Постанова

від 06.10.2014 по справі 914/1229/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 914/1229/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Гриців В. М.,

Давид Л.Л.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» за № НЗЄ-10/1845 від 07.07.2014 р. (вх. № 01-05/3378/14 від 17.07.2014 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 23 червня 2014 року

та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 27 червня 2014 року

у справі № 914/1229/14 (суддя Шпакович О.Ф.),

порушеній за позовом Прокурора Тернопільської області в інтересах держави, в особі:

Позивача: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль,

До відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів,

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Озерянська сільська рада Борщівського району, с. Озеряни, Борщівського р-ну, Тернопільської обл.,

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Циганська сільська рада Борщівського району, с. Цигани, Борщівського р-ну, Тернопільської обл.,

Про: стягнення з відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (п. і. 79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Тернопільської області, місцевих бюджетів сіл Озеряни та Цигани 327 993,09 грн. збитків, завданих внаслідок незаконної порубки дерев, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Тернопільській області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розмірі кодів класифікації доходів бюджету та території», з них:

- 307105,32 грн. зарахувавши: 92131,60 грн. (30%) в доход спеціального фонду Державного бюджету України, 153552,66 грн. (50%) в доход спеціального фонду місцевого бюджету Озерянської сільської ради, 61421,06 грн. (20%) в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33116331700060, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37971052 в ГУДКСУ Тернопільської області, МФО 838012;

- 20887,77 грн. Зарахувавши: 6266,33 грн. (30%) в доход спеціального фонду Державного бюджету України, 10443,89 грн. (50%) в доход спеціального фонду місцевого бюджету Циганської сільської ради, 4177,55 грн. (20%) в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33116331700060, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37971052 в ГУДКСУ Тернопільської області, МФО 838012» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) (том І, а. с. 97-100).

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Скрипчук Х.М. - п/к за довіреністю № НЮ-547 від 31.03.2014 р.;

від прокуратури Львівської області: Садлівський В.В. (посвідчення № 011154 від 24.10.2012 р.);

від позивача: не прибув;

від третьої особи-1: не прибув;

від третьої особи-2: не прибув;

Права та обов'язки сторін, визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представник апелянта/відповідача та прокуратури подали спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 17.07.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/1229/14 господарського суду Львівської області введено суддів - Гриців В.М. та Л.Л.Давид.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» за № НЗЄ-10/1845 від 07.07.2014 р. (вх. № 01-05/3378/14 від 17.07.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 06.08.2014 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 р. за клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи було відкладено на 01.10.2014 р., про що сторін було повідомлено рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства у господарський судах України.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 06.10.2014 р., про що сторін належним чином повідомлено згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 06.10.2014 р., прибув представник апелянта/відповідача, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.06.2014 р. по справі № 914/1229/14 і додаткове рішення по справі № 914/1229/14 від 27.06.2014 р. та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурора Тернопільської області поданих в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Озерянської та Циганської сільських рад про стягнення збитків заподіяних кримінальним порушенням внаслідок незаконної порубки дерев на суму 327993,09 грн. в повному обсязі.

Від прокуратури прибув представник, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, на електронну адресу Львівського апеляційного господарського суду направлено докази надсилання відповідачу копії відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу прокуратури Тернопільської області та пояснення Державної екологічної інспекції у Тернопільській області. З поданих у попередньому судовому засіданні пояснень Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вбачається, що позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як апелянт порушив чинне лісове та природоохоронне законодавство, однак не надав доказів на підтвердження належного виконання його відповідальним працівником вимог лісового та природоохоронного законодавства з охорони і збереження лісу, крім того, позивач зазначає, що апелянт не позбавлений права звернутися в суд до працівника, який завдав збитки, як до матеріально-відповідальної особи, в порядку регресу.

Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача повноважного представника в судове засідання - не направила, 04.08.2014 р. за вх. № 01-04/4387/14 Озерянською сільською радою Тернопільської області Борщівського району подано Заяву вих. № 125 від 01.08.2014 р. про розгляд справи без участі їхнього представника, також у вищезазначеній заяві зазначили, що рішення суду підтримують повністю.

