Ухвала

від 07.06.2016 по справі 813/4881/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/14104/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014

у справі № 813/4881/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 28.04.2014 № 0001652210/6262.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Захід Інвест» з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Західнафтохімбуд» за період листопад-грудень 2012 року, січень-квітень 2013 року, червень 2013 року та їх вплив на формування доходів та витрат за відповідні періоди, та з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2013 року та їх вплив на формування доходів та витрат за відповідний період, складено акт № 152/118/13-07-22-10/37693510 від 11.04.2014, в якому зафіксовані порушення: п. 185.1 ст. 185 , п. 186.1 ст. 186 , п. 198.1 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ТОВ «Західнафтохімбуд» на загальну суму 100 745,31 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (р. 24) за грудень 2013 року у сумі 100 745,31 грн.

28.04.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001652210/6262 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 100 745,31 грн.

Матеріалами справи встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Західнафтохімбуд» ґрунтувались на основі договору підряду № НЗ/10/12 від 03.10.2012, за умовами якого ТОВ «Західнафтохімбуд» виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами увесь, передбачений п. 3.1 цього ж договору фронт (обсяг) робіт, здає у визначені цим же договором строки роботи замовнику (позивачу), а замовник приймає виконані належним чином підрядні роботи та оплачує їх вартість.

На підтвердження господарських операцій за цим договором були до суду надані: договір про внесення змін до договору підряду, щодо додаткових робіт; акт звірки взаємних розрахунків з 01.11.2012 по 31.12.2013; довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за грудень 2012 року - листопад 2013 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року - листопад 2013 року; картки рахунку № 6442 за листопад 2012 року - грудень 2013 року; податкові накладні видані ТОВ «Західнафтохімбуд»; платіжні доручення про оплату позивачем ТОВ «Західнафтохімбуд» коштів згідно договору підряду, в тому числі ПДВ; декларації про готовність об'єкта до експлуатації; договірних цін на роботи по договору підряду; локального кошторису по роботах; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, позивача; декларації про початок виконання підготовчих робіт, в якій як підрядник зазначений ТОВ «Західнафтохімбуд»; проект організації будівництва на підготовчі роботи, розроблені ТОВ «Західнафтохімбуд» (ліцензія АВ №589735); локальні кошториси; відомості ресурсів до локальних кошторисів; паспорти продукції; сертифікати якості; технічні паспорти.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Західнафтохімбуд» мали реальний характер, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому не викликає сумнівів стосовно правомірності віднесення суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних робіт до податкового кредиту спірного періоду.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Захід Інвест», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний