Ухвала

від 13.10.2014 по справі 559/2283/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Вежа" на рішення Дубенського міськрайонного суду від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Вежа" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а :

8 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ „Компанія „Вежа" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 11 вересня 2014 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнено 1260,85 грн. за затримку розрахунку при звільненні.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач покликався на те, що позивач у день звільнення 31 січня 2014 року не працював. До ТОВ „Компанія „Вежа" з вимогою про проведення остаточного розрахунку та виплату заробітної плати у подальшому не звертався. Тому товариство вимог ст. ст. 47 та 116 КЗпП України не порушило. За таких обставин підстав для застосування ст. 117 КЗпП України не було.

Покликаючись на ці обставини, позивач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Місцевим судом встановлено, що з 22 травня 2013 року ОСОБА_1 працював у відповідача верстатником у цеху готової продукції.

31 січня 2014 року з роботи був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до п. 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту України N 58 від 29.07.93 р., запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого

внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Таким чином, відповідно до зроблених відповідачем записів у трудовій книжці позивача останнім днем роботи позивача було 31 січня 2014 року, який був звичайним робочим днем.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз наведених вище норм закону та підзаконного акту свідчить про обов'язок адміністрації підприємства провести розрахунок з працівником у день звільнення, а не про обов'язок доказування звільненим працівником факту звернення до адміністрації підприємства з вимогою про проведення такого розрахунку.

У порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач при звільненні позивача з роботи повного розрахунку з ним не провів, що підтверджується довідкою самого відповідача № 187 від 28 травня 2014 року на а. с. 6.

Доводи апелянта про те, що позивач у день звільнення не працював, а у подальшому з вимогою про проведення остаточного розрахунку та виплату належної йому заробітної плати не звертався, не заслуговують на увагу, оскільки є непереконливими і суперечать п. 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а також факту видачі позивачу у день звільнення з роботи трудової книжки з відповідним записом про звільнення без проведення остаточного розрахунку.

Як видно з виписки за поточним (картковим) рахунком позивачу було перераховано та виплачено заборгованість по заробітній платі в розмірі 1244, 14 грн. лише 28 липня 2014 року (а. с. 31).

Як пояснив представник ТОВ „Компанія „Вежа" у судовому засіданні місцевого суду, ним не було проведено із позивачем розрахунку у день звільнення чи наступного дня через відсутність у підприємства коштів.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У пункті 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе в цьому відсутності своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З урахуванням цих обставин місцевий суд, на переконання колегії суддів, прийшов до цілком правильного висновку про те, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими і підлягають задоволенню за період з 31 січня по 28 липня 2014 року.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні сторонами в апеляційному порядку не оспорена.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Вежа" відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: