Постанова

від 06.10.2014 по справі 813/4881/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року № 813/4881/14

об 11 год., 13 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест», представник - Ліщинська О.М. доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Шпак В.В. проскасування податкового повідомлення-рішення №0001652210/6262 від 28.04.2014 року та скасування рішення від 24.06.2014 року про результати розгляду скарги

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому позивач із врахування уточнення позовних вимог позивач просив визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.04.2014 року за № 0001652210/6262.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті перевірки позивача викладені обставини та висновки, що фактично стосуються аналізу взаємовідносин ТОВ «Західнафтохімбуд» з його контрагентами, які не мають жодного відношення до позивача. Акти перевірок контрагентів контрагента позивача не можуть бути обґрунтуванням для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем. Висновки перевіряючих зроблені без аналізу первинних документів, а відтак з порушенням вимог податкового законодавства. Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено ст. 198 ПК України.

Позивачем до перевірки надано договір підряду № НЗ/10/12 від 3 жовтня 2012 року, податкові накладні. В податковому обліку позивача суми ПДВ на підставі податкових накладних віднесено до складу податкового кредиту. Щодо оформлення податкових накладних порушень не встановлено. На вимогу відповідача позивачем надано всі акти виконаних робіт за формами КБ-2, КБ-3, в яких зазначено обсяг, найменування робіт і витрат, які підтверджують факт отримання послуг.

Позивач вправі формувати податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки ТОВ «Західнафтохімбуд» на момент виконання робіт був платником податку на додану вартість.

Відсутність у контрагентів ТОВ «Західнафтохімбуд» трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, не є обставинами, які спростовують фактичне виконання ТОВ «Західнафтохімбуд» зобов'язань по договору підряду.

Крім цього, актом перевірки позивач не встановлено, що поставка товарів, робіт, послуг контрагентами ТОВ «Західнафтохімбуд» пов'язана із виконанням останнім своїх обов'язків за договором підряду перед позивачем. Не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Умови вказаного вище договору підряду у повній мірі виконано його сторонами, що підтверджено актами Виконаних робіт, актами звірок взаємних розрахунків, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками на оплату, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями.

Під час проведення перевірки, позивачем надано оригінали усіх первинних документів, що підписувалися посадовими особами підприємств, на підставі яких формувався бухгалтерський облік, і жодних зауважень до оформлення вказаних документів у працівників ДПІ не виникло.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не зміст якої відображений у первинних документах. Оскільки позивачем не надано до перевірки документів щодо здійснення робіт, послуг субпідрядниками, не надано сертифікатів на поставлені матеріали, виконавчу документацію щодо виконання робіт, відповідно відсутня реальність виконання робіт ТОВ «Західнафтохімбуд». Оскільки операції між ТОВ «Західнафтохімбуд» та його контрагентами фактично не відбулися, відповідно не відбулися господарські операції між ТОВ «Західнафтохімбуд» та позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду додаткові пояснення, вказав на правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

11.04.2014 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Західнафтохімбуд» за період листопад-грудень 2012 року, січень-квітень 2013 року, червень 2013 року та їх вплив на формування доходів та витрат за відповідні періоди, та з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2013 року та їх вплив на формування доходів та витрат за відповідний період. За результатами перевірки складено акт № 152/118/13-07-22-10/37693510.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

1. п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ТОВ «Західнафтохімбуд» на суму 100745,31 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 100745,31 грн.

28.04.2043 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001652210/6262, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 ПК України, на підставі акта перевірки № 152/118/13-07-22-10/37693510 від 11.04.2014 року, встановлено порушення п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1000745,31 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього ж Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього ж Кодексу.

Згідно п. 186.1. ст. 186 цього ж Кодексу, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ж Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копі наступних доказів:

- договору підряду № НЗ/10/12 від 03.10.2012 року згідно якого ТОВ «Західнафтохімбуд» виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами увесь, передбачений п. 3.1. цього ж договору фронт (обсяг) робіт, здає у визначені цим же договором строки роботи замовнику (позивачу), а замовник приймає виконані належним чином підрядні роботи та оплачує їх вартість;

- договорів про внесення змін до договору підряду, щодо додаткових робіт;

- акту звірки взаємних розрахунків з 01.11.2012 року по 31.12.2013 року;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за грудень 2012 року - листопад 2013 року;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року - листопад 2013 року;

- карточки рахунку № 6442 за листопад 2012 року - грудень 2013 року;

- податкових накладних виданих ТОВ «Західнафтохімбуд»;

- платіжних доручень про оплату позивачем ТОВ «Західнафтохімбуд» коштів згідно договору підряду, в тому числі ПДВ;

- декларації про готовність об'єкта до експлуатації;

- договірних цін на роботи по договору підряду;

- локального кошторису по роботах;

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, позивача;

- декларації про початок виконання підготовчих робіт, в якій як підрядник зазначений ТОВ «Західнафтохімбуд»;

- проекту організації будівництва на підготовчі роботи, розроблені ТОВ «Західнафтохімбуд» (ліцензія АВ №589735);

- локальні кошториси;

- відомості ресурсів до локальних кошторисів;

- паспорта продукції;

- сертифікати якості;

- технічні паспорта.

Також в матеріалах справи є розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ТОВ «Західнафтохімбуд».

Судом враховуються наявні у справі докази та обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки такі оформлені по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом та повністю відображають зміст і обсяг зафіксованих ними господарських операцій. Визначальною ознакою в даному випадку є те, що господарські операції із вищевказаним контрагентом позивача спричинили реальні зміни його майновому стані. Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданих йому робіт, послуг цим же контрагентам. Відповідачем не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій, про що свідчать зазначені вище докази. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо актів перевірок контрагента позивача та його контрагентів, суд зазначає наступне, посилання відповідача на ряд актів перевірок є необґрунтованим, оскільки обставини щодо вказаних господарських операцій саме з позивачем податковим органом реально не встановлювались.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Акти перевірок контрагентів не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у актах перевірок контрагентів мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаних актах перевірок контрагентів.

Крім цього, позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Мета позивача полягала у використанні придбаних робіт, послуг у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагента, платника податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента робіт, послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами також спростовані не були.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині суд не надано.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 ПК України, відповідно і відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001652210/6262 від 28.04.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест» (ЄДРПОУ 37693510, вул. Липинського, 50-Б, м. Львів) 201,50 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 13.10.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.