Представник третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства у господарський судах України.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. участь повноважних представників обов'язковою не визнавалась, крім того, сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи (том ІІ, а. с. 72-77).

Також слід зазначити, що третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Озерянською сільською радою Тернопільської області Борщівського району) подано заяву вих. № 125 від 01.08.2014 р. про розгляд справи без участі їхнього представника.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З огляду на наведене колегія суддів прийшла до висновку подані Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на електронну адресу документи долучити до матеріалів справи, та розглядати справу № 914/1229/14 без участі представника позивача, третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.06.2014 р. по справі № 914/1229/14 (суддя Шпакович О.Ф.) вирішено: позов задовольнити повністю (пункт 1-й резолютивної частини рішення ). Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79000, вул. Гоголя, 1, м. Львів; ідентифікаційний код: 01059900):

- у дохід Державного бюджету України кошти у сумі 98 397,93грн. (для відшкодування матеріальної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу), - із зарахуванням їх на спеціальний рахунок;

- у дохід місцевого бюджету Тернопільської області кошти у сумі 65 598,61грн. (для відшкодування матеріальної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу), - із зарахуванням їх на спеціальний рахунок;

- у дохід місцевого бюджету Озерянської сільської ради Борщівського району, Тернопільської області (48711, с. Озеряни, Борщівський район, Тернопільська область) кошти у сумі 153 552,66грн. (для відшкодування матеріальної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу), із зарахуванням їх на спеціальний рахунок;

- у дохід місцевого бюджету Циганської сільської ради Борщівського району, Тернопільської області (48712, с. Цигани, Борщівський район, Тернопільська область; ідент. код: 14052590) кошти у сумі 10 443,89грн. (для відшкодування матеріальної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу), із зарахуванням їх на спеціальний рахунок (пункт 2-й резолютивної частини рішення )(том ІІ, а. с. 52-60).

27.06.2014 р. господарським судом Львівської області на підставі ст. 88 ГПК України (суддя Шпакович О.Ф.) винесено додаткове рішення, яким вирішено: стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, вул. Гоголя, 1, м. Львів; ідентифікаційний код: 01059900) у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 6 559,86 грн. (пункт 1-й резолютивної частини додаткового рішення ) (том ІІ, а. с. 61-62).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду від 23.06.2014 р. та додатковим рішенням від 27.06.2014 р. по справі № 914/1229/14 Апелянт/відповідач (Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області від 23.06.2014 р. по справі № 914/1229/14 та додаткове рішення по справі № 914/1229/14 від 27.06.2014 р. - скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора Тернопільської області поданого в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» за участю третіх осіб-1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Озерянської та Циганської сільських рад) про стягнення збитків заподіяних кримінальним порушенням внаслідок незаконної порубки дерев на суму 327 993,09 грн. в повному обсязі (том ІІ, а. с. 79-83).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють підстави та порядок відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу та норми процесуального права, так як місцевим судом не всебічно, неповно з'ясовано всі обставини справи та характер спірних правовідносин, а відтак, судове рішення у цій справі на думку скаржника, є незаконним та необґрунтованим.

Вважає, що місцевий суд задовольняючи позовну заяву прокурора Тернопільської області виходив з того, що Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28-31.05.2013 р. було встановлено, що на земельних ділянках наданих Залізниці у користування встановлено незаконне вирубування дерев понад ліміт, визначеними лісорубними квитками та вирубування порід не передбаченими лісорубними квитками, чим заподіяно шкоду у розмірі 327 993,09 грн. відповідно до Постанови КМУ № 665 від 23.07.2008 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу».

