Постанова

від 02.10.2014 по справі 814/2668/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року Справа № 814/2668/14

м. Миколаїв

14:10

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС-НІКМА», вул. Баштанська, 1, м. Миколаїв, 54024 про:стягнення податкового боргу в сумі 223 724,11 грн., Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС-НІКМА» (надалі - Товариство або відповідач) податкового боргу в сумі 223 724,11 грн.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (ар. с. 41-42).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі (ар. с. 37-40), яка була направлена відповідачу за адресою, що, згідно з наданими позивачем відомостями із ЄДР щодо юридичної особи (ар. с. 7-8), є місцезнаходженням Товариства, повернулась до суду без вручення адресату. Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка на вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому неприбуття його представника, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, не є перешкодою для розгляду справи і її вирішення на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи це, справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

в с т а н о в и в:

Відповідач був узятий на облік в органах державної податкової служби 30.11.2011 за № 3728/2341641, що підтверджується довідкою від 27.08.2014 (ар. с. 9).

Згідно з даними податкових деклараціях відповідача з податку на додану вартість за: грудень 2013 року (ар. с. 22-23), січень 2014 року (ар. с. 20-21), лютий 2014 року (ар. с. 18-19), березень 2014 року (ар. с. 16-17), квітень 2014 року (ар. с. 12-13), червень 2014 року (ар. с. 10-11), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року (ар. с. 14-15) Товариство мало сплатити ПДВ в сумі 156 541 грн.

Як вказано у статті 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця). Податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2014 № 0000071501, що було отримано відповідачем 16.01.2014 (ар. с. 27), ДПІ застосувала до Товариства штраф в сумі 8 180,03 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2014 № 0002461501, що було отримано відповідачем 05.03.2014 (ар. с. 28), ДПІ застосувало до Товариства штраф в сумі 1 237,33 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 23.04.2013 № 0006201501, що було отримано відповідачем 24.04.2014 (ар. с. 29), ДПІ застосувало до Товариства штраф в сумі 1 700 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2014 № 0010281501, що було отримано відповідачем 11.06.2014 (ар. с. 30), ДПІ застосувала до Товариства штраф в сумі 3 080 грн.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строк такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять.

Загальна сума ПДВ, що мало сплатити Товариство, - 170 738,36 грн.

Суд зазначає, що у позовній заяві ДПІ невірно вказало суму за податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2014 № 0010281501: 3 800 грн. замість 3 080 грн., і, відповідно, невірно визначила загальну суму нарахованого ПДВ - 171 458,36 грн. замість 170 738,36 грн.

З урахуванням сплачених відповідачем 41 88,29 грн., недоїмка Товариства з ПДВ дорівнює сумі 128 850,07 грн.

Крім того, ДПІ нарахувала пеню в сумі 652,30 грн.

19.02.2014 Товариство подало податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, в якій самостійно визначило суму податкового зобов'язання, яка підлягала сплаті, - 97 369 грн. (ар. с. 24-25). Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової звітності, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Товариство суму податкового зобов'язання не сплатило.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2014 № 0010801502, що було отримано відповідачем 18.07.2014 (ар. с. 26), ДПІ застосувала до Товариства штраф в сумі 1 000 грн. Доказів оскарження цього податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять.

З урахуванням сплачених відповідачем 5 000 грн., недоїмка Товариства з податку на прибуток дорівнює сумі 93 369 грн.

Крім того, ДПІ нарахувала пеню в сумі 132,74 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк грошового зобов'язання є податковим боргом.

Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Так, позивач направив відповідачу податкову вимогу № 13-25 від 12.02.2014, що була отримана 17.02.2014 (ар. с. 31).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків у банку, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС-НІКМА», вул. Баштанська, 1, м. Миколаїв, 54024 (ідентифікаційний код 37991971), на користь держави податковий борг в сумі 223 004,11 грн.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу в сумі 720 грн. відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна