Постанова

від 06.10.2014 по справі 820/10479/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 р. справа №820/10479/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,

за участі сторін:

представника позивача - Васіліу С.В.,

представників відповідача - Біблив Т.В., Дитиненко Ю.А., Ліпчанської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" (далі по тексту - ТОВ "Кронверк Сінема Україна"), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002202201, № 0002212201, № 0002192201.

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено щодо правовідносин з Приватною акціонерною компанією "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", Приватною акціонерною компанією "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет" - в акті, на думку позивача, не підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" та зазначені контрагенти відповідають терміну "пов'язана особа", а висновок зроблено на підставі інформації, розміщеної на Інтернет-сайті, що не може бути належними доказами у розумінні ст. 70 КАС України. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Клімат-Контроль" позивачем вказано, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та взаємовідносин з іншими контрагентами, а тому посилання податкового органу в акті перевірки на укладення ТОВ "Клімат-Контроль" договору з ТОВ "Девен Альянс" без мети настання реальних наслідків, на думку позивача, не може слугувати підставою для висновку щодо завищення позивачем суми податкового кредиту. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Груп Естейт ЛТД", позивачем зазначено, що висновки акту перевірки стосовно виписаних позивачем податкових накладних з порушенням вимог ст. 201 ПК України не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки зазначені податкові накладні виписані відповідно до перерахованих сум (аванс) відповідно до умов договору, укладено з контрагентом, а одиниця постачання розділена у податковій накладній відповідно до оплат. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Призма Бета" позивачем надано обґрунтування стосовно складу витрат, які відображаються у бухгалтерському обліку ТОВ "Призма Бета" та зазначено, що первинні документа по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Призма Бета" з зазначеного питання були надані перевіряючим під час перевірки, а саме: рахунок, банківські виписки, акт про надання послуг, податкові накладні тощо, жодних зауважень до цих документів в акті перевірки не викладено.

Відповідачем до суду надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на висновки акту перевірки позивача та обставини і норми права, зазначені в акті, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, підтримали правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просили суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Спеціального витягу від 22.09.2014 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" (код ЄДРПОУ 35266006) зареєстроване як юридична особа 27.06.2007 року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення, про припинення юридичної особи - відсутні; місцезнаходження юридичної особи: 61168, м.Харків, вул. Героїв Праці, буд. 9 (Т.2, а.с.70-71).

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. ТОВ "Кронверк Сінема Україна".

За результатами перевірки було складено Акт № 1146/20-31-22-01-07/35266006 від 06.05.2014 р. (далі по тесту - акт перевірки, Акт - Т.1, а.с.14-83) та винесені податкові повідомлення рішення від 22 травня 2014 р. № 0002202201 на суму основний платіж - 192 881,00 грн. та штрафні санкції 48220,00 грн. (Т.1, а.с.8), № 0002212201, яким зменшено розмір від'ємного значення на ПДВ у розмірі 200745,00 грн. (Т.1, а.с.10) та №0002192201, яким зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток у розмірі 6050790 грн. (Т.1, а.с.13).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Клімат-Контроль, суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Кронверк Сінема Україна" та ТОВ "Клімат-Контроль" укладений договір підряду № 120413/11 від 13.04.12 р. на виконання робіт з монтажу систем вентиляції та димовидалення (Т.1, а.с.150-153). Отримані послуги цим договором передані позивачу від його контрагента відповідно до актів прийому-передачі робіт і видаткових накладних та оплачені позивачем відповідно до додатку до договору №1 (договірна ціна) шляхом перерахування безготівкових коштів (Т.1, а.с.154-155). На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду копії актів прийому-передачі робіт, видаткових накладних та платіжних доручень (Т.1, а.с.157, 158, 161, 164, 165, 167, 171, 173, 174, 177, 178, 180, 182, Т.2, а.с.52-58).

За результатами зазначених господарських операцій ТОВ "Клімат-Контроль" виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.159, 160, 162, 163, 166, 168-170, 172, 175, 176,179, 171, 183).

Щодо правовідносин позивача з ТОВ "Призма Бета" судом встановлено наступне.

Між Позивачем та ТОВ "Призма Бета" укладено договір оренди від 19.05.2012 р. відповідно до якого Позивачу надані в оренду нежитлові приміщення (Т.1, а.с.84-94).

Відповідно до умов договору (ст. 6 Договору) Орендар зобов'язаний покривати видатки на утримання Спільних частин. Орієнтована сума витрат зазначається в додатку до договору. Орендар бере участь у видатках на утримання спільних частин пропорційно площі орендованого приміщення по відношенню до суми загальної площі. Місячна оплата на спільні частини залежить від запланованих у відповідний період. Повний розрахунок витрат на утримання спільних частин відбувається до 30 червня наступного року після завершення календарного року, за який проводиться такий розрахунок.

Перелік витрат на утримання спільних частин, які Орендар повинен відшкодовувати зазначені у п. 8.1 ст. 8 Договору. Орендодавець уповноважений без згоди Орендаря змінювати зазначені послуги.