Крім того, місцевий суд в мотивувальній частині рішення посилається на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 04.02.2014 р., якими було визнано бригадира «Львівської дистанції захисних лісонасаджень» ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_4 винним у вчиненні службової недбалості (ч. 2, ст. 367 КК України), яка полягає у невжитті заходів з недопущення самовільного вирубування дерев та виявлення таких фактів. Однак, місцевий суд в рішенні зазначив, що самовільне вирубування дерев було здійснено саме працівником Залізниці «понад ліміт, визначений лісорубним квитком, який видано відповідачу у справі та вирубування порід дерев не передбачених лісорубними квитками».

Також в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу суду на те, що пунктом 1 Постанови КМУ № 665 від 23.07.2008 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу», згідно якого Інспекцією проведено розрахунок, встановлено вичерпний перелік дій за які нараховується шкода, однак даною постановою не врегульовано порядок нарахування шкоди за вчинення винних дій, які полягали у неналежному виконанню посадових обов'язків по охороні та збереженні лісових насаджень, тим більше у резолютивній частині вироку на який посилається місцевий господарський суд. Відтак на думку апелянта, такі обставини, в тому числі розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню повинні бути доведені у загальному порядку.

Відтак вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою заподіяною позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди. Також зазначає, що завдання шкоди працівником своїми протиправними діями, які за своїм змістом не випливають з трудового (службового) становища, не тягне за собою покладання обов'язку відшкодування шкоди на юридичну особу, а відшкодування здійснює сама особа, яка завдала шкоди, на загальних підставах, які визначені статтею 1166 ЦК України. Таким чином, ДТГО «Львівська залізниця» не зобов'язана відшкодовувати шкоду, заподіяну службовим недбальством свого працівника.

Апелянт стверджує, що Позивачем не доведено належними доказами, що ДТГО «Львівська залізниця», як відповідач, є суб'єктом цивільно-правової відповідальності і може бути притягненням до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, що на думку Апелянта, доводить відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, завданими незаконною порубкою дерев невстановленими особами, а сам факт порушення кримінальної справи за ознаками частини 2 статті 367 КК України не встановлює преюдиційних обставин у справі про наявність причинно-наслідкового зв'язку між завданою позивачу шкодою (знищенням дерев внаслідок їх рубання невстановленими особами) та діями відповідача, який, як стверджує Прокурор та Позивач, не забезпечив належної охорони лісових насаджень.

Апелянт наполягає, що місцевий суд безпідставно стягнув з Відповідача 327 993,09 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Позивач: Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код № 34905631, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 46008, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Шашкевича, буд 3, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АГ № 793257 станом на 18.03.2014 р. (том І, а. с. 55-56).

Відповідач: Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код № 01059900, місцезнаходження: п. і. 790007, Львівська область, м. Львів, Галицький р-н, вул. Гоголя, буд 1, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 793052 станом на 18.03.2014 р. (том І, а. с. 53-54).

Відокремлений підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» є структурним підрозділом (філією) Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» без права юридичної особи (п. 1.2. Положення про відокремлений підрозділ), місцезнаходження філії: м. Львів, Залізничний район, вул. Чернівецька, 48, діє на підставі Положення про відокремлений підрозділ (том І, а.с. 84-91).

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Озерянська сільська рада, є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 04395248, місцезнаходження: 48711, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Озеряни, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 793051 станом на 18.03.2014 р. (том І, а. с. 57).

