Рішення

від 07.10.2014 по справі 911/3055/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 911/3055/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом державного геологічного підприємства «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Київ

про стягнення 287767,77 грн.

за участю представників:

від позивача: Старчук Є.В. (дов. № 09-07 від 09.07.2014р.);

від відповідача: Сидорчук Р.Д. (дов. № 11/75-14 від 27.08.2014 р.);

Обставини справи:

державне геологічне підприємство «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - відповідач) про стягнення 287767,77 грн., з яких 250179,20 грн. заборгованості за договором № 1-24/322 від 06.03.2013 р. та 37588,57 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 1-24/322 від 06.03.2013 р. про надання послуг в частині зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 250179,20 грн. У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі п. 3 розділу 5 договору нараховано відповідачу 37588,57 грн. пені.

06.10.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій відповідач на підставі ст.ст. 83, 121 ГПК України просить суд відстрочити виконання рішення до 01.01.2016 р.

07.10.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позовних вимог про стягнення пені, посилаючись на те, що нарахування позивачем пені з 22.05.2013 р. є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання позивачем рахунку у конкретний день, а наданий позивачем розрахунок пені здійснений з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Представник позивача у судових засіданнях 12.08.2014 р., 02.09.2014 р., 30.09.2014 р. та 07.10.2014 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, крім того в судовому засіданні 07.10.2014 р. представник позивача частково заперечив проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення.

Представник відповідача в судові засідання 12.08.2014 р., 02.09.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, а в судових засіданнях 30.09.2014 р. та 07.10.2014 р. заперечував проти позовних вимог про стягнення пені з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заяву про відстрочку виконання рішення представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2014 р. підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2013 р. між державним геологічним підприємством «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза» (виконавець) та публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (замовник) було укладено договір № 1-24/322 про надання послуг (договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати, а замовник оплатити наступні послуги: експертизу проектно-кошторисної документації (ПКД) на проведення геологорозвідувальних робіт: виконання робіт ВКР № 1-24 по пошуковій свердловині № 3 на площі Субботіна; проведення геолого-економічних досліджень із метою підвищення економічної ефективності геологорозвідувального виробництва на підставі аналізу прийнятих проектних рішень, а також робіт з удосконалення проектно-кошторисної справи; консультації з питань проектування геологорозвідувальних робіт (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 1 розділу 2 договору вартість послуг (договірна ціна) визначається на підставі чинних нормативів трудовитрат на експертизу та вартості людино-дня: 291816,00 грн., крім того ПДВ 58363,20 грн., разом 350179,20 грн. Вартість послуг з експертизи ПКД замовник сплачує за наданими рахунками виконавця в 10-денний термін з моменту отримання рахунку (п. 2 розділу 2 договору).

Пунктом 2 розділу 3 договору передбачено, що виконавець зобов'язується провести експертизу проектно-кошторисної документації, яка надійшла на перевірку, протягом 30 робочих дні при умові надання повного комплекту ПКД та передоплати наданого виконавцем рахунку.

Згідно з п.п. 3.3. п. 3 розділу 3 договору після завершення робіт виконавець подає замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт. Замовник протягом 3-х календарних днів з дня отримання акта прийому-передачі повинен надати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від затвердження акта. Якщо в установлений строк виконавець не одержить акт прийому-передачі або мотивовану відмову, акт вважається підписаним, а робота прийнятою з дотриманням всіх умов договору.

Пунктом 1 розділу 4 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду, оскільки за умовами вказаного договору позивач зобов'язався виконати передбачену договором роботу та передати її результат відповідачу, а не надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

На виконання умов договору позивач виконав передбачені договором роботи на загальну суму 350179,20 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт № 1-24 від 18.03.2013 р. на суму 350179,20 грн., підписаним уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи те, що акт виконаних робіт № 1-24 від 18.03.2013 р. підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, господарський суд дійшов висновку, що вказаний акт свідчить про належне виконання позивачем умов договору № 1-24/322 від 06.03.2013 р.

З метою оплати виконаних робіт позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 1-24 від 06.03.2013 р. на суму 350179,20 грн.

Однак, відповідач в порушення умов п. 2 розділу 2 договору розрахувався з позивачем за виконані за договором № 1-24/322 від 06.03.2013 р. роботи частково на загальну суму 100000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача за період з 22.05.2013 р. по 22.05.2013 р.

Таким чином, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1-24/322 від 06.03.2013 р. становить 250179,20 грн.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 250179,20 грн. за виконані на підставі договору № 1-24/322 від 06.03.2013 р. роботи на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, не спростований відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача 250179,20 грн. боргу підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 37588,57 грн. пені.

Відповідно до п. 3 розділу 5 договору у випадку порушення замовником строків проведення розрахунків, він зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 37588,57 грн. пені, нарахованої за загальний період з 22.05.2013 р. по 09.07.2014 р. на заборгованість у сумі 250179,20 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

В п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Як вже зазначалось, пунктом 2 розділу 2 договору встановлено, що вартість послуг з експертизи ПКД замовник сплачує за наданими рахунками виконавця в 10-денний термін з моменту отримання рахунку.

