Постанова

від 07.10.2014 по справі 820/12656/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 жовтня 2014 р. справа №820/12656/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А..

за участю:

представника позивача - Басарт Л.А.,

представника відповідача - Ковальчук Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (далі - ТОВ "Котельні лікарняного комплексу") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів) про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.05.2014 року №0000054101 та №0000044101, зобов'язати повернути сплачені грошові зобов'язання по акту перевірки №151/28-09-41-01-03/31555944 від 06 травня 2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів на підставі акту перевірки №151/28-09-41-01-03/31555944 від 06 травня 2014 року були видані податкове повідомлення-рішення №0000054101 від 20.05.2014 року про збільшення ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та податкове повідомлення-рішення № 0000044101 від 20.05.2014р. про збільшення ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів підлягають скасуванню з огляду на те, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Українська компанія «Модус», ТОВ «ТК ФІОНА», ТОВ «Айтікомплекс» жодних порушень з боку позивача СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів в ході перевірки не виявлено. Всі договори підряду та поставки, виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні по формі та змісту відповідають вимогам законодавства та є підставою для проведення в бухгалтерському обліку відповідних фінансово-господарських операцій по відносинам підряду та по відображенню їх в нарахуванні податку на додану вартість та податку на прибуток. Також позивач зазначив, що висновки акту по взаємовідносинам з ПАТ НАК «Нафтогаз України» стосуються лише податку на прибуток за 2013 рік та є невірними з огляду на те, що в актах від 24.01.2014 року зазначено, що газ переданий та поставлений в листопаді та грудні 2013 року, ПАТ ПАК «Нафтогаз України» надав ці акти пізніше місяців поставки газу з формальних причин, що не мають відношення до діяльності ТОВ «Котельні лікарняного комплексу». Відносно встановлених актом перевірки порушень позивачем вимог п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України, позивач зазначив, що рішення господарського суду Харківської області №922/3601/13 від 11.11.2013 року не набрало чинності в 2013 року, а вступило в законну силу 14.01.2014 року, коли винесена постанова Харківського апеляційного господарського суду № 922/3601/13 про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Посилаючись на положення законодавства, позивач вважає, що відповідачем були прийняті незаконні податкові повідомлення-рішення, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити на підставі викладених у позові фактів.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на висновки акту №151/28-09-41-01-03/31555944 від 06.05.2014 року "Про результати документальної планової перевірки ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 року". Представник відповідача вважає, що позивачу було правомірно нараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.08.2001 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" перебуває на обліку в СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів з 01.01.2005 року та зареєстрований платником податку на додану вартість з 18.01.2005 року.

На підставі направлень від 28.03.2014р. № 341, 342, 343 виданих СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів, згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77, ст.82 Податкового кодексу України, наказу СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 13.03.2014 року №223 та відповідно до плану-графіка проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями відповідача з 28.03.2014 року по 25.04.2014 року була проведена планова документальна перевірка ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №151/28-09-41-01-03/31555944 від 06.05.2014 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.п.138.1.1., п.138.1, 138.2, п. 138.8 ст.138, п.п.159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у 2013 році на загальну суму 683114 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 180760 грн..

За наслідками акту перевірки №151/28-09-41-01-03/31555944 від 06.05.2014 року, СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000054101 від 20.05.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та податкове повідомлення-рішення №0000044101 від 20.05.2014 року про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що TOB «Котельні лікарняного комплексу» (Замовник) було укладено з TOB «Українська компанія «Модус» (Підрядник) договір підряду №29-7-13 від 29.07.2013 року, згідно умов якого Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи і здати їх в строк відповідно до проектно-кошторисної документації. Загальна вартість робіт що виконуються за цим договором, згідно кошторисної документації, складає 1200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 200000 грн. Окрім цього, TOB «Котельні лікарняного комплексу» (Замовник) було укладено з TOB «Українська компанія «Модус» (Підрядник) договір підряду №7-10-13 від 07.10.2013 року, згідно умов якого Підрядник зобов'язується виконати антикорозійні роботи. Загальна вартість робіт що виконуються за цим договором складає 450000,00 грн., в т.ч. ПДВ 75000 грн.

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи і здати їх в строк відповідно до проектно-кошторисної документації. Умовами вище договорів не передбачено залучення Підрядником інших Супідрядних організацій.