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Циганська сільська рада, є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, ідентифікаційний код: 14052590, місцезнаходження: 48712, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Цигани, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 793256 станом на 18.03.2014 р. (том І, а. с. 58).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2014 р. Прокуратурою Тернопільської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області заявлено позов до ДТГО «Львівська залізниця» про стягнення 327993,09 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Заявлений прокурором позов мотивовано тим, що службовою особою ДТГО «Львівська залізниця»/бригадир захисних лісонасаджень ВП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_4/ вчинено службове недбальство, внаслідок якого, навколишньому природному середовищу завдано збитків на суму 327 993,09 грн., при цьому вчинено посилання на норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Бюджетного кодексу України, Закону України «Про прокуратуру» та ст. 121 Конституції України.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Згідно ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави та у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що прокурор Тернопільської області правомірно звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (Позивач) до ДТГО «Львівська залізниця» (Відповідач) про стягнення 327 993,09 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу, і зазначений позов відповідає вимогам Законів України «Про прокуратуру», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Бюджетного кодексу України та підлягає до розгляду по суті.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що у період з 28.05.2013 р. по 31.05.2013 р. Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Відокремленим підрозділом «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», за наслідками якої, складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 28.05.-31.05.2013 р. (том І, а. с. 29-33).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Відокремленим підрозділом «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» від 28.05.-31.05.2013 р. (далі за текстом - Акт) підписано особами, які брали участь у перевірці: старшим державним інспектором з ОНПС Тернопільської області (Онищук М.В.); державним інспектором з ОНПС Тернопільської області (Дуда В.І.); державним інспектором з ОНПС Тернопільської області (Вітряк О.В.). Посадові особи та/або уповноважені особи суб'єкта господарювання: Заступник начальника відокремленого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» (Гавронський В.В.) від підпису відмовився, що зазначено у вищезгаданому акті, підпис керівника відокремленого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» (Лук’янчук Д.М.) також відсутній.

У зв'язку із вищенаведеним, 06.06.2013 р. Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області (Позивачем) на адресу Відокремленого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (Лук’янчуку Д.М.) було надіслано супровідний лист № 2-1/2781 від 31.05.2014 р. (том ІІ, а. с. 14) з Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 31.05.2013 р. на 10 арк. (том ІІ, а. с. 15).

Слід зазначити, що вищезазначений Акт від 28.05.-31.05.2013 р. сторонами, зокрема, Апелянтом/відповідачем, не оскаржений у встановленому законом порядку, не скасований, не відмінений, відтак є чинним.

Як вбачається з Акту, перевірка проводилася у період з 28.05.2013 року по 31.05.2013 року, з метою встановлення дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони, використання та відтворення лісів, наданих у постійне користування Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», відокремленим підрозділом якого є «Львівська дистанція захисних лісонасаджень».

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалами справи, що власниками земель на яких наявні лісові насадження належать Озерянській сільській раді (третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - у даній справі), згідно Державного Акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 297658 UA від 03.09.12 р. - 12.7446 га (том І, а.с. 47), план меж земельної ділянки (том І, а.с. 47/зворот), Державного Акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 297700 UA від 03.09.12 р. - 0.5869 га (том І, а.с. 48), план меж земельної ділянки (том І, а.с. 48/зворот), Державного Акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 297657 UA від 03.09.12 р. - 0.3069 га (том І, а.с. 49), план меж земельної ділянки (том І, а.с. 49/зворот), Державного Акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 297701 UA від 03.09.12 р. - 8.6511 га (том І, а.с. 50), план меж земельної ділянки (том І, а.с. 50/зворот), та Циганській сільській раді згідно Державного Акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 297663 UA від 23.10.2012 р. - 44.8442 га (том І. а.с. 54), план меж )том І. а.с. 54/зворот), Державного Акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 297664 UA від 23.10.12 р. - 9.5868 га (том І, а.с. 52), план меж земельної ділянки (том І, а.с. 52/зворот).

При проведенні перевірки в с. Озеряни та с. Цигани Борщівського району Тернопільської області, яка є складовою загальної площі лісового фонду, та знаходиться у постійному користуванні ДТГО «Львівська залізниця», при обстеженні лісових насаджень, 28.-31.05.2014 р. у кварталі № 81 кілометр - 20, кварталі № 81 виділ - 35, кварталі № 81 виділ - 9, кварталі № 82 виділ - 10, виявлено незаконну порубку 69 дерев в межах смуги відведення залізниць.

