Постанова

від 07.10.2014 по справі 813/5102/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року № 813/5102/14

зал судових засідань № 8

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Луценко Ю.С.,

за участю:

представника позивача Ільчишин О.М.,

представника відповідача Чижевського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Саміра» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Саміра» (далі - позивач, ПП «Саміра») до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Городоцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта Городоцької ОДПІ, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що господарські операції з його контрагентами були реальними та підтверджені необхідними первинними документами. Посилання у акті перевірки на інші акти, зокрема, на акти зустрічних звірок контрагентів є неправомірними, оскільки останні не можуть бути покладені в основу висновку позапланової виїзної перевірки. Вважає донарахування відповідачем грошового зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями з ПДВ та податку на прибуток неправомірним.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву (а.с.151-154, т.2). Заперечення мотивовані тим, що у контрагентів позивача відсутні матеріально-технічні ресурси, які необхідні для здійснення господарської діяльності, а відтак господарські операції позивача з контрагентами носять нереальний характер та є нікчемними. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та в письмових поясненнях, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне.

Городоцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку - ПП "Саміра" (ЄДРПОУ - 30425896) з питань правильності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках за листопад 2011 р. з ТОВ КФ «Стайл Груп» (ЄДРПОУ - 37212015), за грудень 2011 р. з ТОВ «Лан» (ЄДРПОУ - 30493822) та ТОВ «Фінанс-Медіа» (ЄДРПОУ 37160360) за серпень 2012 р., з ПП «Фірма «Торреон» (ЄДРПОУ - 31381043), за вересень 2012 р., з ТОВ «ТД «Емпірія» (ЄДРПОУ - 37186944), за грудень 2012р. та березень 2013р. з ТОВ «Персей Плюс» (ЄДРПОУ 38148915), за листопад 2013 р. з ТОВ «Ідлер-Буд» (ЄДРПОУ 38441920), за березень-квітень 2014р. з ТОВ «Міраброн-Плюс» (ЄДРПОУ -38990006) за результатами якої складено акт від 03.07.2014р. №277/2201/30425896.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 192.1.1 та 192.1.2 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), внаслідок чого за перевірений період занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 473551 грн., в т.ч. за листопад 2011 р. в сумі 148197 грн., за вересень 2012р. в сумі 8320 грн., за грудень 2012 р. в сумі 300681 грн., та березень 2013р. в сумі 16353 грн.;

2. пп.138.1.1 п. 138.1 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 кв. 2011 р. в сумі 6479 грн.

Наведені висновки Городоцької ОДПІ ґрунтуються на актах інших податкових органів, зокрема, на акті ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 30.05.2013 р. №1339-1/22-05/37212015 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ КФ «Стайл Груп» (ЄДРПОУ - 37212015), акті ДПІ у м. Сумах про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «ТД «Емпірія» (ЄДРПОУ - 37186944), акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.08.2013 р. №1590/22.8/38238626 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Персей Плюс»» (ЄДРПОУ 38148915).

Не погоджуючись з висновками, викладеними у акті перевірки, позивач подав заперечення від 11.07.2014 року, яке податковим органом було залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 11.07.2014 року № 00003022 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 710326,50 грн., у т.ч. 473551 грн. за основним платежем і 236775 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 11.07.2014 року № 0000312200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 8098,75 грн., у т.ч. 6479 грн. за основним платежем і 1619,75 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Між позивачем та ТОВ «Персей Плюс» укладено договір поставки (килимові вироби) від 08.10.2012 р. №8/10. На підтвердження виконання умов договору позивач надав накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні за грудень 2012р., січень 2013р., лютий 2013р., березень 2013р.

ПДВ на суму 11456,24 грн. згідно податкової накладної (далі - ПН) від 4.12.2012р., на суму 36410 грн. на підставі ПН від 10.12.2012р., на суму 45297,06 грн. на підставі ПН від 10.12.2012р., на суму 4550,53 грн. на підставі ПН від 19.12.2012р., на суму 52620,79 грн. на підставі ПН від 19.12.2012р., на суму 64060,03 грн. на підставі ПН від 19.12.2012р., на суму 1106,67 грн. на підставі ПН від 19.12.2012р., на суму 65665,07 грн. на підставі ПН від 24.12.2012р., на суму 19784,78 грн. на підставі ПН від 24.12.2012р. відображено в реєстрі податкових накладних за грудень 2012р.

ПДВ на суму 9392,42 грн. на підставі ПН від 04.03.2013р., на суму 6960,10 грн. на підставі ПН від 04.03.2013р. відображено в реєстрі отриманих ПН за березень 2013р.

На підтвердження факту транспортування товару позивач надав до суду товарно-транспортні накладні від 10.12.2012р., від 24.12.2012р., від 04.03.2012р.

Між позивачем ТОВ КФ «Стайл-Груп» укладено договір купівлі-продажу №901 від 02.09.2011 р. Згідно договору, покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. На виконання умов договору, позивач надав видаткові накладні, податкові накладні за листопад 2011 р.

ПДВ на суму 79922,63 грн. на підставі ПН від 01.11.2011р., на суму 25164,17 грн. на підставі ПН від 01.11.2011р., на суму 43109,88 грн на підставі ПН від 19.11.2011р. відображено в реєстрі податкових накладних за листопад 2011 р.

Між позивачем та ТОВ «ТД «Емпірія» укладено договір поставки №ТД-3/9 від 03.09.2012р. Згідно умов договору, Постачальник здійснює регулярну поставку Покупцеві рекламної продукції та канцелярських товарів для промоутерів ТЦ «Епіцентр К» (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах цього Договору.

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав видаткові накладні, податкові накладні.

Окрім того, між позивачем та ТОВ «ТД «Емпірія» укладено договір про надання послуг №ТД-3/2 від 03.09.2012р. Предмет договору: виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по розповсюдженню рекламної продукції, в порядку та на умовах, визначених договором. Вартість наданих послуг становить 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4000,00 грн.

Згідно акта про надані послуги від 26.09.2012р. № б/н та звіту про надані послуги від 03.09.2012р. було надано послуги на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.

ПДВ на суму 4000 грн. віднесено до складу податкового кредиту на підставі ПН від 26.09.2012р.

Між позивачем та ТОВ «Фінанс-Медіа» був укладений договір поставки від 02.12.2011р. №0412. Згідно договору, Постачальник здійснює регулярну поставку Покупцеві рекламної продукції канцелярських товарів та побутової техніки та одягу для промоутерів ТЦ «Епіцентр К», а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав видаткові накладні, податкові накладні.

На підтвердження факту транспортування товару позивач надав суду товарно-транспортну накладну від 05.12.2011р. №216 серія АБР.

ПДВ на суму 25966,6 грн. віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2011р. на підставі ПН від 05.12.2011р. №59.

Окрім того, в підтвердження виконання умов договорів з вказаними вище контрагентами позивач надав такі докази: копії договорів оренди нежитлового приміщення від 01.03.2010р., від 01.04.2011р., від 03.01.2012р., від 03.01.2012р., договір на транспортні послуги від 01.09.2010р., оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, банківські виписки, копію журналу реєстрації довіреностей, договір про відступлення права вимоги №1/810.

Суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання; при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, визначено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з Додатку 3 до Методичних рекомендацій, який містить форми Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків та визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Отже, суд дійшов висновку, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути покладені в основу висновку акту документальної позапланової виїзної перевірки, не можуть свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

При цьому, між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.

Факту підробки первинних документів відповідач у встановленому порядку не довів.

До суду про визнання правочинів недійсними податковий орган не звертався. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована.

В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ КФ «Стайл Груп», ТОВ «Фінанс-Медіа», ТОВ «ТД «Емпірія», ТОВ «Персей Плюс». При цьому, доказів невиконання або неналежного виконання сторонами договорів, укладених між позивачем та контрагентами, чи визнання їх недійсними в судовому порядку, відповідачем не надано.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6ст. 198 ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Системний аналіз наведених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договорами.

Проте, первинні документи, надані позивачем як платником податків, невмотивовано не були взяті до уваги податковим органом і не вплинули на висновки, що викладені в акті перевірки від 03.07.2014р. №277/2201/30425896.

Також, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.07.2014 року № 00003022 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 710326,50 грн., у т.ч. 473551 грн. за основним платежем і 236775 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 11.07.2014 року № 0000312200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 8098,75 грн., у т.ч. 6479 грн. за основним платежем і 1619,75 за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 4872 грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.07.2014 року № 00003022 та від 11.07.2014 року № 0000312200.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Саміра» (ЄДРПОУ - 30425896) судовий збір у розмірі 4872 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 13.10.2014 року.

Суддя Братичак У.В.