Постанова

від 11.11.2014 по справі 820/10479/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 р. Справа № 820/10479/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Васіліу С.В., відповідача - Кобилінської О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. по справі № 820/10479/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Кронверк Сінема Україна"), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002202201, № 0002212201, № 0002192201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року по справі №820/10479/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002202201, № 0002192201.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002212201 в частині донарахування податкових зобов'язань у сумі 114235 грн. (сто чотирнадцять тисяч двісті тридцять п'ять гривень).

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" судовий збір у розмірі 421,92 грн.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні, посилаючись на п.4.1.4 ст.4, ст.201.1, 201.7 Податкового кодексу зазначив, що податкові накладні виписані відповідно до перерахованих сум (аванс) відповідно до умов договору, укладено з контрагентом ТОВ "Груп Естейт ЛТД", а одиниця постачання розділена у податковій накладній відповідно до оплат. Враховуючи зазначене, вважає податкове повідомлення - рішення від 22.05.2014 р. № 0002212201 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 86510 грн. таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року в частині задоволення позовних вимог, апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, вказав на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Клімат-Контроль", ТОВ "Призма Бета" у перевіряємий період, неправомірність визначення позивачем витрат по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Груп Естейт ЛТД" та ТОВ "Призма Бета", пов`язаність Приватної акціонерної компанії "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", Приватної акціонерної компанії "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет" з ТОВ "Кронверк Сінема Україна". Таким чином, вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.05.2014 року № 0002202201, № 0002212201, № 0002192201 такими, що прийняті податковим органом у відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Спеціального витягу від 22.09.2014 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" (код ЄДРПОУ 35266006) зареєстроване як юридична особа 27.06.2007 року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення, про припинення юридичної особи - відсутні; місцезнаходження юридичної особи: 61168, м.Харків, вул. Героїв Праці, буд. 9 (Т.2, а.с.70-71).

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. ТОВ "Кронверк Сінема Україна".

За результатами перевірки було складено Акт № 1146/20-31-22-01-07/35266006 від 06.05.2014 р. (далі по тесту - акт перевірки, Акт - Т.1, а.с.14-83) та винесені податкові повідомлення рішення від 22 травня 2014 р. № 0002202201 на суму основний платіж - 192 881,00 грн. та штрафні санкції 48220,00 грн. (Т.1, а.с.8), № 0002212201, яким зменшено розмір від'ємного значення на ПДВ у розмірі 200745,00 грн. (Т.1, а.с.10) та №0002192201, яким зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток у розмірі 6050790 грн. (Т.1, а.с.13).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2014 року № 0002202201, № 0002212201, № 0002192201, ТОВ "Кронверк Сінема Україна" звернулось до суду з даним позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішенням від 22.05.2014 р. № 0002212201 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 86510 грн., суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні у правовідносинах позивача з ТОВ "Груп Естейт ЛТД" виписані з порушенням вимог податкового законодавства, а саме у вказаних вище податкових накладних невірно визначена ціна постачання одиниці товару/послуги, що суперечить приписам п.201.1 ст. 201 ПК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 22.05.2014 року № 0002202201, № 0002192201 та № 0002212201 в частині донарахування податкових зобов'язань у сумі 114235 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при їх винесенні, діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Клімат-Контроль", ТОВ "Призма Бета", віднесення витрат по договору оренди від 19.05.2012 року з ТОВ "Призма Бета" до складу витрат за звітний період у відповідності до вимог законодавства, підтверджується матеріалами справи. Також, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про те, позикодавці за договорами позики, а саме: Приватна акціонерна компанія "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", Приватна акціонерна компанія "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет", є пов'язаними особами с ТОВ "Кронверк Сінема Україна", не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що позивач у перевіряє мий період мав господарські відносини із контрагентами ТОВ "Клімат-Контроль", ТОВ "Призма Бета", ТОВ "Груп Естейт ЛТД"

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Кронверк Сінема Україна" та ТОВ "Клімат-Контроль" укладений договір підряду № 120413/11 від 13.04.12 р. на виконання робіт з монтажу систем вентиляції та димовидалення (Т.1, а.с.150-153).

Отримані послуги цим договором передані позивачу від його контрагента відповідно до актів прийому-передачі робіт і видаткових накладних та оплачені позивачем відповідно до додатку до договору №1 (договірна ціна) шляхом перерахування безготівкових коштів (Т.1, а.с.154-155).

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду копії актів прийому-передачі робіт, видаткових накладних та платіжних доручень (Т.1, а.с.157, 158, 161, 164, 165, 167, 171, 173, 174, 177, 178, 180, 182, Т.2, а.с.52-58).