Згідно Розрахунку до Акту перевірки від 28.-31.08.2013 р., проведеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665, розмір збитків, завданих незаконною порубкою та пошкодженням дерев на території лісового фонду становить 327 993,09 грн. Так, у кварталі 81 виділу 35 площею 5.4 га незаконною порубкою та пошкодженням дерев з вини відповідача завдано шкоду у розмірі 20887,77 грн. з урахуванням Порядку індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу (розрахунок - том І, а. с. 34), у кварталі 82 відділу 10 площею 3.9 га незаконною порубкою та пошкодженням дерев з вини відповідача завдано шкоду у розмірі 68634,61 грн. (розрахунок - том І, а.с. 36), в кварталі 81 виділу 9 площею 0.8 га незаконною порубкою та пошкодженням дерев з вини відповідача завдано шкоду у розмірі 78593,05 грн. (розрахунок - том І, а.с. 38), в кварталі 81 км. 20 захисних лісових насаджень відокремленого підрозділу Львівської дистанції захисних лісонасаджень незаконною порубкою та пошкодженням дерев з вини відповідача завдано шкоду у розмірі 159877.66 грн. (розрахунок - том І, а.с. 40). Кількість вирубаних та пошкоджених дерев, їх порода, діаметр на кожній ділянці окремо підтверджується Польовими переліковими відомостями (том І. а.с. 35, 37, 39, 41), протоколами огляду місця події (том ІІ, а.с. 36-42), обвинувальним Актом у кримінальному провадженні (том ІІ, а.с. 43-49) та Вироком Борівського районного суду Тернопільської області від 02.04.2014 р. у справі № 594/1793/13-к (том І. а.с. 26-28).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що Акт перевірки від 28.05.-31.05.2013 р. містить достовірні дані про скоєння правопорушення у вигляді самовільної порубки та пошкодження дерев саме Відповідачем, в трудових відносинах з яким перебуває службова особа бригадир (звільнений) 6 виробничої дільниці Відокремленого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» ОСОБА_4

Відповідно до вищенаведеного, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, 10.06.2013 р. було направлено в прокуратуру Тернопільської області матеріали планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території лісового фонду ВП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» ДТГО «Львівська залізниця», проведеною Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, для вжиття заходів прокурорського реагування (супровідний лист до матеріалів перевірки - том І, а.с. 70-71), оскільки при проведенні вищезгаданої перевірки було виявлено незаконну порубку дерев на території лісових насаджень кварталу № 81 кілометр 20, кварталу № 81 виділ 35, кварталу № 81 виділ 9, кварталу № 82 виділ 10, виявлено незаконну порубку 69 дерев в межах смуги відведення залізниць, розмір шкоди (збитків), даною незаконною порубкою дерев, складає 327 993,09 грн.

На підставі вищенаведеного, прокуратурою Тернопільської області проведено досудове розслідування та 21.01.2014 р. складено Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013210230000022 від 17.07.2013 р. (том ІІ, а.с. 43-49) щодо дій бригадира Відокремленого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» ДГТО «Львівська залізниця» (кваліфікованих як службова недбалість) ОСОБА_4, який перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 20.02.2001 року та згідно наказу № 96/ос від 01.10.2008 року обіймає посаду бригадира (звільненого) захисних лісонасаджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Борщівським районним судом Тернопільської області 04.02.2014 р. по справі № 594/1793/13-к постановлено Вирок іменем України, яким визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, і призначити покарання, із застосуванням додаткових покарань ст. 69 КК України, 2 (два) роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без штрафу (абз. 1-ий резолютивної частини вироку). На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік (абз. 2-ий резолютивної частини вироку). На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов'язок в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи (абз. 3-ий резолютивної частини вироку) (том І. а.с. 26-28).

Вирок від 04 лютого 2014 року у справі № 594/1793/13-к набрав законної сили.

Вироком у справі № 594/1793/13-к, встановлено, що 08.06.2012 р. (а. с. 86 крим. справи), згідно штатного розпису та на підставі п.7 «Взаємовідносини» посадової інструкції ОСОБА_4 заміщає майстра дільниці, а оскільки на закріпленій за ним дільниці обслуговування посада майстра ні за ким не закріплена, то в коло обов'язків бригадира звільненого) ОСОБА_4 покладаються також обов'язки майстра, а тому на підставі п.7 Взаємовідносини» робочої інструкції лісоруба 4 розряду ОСОБА_10, останній підпорядковується бригадиру ОСОБА_4, а, відповідно, останній має у своєму підпорядкуванні лісоруба ОСОБА_10

Вироком у справі № 594/1793/13-к встановлено, що як вбачається з посадової інструкції майстра виробничої дільниці (а.с.57 крим.справи), майстер керує охороною насаджень лісів від пожеж і лісо порушень. Організовує і проводить роз'яснювальну роботу серед населення, залучає до роботи по охороні лісів. Оформляє та слідкує за правильним складанням актів про лісо порушення і лісові пожежі; що за даними ВП «Львівська дистанція захисник лісонасаджень» (а.с.30, а.с.32 том 2 матеріалів крим.провадж.) впродовж 2012-2013 років протоколи про лісопорушення на закріплених за бригадиром ОСОБА_4 не складались, відмітки в Журналі обліку квитків про лісо порушення відсутні, офіційні повідомлення про лісопорушення в органи внутрішніх справ не направлялись.

Відтак, твердження Апелянта/відповідача, що Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 04.02.2014 р. по справі № 594/1793/13-к, який набрав законної сили, свідчить лише про «сам факт порушення кримінальної справи за ознаками частини 2 статті 367 Кримінального кодексу України, однак не встановлює преюдиційних обставин у даній справі, оскільки зазначений Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 04.02.2014 р. по справі № 594/1793/13-к був ухвалений за наслідками розгляду кримінального провадження за № 42013210230000022 від 17.07.2013 р. відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального порушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України є помилковим.

Як зазначалося вище у цій постанові, згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України за №136 від 12.12.2011 року, до компетенції Державної екологічної інспекції належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до п.1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 року за №181/16034 «Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання».

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За змістом ст.17 Лісового кодексу України постійним лісокористувачем зазначеної ділянки лісу є Відокремлений підрозділ ««Львівська дистанція захисних лісонасаджень» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», тобто Відповідач у даній справі.

Частина 2 статті 19 Лісового кодексу України зазначає, що постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів/відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

В силу ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Як вбачається з матеріалів справи, лісорубні квитки на порубку дерев на території лісових насаджень кварталу № 81 кілометр 20, квартал № 81 виділ 35, квартал № 81 виділ 9, квартал № 82 виділ 10, в матеріалах справи відсутні, сторонами, в т.ч. Апелянтом/відповідачем не подано, про відсутність таких документів зазначено у Акті від 28.05. - 31.05.2013 р., який складено Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області (том І, а.с. 29-41).

Подані до справи лісорубні квитки від 02.04.2012 р., від 08.10.2012 р., від 09.07.2012 р. (том ІІ, а.с. 16, 19, 23, 27) стосуються іншого періоду в часі (02.04.12 р. закінчення заготівлі 02.07.12 р., 02.04.12 р. закінчення заготівлі 31.12.2012р., 08.10.12 р. закінчення заготівлі -08.01.2013 р., 09.07.12р. закінчення заготівлі - 09.10.2012р.) та інших лісових угідь, ніж обставини справи встановлені Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 04.02.2014 р. по справі № 594/1793/13-к, Актом перевірки від 28.05.-31.05.2013р.

За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно положень ст.ст. 90, 91 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок...

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є:

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами;

запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди та спричинення у зв'язку з цим збитків (Глава 82 ЦК України).

В нашому випадку правовідносини сторін, не пов'язані з виконанням зобов'язання, що випливає з договору. За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно керувався нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди (ст. 1166 ЦК України).

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язаннями, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (ст. 1172 ЦК України), що має місце в нашому випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Підставами відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 ЦК України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища .

В силу ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Виходячи із загальних правил судового процесу (ст. 33 ГПК України) відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавала є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 153 ГК України визначає, що суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний:

використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності;

ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності;

здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання;

своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів;

здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів;

відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Як зазначалося вище у цій постанові, відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 464 від 10.09.2008 р., вказаний нормативно-правовий акт поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), оскільки, як документ, фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Отже, зазначений Акт перевірки від 28.05.-31.05.2013 р. слід розцінювати як належний та допустимий доказ, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства, саме Відповідачем (ст. 1172 ЦК України - працівником Відповідача під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків).

У визначенні збитків слід виходити з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як зазначалося вище у цій постанові, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З матеріалів даної справи, а саме: з Вироку Борщівського районного суду Тернопільської області вбачається, що працівник Відповідача - бригадир ОСОБА_4, який також виконував посадові обов'язки майстра дільниці (том І, а. с. 26/абзац 9 вироку), перебував з Відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується Наказом ВП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» № 96/ос від 01.10.2008 р., внаслідок службового недбальства допустив незаконну порубку лісу, що підтверджується Актом перевірки від 31.05.2013 р. та зазначені обставини встановлено вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 04.02.2014 р. по справі № 594/1793/13-к, яка набрала законної сили, що, в свою чергу, спричинило реальну шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 327 993,09 грн., а відтак є наявними всі елементи цивільної відповідальності, про що зазначено вище у цій постанові, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, і підстави для відповідальності власне Відповідача, як юридичної особи, за шкоду, завдану її працівником (бригадиром ОСОБА_4) під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків .

Разом з тим, належить зазначити, що, в даному випадку Відокремлений підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині незабезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив, з вини свого працівника, самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігав порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення, а лише після виявлення Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області фактів незаконних порубок 69 дерев.

Отже, своїми діями (бездіяльністю) Відокремлений підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» порушив вимоги, щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до п.п. 1.6. п. 1 роз'яснення ВГС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища» № 02-5/744 від 27.06.2001 (із наступними змінами і доповненнями), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди .

З дослідження вищенаведених доказів, які подані Позивачем в обґрунтування даного позову та Апелянтом в обґрунтування заперечень, враховуючи приписи чинного законодавства України, колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта/відповідача в апеляційній скарзі та представників Апелянта у судовому засіданні, що в даному випадку відшкодування повинна здійснювати сама особа, яка завдала шкоди, тобто ОСОБА_4, та, що Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» не зобов'язана відшкодовувати шкоду, заподіяну протиправними діями його працівника, та, що Позивачем не доведено належними доказами вини Відповідача.

Доказів відсутності вини Відокремленого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень», яка входить до складу ДТГО «Львівська залізниця», яка є постійним лісокористувачем лісів, які перебувають у державній власності, у вчиненні виявлених порушень - не надано.

За приписами ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету; закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

В силу п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відтак, місцевим господарським судом вірно встановлено, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки (спричинену шкоду) згідно приписів законодавства України в дохід спеціальних фондів: Озерянської сільської ради, Циганської сільської ради, місцевого бюджету Тернопільської обласної ради та Державного бюджету України.

Крім того, місцевим господарським судом правомірно винесено додаткове рішення відповідно до ст. 88 ГПК України, оскільки при винесені рішення господарського суду Львівської області від 23.06.2014 р. не було вирішено питання про розподіл судових витрат, про які було зазначено у позовній заяві та, які були предметом дослідження у даній справі (том І, а. с. 9-18).

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду заслухала представників, які прибули в судове засідання, оглянула та дослідила докази подані сторонами у справу, з'ясувала фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору в їх сукупності, прийшла до висновку, апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 23 червня 2014 р. у справі № 914/1229/14 та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 27 червня 2014 р. у справі № 914/1229/14 - без змін.

Інші твердження Апелянта/відповідача викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 29, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 23.06.2014 року та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 27 червня 2014 року у справі № 914/1229/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.

В судовому засіданні 06.10.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 13.10.2014р.