Рішення

від 06.10.2014 по справі 910/12324/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12324/14 06.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК Інвест" доДочірнього підприємства "Касан-Нафта" провиконання обов'язку в натурі Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Старінський О.С., довіреність б/н від 03.06.2014; від відповідачаДвоян І.В., довіреність б/н від 05.09.2014.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК Інвест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Касан-Нафта" про примусове виконання обов'язку в натурі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 156 від 26.09.2013 здійснив оплату визначеного сторонами товару, втім відповідач в порушення умов даного договору зобов'язання по поставці оплаченого товару виконав частково.

З дотриманням порядку, передбаченого ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК Інвест" передана на розгляд судді Васильченко Т.В.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, позовну заяву передано судді Любченко М.О. для вирішення питання про її прийняття до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 порушено провадження у справі №910/12324/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/12324/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку з виходом судді з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/12324/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/12324/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/12324/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/12324/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/12324/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 29.09.2014 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.10.2014.

06.10.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив в повному обсязі та вказав, що внаслідок світової економічної кризи і надзвичайно складної соціально-політичної ситуації в Україні, відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору і подальше виконання спірного договору призвело би до порушення майнових інтересів відповідача. Крім того, відповідач зауважив, що з незалежних від нього причин втратив можливість виконання обов'язку щодо поставки товару, а тому вимоги позивача у вибраний ним спосіб шляхом примусового виконання обов'язку в натурі не підлягають задоволенню.

Позивач в судовому засіданні 06.10.2014 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити.

В свою чергу, відповідач в судовому засіданні 06.10.2014 заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 06.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які брали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК Інвест" (покупець) та Дочірнім підприємством «Касан-Нафта» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №156, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (товар).

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікаціями в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину договору (п.1.2 договору).

У відповідності до п. 2.16 договору постачальник зобов'язується здійснити поставку замовленої покупцем партії товару протягом 2 (двох) робочих днів з моменту направлення покупцем відповідного замовлення постачальнику у будь-якій зручній для покупця формі.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що постачання товару в рамках договору здійснюється в рамках наступних базисів доставки:

а) CPT - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару транспортом і за рахунок постачальника.

б) EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) покупця.

Базис постачання тої чи іншої партії товару, а також «приблизна» дата поставки (відвантаження товару) визначається згідно заявки на постачання товару, поданої покупцем, в рамках дії цього договору (п. 2.2 договору)

Згідно з п. 3.2 договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість (у розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 1 (одного) робочого дня, з дати здійснення поставки товару.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 (п. 6.1 договору).

12.11.2013 відповідачем на підставі вказаного договору було виписано позивачеві рахунок №953 на оплату 91800,00 грн. за дизельне паливо в кількості - 10000 л., який оплачений позивачем в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 568 від 18.11.2013.

В той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, частково здійснив поставку визначеного товару, а саме відвантажив позивачу лише 7410 л. дизпалива, що підтверджується видатковими накладними №1202 від 22.11.2013; №1452 від 26.12.2013 та №115 від 04.02.2014.

17.04.2014 позивач направив на адресу відповідача заявку на поставку товару №1-1704/14, в якій вимагав допоставити не пізніше 25.04.2014 товар зазначений в рахунку №953 від 12.11.2013 в об'ємі 2590,00 л. на умовах базису поставки СРТ - пункт призначення за адресою: м.Київ, вул. Гарматна, 4, втім дана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Зобов'язанням, згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений цим договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.16 договору сторонами погоджено, що поставка замовленої покупцем партії товару здійснюватиметься протягом 2 (двох) робочих днів з моменту направлення покупцем відповідного замовлення постачальнику у будь-якій зручній для покупця формі.

Позивач на виконання умов договору поставки №156 від 23.09.2013 перерахував відповідачу передплату в сумі 91800,00 грн. та направив заявку на поставку товару в повному обсязі, тоді як відповідач у встановлений договором строк поставку товару в повному обсязі не здійснив.

Таким чином, відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання по поставці товару згідно умов договору поставки нафтопродуктів №156 та кількість недопоставленого позивачу дизельного палива становить 2590,00 л.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Ч. 2 ст. 693 ЦК України також визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладені норми вбачається, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання одного із визначених варіантів правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. №3-127гс11.

Як зазначалося вище, листом №1-1704/14 від 17.04.2014 позивач звернувся до відповідача з заявкою на поставку товару, в якій вимагав допоставити не пізніше 25.04.2014 товар зазначений в рахунку №953 від 12.11.2013 в об'ємі 2590,00 л.

Тобто, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника у випадку неналежного виконання зобов'язання з поставки товару, як передання оплаченого товару, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Проте, станом на теперішній час товар відповідачем не поставлено.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При цьому, в силу статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на судовий захист своїх прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом примусового виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату по договору грошові кошти в сумі 91800,00 грн. за 10000 л. дизельного палива, не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу викладену позивачем в листі №1-1704/14 від 17.04.2014 щодо поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати свій обов'язок в натурі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 23.06.2014 №904/8145/13 та від 23.03.2011 №37/197-10.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав будь-яких доказів розірвання договору чи внесення до нього будь-яких змін щодо строків поставки товару, що спростовує доводи відповідача викладені у відзиві.

До того ж ризик зміни обставин не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність .

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Дочірнє підприємство «Касан-Нафта» (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 32 ідентифікаційний код 30251477) виконати обов'язок в натурі, шляхом здійснення поставки товару (дизельного пального) Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРК Інвест» (04655, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, блок А, 1-А поверх, ідентифікаційний код 35946820) в кількості 2590,00 л на умовах базису поставки CPT - пункт призначення за адресою: м.Київ, вул. Гарматна, 4.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Касан-Нафта» (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 32 ідентифікаційний код 30251477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК Інвест» (04655, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, блок А, 1-А поверх, ідентифікаційний код 35946820) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2014.

Суддя Т.В. Васильченко