Суд відмічає, що договорами будівельного підряду, зміст якого визначено ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

В силу приписів ч.ч.1,2 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації та кошторису, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Таким чином, з огляду на положення наведених норм матеріального права, погодження сторонами проектної документації та кошторису (проектно-кошторисній документації), надання підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт) є істотною умовою договору будівельного підряду. Здійснення будівництво та пов'язаних з ним будівельних робіт підрядник проводить відповідно до проектної документації та проектно-кошторисній документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Зазначені документи є обов'язковими та невід'ємною частиною цього договору.

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів визначений загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень Цивільного кодексу України та затверджені постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 року.

Відповідно до пункту 2 Загальних умов ці умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

У пункті 3 Загальних умов наведено визначення поняття "проектна документація", відповідно до якого це текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва, та визначення поняття "кошторисна документація", відповідно до якого це кошториси та інші документи, пов'язані зі складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо) і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни.

Цим же пунктом Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

Пунктами 5,15,16 Загальних умов визначено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

У договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

У разі внесення змін до проектної документації сторони уточнюють предмет договору підряду.

Зі змісту досліджених під час розгляду справи договорів TOB «Котельні лікарняного комплексу» та з TOB «Українська компанія «Модус» вбачається, що при укладанні зазначених договорів сторонами не були дотримані вищенаведені вимоги законодавства, зокрема, відсутні докази того що проектна документація та проектно-кошторисна документація були виготовлені, передані підряднику для погодження та подальшого використання під час укладання договору, відсутні дані про проектну документацію та проектно-кошторисну документацію та не передбачено складання та погодження договірної документації на підставі якої повинні виконуватися роботи, не визначено яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію, порядок матеріально-технічного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт), лише зроблено посилання на акти виконаних робіт, тобто зміст договорів не відповідає приписам ст.ст.875-886 ЦК України, чим порушені вимоги ч.1 ст.203 ЦК України.

З пояснень представника відповідача вбачається, що СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів направила запит на проведення зустрічної звірки до Західної ОДПІ м. Харкова МГУ Міндоходів, у відповідь листом від 24.04.2012 року №19224/7/20-33-22-03-12 було отримано інформацію, а саме на ТОВ «Українська компанія «Модус» в 3 кварталі 2013 року кількість працюючих 2 особи в 4 кварталі 2013 року - 3 особи. Крім того, з 18.04.2014 року по ТОВ «Українська компанія «Модус» розпочата процедура банкротства. Також представник відповідача зазначив, що для виконання умов договорів та зважаючи на обсяг робіт, згідно підписаних актів виконаних робіт, на ТОВ «Українська компанія «Модус» повинно було працювати як найменш 23 особи.

З огляду на те, що дослідженими договорами не передбачено право на укладання укладення договорів в порядку субпідряду, суд приходить до висновку про неможливість проведення ТОВ «Українська компанія «Модус» будівельних робіт в обсягу, на який посилається позивач.

Також, перевіркою встановлено, що роботи, які перелічені в актах виконаних робіт, пов'язані безпосередньо з ремонтом котельного обладнання. ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» фактично виробляє теплову енергію, використовуючи природний газ. Тобто, котельне обладнання ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» приєднане до мереж газопостачання та працює лише при використанні природного газу під тиском.

Згідно з п. 3 «Проектування та будівництво» ДНАОП 0.00-1.20-98 «Правила безпеки систем газопостачання України»:

3.3 Проектна документація до затвердження замовником повинна бути погоджена з підприємством газового господарства щодо її відповідності виданим технічним умовам на проектування.

3.4 Технічний нагляд за будівництвом розподільчих газопроводів всіх тисків, відводів і вводів, незалежно від відомчої належності замовника, повинен здійснюватись замовником та спеціалістами Спеціалізованого Підприємства газового господарства.

3.21 Приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання оформлюється актом на підставі якого виконується пуск газу і видача власнику дозволу на проведення пусконалагоджувальних робіт. Із закінченням пусконалагоджувальних робіт органи Держнагладохоронпраці дають дозвіл на експлуатацію об'єкта.

