Постанова

від 13.10.2014 по справі 904/3824/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 р. Справа № 904/3824/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач ,

суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В. (зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 10.10.2014р.)

при секретарі: Валяр М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Вандич А.Ю., довіреність № б/н від 06.06.14, представник;

представник відповідача не з'явився, про час ті місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2014р. у справі №904/3824/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої

фірми "Ютас-Дніпро", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп

Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 54 168 грн 19 коп

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2014р. (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Ютас-Дніпро" - 52 110,00 грн заборгованості, 1 741,75 грн пені, 316,94 грн річних та 1 827,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, в решті - відстрочити виконання рішення на три місяці. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у п. 7.5. Договору конкретний розмір пені сторонами не узгоджений, що виключає стягнення штрафних санкцій з Відповідача. Крім того, зазначив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним заявлялось клопотання про відстрочення виконання рішення суду на три місяці у зв`язку із збитковістю діяльності підприємства. Проте, матеріальний стан Відповідача судом врахований не був, рішення прийняте при неналежному дослідженні всіх обставин справи.

Відповідач не забезпечив явку у судові засідання повноважного представника, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 29.09.2014р.), причин неявки не повідомив.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на те, що сторони узгодили розмір пені, який відповідно до п. 7.5. Договору є не більшим подвійної облікової ставки НБУ. Ввважає, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок щодо правомірності стягнення пені саме у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення. Крім того, вказав на відсутність підстав для відстрочення виконання рішення, оскільки Відповідачем наданий баланс про фінансовий стан на 31.03.2014р., а не на дату винесення рішення; сума боргу є незначною; інші докази неможливості чи ускладнення виконання рішення Відповідачем суду не надані. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Дніпропетровської області частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 14.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Ютас-Дніпро", як постачальником (надалі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений Договір поставки №511140330 (надалі - Договір) строком дії до 31.12.2014р., а в частині не виконаних зобов`язань по Договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його частиною. У підписаній сторонами специфікації №1 сторони узгодили найменування товару, що передається (МЕК- чорнила білі РЕА-жов (5 літрів) та чистячий засіб для МЕК-чорнило (5 літрів)), його кількість, ціну, а також коди, стандарт ТУ(а.с. 15). Відповідно до специфікації загальна вартість товару з ПДВ складає 52 110, 00 грн.

На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на суму 52 110 грн 00 коп, що підтверджується видатковою накладною від 28.02.2014р. №02/01, підписаною з боку Відповідача особою, якій довірено отримання товару відповідно до довіреності від 24.02.2014р. №470 (а.с. 16, 17).

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що розрахунки за цим договором проводяться Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок Позивача в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору. Відповідно до Специфікації умови оплати - 100% факт постачання 14 календарних днів. Таким чином, Відповідач мав оплатити отриманий товар в строк до 14.03.2014р. На час розгляду справи товар Відповідачем не оплачений, заборгованість становить 52 110,00 грн, що і стало підставою позову. Відповідач проти наявної заборгованості не заперечує.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що строк оплати за товар по Договору сплив, доказів сплати боргу не надано, судом першої інстанції правомірно стягнуто борг у сумі 52 110,00 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( стаття 612 Цивільного кодексу України).

У пункті 7.5 Договору сторони узгодили, що в разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені за період з 15.03.2014р. по 27.05.2014р. у сумі 1 741 грн 75 коп, суд першої інстанції зазначив, що визначивши Договором пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, сторони фактично узгодили розмір цієї пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки математичний термін „не більше" допускає знак „?" , тобто може бути „рівним".

Апеляційний суд не погоджується із даним висновком.

Так, згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просторочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, у законі йдеться про чітко визначений розмір пені, який мають визначити сторони у договорі. Натомість, з умов Договору (п. 7.5.) вбачається, що сторонами визначений граничний, а не конкретний розмір пені. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що підстави для стягнення пені з Відповідача відсутні, оскільки фактично її розмір Договором не врегульований. Тому, в частині стягнення пені рішення суду підлягає скасуванню і в позові в цій частині слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період прострочення з 15.03.2014р. по 27.05.2014р. складають 316 грн 94 коп, вірно розраховані Позивачем та правомірно стягнуті судом першої інстанції.

23.07.2014р. Відповідачем до суду було подано заяву про розстрочення виконання рішення суду на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця. Заява мотивована тим, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому стані. Згідно балансу на 31.03.2014р. є збитковим. Негайне погашення заборгованості є для підприємства об'єктивно не можливим та спричинить за собою зупинку діяльності підприємства. В підтвердження доводів Відповідачем надано баланс підприємства на 31.03.2014р. та звіт про сукупний дохід за 31.03.2013р. До апеляційної скарги відповідачем також надані такі документи станом на 30.06.2014р. та апелянт просив відстрочити виконання рішення суду на три місяці.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").

Отже, розстрочка виконання рішення суду можлива у виняткових випадках у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що клопотання Відповідача не містить будь-яких доказів, які б підтверджували саме неможливість чи ускладнення виконання рішення у справі №904/3824/14, а складне фінансове становище саме по собі не є тим випадком, за наявності якого можливе надання розстрочки. Окрім того, Відповідачем був наданий звіт про фінансовий стан на 31.03.2014р., тоді як рішення по справі прийнято 23.07.2014р. Таким чином, на час прийняття рішення у справі Відповідачем не підтверджено складне фінансове становище підприємства. Апеляційний суд також не знаходить підстав для відстрочення виконання рішення суду. Жодних грошових коштів в погашення боргу протягом розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального права та помилково стягнута пеня. В цій частині рішення підлягає скасуванню на підставі п.4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. В позові про стягнення пені слід відмовити. В решті - рішення залишити без змін.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2014р. у справі №904/3824/14 скасувати частково в частині задоволення вимог про стягнення пені 1741,75 грн, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" - 49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21 (ідентифікаційний код 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Ютас-Дніпро" - 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 10/70 (ідентифікаційний код 21917566) борг - 52110 грн 00 коп (п`ятдесят дві тисячі сто десять грн 00 коп), 3% річних - 316 грн 94 коп (триста шістнадцять грн 94 коп) та судовий збір за розгляд позовної заяви - 1 772 грн 19 коп (одну тисячу сімсот сімдесят дві грн 19 коп).

В решті позову відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Ютас-Дніпро" - 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 10/70 (ідентифікаційний код 21917566) на користь Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" - 49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21 (ідентифікаційний код 05393116) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 27,40 грн (двадцять сім грн 40 коп).

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 14.10.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна