Ухвала

від 07.10.2014 по справі 826/19129/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19129/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київ Бетон» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київ Бетон» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київ Бетон» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Київ Бетон») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 року №0000092302, №0000082302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «Київ Бетон» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Київ Бетон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 29.12.2012 року №5181/22-1/35139583.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ на загальну суми 1543678,00 грн. та 2494716,00 грн. і до заниження податку на прибуток у розмірах 1987891,00 грн. та 1918277,00 грн.

На підставі акту від 29.12.2012 року №5181/22-1/35139583 ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013 року №0000082302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4609410,00 грн., з яких 703242,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, та №0000082302, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 4818020,00 грн., з яких 902010,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентами, не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі - Закон №334/94-ВР ), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2011 року, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, у відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні правові норми закріплені у статті 7 Закону № 168/97-ВР та статті 5 Закону № 334/94-ВР, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин у період з 01.10.2009 року по 01.01.2011 року.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові норми містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності її учасників. Для встановлення правомірності обчислення платником податків витрат, що враховуються при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток, необхідно визначити, що такі витрати були понесені суб'єктом господарювання для провадження його господарської діяльності, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що податкова звітність позивача за спірний період була ним сформована за результатами правовідносин з ТОВ «Цезар-2», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за відповідними договорами поставки.

При цьому, як під час проведення перевірки податкової звітності позивача, так і після її завершення контролюючому податковому органу не було надано достатніх та необхідних первинних документів, підтверджуючих рух товарів та коштів між сторонами за вказаним договором поставки , що у відповідності до приписів п.44.6 ст.44 ПК України, є правовою підставою вважати, що такі документи були відсутні у платника податків на час складання податкової звітності.

Більш того, ні до суду першої інстанції, ні в ході апеляційного провадження товариством не було надано взагалі жодних первинних документів (у тому числі навіть копій укладених договорів та податкових накладних), підтверджуючих реальність фінансово-господарських операцій між позивачем і ТОВ «Цезар-2», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «ТПК «Техномашпостач» у спірний період часу.

Окрім викладеного, судова колегія також вважає необхідним зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київ Бетон» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, між іншим, при дослідженні правомірності дій відповідача щодо складання податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 року №0000092302, №0000082302 було зазначено, що позивачем не доведено реальності здійснення ним господарських операцій та використання отриманих за їх результатами послуг (товару) у межах його господарської діяльності.

Враховуючи наведене та приписи ч.1 ст.72 КАС України, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для визнання таких фінансово-господарських операцій реальними та необхідності відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції безпідставно було прийнято до уваги факти порушення податкового законодавства контрагентами позивача, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки ТОВ «Компанія «Київ Бетон» було відмовлено в задоволенні позову не з цих підстав, а зовсім з інших, про що зазначено вище.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київ Бетон» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.