Рішення

від 07.10.2014 по справі 918/1189/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 918/1189/14

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства - фірми "Західтрансекспедиція"

до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-литовська медіаційна компанія"

про стягнення заборгованості сумі 24 951 грн. 61 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Мосійчук А.П. (довіреність б/н від 07.08.2014р.).

Від відповідача-1: не з'явився.

Від відповідача-2: не з'явився.

Суть спору: позивач - Приватне підприємство - фірма "Західтрансекспедиція" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-литовська медіаційна компанія", в якому просив стягнути з відповідача-1 22 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 552 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 399 грн. 61 коп. 3% річних, з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 1 000 грн. 00 коп. основного боргу.

Ухвалою суду від 18.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 12.09.2014р.

Ухвалою суду від 12.09.2014р. розгляд справи відкладено на 07.10.2014р.

02.10.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій, у зв'язку з повною оплатою боргу, просив стягнути з відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 2 816 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 471 грн. 94 коп. 3% річних. Судом заяву прийнято до розгляду.

В свою чергу, 02.10.2014р. відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-литовська медіаційна компанія", через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позов, в якому у зв'язку з повною оплатою основного боргу просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 07.10.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач-1 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в судові засідання 12.09.2014р. та 07.10.2014р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду повернулися конверти, в яких відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, було направлено ухвали суду від 18.08.2014р. та від 12.09.2014р., з довідкою відділення підприємства зв'язку: "По закінченню терміну зберігання".

Згідно з положеннями ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Представник відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-литовська медіаційна компанія" в судове засідання 12.09.2014р. та 07.10.2014р. не з'явився, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи (а.с. 26, 39).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідачів відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2013р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та приватним товариством - фірмою "Західтрансекспедиція" (виконавець) укладено Договір на перевезення вантажів № 144-2 (надалі - Договір; а.с. 9 - 10).

У відповідності до п. 1.1. Договору, даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та розрахунки між замовником та виконавцем. Замовник доручає, а виконавець зобов'язується за винагороду організувати в інтересах замовника транспортно - експедиційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним для перевезення автомобільним транспортом.

Згідно п. 1.3. та п. 1.4. Договору, на кожне окреме завантаження оформляється транспортне замовлення (договір-заявка), що містить описання умов і особливостей конкретного перевезення і є додатком до даного договору. Підтвердження факту надання послуги є оригінал товарно - транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), вантажоотримувача і митних органів.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунки за виконані транспортні послуги проводяться шляхом банківського переказу замовником на рахунок виконавця, якщо інше не було обумовлено сторонами в додаткових домовленостях.

За приписами п. 4.3. Договору, підставою для оплати замовником фрахту є оригінал рахунку - фактури виконавця в одному екземплярі, оригінал CMR - накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу в одному екземплярі, оригінал акту виконаних робіт, при необхідності, оригінали інших додаткових документів, що вказані в транспортному замовленні (договорі - заявці). Ненадання виконавцем вищевказаних документів дає право замовнику відмовити в оплаті фрахту до моменту надання необхідних документів.

08.10.2013р. на виконання умов укладеного Договору та на підставі договору - заявки №144-2 позивач надав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу (а.с. 11).

Так, замовник зобов'язався розрахуватись за виконані роботи (послуги) протягом 14 банківських днів після отримання рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт з вірно вказаними реквізитами замовника та оригіналу ТТН (CMR), виписка з єдиного державного реєстру, довідка з податкової про систему оподаткування та види діяльності, доручення, накладної на товар та/або ін. документів.

У відповідності до п. 1. Договору - заявки №144-2, вартість перевезення становить 24 000 грн. 00 коп. включно з усіма витратами.

07.11.2013р. при здачі-прийомі робіт (надання послуг) сторони узгодили вартість надання транспортних послуг в розмірі 24 000 грн. 00 коп., при цьому вказавши, що сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 13).

07.03.2014р. відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 частково оплатив борг в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, 07.07.2014р. приватне підприємство фірма "Західтрансекспедиція" надіслало фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 претензію з вимогою оплатити заборгованість за Договором та нараховані штрафні санкції в розмірі 24 951 грн. 61 коп. (а.с. 15 - 16, докази направлення а.с. 17).

Вказана претензія залишена відповідачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 без відповіді та задоволення.

Таким чином, з врахуванням здійснених проплат за відповідачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 перед позивачем рахується заборгованість за надані транспортні послуги в сумі 22 000 грн. 00 коп.

Крім того, 03.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько - литовська медіаційна компанія" (поручитель) та приватним підприємством фірма "Західтрансекспедиція" (кредитор) укладено Договір поруки (а.с. 21).

У відповідності до п. 1.1. та п. 2.1. Договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (боржник) щодо виконання зобов'язань за Договором на перевезення вантажів №144-2 та додаток до нього договір - заяву № 144-2 на транспортно - експедиційні послуги, які укладені між кредитором та боржником.

Пунктом 1.2. Договору поруки, відповідальність (порука) поручителя обмежується сплатою суми в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача-1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько - литовська медіаційна компанія" солідарно 1 000 грн. 00 коп. основного боргу.

Також, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання за період з 01.12.2013р. по 31.08.2014р. позивач нарахував відповідачу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 2 816 грн. 00 коп. та 3% річних в розмірі 471 грн. 94 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 22 000 грн. 00 коп. підлягає припиненню, в решті позовних вимог позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений 18.10.2013р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та приватним товариством - фірмою "Західтрансекспедиція" Договір за своєю правовою природою є Договором перевезення.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

18.09.2014р. відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (після порушення провадження по справі) сплатив суму основного боргу в сумі 22 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 58).

Крім того, 02.10.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу (а.с. 40).

Частиною 1-1 статті 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 22 000 грн. 00 коп. підлягає припиненню.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій, суд встановив, що 3% річних та інфляційні втрати становлять 531 грн. 62 коп. та 2 970 грн. 00 коп. відповідно, однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовільняє заявлені позивачем 3% річних в сумі 471 грн. 94 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 816 грн. 00 коп.

За приписами ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

На підставі викладеного, на відповідача фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства фірма "Західтрансекспедиція" (33018, місто Рівне, вулиця Відінська, 39Б/8, код ЄДРПОУ 30560005) - 2 816 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 471 грн. 94 коп. 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 22 000 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "13" жовтня 2014р.

Суддя Горплюк А.М.