Постанова

від 10.10.2014 по справі 815/5168/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5168/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Дубовик Г.В.,

за участі:

представника позивача - Лапін К.А. (за довіреностями);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Олімп-Охорона" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Олімп-Охорона" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0002332206.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з TOB «Бізнес Карго» за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.06.2014 року № 3570/15-53-22-06/35303880 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки «Олімп-Охорона» з питань взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Карго». Як вказує позивач, на підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0002332206. Однак, на думку позивача, вказане рішення є не законним та таким, що підлягає скасуванню, адже при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач керувався актом перевірки від 01.04.2014 р. за № 1820/15-53-22-3/38945919 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Бізнес Карго» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014року», згідно якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій. При цьому, позивач посилається на те, що фактичність господарських операцій позивача та сплата ним ПДВ підтверджується наявними документами, які були використані у ході перевірки . Крім того, позивач вважає, що фактично порушення законодавства встановлені не у ПП «Олімп-Охорона», а у його контрагента ТОВ «Бізнес Карго».

Таким чином, позивач вважає, що висновки відповідача, наведені в акті перевірки, є безпідставними, а оскаржуване рішення - незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві і просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 08.10.2014 року не з'явився, про час, місце та дату повідомлявся належним чином. В судовому засіданні 02.10.2014 року представником відповідача надавались пояснення по справі, в яких зазначалось про порушення з боку позивача п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201, п. 201.4, 20.16 ст. 201 ПК України, що виразилось у віднесенні до складу податкового кредиту у січні 2014 року суми ПДВ у розмірі 28000 грн. від вартості послуг, отриманих TOB «Бізнес Карго», які не направлені на отримання економічної мети, в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ у сумі 28000 грн.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Олімп-Охорона» з питань взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Карго» за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.06.2014 року № 3570/15-53-22-06/35303880 (а.с. 8-16).

В описовій частині акту зазначено, що в ході проведення перевірки використано акт Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014 р. за № 1820/15-53-22-3/38945919 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Бізнес Карго» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014року», в якому зазначено, що TOB «Бізнес Карго» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг та постачання товарів, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій.

При цьому, в акті перевірки від 23.06.2014 року № 3570/15-53-22-06/35303880 зазначено, що згідно наданих до перевірки первинних документів TOB «Бізнес Карго» надавало ПП «Олімп-Охорона» інформаційно-консалтингові та юридичні послуги, що оформлено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) та податковою накладною.

Водночас, як зазначено в акті, в наданих до перевірки актах здачі-приймання робіт не зазначено, у якій саме формі викладено результати проведених інформаційно- консалтингових та юридичних послуг та серед наданих до перевірки документів відсутні будь-які відомості про те, які саме інформаційно-консалтингові та юридичні послуги проведені виконавцем.

Таким чином, в акті перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення з боку позивача п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201, п. 201.4, 20.16 ст. 201 ПК України, що виразилось у віднесенні до складу податкового кредиту у січні 2014 року суми ПДВ у розмірі 28000 грн. від вартості послуг, отриманих TOB «Бізнес Карго», в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ у сумі 28000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0002332206 (а.с.7), яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 28000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПП «Олімп-Охорона» звернулось до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як встановлено судом, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних TOB «Бізнес Карго», у зв'язку з придбанням послуг (а.с. 35-38).

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Так, суд зазначає, що згідно матеріалів справи, між ТОВ «Бізнес Карго» як виконавцем та ПП «Олімп-Охорона» як замовником 03.01.2014 року укладено договір № 4 про надання юридичних послуг (а.с. 17-19), згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок надання інформаційно-консалтингових та юридичних послуг.

При цьому, варто зазначити, що в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Водночас, при встановленні реальності господарської операції судом з'ясовано, що відповідно до статуту контрагента позивача - ТОВ «Бізнес Карго», останнім здійснюється такі види діяльності, як торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівля іншими автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Вказані факти встановлені судовим рішенням по справі № 815/2467/14 (а.с. 56-63).

При цьому, на підтвердження того, що ТОВ «Бізнес Карго» здійснюється діяльність в сфері надання інформаційно-консалтингових та юридичні послуг жодних доказів до суду не надано.

Положеннями ч.1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто звіт (акт) про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, котрий замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно змісту договору № 4 про надання юридичних послуг (а.с. 17-19), об'єм та перелік інформаційно-консалтингових та юридичних послуг визначається сторонами, виходячи із завдань замовникам, що оформлюється двосторонніми актами-завданнями про надання послуг.

Позивачем до суду надані акти-завдання про надання послуг від 03.01.2014 року, 13.01.2014 року, 20.01.2014 року, 27.01.2014 року (а.с. 22-25).

Дослідивши зміст актів-завдань судом встановлено, що ними визначено обов'язок виконавця своїми силами чи із залученням третіх осіб надати інформаційно-консалтингові та юридичні послуги.

Водночас, суд зауважує, що вказаними документами не визначено форму, в якій мають бути відображені результати наданих послуг.

Так, виходячи зі змісту актів-завдань, в переліку завдань яких є: проведення розрахунків, аналізу податкового навантаження, надання рекомендацій по підвищенню ділової репутації, доопрацювання посадових інструкцій, розроблення заходів техніки безпеки, суд дійшов висновку, що надання таких послуг припускає викладення змісту юридичної допомоги у письмовій формі.

Також, в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт від 17.01.2014 року, 24.01.2014 року, 31.01.2014 року, із зазначенням виконаних послуг згідно актів-завдань (а.с. 27-29).

При цьому, судом з'ясовувалось, чи надавались ТОВ «Бізнес Карго» будь-які письмові консультації, звіти тощо, та чи надавались такі документи позивачем податковому органу при проведенні перевірки.

Однак, як з'ясовано судом, не зважаючи на той факт, що податковим органом проведено виїзну перевірку, ПП «Олімп-Охорона» жодних документів, які б містили в собі сутність наданих послуг та письмове їх вираження не надавалось.

Відповідно до п. 44.6 ст. 46 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Так, суд зауважує, що надані позивачем в судовому засіданні 08.10.2014 року документи - примірники договорів, протоколів, посадової інструкції, які на думку позивача, відображають зміст наданих ТОВ «Бізнес Карго» послуг, не надавались позивачем при проведенні перевірки. Крім того, із даних документів не вбачається, що такі примірники готувались ТОВ «Бізнес Карго», що унеможливлює встановити причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними в актах послугах та господарською діяльністю позивача з його контрагентом.

Відтак, матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання.

Водночас, видані постачальником податкові накладні, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, адже податкові накладні складені по послугам, здійснення яких не підтверджено первинними документами підприємства, відтак, такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Олімп-Охорона" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0002332206 - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 10.10.2014 року.

Суддя Вовченко O.A.

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Олімп-Охорона" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0002332206 - відмовити.

10 жовтня 2014 року.