За результатами зазначених господарських операцій ТОВ "Клімат-Контроль" виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.159, 160, 162, 163, 166, 168-170, 172, 175, 176,179, 171, 183).

Також, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Призма Бета" укладено договір оренди від 19.05.2012 р., відповідно до якого позивачу надані в оренду нежитлові приміщення (Т.1, а.с.84-94).

Відповідно до умов договору (ст. 6 Договору) Орендар зобов'язаний покривати видатки на утримання Спільних частин. Орієнтована сума витрат зазначається в додатку до договору. Орендар бере участь у видатках на утримання спільних частин пропорційно площі орендованого приміщення по відношенню до суми загальної площі. Місячна оплата на спільні частини залежить від запланованих у відповідний період. Повний розрахунок витрат на утримання спільних частин відбувається до 30 червня наступного року після завершення календарного року, за який проводиться такий розрахунок.

Перелік витрат на утримання спільних частин, які Орендар повинен відшкодовувати зазначені у п. 8.1 ст. 8 Договору. Орендодавець уповноважений без згоди Орендаря змінювати зазначені послуги.

Відповідно до рахунку № СФ-0005392 від 19.10.2012 р. перерахунок витрат за спільні частини за 2011 рік становить 2005310,32 грн. (Т.1, а.с.103) та здійснювався відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) - Т.2, а.с. 84-90.

Перерахунок за 2012 рік зазначений у додатку № 1 до договору (Т.1, а.с.94-95) та сплачений позивачем відповідно до платіжних доручень №6269 від 19.07.2013 року, №6339 від 23.07.2013 року, №6189 від 15.07.2014 року, №6084 від 04.07.2014 року, № 4441 від 31.01.2013 року, № 3804 від 12.12.2012 року (Т.2, а.с.59-64).

ТОВ "Призма Бета" надало позивачу розшифровку-розрахунок за спільні площі, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.148-149).

За результатами зазначених господарських операцій ТОВ "Призма Бета" виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.96-102).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "Груп Естейт ЛТД" укладено додаткові угоди №1 та №2 до договору суборенди № ХД-24/11/09-1 від 24.11.2009 р., згідно з яким позивачу надані в суборенду нежитлові приміщення. Відповідно до умов договору позивач повинен сплачувати плату за суборенду, комунальні платежі, експлуатаційні витрати Орендаря за загальні площі (Т.1, а.с.105-110).

У матеріалах справи наявні копії податкових накладних №№ 246, 378, 1052, 973, 482, 526, 232, 329, 678, 751, 854, 949, 972, 149, 502, 594, 622, 849, 827, 691, 604, 970, 138, 507, 346, 227, 345, 434, 137, 341, 342, 343, 344, 345, 731, 764, 798, виписаних ТОВ "Груп Естейт ЛТД" (Т.1, а.с.111-147). Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

З наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах позивача з ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета" підтверджені відповідними податковими накладними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета".

З приводу тверджень податкового органу про ненадання позивачем на перевірку документів первинного бухгалтерського обліку щодо нарахування сум за утримання спільних частин у правовідносинах позивача з ТОВ "призма Бета", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом ДПА № 984 від 22.12.2010р. та зареєстровано в Мін'юсті України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок).

У відповідності до п.5.2 вказаного Порядку передбачено у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення звих осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до свого контрагента, ТОВ "Призма Бета" з листами вих.№3110/05 від 31.10.2012 року та вих.№1211/01 від 12.11.2012 року щодо надання розшифровки суми для утримання спільних частин з документальним підтвердженням понесених контрагентом витрат (Т.2, а.с.107-108).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що відповіді на вказані запити від ТОВ "Призма Бета" ТОВ "Кронверк Сінема Україна" не отримало, а тому, оскільки права втручатися у господарську діяльність контрагента позивач не має права, тому документи, що підтверджують витрати на утримання спільних частин, у позивача відсутні, окрім наданих на перевірку рахунку, банківських виписок, актів про надання послуг та податкових накладних.

Колегія суддів вказує на те, що надані до перевірки та наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку щодо нарахування суми за договором позивача з ТОВ "Призма Бета" від 19.05.2012 року (рахунок, банківські виписки, акти про надання послуг, податкові накладні) підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Призма Бета" у перевіряємому періоді. Жодних зауважень щодо відповідності приписам чинного законодавства наданих позивачем документів, у акті перевірки не зафіксовано. Таким чином, колегія суддів вважає зазначені доводи відповідача хибними.

З приводу посилань податкового органу на акт ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві № 512/22.10/32159319 від 28.05.2013 року щодо результатів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Клімат-Контроль", колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Отже, колегія суддів вважає доводи відповідача спростованими матеріалами справи.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань та відмови в отриманні бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

У ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за вказаними вище договорами з ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета" іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг.

