Рішення

від 10.10.2014 по справі 909/712/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2014 р. Справа № 909/712/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Цюх Г. З., судді Кобецької С.М., судді Булки В.І. при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", провулок Несторівський, 3-5, Шевченківський район, м.Київ, 04053 в особі Качанівського газопереробного заводу, с. Мала Павлівка, Охтирський район, Сумська область, 42730

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж", юридична адреса: вул. Паркова, 18а/24, м. Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Короля Данила, 16 б/10, м.Івано-Франківськ, 76010

про стягнення заборгованості в сумі 675700,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Блінова С.О.-юрисконсульт 2 категорії, довіреність № юр-553/д від 26.11.13р.

від позивача: Кісіль О.М.-головний юрисконсульт, довіреність № юр-552/д від 26.11.13р.

від відповідача: Терефенко Н.Р.-представник, довіреність № 23 від 12.09.14р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" заборгованості в сумі 675700,29 грн., в тому числі 570905,7 грн. основного боргу, 50771,51 грн. пені за період прострочки з 16.10.13 по 31.05.14, 43349,43 грн. інфляційних за жовтень 2013 - грудень 2014 та 10673,65 грн. - 3% річних за період прострочки з 16.10.13 по 31.05.14.

Ухвалою суду від 02.07.14 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 15.07.14. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 17.09.14 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" за вх.№14304/14 від 17.09.14 про колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням голови господарського суду від 18.09.14 сформовано колегію в складі трьох суддів: Головуючий суддя: Цюх Г.З., судді: Кобецька С.М., Булка В.І.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, в їх обгрунтування посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору №9/32-МТР від 18.12.12 щодо оплати вартості поставленого пального, яке поставлялось на підставі заправочних відомостей, видаткових накладних та довіреностей.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у запереченні на позов за Вх.№15732/14 від 10.09.14, зокрема, зазначає, що позивачем в порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" не подано видаткових накладних з необхідними реквізитами, а також в порушення умов п.5.2 Договору позивач не виставляв відповідачу рахунків, які були підставою для оплати поставленої продукції.

Крім того, відповідачем подано клопотання за вх.№15731/14 від 10.10.14 про об"єднання справ №909/712/14 та №909/711/14 в одне провадження.

У задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє, виходячи із наступного.

Згідно ст.58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Пунктом 3. 6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 встановлено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Зважаючи на те, що у провадженні даної колегії перебуває лише справа №909/712/14, відсутні підстави для об"єднання справ, зазначених у клопотанні за вх.№15731/14 від 10.10.14, в одну справу.

Також позивач заявляв усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що з підпримства звільнився бухгалтер і станом на сьогодні бухгалтерські документи не передані, а тому підпримство не може здійснити аналіз по бухгалтерських даних.

Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні .

Слід зазначити, що розгляд справи вже тричі відкладався на підставі ст.77 ГПК України.

Суд відхиляє дане клопотання, оскільки вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

18.12.12 між сторонами по справі укладено договір 9/32-МТР, а також додаткові угоди №1/2 від 30.01.13, №2/15 від 17.06.13 та №3/15 а від 11.07.13, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець оплачує і приймає продукцію, іменовану надалі "Товар", відповідно до специфікації (п.1 договору).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу

Пунктом 3.3 передбачено, що заправка автомобілів покупця (відповідача) проводиться на підставі відомості про заправку.

На виконання умов вказаного договору позивач протягом грудня 2012-серпня 2013 років здійснив заправку автомобілів відповідача на загальну суму 570905,7 грн., а саме бензином А-80 на суму 35302,6 грн., дизельним паливом на суму 535603,1 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи заправочними відомостями на відпуск паливно-мастильних матеріалів, як передбачено п.3.3 договору.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" наголошено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Хоча договором сторін №9/32-МТР від 18.12.12 не передбачено складання видаткових накладних, позивачем відповідно до вимог чинного законодавства були оформлені видаткові накладні на відпуск пального на загальну суму 570905,7 грн., які підписані представниками обох сторін, що спростовує заперечення відповідача про відсутність належно оформлених видаткових накладних. Оригінали вказаних накладних були оглянуті в судовому засіданні, належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони по справі є платниками податку на додану вартість. Приймаючи до уваги системний зміст положень ст.ст. 180, 185, 187, 198, 202, 203 Податкового кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що за результатами проведення операцій купівлі-продажу згідно з договором №9/32-МТР від 18.12.12, які, в даному випадку, мали місце протягом грудня 2012-серпня 2013 років, позивач був зобов'язаний включити суму податку на додану вартість до ціни проданого товару та відобразити інформацію про власні податкові зобов'язання із вказаного податку у складі декларацій відповідного звітного періоду, а відповідач був наділений правом віднести відповідну суму податку до складу податкового кредиту, на який була зменшена сума податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" із податку на додану вартість протягом звітного періоду.

