем визначено розмір державної та додаткової пенсії, призначених позивачу відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону № 796-ХІІ, а також на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений частиною першою ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не може бути застосований для нарахування пенсій, призначених відповідно до Закону № 796-ХІІ, не можуть бути взяті до уваги судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Україні встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, і юридичними засобами - здійснення цього права, a тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Подібні спроби відмічені і засуджені в Постанові Верховної Ради України № 1700-IV від 11.05.2004 року «Про сучасний стан пенсійного забезпечення і впровадження пенсійного страхування в Україні», за змістом п. 2 якої уважається неприпустимим і таким, що суперечать Конституції України, невиконання законів у сфері пенсійного забезпечення та будь-які спроби звузити обсяг чи зміст існуючих прав пенсіонерів, які встановлені законодавчими актами.

Пенсійне законодавство України наразі регулюється Законами України від 05 листопада 1991 року N 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», від 9 липня 2003 року № 1050- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи», а разом зазначені Закони формують загальну систему пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. (Стаття 96 Конституції України).

За приписами ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2014 року становить 949 гривень. Закон не містить обмежень щодо виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для учасників ліквідації аварії Чорнобильській атомній електростанції, віднесених до категорії 1.

Згідно зі ст.50 Закону № 796-ХІІ інвалідам другої групи віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а відповідно до положень ст. 54 цього ж Закону, розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правовогакту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в діючому законодавстві України не має. З огляду на викладене випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може застосовуватися виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом № 796-ХІІ.

Для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум. Визначення поняття «прожитковий мінімум», правові основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, регулюють Закони України від 15 липня 1999 року № 966-ХІУ «Про прожитковий мінімум» та від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Розмір прожиткового мінімуму для обчислення пенсії особам, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08 вересня 2009 року № 19-рп/2009 по справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Основного Закону України). Зазначене свідчить, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів соціальних гарантій, в тому числі і розміру державної пснсп та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Верховна Рада України не делегувала на 2014 рік повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення виплати пенсії по II групі інвалідності відповідно до ст. 54 та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону України № 796-ХІІ, та не надавала йому право змінювати розмір, передбаченої законом виплати, в сторону зменшення. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні цього спору застосуванню підлягають саме норми Закону № 796-12 та норми Закону України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

Так, 24.02.2014 року постановою Верховної ради України «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» № 775-VII, судді Конституційного суду України приймаючи 25 січня 2012 року Рішення № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України Конституційний Суд України дозволили Кабінету Міністрів України "вручну" регулювати рівень соціальних виплат, притому що раніше Конституційний Суд України приймав з цього питання прямо протилежні рішення. Тим самим судді Конституційного Суду України фактично порушили право громадян на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, які передбачені статтями 46 та 48 Конституції України.

Суд приймаючи Рішення порушив приписи статей 3, 19, 147-153 Конституції України, що є незабезпеченням верховенства Конституції України, порушенням обов'язку захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина і протирічить змісту присяги судді Конституційного Суду України.

За загальним правилом новий акт законодавства застосовується до відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184)

У Рішенні від 20 червня 2013 року «Цибулько та інші проти України» Європейський Суд з прав людини (далі мова оригіналу): «Суд отмечает, суждений в вопросе является окончательным и подлежит исполнению и не выполнили государством в течение длительного периода времени, для которых государственными органами, остаются ответственными. Положение о распределении бюджетных средств не влияет на эту позицию. Более того, Суд напоминает о своей судебной практике уточнив, что неспособность государства соблюдать нормативных суждений ввиду его отсутствия бюджетных средств, не может служить оправданием неисполнения (Войтенко против Украины, №. 18966/02, § 55, 29 июня 2004 года). Жалоба не является явно необоснованной в значении статьи 35 § 3 (а) Конвенции. Он также отмечает, что жалоба не является неприемлемой по каким-либо другим основаниям. Поэтому они должны быть признаны приемлемыми.

Принимая во внимание свои устоявшиеся прецедентное право по данному вопросу (Юрия Николаевича Иванова против Украины, №. 40450/04, § § 56-58 и 66-70, 15 октября 2009 г.) Суд считает, что имело место нарушение статьи 6 § 1 Конвенции и статьи 1 Протокола № 1 в связи с длительным неисполнением решения в пользу заявителей. Он также считает, что имело место нарушение статьи 13 Конвенции в том, что заявители не имели эффективных средств правовой защиты для возмещения ущерба, созданных такими неисполнением»

З самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Така правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду України від 19.03.2013 №21-53а13 та від 23.04.2012 № 21-239а11.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 19, 46 Конституції України, ст.ст. 19, 159-163 КАС України, ст.ст. 13, 49, 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закон України від 16.01.2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік», с у д -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управляння пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області щодо відмови у проведенні перерахунку державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 2 групи з 29 січня 2014 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області провести перерахунок та виплачувати без кінцевого терміну виплат ОСОБА_1 основної пенсії у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням норм ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням норм ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з 29 січня 2014 року, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя -