Постанова

від 07.10.2014 по справі 813/3267/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року Справа № 813/3267/14

18 год. 08 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Жак Н.Т.,

від відповідача Скрипник С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» (далі - позивач, ТОВ «Престиж-Захід») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Червонограді), в якому просить:

- визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000452200 від 14.02.2014 року, винесене відповідачем про визначення ТОВ «Престиж-Захід» суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 97830,39 грн.;

- визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 000472200, винесене відповідачем про визначення ТОВ «Престиж-Захід» суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 177222,68 грн.

Ухвалою від 06.05.2014 року провадження в адміністративній справі відкрито, а ухвалою від 02.07.2014 року призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 13.12.2013 року є формальними, упередженими необгрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення на підставі вказаного акту є протиправними та слід визнати нечинними.

На переконання позивача, фактичною підставою для висновку відповідача обставин завищення підприємством валових витрат в період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року були взаємовідносини позивача з приватним підприємством «Аеромакс-Сервіс» (далі - ПП «Аеромакс-Сервіс») з придбання товарів, а саме будівельних матеріалів, які використані позивачем в його господарській діяльності. Звернув увагу, що до перевірки перевіряючим надано усю необхідну первинну документацію, що також долучена до матеріалів справи. Таким чином, оскільки у позивача наявні усі первинні документи, в т.ч. і податкові накладні, позивач усі правові підстави для формування податкового кредиту за наслідками господарських відносин із ПП «Аеромакс-Сервіс». Зазначив, що позивач не може нести відповідальності за те, що його контрагенти порушили вимоги податкового законодавства, а ст. 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності. Також, усі господарські зобов'язання між позивачем і його контрагентами були спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними, тобто створення основних засобів, їх ремонт реконструкція та модернізація. Вважає, що суми, які включені до валових витрат, які виникли за результатами взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, включені правомірно, як і правомірно включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях /Т.І, а.с.166-167/. Зазначив, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Також, необхідною умовою для віднесення сплачених сум товарів (послуг) до складу витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності економічної доцільності та необхідності здійснення та зв'язку із господарською діяльністю платника податків, можна визнати правомірним віднесення витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту, за відсутності останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту. Крім того, ствердив, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки позивачем до перевірки не представлено усієї необхідної первинної документації (товарно-транспортних накладних, заявок на поставки, актів приймання-передачі товарів та ін.), у позивача не було права включати відповідні витрати для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість. З врахуванням вищевикладеного, документи, якими позивач обгрунтовує свою правову позицію не можуть беззаперечно підтверджувати фактичність господарських операцій (придбаних товарів (робіт, послуг)). Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суд, заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТОВ «Престиж-Захід» зареєстроване як юридична особа 22.04.1998 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 25550718 та взято на податковий облік в органах податкової служби 18.05.1998 року за № 410 /Т.І, а.с.11/.

Відповідно до ліцензії Серії АВ № 365796 позивач має право на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів з 15.11.2007 року по 15.11.2012 рік /Т.І, а.с.179/.

Крім того, згідно з ліцензією Серії АВ № 490471, позивач має право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком, строком дії з 15.12.2009 року по 15.12.2014 року /а.с.180-184/.

ДПІ у м. Червонограді проведено перевірку ТОВ «Престиж-Захід», за результатами якої складено акт № 541/2200/25550718 від 13.2.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Прстиж-Захід» код за ЄДРПОУ 25550718, з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин із контрагентом ПП «Аеромакс-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 35897868) за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року /Т.І, а.с.11-26/.

Вищевказаним актом перевірки зафіксовано наступні порушення позивача:

- пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено значення податкового кредиту з ПДВ та відповідно занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету всього на суму 113422,51 грн., в тому числі за листопад 2010 року на суму 35158,20 грн., за грудень 2010 року на суму 78264,31 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму валових витрат на суму 567112,55 грн., відповідно занижено податок на прибуток на суму 141778,14 грн., в т.ч. за 4-й квартал 2010 року на суму 141778,14 грн. (звітний (податковий) період - рік 2010) /Т.І, а.с.26/.

На підставі вищевказаного акту перевірки ТОВ «Престиж-Захід» контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000452200 від 14.02.2014 року

за платежем податок на додану вартість на загальну суму 97830,39 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 19566,08 грн.) /Т.І, а.с.9/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000472200 від 14.02.2014 року за платежем податок на прибуток на загальну суму 177222,68 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 35444,64 грн.) /Т.І, а.с.10/.

ТОВ «Престиж-Захід» не погоджуючись із рішенням, прийнятим ДПІ у м. Червонограді, звернулося із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих платником податків за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 - 1 цього закону протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону України не включається до складу податкового кредиту.

За правилами пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього Закону)

За змістом відповідних наведених правових норм, право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо господарських відносин між позивачем та ПП «Аеромакс-Сервіс», судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець) та ПП «Аеромакс-Сервіс» (постачальник) 28.10.2010 року укладено договір поставки товарів № 01/10 /Т.І, а.с.35/, відповідно до якого Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (Товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно накладних про прийняття - передачу товару (накладні). Ціни на кожну наступну поставку встановлену в накладних. Накладні мають силу протоколу узгодження ціни є підставою для проведення розрахунку між Сторонами, вони мають також силу додатків до даного Договору і є його невід'ємною частиною (п.1.1 - 1.3 Договору).

Умови та строки поставки кожної окремої партії товару узгоджуються сторонами у момент формування заявки. Покупець подає заявку на поставку товару у письмовій формі або за допомогою факсимільного зв'язку чи засобів електронного зв'язку. Приймання товару за кількістю або за якістю здійснюється згідно з Інструкціями П-6 та П-7, затвердженими Постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року. Перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної (п. 2.1-2.3, 2.6 Договору).

Товар повинен бути упакований в тару, яка відповідає вимогам ГОСТів чи технічним умовам та забезпечує збереження товару під час транспортування та зберігання. Якість продукції, що поставляється, повинна повністю відповідати ГОСТам чи технічним умовам Постачальника (п. 3.1, 3.2 Договору).

Форма оплати: - протягом 14 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою Покупця. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника. Загальна сума Договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності з цим договором. (п. 4 Договору).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України). Виходячи з положень ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України договір купівлі-продажу.

У ч. 1 ст. 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

На підтвердження факту реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Аеромакс-Сервіс» до матеріалів справи представником позивача долучено наступні документи:

- копії податкових накладних: № 1213000011 від 13.12.2010 року; № 1210000028 від 10.12.2010 року; № 1203000021 від 03.12.2010 року; № 1207000014 від 07.12.2010 року; № 121700001 від 17.12.2010 року; № 1220000048 від 20.12.2010 року; № 1224000014 від 24.12.2010 року; № 1223000010 від 23.12.2010 року; № 1228000021 від 28.12.2010 року; № 1221000008 від 28.12.2010 року; № 1221000008 від 21.12.2.2010 року; № 1215000021 від 15.12.2010 року; № 1216000018 від 16.12.2010 року; № 1202000021 від 02.12.2010 року; № 1208000012 від 08.12.2010 року; № 1206000021 від 06.12.2010 року; № 1214000014 від 14.12.2010 року; № 1202000020 від 02.12.2010 року; № 1115000037 від 15.11.2010 року; № 1112000020 від 12.11.2010 року; № 1103000029 від 03.11.2010 року; № 1104000031 від 04.11.2010 року; № 1111000031 від 11.11.2010 року; № 1109000039 від 09.11.2010 року; № 1108000036 від 08.112010 року; № 1105000038 від 05.11.2010 року; № 1102000061 від 02.11.2010 року; № 1101000109 від 01.11.2010 року; № 1115000037 від 15.11.2010 року; № 1122000067 від 22.11.2010 року /Т.І, а.с.49-65, 78-89/;