Тобто, сторони у пункті 2 розділу 2 договору передбачили, що обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи з експертизи ПКД виникає після спливу 10-денного терміну з дати отримання відповідного рахунку.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, вирішальне значення для перевірки судом правильності здійснення позивачем розрахунку пені та дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України має встановлення дати отримання відповідачем рахунку на оплату виконаних робіт з метою визначення дати, коли зобов'язання відповідача з оплати виконаних робіт мало бути виконано, та коли нарахування пені припинилося.

Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача за період з 22.05.2013 р. по 22.05.2013 р., призначенням платежу при сплаті 100000,00 грн. часткової оплати виконаних за договором № 1-24/322 від 06.03.2013 р. робіт відповідачем зазначено рахунок-фактуру № 1-24 від 06.03.2013 р.

Тобто, станом на 22.05.2013 р. відповідачем вже було отримано передбачений пунктом 2 розділу 2 договору рахунок на оплату виконаних робіт.

Проте, з наявних в матеріалах справи документів не вбачається дата виставлення позивачем рахунку-фактури № 1-24 від 06.03.2013 р. та дата його отримання відповідачем, тоді як обов'язок оплатити роботи виникає через 10 днів з моменту отримання рахунку.

Ухвалою суду від 30.09.2014 р. було зобов'язано позивача надати суду докази виставлення відповідачу рахунку-фактури № 1-24 від 06.03.2013 р., з яких вбачається дата його виставлення та отримання відповідачем.

Однак, позивачем в порушення вимог ухвали суду від 30.09.2014 р. не надано суду доказів виставлення відповідачу рахунку-фактури № 1-24 від 06.03.2013 р., з яких вбачається дата його отримання відповідачем, в зв'язку з чим господарський суд не має можливості самостійно встановити точну дату, коли зобов'язання відповідача з оплати виконаних робіт мало бути виконано, та коли нарахування пені має припинитися згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України якщо позивач без поважних причин не подав витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позов без розгляду.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не подано витребуваних господарським судом доказів виставлення відповідачу рахунку-фактури № 1-24 від 06.03.2013 р., з яких вбачається дата його отримання відповідачем, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості самостійно встановити дату виникнення зобов'язання відповідача з оплати виконаних позивачем робіт з експертизи ПКД та перевірити правильність визначеного позивачем періоду нарахування пені, то суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 37588,57 грн. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Що стосується заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду, в якій відповідач на підставі ст.ст. 83, 121 ГПК України просить суд відстрочити виконання рішення у справі № 911/3055/14 до 01.01.2016 р., то суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на те, що в зв'язку з тимчасовою окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим всі активи, установчі документи та печатка ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» були втрачені. При цьому, ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» також не має доступу ані до реєстру укладених підприємством договорів, ані до оригіналів документів, що відображають фінансово-розрахункові та інші господарські операції, зокрема і тих, на які посилається позивач. Крім того, за твердженням відповідача, велика кількість кредиторів та вкрай скрутне матеріальне становище, зокрема відсутність будь-яких коштів та арешт банківських рахунків, майна та цінних паперів, що підтверджується відповідними постановами державних виконавців, практично унеможливлює діяльність ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та свідчить про наявність виняткових у розумінні ст. 121 ГПК України обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення у даній справі.

Згідно з статтею 1 Закону України № 1207-VII від 15.04.2014 р. «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Отже, неможливість ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» розпоряджатися належним йому нерухомим майном, внаслідок зазначених подій, відноситься до обставин, що в розумінні ст. 121 ГПК України ускладнюють виконання рішення.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, постановами державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 07.07.2014 р. та 22.07.2014 р. було накладено арешт на все майно, що належить ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», та на кошти, що містяться на банківських рахунках ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві від 15.09.2014 р. накладено арешт на цінні папери - акції ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз», що належать на праві власності ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»

З наявного в матеріалах справи витягу № 45143602 від 15.09.2014 р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що 15.09.2014 р. на підставі постанови про арешт майна боржника ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві від 22.08.2014 р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про арешт всього рухомого майна ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Враховуючи, що відповідач є стратегічним об'єктом, заснованим на державній власності, грошові кошти та рухоме майно якого арештовані, а нерухоме майно знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, суд дійшов висновку про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі, та достатність підстав для відстрочення його виконання.

Отже, з огляду на тяжкий фінансовий стан відповідача та наявність підстав для відстрочення виконання рішення господарського суду, проте враховуючи матеріальний інтерес обох сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та відстрочення виконання рішення у даній справі до 01.06.2015 р.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, 26, офіс 505, код 00153117) на користь державного геологічного підприємства «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза» (01133, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кутузова, 18/7, кімната 901, код 16394030) 250179,20 грн. (двісті п'ятдесят тисяч сто сімдесят дев'ять грн. 20 коп.) заборгованості та 5003,58 грн . (п'ять тисяч три грн. 58 коп.) судового збору.

2. Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 37588,57 грн. залишити без розгляду.

3. Відстрочити виконання рішення господарського суду Київської області від 07.10.2014 р. у справі № 911/3055/14 до 01.06.2015 р.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 14.10.2014 р.