Рішення

від 07.10.2014 по справі 914/2922/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2014 р. Справа № 914/2922/14

За позовом: Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі

позивача 1: Міністерства оборони України, м. Київ,

позивача 2: Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», м.Івано-Франківськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевер Вуд Вінер Факторі», м.Жидачів Львівської області,

про стягнення заборгованості у сумі 100' 000,00 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Гелеш Г.

Від прокуратури: Марушій О.А.,

Представники:

від позивача 1: Гудима В.О.,

від позивача 2: Данюк І.В.,

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Івано-Франківським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевер Вуд Вінер Факторі» про стягнення заборгованості у сумі 100' 000,00 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2014 р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 08.09.2014 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 07.10.2014р. прокурор та представники позивачів позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не здійснено повної оплати за надані послуги за договором зберігання №136 від 16 травня 2013р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 100' 000,00 грн. Заявою Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від 07.10.2014р. підтверджено, що з моменту подання позовної заяви до суду та по сьогоднішній день (07.10.2014р.) коштів не надходило.

У судові засідання 08.09.2014р., 22.09.2014р. та 07.10.2014р. відповідач не з'явився, хоча був належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

16.05.2013 р. між Державним підприємством «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тевер Вуд Вінер Факторі» було укладено договір зберігання від 16.05.2013р. №136 .

Відповідно до п.1.1 договору власник передає, а зберігач приймає на зберігання майно (обладнання), зазначене в акті прийому-передачі.

У п.1.2. зазначено, що передача майна на зберігання та його повернення оформляється актом прийому-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору.

Вартість зберігання складає сорок тисяч гривень (в т.ч. ПДВ) в місяць (п.2.2. Договору).

Як передбачено п. 2.3 договору, оплата за зберігання майна здійснюється щомісячно згідно виставленого зберігачем рахунку шляхом внесення коштів у касу підприємства або на розрахунковий рахунок.

Згідно з актом передачі рухомого майна (обладнання) ТзОВ «Тевер Вуд Вінер Факторі» передало індивідуально визначене рухоме майно (обладнання) на відповідальне зберігання ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».

Листом від 31.07.2013р. ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» дано відповідь на заяву від 30.07.2013р. №30/07-01 щодо повернення майна зі зберігання, в якому повідомляється, що ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» не заперечує проти повернення майна (обладнання) ТзОВ «Тевер Вуд Вінер Факторі», яке згідно договору зберігання знаходиться на зберіганні ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».

Згідно актів наданих послуг: №22/1 від 31.05.2013р. підприємством за травень місяць надано послуг на суму 20' 000,00 грн. з ПДВ; №27 від 27.06.2013р. підприємством за червень місяць надано послуг на суму 40' 000,00грн. з ПДВ; №35 від 31.05.2013р. на суму 40' 000,00грн. з ПДВ; №44 від 30.08.2013р. на суму 40' 000,00грн. з ПДВ.

ТзОВ «Тевер Вуд Вінер Факторі» здійснено оплату підприємству за надані послуги тільки в розмірі 40' 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №31 від 06.06.2013р.

Станом на 07.10.2014 р доказів погашення заборгованості на суму 100' 000, грн. відповідачем не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Даний позов заявлено Івано - Франківським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» для захисту їх прав, передбачених "Положенням про Міністерство оборони України та Положенням про Генеральний штаб Збройних Сил України" від 06 квітня 2011 р. №406/2011 та Наказом Міністра оборони України № 469 від 30.09.2008р., а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч.1 ст. 938 ЦК України).

Згідно з ч.1,2 ст 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Матеріалами справи підтверджено, що за договором зберігання №136 від 16.05.2013 р. поклажодавець повенен сплачувати щомісячні платежі зберігачеві. Проте поклажодавець здійснив лише одноразову сплату за договором на суму 40'000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №31 від 06.06.2013р. Решту суми вартості наданих послуг відповідач не оплатив, а тому утворилась заборгованість у сумі 100'000 грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ч.1 ст.936, ч.1 ст.938, ч.1,2 ст.946 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 29, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевер Вуд Вінер Факторі» ( 81700, м. Жидачів, Львівської обл., вул. Гніздичівська, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35517347 ) на користь Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» ( 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета,6, ЄДРПОУ 08033772 ) заборгованість в сумі 100' 000,00 грн. (сто тисяч грн.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевер Вуд Вінер Факторі» ( 81700, м. Жидачів, Львівської обл., вул. Гніздичівська, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35517347 ) в дохід Державного бюджету України 1'827,00грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 07.10.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 13.10.2014 р.

Суддя Яворський Б.І.