Відповідно до рахунку № СФ-0005392 від 19.10.2012 р. перерахунок витрат за спільні частини за 2011 рік становить 2005310,32 грн. (Т.1, а.с.103) та здійснювався відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) - Т.2, а.с. 84-90.

Перерахунок за 2012 рік зазначений у додатку № 1 до договору (Т.1, а.с.94-95) та сплачений позивачем відповідно до платіжних доручень №6269 від 19.07.2013 року, №6339 від 23.07.2013 року, №6189 від 15.07.2014 року, №6084 від 04.07.2014 року, № 4441 від 31.01.2013 року, № 3804 від 12.12.2012 року (Т.2, а.с.59-64).

ТОВ "Призма Бета" надало позивачу розшифровку-розрахунок за спільні площі, копія якого наявна в матеріалах справи та була надана позивачем на перевірку (Т.1, а.с.148-149).

За результатами зазначених господарських операцій ТОВ "Призма Бета" виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.96-102).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Груп Естейт ЛТД", суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ "Груп Естейт ЛТД" укладено додаткові угоди №1 та №2 до договору суборенди № ХД-24/11/09-1 від 24.11.2009 р., згідно з яким позивачу надані в суборенду нежитлові приміщення. Відповідно до умов договору позивач повинен сплачувати плату за суборенду, комунальні платежі, експлуатаційні витрати Орендаря за загальні площі (Т.1, а.с.105-110).

У матеріалах справи наявні копії податкових накладних №№ 246, 378, 1052, 973, 482, 526, 232, 329, 678, 751, 854, 949, 972, 149, 502, 594, 622, 849, 827, 691, 604, 970, 138, 507, 346, 227, 345, 434, 137, 341, 342, 343, 344, 345, 731, 764, 798, виписаних ТОВ "Груп Естейт ЛТД" (Т.1, а.с.111-147). Дослідивши наявні в матеріалах справи податкові накладні, судом встановлено, що ціна постачання одиниці товару/послуги у вказаних податкових накладних зазначена у розмірі, що відрізняється від ціни постачання одиниці товару, зазначеній в додаткових угодах №1 та №2 до договору суборенди № ХД-24/11/09-1 від 24.11.2009 р. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах позивача з ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета" підтверджені відповідними податковими накладними. У той же час суд зазначає, що податкові накладні у правовідносинах позивача з ТОВ "Груп Естейт ЛТД" виписані з порушенням вимог податкового законодавства, а саме у вказаних вище податкових накладних невірно визначена ціна постачання одиниці товару/послуги, що суперечить приписам п.201.1 ст. 201 ПК України.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки у позивача наміру отримати за вказаними вище договорами з ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета" іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг. Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами, ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета", при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за вказаними договорами з ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета", за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з з ТОВ "Клімат-Контроль" базуються на висновках акту ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві № 512/22.10/32159319 від 28.05.2013 року щодо результатів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Клімат-Контроль».

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин позивача з ТОВ «Клімат-Котроль».

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно зауважень податкового органу з приводу ненадання позивачем на перевірку документів первинного бухгалтерського обліку з приводу нарахування сум за утримання спільних частин у правовідносинах позивача з ТОВ «призма Бета» суд зазначає наступне.

У матеріалах справи наявні та були надані на перевірку документи первинного бухгалтерського обліку щодо нарахування суми за договором позивача з ТОВ «Призма Бета» від 19.05.2012 року, а саме: рахунок, банківські виписки, акти про надання послуг, податкові накладні. Жодних зауважень щодо відповідності приписам чинного законодавства наданих позивачем документів у акті перевірки не зафіксовано.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до свого контрагента, ТОВ «Призма Бета» з листами вих.№3110/05 від 31.10.2012 року та вих.№1211/01 від 12.11.2012 року щодо надання розшифровки суми для утримання спільних частин з документальним підтвердженням понесених контрагентом витрат (Т.2, а.с.107-108). Представником позивача у судовому засіданні надано пояснення, що відповіді на вказані запити від ТОВ «Призма Бета» ТОВ «Кронверк Сінема Україна» не отримало, а тому, оскільки права втручатися у господарську діяльність контрагента позивач не має права, тому документи, що підтверджують витрати на утримання спільних частин, у позивача відсутні, окрім наданих на перевірку рахунку, банківських виписок, актів про надання послуг та податкових накладних.

На запит суду до представників відповідача щодо вчинення податковим органом передбачених Податковим кодексом України дій щодо витребування у контрагента позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують витрати на утримання спільних частин, його перевірки, тощо, представниками відповідача зазначено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів звернулась до відповідного контролюючого органу з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Призма Бета», проте до суду не надано доказів проведення такої зустрічної звірки, направлення відповідного запиту, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують збір податкової інформації відповідачем у розумінні приписів ст. 72 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ по правовідносинам з ТОВ «Клімат-Котроль» та ТОВ «Призма Бета» здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у вказаних правовідносинах.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилаються представники відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, ТОВ «Призма Бета» та ТОВ «Клімат Контоль», внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення податкове Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002212201 підлягає скасуванню в частині донарахування податкових зобов'язань у сумі 114235 грн.