Так, колегія суддів вказує на відсутність доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета" по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ по правовідносинам з ТОВ "Клімат-Котроль" та ТОВ "Призма Бета" здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002212201 в частині донарахування податкових зобов'язань у сумі 114235 грн.

Щодо викладених у акті перевірки висновків податкового органу стосовно порушень позивачем ст.ст. 139, 141 ПК України, що, на думку перевіряючих, призвели до заниження податку на прибуток у сумі 192881 грн. у тому числі за 2013 р. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування 6050790 грн. (донарахування позивачу податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002202201 та № 0002192201), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки, зазначене порушення, за твердженням податкового органу, виникло в наслідок віднесення на валові витрати виплати процентів нерезидентам за договорами позики з Приватною акціонерною компанією "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", Приватною акціонерна компанія "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет". Актом перевірки зазначено, що зазначені позикодавці є пов'язаними особами с ТОВ "Кронверк Сінема Україна". Зазначений факт було встановлено на підставі даних Інтернет сайту.

Згідно з п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Відповідно до п.п. 14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених ознак, зокрема, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

У акті перевірки зазначено та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що ТОВ "КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА" мало взаємовідносини за договорами позики з нерезидентами, за якими нараховувалися відсотки за використання таких позик, а саме: договір позики від 01.09.2008 р. №б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 17.11.2008 р. №б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 01.09.2008 р. №б/н з ОАО "Эпос", Росія, договір позики від 15.09.2007 року № б/н з Приватною акціонерною компенією ОО Алеолан Инвест Лимитед, Кіпр, договір позики №2 від 01.04.2008 р. з Приватною акціонерною компанією Евразия Синемаз БВ, Нідерланди, договір позики №2 від 05.03.2008 р. з Приватною акціонерною компанією Евразия Синемаз БВ, Нідерланди, договір позики від 12.07.2010р. № б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 20.09.2010 р. № б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 29.10.2010 р. №б/н з з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 07.07.2011 р. №б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 05.05.2012 р. №б/н з ООО "Синемасет", Росія, договір позики від 05.09.2011 р. №6/н з ОАО "Эпос", Росія.

Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС України не надано а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що вищезазначені резиденти відповідають терміну "пов'язана особа", а з акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу про те, що нерезиденти ПАК "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", ПАК "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет" є пов'язаними з позивачем особами зроблено на підставі інформації, розміщеної на Інтернет-сайті, що не може бути належними доказами у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для отримання податковим органом матеріалів для висновків при проведенні перевірки з мережі Інтернет та веб-сайтів, а тому вказані в акті перевірки відомості безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства враховані відповідачем як підстави для висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства, а саме ст.ст. 139, 141 ПК України.

Колегія суддів вказує на те, що відповідачем не наведено жодних фактичних даних, про використання даних офіційного джерела інформації у розумінні п. 39.11 ст. 39 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано доказів , що особи, з якими укладені договори, є пов'язаними особами в розумінні пункту 14.1.159 Податкового кодексу. Зокрема, в акті перевірки не визначено відповідності осіб критеріям, вказаним в пункті 14.1.159 ПКУ, не наведено жодних доказів чи фактичних даних, що могли б вказувати на те, що зазначені особи підпадають під конкретний критерій, за яким особу може бути визнано пов'язаною з позивачем.

Так, відповідачем не доведено, що відносини між позивачем та ПАК "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", ПАК "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет" відповідають критеріям, наведеним в пункті 14.1.159 ПКУ та відповідно, вказані особи контролюють, чи здійснюють вплив на позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при винесенні відповідачем податкових повідомлень - рішень від 22.05.2014 року №0002202201 та № 0002192201 в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань щодо правовідносин з ТОВ "Кронверк Сінема Україна" з Приватною акціонерною компанією "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", Приватною акціонерною компанією "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет" податковим органом не було дотримано норм чинного законодавства.

З приводу донарахування позивачу податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2014 року № 0002202201 та № 000219220 по взаємовідносинах з ТОВ "Призма Бета" за приписами п.139.1.9 ст. 139 ПК України, відповідно до якого не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, колегія суддів вказує на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, вказані висновки зроблені відповідачем, посилаючись на те, що позивачем до перевірки не надано документів, які підтверджують суму перерахунку витрат на утримання Спільних частин за договором оренди №б/н від 19.05.2012 року.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в цій частині, вважає зазначені висновки відповідача хибними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано на перевірку наявні у нього первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом, а саме: договір оренди від 19.05.2012 р., рахунок № СФ-0005392 від 19.10.2012 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, розшифровку-розрахунок за спільні площі, податкові накладні.

