Рішення

від 06.10.2014 по справі 922/3061/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р.Справа № 922/3061/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Експрес Енергоспецсервіс", м. Київ до ТОВ "Ман Оіл Груп Україна", м. Харків про стягнення 250261,50 грн. за участю представників:

позивача - Коваль Р.О. за довіреністю № 1 від 01.06.2014 р.

відповідача - Шрамко І.С. за довіреністю № б/н від 29.09.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Енергоспецсервіс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман Оіл Груп Україна" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми за договором № 28/04 від 28.04.2012 р. в розмірі 250261,50 грн.

В обґрунтування позову позивач вказував, що позивачем були виконані належним чином свої зобов'язання перед відповідачем за договором № 28/04 від 28.04.2012 р., що підтверджується актом прийому-передачі котельного обладнання від 05.10.2012 р. Однак, відповідачем в порушення умов договору не була перерахована позивачу сума у розмірі 192500,00 грн., яка підлягала перерахуванню останнім на протязі п'яти банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі котельного обладнання від 05.10.2012 р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 192500,00 грн., позивачем була нарахована відповідачу пеня за не виконання умов договору у розмірі 44479,00 грн. та нараховані інфляційні збитки у розмірі 13282,50 грн.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 16.09.2014 р. за вх. № 32147/14, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд в частині вимог про стягнення пені відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в іншій частині у зв'язку з їх безпідставністю посилаючись на акт виявлення дефектів поставленого котельного обладнання за договором № 28/04 від 28.04.2012 р.

17.09.2014 р. судом розгляд справи було відкладено на 01.10.2014 р. о 10:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 01.10.2014 р., через канцелярію господарського суду 01.10.2014 р. за вх. № Д 661/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

У судовому засіданні призначеному на 01.10.2014 року була оголошена перерва до 06.10.2014 року о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 06.10.2013 р. за вх. № Д 668/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 03.10.2014 р. за вх.№ 34588, надав заяву про затвердження мирової угоди з відповідною мировою угодою, яка судом долучена до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши заяву представника відповідача про затвердження мирової угоди, вважав за необхідне в її задоволенні відмовити, оскільки додана до заяви мирова угода не була підписана представниками сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

28.04.2012 р. між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) був укладений договір № 28/04 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язався поставити котельне обладнання, найменування і кількість якого передбачено доповненням №1 до договору, а замовник зобов'язувався прийняти і оплатить вартість поставленого котельного обладнання.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.5. договору виконавець зобов'язувався поставити замовнику котельне обладнання, визначене у п. 1.1. договору за адресою зазначеною у п. 3.2.2. договору; виконати роботи передбачені додатком № 1 до договору; до закінчення робіт надати технічну документацію для подачі котельного обладнання в управління котлонагляду; після запуску, проведення пусконаладочних робіт котельної установки ТКУ-1,8М і підписання акта виконаних робіт передати котельну замовнику з оформленням акту приймання - передачі.

Також, у свою чергу відповідно до п.п. 2.6. - 2.11. договору відповідач зобов'язувався підготувати фундамент, надати точки підключення води, електроенергії, каналізації в радіусі 3,5 м., надати кран для розгрузки обладнання, надати перелік документів для оформлення пропусків спеціалістів на площадку замовника, оплатить котельне обладнання і роботи згідно строків передбачених умовами договору.

Пунктом 3.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору було передбачено, що загальна сума договору складає 665000,00 грн.

Згідно з п. 3.2.1. договору був передбачений перший платіж в розмірі 30% від суми договору (202500,00 грн.). Дана сума була перерахована відповідачем позивачу 04.05.2012 р., що підтверджується випискою за особовим рахунком від 04.05.2012 р.

Згідно з п. 3.2.2. договору був передбачений другий платіж у розмірі 40% від суми договору (270000,00 грн.). Дана сума була перерахована відповідачем позивачу 05.06.2012 р., що підтверджується випискою за особовим рахунком від 05.06.2012 р.

Згідно з п. 3.2.3. договору був передбачений третій платіж в розмірі 30% від суми договору (192500,00 грн.). Відповідно до умов договору відповідач повинен був його сплатити на протязі 5-ти банківських днів після підписання акта виконаних робіт, перелік яких був визначений сторонами у доповненні № 1 до договору.

Згідно позову позивач вказує, що відповідачем даний платіж не був здійснений.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи докази сплати відповідачем позивачу суми у розмірі 192500,00 грн. за договором відсутні.

05.10.2012 р. між сторонами був підписаний акт прийому - передачі котельного обладнання за договором № 28/04 від 28.04.2012 р. Відповідно даного акту позивач передав, а відповідач прийняв котельне обладнання загальною вартістю 665000,00 грн. із всіма комплектуючими та документами, в кількості і якості, асортименті та комплектності зазначеному у договорі. Також, у п.2 акту було зазначено, що сторони взаємних претензій і зауважень не мають.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що у період з 08.10.2012 р. по 12.10.2012 р. відповідач повинен був сплатити позивачу суму у розмірі 192500,00 грн. за виконані роботи, а посилання відповідача на акт виявлення дефектів поставленого котельного обладнання за договором № 28/04 від 28.04.2012 р. не можуть бути прийняти судом до уваги. Крім того, суд зазначає, що даний акт не був підписаний позивачем.

Пунктом 5.1. договору було передбачено, що у випадку не виконання відповідачем обов'язків передбачених в розділі 3 договору, позивач має право вимагати від відповідача оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що сума заборгованості за договором у розмірі 192500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сума інфляційних збитків у розмірі 13282,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено та статтею 230 Господарського кодексу України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

При цьому суд зазначає, що такої правової позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, а відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що сума пені у розмірі 44479,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем нарахування пені здійснювалося не у відповідності до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, якою визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій (період відповідно до розрахунку позивача з 12.10.2012 р. по 23.05.2014 р.), та тим, що позивач не звернувся до суду за захистом свого порушеного права у строк, встановлений Цивільним кодексом України.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов до висновку, що заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення пені підлягає задоволенню.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 28/04 від 28.04.2012 р. в розмірі 192500,00 грн. та інфляційних збитків у розмірі 13282,50 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, яка становить 4115,65 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 223, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 253, 256, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман Оіл Груп Україна" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, ідентифікаційний код 36988201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Енергоспецсервіс" (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 7; поштова адреса: 02099, м. Київ, вул. Волго - Донська, 66, кв. 96, ідентифікаційний код 35645863) заборгованість за договором № 28/04 від 28.04.2012 р. в розмірі 192500,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 13282,50 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 4115,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя Д.О. Доленчук