Суд зазначає, що позивачем не було надано документи щодо погодження з Спеціалізованим Підприємством газового господарства та органом Держнагладохоронпраці початку, виконання та завершення робіт, відсутність яких не заперечувалась представником позивача під час розгляду справи.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарської операції перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, оскільки відсутність проектної документації та кошторису (проектно-кошторисної документації) унеможливлює можливість встановлення судом факту виконання будівельних робіт підрядником.

Крім того, положеннями вказаних договорів не встановлено хто повинен надати матеріали та технічні засоби для виконання будівельних робіт. Однак, до акту приймання виконаних будівельних робіт включена вартість будівельних матеріалів. Проте, позивач не надав докази що ці будівельні матеріали були у користуванні/власності замовника, підрядника або субпідрядника.

Слід відмітити, що типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" були затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пояснень щодо заповнення "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт" (типової форми № КБ-3) довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. Крім того, за змістом пояснень щодо заповнення "Акту приймання виконаних підрядних робіт" (типової форми № КБ-2в) акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику).

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, журнал обліку виконаних робіт (форма №КБ-6) позивачем не надавався, відсутні проектна документація та проектно-кошторисна документація до договорів, договори підряду не містять суттєвих умов для цього виду договорів, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, що свідчить про неналежне оформлення позивачем та його контрагентами виконання робіт і спростовує те, що роботи виконувалися саме ТОВ «Українська компанія «Модус».

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова Верховного Суду України від 04.09.07р.).

Згідно з ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів було доведено правомірність визначення суми податкового зобов'язання ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" по взаємовідносинам з ТОВ «Українська компанія «Модус» з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, вірно визначено законодавчі підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відносно взаємовідносин ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" з ТОВ «ТК ФІОНА», ТОВ «Айтікомплекс», суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (Покупець) укладено з TOB "ТК ФІОНА" (Постачальник) договір поставки від 01.10.2013 року №1-10-13. Згідно умов вищевказаного договору постачальник продає, а покупець приймає топлівні брикети у кількості 40 тон за ціною 1166,67 грн. за тону. Загальна сума договору складає 56000,16 грн., в т.ч. ПДВ 9333,36 грн. На виконання умов договору TOB "ТК ФІОНА" виписано видаткову накладну №7622 від 04.10.2013 року з номенклатурою «топлівні брикети», у кількості 40 тон за ціною 1166,67 за 1 тону, на загальну суму 56000.16 грн., в т.ч. ПДВ 9333,36 грн. Продавцем, 04.10.2013 року виписана податкова накладна № 36. Товар був доставлений 04.10.2013р. від ТОВ «ТК ФІОНА» з смт.Пісочин на котельні покупця в м.Богодухів та смт.Краснокутськ власним транспортом покупця - КАМАЗом. Копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ міститься в матеріалах справи. Товар оплачений 26.11.2013 року, про що в матеріалах справи є банківська виписка. Вартість отриманих топлівних брикетів у сумі 46666,80 грн. по вищевказаній видатковій накладній TOB «Котельні лікарняного комплексу» у жовтні 2013 року у бухгалтерському обліку віднесено на рахунок 201 «Сировина та матеріали», що відображено проводкою Д-т 201 К-т 631 та списано у виробництво, про що вчинено запис Д-т 23 К-т 201. В податковому обліку вартість отриманих топлівних брикетів у сумі 46666,80 грн. включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у 2013 році. Топливні брикети використані для виробництва теплової енергії в жовтні-грудні 2013р. на котельнях в м.Богодухів за адресою вул.Міліцейська, 9 та в смт. Краснокутськ по вул.Базарній. Копії первинних бухгалтерських документів - звітів про витрати матеріалів (в т.ч. топливних брикетів) по Богодухівській та Краснокутській теплових дільницях за жовтень-грудень 2013 року також містяться в матеріалах справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (Покупець) укладено з ТОВ "Айтікомплекс" (Постачальник) договір поставки від 03.01.2011 року №010111. Згідно умов вищевказаного договору постачальник продає, а покупець приймає товари (комп'ютерні складові). ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» сформовано податковий кредит на підставі отриманих від ТОВ "Айтікомплекс" податкових накладних всього у сумі 3976,00 грн. По відносинам з ТОВ «Айтікомплекс» (код ЄДРПОУ 34016453) в матеріалах справи міститься копія довідки ДПІ у Московському районі м.Харкова № 2700/20-34-22-01-05/34016453 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Айтікомплекс» (податковий номер 34016453) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» (податковий номер 31555944) за період з 01.07.2012 по 30.06.2014». Вказана довідка свідчить про підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій та їх реальність, тобто спростовує висновки акту перевірки СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів №151/28-09-41-01-03/31555944 від 06.05.2014 року. Окрім цього, наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи по отриманню, оприбуткуванню товарів та їх введенню в експлуатацію (інвентарні картки, акти, накази) вказують на реальність господарської операції між ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» та ТОВ "Айтікомплекс".