Згідно зі ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить.

Як свідчить зміст податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" за четвертий квартал 2012 та 2013 роки з додатками, які були витребувані судом від Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківськ Головного управління Міндоходів як податкового органу, в якому відповідач перебуває на обліку, відповідач відобразив у складі власної податкової звітності з податку на додану вартість господарські операції із контрагентом ПАТ "Укрнафта" з придбання товару на суму 570905,7 грн. з урахуванням ПДВ, що ще раз доводить факт передачі позивачем продукції (палива) відповідачу на суму 570905,7 грн. і спростовує заперечення відповідача.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст. 188 ГК України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що покупець робить оплату поставленого товару щомісячно до 10 числа наступного місяця, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни товару, на підставі рахунків виставлених продавцем у відповідності до загальномісячної відомості про заправку.

Так як рахунки для оплати за отриманий товар відправлені відповідачу 09.10.13, що підтверджується листом №25/3119 від 09.10.13, поштовою квитанцією, описом вкладення в цінний лист (а.с.13-14), зобов"язання по оплаті 570905,7 грн. заборгованості з врахуванням поштового пробігу (7 днів) та вимог норми ч. 1 ст. 692 ЦК України, виникло 17.10.14.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено товару відповідачу, що підтверджується заправочними відомостями на відпуск паливно-мастильних матеріалів, видатковими накладними, а також даними ДПІ, проте факт проведення відповідачем оплати вартості поставленої позивачем продукції підтверджений не був. Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 570905,7 грн. вартості переданого товару товару є правомірною.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов"язання по оплаті інфляційних виникає з 01.11.13, оскільки в Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд самостійно перерахував інфляційні за період з листопада 2013 по квітень 2014 років та 3% річних за період з 17.10.13 по 31.05.14, обгрунтований розмір яких становитиме 40902,20 грн. інфляційних та 10604,77 грн. - 3% річних відповідно (розрахунки здійснені судом в ІПС "Законодавство" додаються). В решті стягнення інфляційних та 3% річних належить відмовити.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі прострочки оплати за товар покупець повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день такої прострочки.

З врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України та періоду виникнення зобов"язання по оплаті, суд самостійно здійснив перерахунок пені в ІПС "Законодавство", обгрунтований розмір якої за період прострочки з 17.10.13 по 17.04.14 становить 37288,74 грн.

Таким чином до стягнення підлягають 570905,7 грн. основного боргу, 37288,74 грн. пені, 40902,20 грн. інфляційних та 10604,77 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 13194,03 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" про стягнення заборгованості в сумі 675700,29 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" (юридична адреса: вул. Паркова, 18а/24, м. Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Короля Данила, 16 б/10, м.Івано-Франківськ, 76010, код 34623037) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (провулок Несторівський, 3-5, Шевченківський район, м.Київ, 04053, код 00135390 в особі Качанівського газопереробного заводу (с. Мала Павлівка, Охтирський район, Сумська область, 42730, код 00137041) - 570905 (п"ятсот сімдесят тисяч дев"ятсот п"ять) грн. 70 коп. основного боргу, 37288 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 74 коп. пені, 40902 (сорок тисяч дев"ятсот дві) грн. 20 коп. інфляційних, 10604 (десять тисяч шістсот чотири) грн. 77 коп. - 3% річних та 13194 (тринадцять тисяч сто дев"яносто чотири) грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 14.10.14

Головуючий суддя Г.З. Цюх

Суддя Кобецька С.М.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"