Крім того, колегія суддів вказує на наявність документів, які на думку податкового органу, мають підтверджувати перерахунок витрат за утримання спільних частин за зазначеним договором оренди, у контрагента позивача, ТОВ "Призма Бета"; у позивача зазначені документи відсутні, ТОВ "Призма Бета" на запити позивача про надання первинних бухгалтерських документів, що підтверджують такий перерахунок, не відповіло; відповідачем до суду не надано доказів звернення до ТОВ "Призма Бета" для отримання зазначених документів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем документально підтверджено віднесення витрат по договору оренди від 19.05.2012 року з ТОВ "Призма Бета" до складу витрат за звітний період у відповідності до вимог законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вказує на те, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ "Клімат-Контроль" та "ТОВ "Призма Бета", ТОВ "Кронверк Сінема Україна" з Приватною акціонерною компанією "Євразія Синемаз БВ", ВАТ "Епос", Приватною акціонерною компанією "Адеолан Інвест Лімітед", ТОВ "Сінемасет" по господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002202201, № 0002192201 та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 року № 0002212201 в частині донарахування податкових зобов'язань у сумі 114235 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, зокрема, з висновком суду першої інстанції про те, що податкові накладні у правовідносинах позивача з ТОВ "Груп Естейт ЛТД" виписані з порушенням вимог податкового законодавства, а саме у вказаних вище податкових накладних невірно визначена ціна постачання одиниці товару/послуги, що суперечить приписам п.201.1 ст. 201 ПК України, з огляду на наступне.

Колегія суддів відмічає, що первинні документи, оформлені в ході господарських операцій між позивачем та ТОВ "Груп Естейт ЛТД" відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Колегія суддів вважає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими докази реальності вчинення господарських операцій.

Спірні правовідносини в зазначеній частині склались внаслідок висновку податкового органу про те, що ціна постачання одиниці товару/послуги у вказаних податкових накладних зазначена у розмірі, що відрізняється від ціни постачання одиниці товару, зазначеній в додаткових угодах №1 та №2 до договору суборенди № ХД-24/11/09-1 від 24.11.2009 р., що суперечить приписам п.201.1 ст. 201 ПК України.

Однак, колегія суддів вказує на те, що за вимогами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

З огляду на зазначену норму та аналізуючи наявні в матеріалах справи податкові накладні із ТОВ "Груп Естейт ЛТД", колегія суддів вважає, що при складанні податкових накладних всі вимоги зазначеної статті дотримано.

Так, з наявних в матеріалах справи податкових накладних виписаних по відносинам позивача із даним контрагентом вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що договір суборенди № ХД-24/11/09-1 від 24.11.2009 р., укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом якого є площа приміщення, яка є незмінною величиною, на відміну від ставки оренди, що може змінюватися у відповідності від коливань курсу долару, як наслідок змінюватиметься і одиниця постачання Товару.

Колегія суддів відмічає, що з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Груп Естейт ЛТД» при оформленні податкових накладних надавав пріоритет площі, яка повинна відзначатись в документах як незмінна величина. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ «Груп Естейт ЛТД» виписувало податкові накладні за першою подією - оплата послуг. У зв'язку з тим, що позивач сплачував орендну плату кількома платежами, контрагент ТОВ «Груп Естейт ЛТД» виписував податкові накладні відповідно до проведених оплат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при складанні всіх податкових накладних за один місяць оренди, що підтверджується актом наданих послуг, ціна одиниці постачання буде відповідати умовам договору та сплаченим послугам.

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Груп Естейт ЛТД» виписані відповідно до перерахованих сум (аванс), а одиниця постачання розділена у податковій накладній відповідно до оплат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні, виписані по господарським операціям між позивачем та ТОВ «Груп Естейт ЛТД» виписані з дотриманням норм чинного законодавства, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Отже, колегія суддів вважає, що ТОВ "Кронверк Сінема Україна" правомірно віднесено до податкового кредиту суми, зазначені у податкових накладних, по господарським операціям із ТОВ «Груп Естейт ЛТД», у зв`язку з чим, податкове повідомлення - рішення від 22.05.2014 р. № 0002212201 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 86510 грн. є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 22.05.2014 року № 0002202201, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 241 101 грн., в т.ч. за основним платежем - 192881,00 грн. та штрафними санкціями 48220,00 грн., № 0002212201, яким зменшено розмір від'ємного значення на ПДВ у розмірі 200745,00 грн. та №0002192201, яким зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток у розмірі 6050790 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в зазначеній частині, а податкове повідомлення - рішення від 22.05.2014 р. № 0002212201 підлягає скасуванню в повному обсязі, а в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року по справі №820/10479/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. по справі № 820/10479/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.05.2014 р. № 0002212201 в повному обсязі.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року по справі №820/10479/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 17.11.2014 р.