Щодо викладених у акті перевірки висновків податкового органу стосовно порушень позивачем ст.ст. 139, 141 ПК України, що, на думку перевіряючих, призвели до заниження податку на прибуток у сумі 192881 грн. у тому числі за 2013 р. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування 6050790 грн. (донарахування позивачу податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002202201 та № 0002192201), суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки, зазначене порушення, за твердженням податкового органу, виникло в наслідок віднесення на валові витрати виплати процентів нерезидентам за договорами позики з Приватною акціонерною компанією "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", Приватною акціонерна компанія "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет". Актом перевірки зазначено, що зазначені позикодавці є пов'язаними особами с ТОВ "Кронверк Сінема Україна". Зазначений факт було встановлено на підставі даних Інтернет сайту.

Проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідним зазначити, що згідно з п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Відповідно до п.п. 14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених ознак, зокрема, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

У акті перевірки зазначено та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що ТОВ "КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА" мало взаємовідносини за договорами позики з нерезидентами, за якими нараховувалися відсотки за використання таких позик, а саме: договір позики від 01.09.2008 р. №б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 17.11.2008 р. №б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 01.09.2008 р. №б/н з ОАО "Эпос", Росія, договір позики від 15.09.2007 року № б/н з Приватною акціонерною компенією ОО Алеолан Инвест Лимитед, Кіпр, договір позики №2 від 01.04.2008 р. з Приватною акціонерною компанією Евразия Синемаз БВ, Нідерланди, договір позики №2 від 05.03.2008 р. з Приватною акціонерною компанією Евразия Синемаз БВ, Нідерланди, договір позики від 12.07.2010р. № б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 20.09.2010 р. № б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 29.10.2010 р. №б/н з з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 07.07.2011 р. №б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 05.05.2012 р. №б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 05.09.2011 р. №6/н з ОАО "Эпос", Росія.

Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС України не надано до суду доказів на підтвердження того, що вищезазначені резиденти відповідають терміну "пов'язана особа", а з акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу про те, що нерезиденти ПАК "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", ПАК "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет" є пов'язаними з позивачем особами зроблено на підставі інформації, розміщеної на Інтернет-сайті, що не може бути належними доказами у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представниками відповідача, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Ліпчанською Л.В. та головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Библів Т.В. (посадовими особами податкового органу, що проводили перевірку) у судовому засіданні надано пояснення, що що під час перевірки податковим органом використано інформацію лише з мережі Інтернет, будь-яких інших допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів під час перевірки не досліджувалось.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для отримання податковим органом матеріалів для висновків при проведенні перевірки з мережі Інтернет та веб-сайтів, а тому вказані в акті перевірки відомості безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства враховані відповідачем як підстави для висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства, а саме ст.ст. 139, 141 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при винесенні відповідачем податкових повідомлень - рішень від 22.05.2014 року №0002202201 та № 0002192201 в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань щодо правовідносин ТОВ "Кронверк Сінема Україна" з Приватною акціонерною компанією "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", Приватною акціонерною компанією "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет" податковим органом не були враховані вищевказані норми законодавства.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Призма Бета» суд зазначає наступне.

Правовою підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2014 року № 0002202201 та № 000219220 по взаємовідносинах з ТОВ "Призма Бета" стали приписи п.139.1.9 ст. 139 ПК України, відповідно до якого не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

До такого висновку відповідач прийшов, вважаючи, що позивачем до перевірки не надано документів, які підтверджують суму перерахунку витрат на утримання Спільних частин за договором оренди №б/н від 19.05.2012 року.

Як встановлено судом вище, позивачем надано на перевірку наявні у нього первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом, а саме: договір оренди від 19.05.2012 р., рахунок № СФ-0005392 від 19.10.2012 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, розшифровку-розрахунок за спільні площі, податкові накладні.

Також судом встановлено, що документи, що, на думку податкового органу, мають підтверджувати перерахунок витрат за утримання спільних частин за зазначеним договором оренди, наявні у контрагента позивача, ТОВ "Призма Бета"; у позивача зазначені документи відсутні, ТОВ "Призма Бета" на запити позивача про надання первинних бухгалтерських документів, що підтверджують такий перерахунок, не відповіло; відповідачем до суду не надано доказів звернення до ТОВ "Призма Бета" для отримання зазначених документів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про те, що позивачем документально підтверджено віднесення витрат по договору оренди від 19.05.2012 року з ТОВ "Призма Бета" до складу витрат за звітний період у відповідності до вимог законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002202201 та № 000219220 підлягають скасуванню у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002212201 підлягає скасуванню в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань у сумі 114235 грн. (сто чотирнадцять тисяч двісті тридцять п'ять гривень).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002202201, № 0002192201.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002212201 в частині донарахування податкових зобов'язань у сумі 114235 грн. (сто чотирнадцять тисяч двісті тридцять п'ять гривень).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" (код ЄДРПОУ 35266006, адреса місцезнаходження: 61168, м.Харків, вул. Героїв Праці, буд. 9) судовий збір у розмірі 421,92 грн. (чотириста двадцять одна гривня дев'яносто дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 13 жовтня 2014 року.

Суддя Котеньов О.Г.