Рішення

від 08.07.2014 по справі 917/1122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

08.07.2014р. Справа №917/1122/14

за позовом В.о.прокурора Козельщинського району Полтавської області, вул. Радянська, 90/6, с. Козельщина,Козельщинський район, Полтавська область,39100 в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерського господарства, вул. Олени Теліги, 8, кімната 58 А, 59, Шевченківський район, м.Київ, 04112, в особі Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, яке діє на підставі положення та довіреності, вул. Міщенка, 2, кім. 69,45, м.Полтава, 36011, орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: - Міністерство аграрної політики та продовольства України, вул. Хрещатик, 24, м.Київ, 01001

до Фермерського господарства "Вікторія", с.Трудовик, Козельщинський район, Полтавська область,39124

про стягнення 37101,85 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: Віхоть Н.В. дов. №10 від 15.01.2014р.

від відповідача: Васик Ю.В. - представник без доручення

від прокуратури: Дерега О.Ю. посвідчення №020634

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення з фермерського господарства "Вікторія" 37101,85 грн. за Договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству №19 від 24.12.2010 року.

24.06.2014 року за вх. канцелярії суду №8188 від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшла заява про розгляд справи по суті без участі їх представника. Суд подану заяву прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

08.07.2014 року за вх. канцелярії суду №8725 від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи квитанції про сплату боргу в сумі 16 000,00 грн. Суд подане клопотання прийняв, розглянув та задовольнив, залучивши до матеріалів справи разом з додатком.

08.07.2014 року за вх. канцелярії суду №8756 від Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду Полтавської області від 29.01.2013 року по справі №18/2416/12 та копії виписки казначейського органу. Суд подані матеріали прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом, з метою захисту інтересів держави та громадян у суді.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

У відповідності зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. в справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств тощо.

Із врахуванням того, що „інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

Для забезпечення реалізації державної політики щодо підтримки фермерських господарств, створення стабільних фінансових умов для становлення і розвитку приватного фермерського напрямку в аграрному секторі економіки України розпорядженням Кабінету Міністрів УРСР за № 83 від 27.06.91 утворено Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств.

Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України за № 478 від 14.04.04 Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств перейменовано в Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про фермерське господарство" Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Згідно Положення про Полтавське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 13.12.2006р. за №53/16 діяльність відділення полягає в наданні селянським (фермерським) господарствам коштів за державними програмами (а. с. 19-22).

З огляду на викладене, пред'явлення прокурором позову в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств є правомірним.

В ході проведення перевірки Прокуратурою Козельщинського району встановлено порушення вимог діючого законодавства, а саме: неповернення значних сум коштів, наданих в якості підтримки Фондом підтримки фермерських господарств, селянському 9фермерському ) господарству «Вікторія».

Я було встановлено перевіркою, 24.12.2010р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Полтавського відділення (позивачем) та Фермерським господарством "Вікторія" (відповідачем) 24 грудня 2010 року був укладений договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 19 (далі - Договір, а с.11-13).

За умовами п.1.1. Договору позивач зобов'язувався надати відповідачу фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 85000,00 грн., але не понад обсягу бюджетних асигнувань, доведених на поточний рік, а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

За п. 3.2.1. Договору фінансова допомога надається шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок фермерського господарства.

На підставі вказаного договору позивач за платіжним дорученням № 150 від 27.12.2010р., перерахував відповідачу 85000,00 грн. фінансової допомоги (а.с.14).

Відповідно до п.3.4.2. Договору відповідач зобов'язався повернути кошти фінансової підтримки до Державного бюджету України згідно графіка: до 23 грудня 2011 року - 17000,00 грн., до 23 грудня 2012 року - 17000,00 грн., до 23 грудня 2013 року - 17000,00 грн., до 23 грудня 2014 року - 17000,00 грн., до 23 грудня 2015 року - 17000,00 грн.

Відповідач визначений у графіку другий та третій платіж в розмірі 34 000,00 грн. ( по 17000,00 грн.), що підлягали поверненню до 23 грудня 2012 року та 23 грудня 2013 року позивачу не повернув.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.04.2014 року за №40, про необхідність сплати заборгованості за Договором, яка залишена останнім без належного реагування.

08.07.2014 року Позивач подав до суду клопотання (вх. канцелярії №8725), в якому вказав на те, що 13.03.2014 року Фермерським господарством «Вікторія» було сплачено на рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 16 000,00 грн., та на підтвердження надав суду копію квитанції №4710.693,.1 від 13є.03.2014 року.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В п. 12 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1102 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. N 349 зі змінами станом на дату виникнення спірних відносин - далі Порядок N 1102) фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

Згідно з п. 13 Порядку N 1102 кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державної казначейської

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в частині стягнення основної заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 19 (далі - Договір, а с.11-13). - частково ( з врахуванням сплаченим відповідачем 16 000,00 грн.) в розмірі 18 000,00 грн. (1 тис. грн.. другий платіж, та 17 000,00 грн., третій платіж).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за період з 23.12.2012 року по 09.06.2013 року (по другому платежу) та з 10.06.2013 року по 22. 06.2013р. (по третьому платежу), суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені - частково за період з 23.12.2013р. по 03.06.2014р., в розмірі 1 192,93 грн. (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення 1110,75 грн. індексу інфляції станом на 23.04.2014р., суд задовольняє частково за період з 23.12.2013 року по 03.06.2014р. в розмірі 1890,00 грн. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Вікторія» (код ЄДРПОУ 21049602, Банк: Козельщинське відділення "Райфайзен Баніс Аваль", МФО 380805, р/р 260074843) на користь держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Полтавського відділення фонду на р/р 37122010000777 в УДК в Полтавському районі, код ЄДРПОУ 13934566, МФО 831019, призначення платежу: код ЄДРПОУ фермерського господарства, *101;) заборгованість за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №19 від 24.12.2010 року по другому та третьому платежу визначених п. 3.4.2 в розмірі 21082,93 грн., з яких 18 000,00 грн. - основна заборгованість, 1192,93 грн. - пеня та 1890,00 грн. - інфляційні збитки.

3. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Вікторія» (код ЄДРПОУ 21049602, Банк: Козельщинське відділення "Райфайзен Баніс Аваль", МФО 380805, р/р 260074843) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів УДКСУ у м.Полтава (м.Полтава), код одержувача 38019510, рахунок 31214206783002, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) витрати на сплату судового з збору в розмірі 1038,18 грн.

4. В частині стягнення основної заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 19 від 24.12.2010 року по другому та третьому платежу визначених п. 3.4.2 в розмірі 16 000,000 грн., пені та збитків від інфляції - в і д м о в и т и.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 15.07.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.