Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/11921/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/11921/14 15.09.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "ЛМЦ" доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" простягнення 193 649,81 грн. Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

від позивача -не з'явилися від відповідача -Соляник Н.В. дов. ЦХП-15/69 від 11.06.2014р.

Обставини справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "ЛМЦ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 193 649,81 грн. за Договором поставки №ЦХП-01-00813-01 від 08.02.2013, з яких: 57 508,82 грн. - пеня; 23 241,86 грн. - 3% річних; 112 899,13 грн. - інфляційні втрати; крім того судові витрати у розмірі 3 873,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.02.2013 між сторонами було укладено Договір поставки №ЦХП-01-00813-01. У відповідності до останнього позивач взяв на себе зобов'язання передати обумовлену замовленням відповідача кількість товару, а останній - прийняти та оплатити товар. Проте в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість перед позивачем, у зв'язку з чим була нарахована пеня, інфляційні витрати та 3% річних, що і слугувало підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 порушено провадження у справі №910/11921/14 та призначено розгляд справи на 14.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 розгляд справи №910/11921/14 відкладався до 04.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 справу №910/11921/14 прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М. та призначено до розгляду на 03.09.2014.

У зв'язку із поверненням судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу №910/11921/14 прийнято до свого провадження суддею Митрохіною А.В. та призначено розгляд справи на 03.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 розгляд справи №910/11921/14 відкладався на 15.09.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представники позивача у судове засідання 15.09.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом не подавали.

Представник відповідача у судове засідання 15.09.2014 з'явився, надав поянення по справі та просив зменшити штрафні санкції на 50%.

Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/11921/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.09.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

08.02.2013 між Приватним акціонерним товариством "ЛМЦ" (далі - Позивач, Постачальник) та Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - Відповідач, Замовник) було укладено Договір поставки №ЦПХ-01-00813-01 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за кожну партію поставлено Продукції по даному Договору проводиться Замовником протягом 90 (дев'яносто) банківських днів після дати поставки партії Продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію. Датою оплати вважається дата відправлення коштів Замовником за банківськими реквізитами Постачальника (п. 6.2. Договору).

Відповідно до письмових пояснень Позивача, Замовник систематично порушував порядок оплати поставленої Позивачем, у відповідності до умов Договору Продукції, через що Відповідачу були нараховані штрафні санкції. Крім того, у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої згідно Договору Продукції, Позивачем 12.05.2014 була направлена претензія Відповідачу з вимогою сплати 190 252,86 грн. - пені, інфляційних витрат та 3 % річних за порушення строків оплати продукції поставленої в період з 18.06.2013 по 17.10.2013, однак, як зазначав Позивач, Відповідач вказану претензію залишив без належної відповіді, вимогу не виконав, кошти не перерахував.

Укладений між сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору Позивачем поставлена, а Відповідачем прийнята Продукція за період з 18.06.2013 по 17.10.2013 на загальну суму 2 580 844,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №198 від 18.06.2013 на суму 1 434 060,00 грн.; №230 від 02.07.2013 на суму 101 538,00 грн.; №241 від 11.07.2013 на суму 783 918,00 грн.; №311 від 28.08.2013 на суму 91 536,00 грн.; №363 від 17.10.2013 на суму 169 792,80 грн.

Відповідно до пояснень Відповідача, останній свої зобов'язання з оплати поставленої Продукції виконав частково, у судовому засіданні зазначав, що станом на 31.07.2014 заборгованість перед Позивачем становить 768 460,58 грн. на підтвердження викладеного долучив акт звірки поставок та розрахунків між ДП «Укрзалізничпостач» та ПрАТ «ЛМЦ» по Договору №ЦПХ-01-00813-01 від 08.02.2013 (копія наявна в матеріалах справи).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п.6.1. Договору, розрахунок за Продукції здійснюється Покупцем протягом 90 (дев'яносто) банківських днів після дати поставки партії Продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію..

Таким чином, після спливу указаного п. 6.1. Договору строку оплати за Продукцію Замовник вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по оплаті поставленої Позивачем у відповідності до умов Договору Продукції. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення суду не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Позивач просить стягнути з Відповідача суму штрафних санкцій за прострочення оплати отриманої за Договором в період з 18.06.2013 по 17.10.2013 з яких: пені - 57 508,82 грн.; 3% річних - 23 241,86 грн.; інфляційних витрат - 112 899,13 грн.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми заборгованості стосовно індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 10.6. Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої Продукції за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок заявленої Позивачем суми пені, інфляційного відшкодування, 3% річних та встановлено, що зазначені суми є законними та обґрунтованими.

Стосовно клопотання Відповідача №ЦХПЮ-116 від 04.08.2014 про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% слід зазначити наступне.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України надає суду право зменшувати розмір штрафних санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Оцінюючи вказані Відповідачем обставини та подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з метою недопущення дестабілізації безперебійного процесу забезпечення залізниць України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.

Таким чином, з урахуванням зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %, слід стягнути з Відповідача пеню в сумі 28 754,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 56 449,57 грн. та 3% річних у розмірі 11 620,93 грн.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Щодо конкретного розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення з Відповідача, та зменшення суми, що підлягає до стягнення, то це є оцінкою судом правовідносин та доказів по справі.

Враховуючи викладене, позов слід задовольнити частково і стягнути з Відповідача пеню в сумі 28 754,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 56 449,57 грн. та 3% річних у розмірі 11 620,93 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ЛМЦ" задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 11/15; код ЄДРПОУ 19014832) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства "ЛМЦ" (91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 2; код ЄДРПОУ 24048106) штрафні санкції за Договором поставки №ЦХП-01-00813-01 від 08.02.2013 з яких: 28 754,41 грн. - пені, 56 449,57 грн. - інфляційних втрат, 11 620,93 грн. - 3% річних та 3 873,00 грн. - судового збору.

3 .В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Дата складання повного тексту рішення 26.09.2014.

Суддя А.В.Митрохіна