Суд зазначає, що актом перевірки ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, виписаних «ТК ФІОНА», ТОВ «Айтікомплекс», за якими ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту та нараховано податок на прибуток приватних підприємств.

Окрім цього, угоди, укладені ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" з «ТК ФІОНА» та ТОВ «Айтікомплекс», а також податкові накладні, виписані по дослідженим судом договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались. Також, зазначена вище угода не є нікчемною (недійсними) в силу закону.

Отже, висновки, викладені в акті перевірки щодо взаємовідносин вказаних контрагентів, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Слід відмітити, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" по взаємовідносинам з «ТК ФІОНА» та ТОВ «Айтікомплекс» згідно акту №151/28-09-41-01-03/31555944 від 06.05.2014 року фахівцями СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів встановлено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" щодо формування податкового кредиту та податку на прибуток по взаємовідносинам з «ТК ФІОНА», ТОВ «Айтікомплекс».

Відносно відносин ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" по договору купівлі-продажу природного газу № 13/3142-ТЕ-32 від 28.12.2012року з НАК «Нафтогаз України» суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що згідно Акту приймання-передачі природного газу, спожитого у листопаді 2013 року, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, в об'ємі 355,525 тис.куб.м., вартість газу без ПДВ складає 387877,78 грн. та згідно Акту приймання-передачі природного газу, спожитого у грудні 2013 року, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, в об'ємі 550,949 тис.куб.м., вартість газу без ПДВ складає 601085,35 грн.

З огляду на те, що вказані акти приймання-передачі природного газу були підписані TOB «Котельні лікарняного комплексу», постачальником HAK «Нафтогаз України» та газорозподільними організаціями ПАТ «Харківгаз» та ПАТ «Харківміськгаз» 24.01.2014 року, відповідач вважає, що в порушення п.п.138.1.1., п.138.1, 138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, TOB «Котельні лікарняного комплексу» завищено витрати, а саме: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік у сумі 988963 грн..

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно положень п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України доведено до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З наявних матеріалів справи вбачається, що кожного місяця з ПАТ «Харгівгаз» та його філіями та підрозділами підписуються звіти по витратам природного газу по районам Харківської області та м.Харків, які складаються на підставі приладів обліку газу по кожній котельні (топковій) або нормативів, про що підписуються відповідні акти представниками ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» та ПАТ «Харківгаз», яке є газорозподільним підприємством. Вказаними актами підтверджуються витрати газу саме в листопаді та грудні 2013 року, а не в січні 2014 року.

Газ у вищевказаних обсягах був спожитий в листопаді та грудні 2013р. для виробництва теплової енергії, по якій був в цих місяцях отриманий та нарахований дохід. Вказаний факт підтверджується аналізом рахунку по субконто 3.6.1. по споживачам теплової енергії та звітами по ф.1С - теплопостачання про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за січень-вересень 2013 року та січень - грудень 2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача первинних документів, які свідчать про правомірність включення до складу валових витрат собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік у сумі 988963,00 грн.

При цьому, з наявних матеріалів справи вбачається, що щомісячний загальний обсяг поставленого позивачу природного газу (який погоджений з транспортуючими організаціями), не суперечить з даними НАК "Нафтогаз України", що свідчить про відсутність суперечок між сторонами угоди щодо обсягу поставленого природного газу.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що віднесення до складу витрат зазначеної суми проведено позивачем відповідно до пункту 21 наказу TOB «Котельні лікарняного комплексу» №1 від 01.01.2012 року «Про встановлення облікової політики підприємства», де вказано, що прибуток енергоресурсів здійснюється на підставі звітів про витрати та розподіл енергоресурсів, зокрема по природному газу - по звітам , узгодженим з газорозподільними підприємствами АТ «Харківгаз» або АТ «Харківміськгаз». Вказане Положення відповідає наказу Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів" від 21.06.1996 року №193, яке є повноваженим органом з цих питань, оскільки відповідно Закону України "Про державну статистику" та Положення про Державний комітет статистики - затвердження всіх форм первинної облікової документації для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності відноситься саме до компетенції Держкомстату.

Суд зазначає, що згідно положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому згідно положень п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

З огляду на доведений під час розгляду справи факт переходу до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" права власності на отриманий від НАК "Нафтогаз України" природний газ у 4 кварталі 2013 року та подальше фактичне здійснення господарських операцій (реалізація теплової енергії споживачам), суд приходить до висновку про правомірність формування витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на підставі наявних у позивача первинних документів.

Таким чином, висновок СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів щодо порушення позивачем п.п.138.1.1., п.138.1, 138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, TOB «Котельні лікарняного комплексу» завищено витрати, а саме: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік у сумі 988963 грн. не відповідає фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення - рішення від №0000044101 від 20.05.2014р. про збільшення ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в цій частині підлягає скасуванню.

Стосовно відносин ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» по договору купівлі-продажу природного газу №17/12-БО-32 від 19.01.2012 року з НАК «Нафтогаз України», суд зазначає наступне.

З приводу розрахунків за вказаним договором НАК «Нафтогаз України» було заявлено позов та згідно рішення господарського суду Харківської області №922/3601/13 від 11.11.2013 року було вирішено стягнути з ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 2072619,90 грн.

На думку відповідача, позивачем порушені вимоги п.п.159.1.2. п.159.1. ст.159 Податкового кодексу України та сума боргу неправомірно віднесена до валових витрат 2013 року, з огляду на те, що є рішення суду про її стягнення і станом на 31.12.2013 року ця заборгованість не сплачена.

Суд зазначає, що положеннями п.п.159.1.2. п.159.1. ст.159 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з постановою Харківського апеляційного господарського суду України №922/3601/13 від 14.01.2014 року, рішення Господарського суду Харківської області №922/3601/13 від 11.11.2013 року було залишено без змін.

Згідно з положеннями ч.5 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Отже, рішення Господарського суду Харківської області №922/3601/13 від 11.11.2013 року набрало чинності 14.01.2014 року.

З огляду на викладене, висновки податкового органу що сума боргу неправомірно віднесена ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» до валових витрат 2013 року, з огляду на те, що є рішення суду про її стягнення і станом на 31.12.2013 року ця заборгованість не сплачена, не відповідає фактичним обставинам справи. Суд вважає, що обов'язок платника податку - покупця зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом виникає саме у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини), тобто в даному випадку у 1 кварталі 2014 року, а не в 2013 році.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від №0000044101 від 20.05.2014 року про збільшення ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в цій частині підлягає скасуванню.

Відносно позовної вимоги про зобов'язання повернути сплачені грошові зобов'язання по акту перевірки №151/28-09-41-01-03/31555944 від 06 травня 2014 року, суд зазначає наступне.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України

Положеннями п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Під час розгляду справи з пояснень сторін та наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» не зверталось до СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів з відповідною заявою щодо повернення сплачених грошових зобов'язань по акту перевірки №151/28-09-41-01-03/31555944 від 06 травня 2014 року.

Також, нормами п.43.4, п.43.5 та п.43.6 ст.43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Таким чином, з огляду на недотримання позивачем порядку повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

В зв'язку з тим, що СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів не мала належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" штрафних (фінансових) санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 301940,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню щодо скасування податкового повідомлення - рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 20.05.2014 року №0000054101 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 19955,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 13300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6655,00 грн. та скасування податкового повідомлення - рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 20.05.2014 року №0000044101 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 885853,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 590568,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 295285,00 грн.

В іншій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до відхиленої частини майнової вимоги у розмірі 1052,22 грн..

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 20.05.2014 року №0000054101 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 19955,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 13300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6655,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 20.05.2014 року №0000044101 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 885853,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 590568,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 295285,00 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (вул.Балакірева 3, Харків, 61018, код ЄДРПОУ 31555944) судовий збір у розмірі 1052,22 грн. (одна тисяча п'ятдесят дві гривні 22 копійки) на користь Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13.10.2014 року.

Суддя Біленський О.О.