- копії видаткових накладних: № РН-12117012 від 17.12.2010 року; № РН-1215023 від 15.12.2010 року; № РН-1220022 від 20.12.2010 року; № РН-1216021 від 16.12.2010 року; № РН-1224015 від 24.12.2010 року; № РН-1223013 від 23.12.2010 року; № РН-1221009 від 21.12.2010 року; № РН-1210029 від 10.12.2010 року; № РН-1214017 від 14.12.2010 року; № РН-1203025 від 03.12.2010 року; № РН-1202027 від 02.12.2010 року; № РН-1208014 від 08.12.2010 року; № РН-1206021 від 06.12.2010 року; № РН-1202026 від 02.12.2010 року; № РН-1213012 від 13.12.2010 року; № РН-1228022 від 28.12.2010 року; № РН-1103023 від 03.11.2010 року; № РН-1102054 від 02.11.2010 року; № РН-1118031 від 18.11.2010 року; № РН-1104027 від 04.11.2010 року; № РН-1105029 від 05.11.2010 року; № РН-1108032 від 08.11.2010 року; № РН-1111033 від 11.11.2010 року; № РН-1112021 від 12.11.2010 року; № РН-1109024 від 09.11.2010 року; № РН-1115033 від 15.11.2010 року; № РН-1122042 від 22.11.2010 року; № РН-1101094 від 01.11.2010 року /Т.І, а.с.66-76, 90-96/;

- копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за 2010 рік № 11 (листопад) та № 12 (грудень) /Т.І, а.с.40-44, 45-48/;

- копії платіжних доручень: № 636 від 15.12.2010 року; № 628 від 13.12.2010 року; № 668 від 28.12.2010 року; № 625 від 08.12.2010 року /Т.І, а.с.36-39/;

- копії довіреностей на одержання цінностей від ПП «Аеромакс-Сервіс» № 67 від 02.12.2010 року та № 80 від 15.12.2010 року /Т.І, а.с.77/;

- копії актів списання матеріалів за листопад - грудень 2010 року /Т.І, а.с.133-155/;

- копію книги оборотних відомостей по товарно-матеріальних рахунках за жовтень-грудень 2010 року /Т.ІІ, а.с.1-15/;

- копію витягу з журналу реєстрації довіреностей /Т.ІІ, а.с.18-20/.

Судом з матеріалів справи встановлено, що кількість, ціна та асортимент товару в податкових накладних відповідає кількості, ціні та асортименту, вказаному у видаткових накладних.

Слід зазначити, що на момент виписки вищевказаних накладних ПП «Аеромакс-Сервіс» зареєстроване як юридична особа, а факт того, що підприємство було платником податків не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Представник позивача пояснив, що товар придбаний у постачальника був використаний позивачем у господарській діяльності, а саме по реконструкції будівель ЦМЛ з метою влаштування пологового будинку в м. Червоноград Львівської області на підставі відповідних договорів, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено:

- копії актів приймання виконаних підрядних робіт: № 5 за листопад 2010 року; № 6 за листопад 2010 року; № 7 за листопад 2010 року, № 10 за грудень 2010 року; № 12 за грудень 2010 року; № 13 за грудень 2010 року; № 14 за грудень 2010 року; № 17 за грудень 2010 року /Т.І, а.с.100-132/;

- копії прибуткових ордерів товарно-матеріальних цінностей на об'єкт реконтрукція будівельЧЦМЛ /Т.І, а.с.185-196/.

Проаналізувавши зміст Договору поставки та супровідних документів, суд дійшов висновку, що правова природа даного правочину є зобов'язанням поставки товару без ознак зобов'язання перевезення вантажів.

Підтвердженням безтоварності господарської операції не може бути відсутність окремого правочину на перевезення вантажу, як і не може бути відсутність такого правочину підставою для не включення до складу податкового кредиту вартості самого вантажу.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо порушення позивачем Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97р за № 363, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

У ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні міститьсятлумачення термінів та понять.

Правила дають наступні визначення: Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Отже, обов'язковою ознакою існування господарських відносин, до яких застосовуються дані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні крім статусу сторін які передбачають наявність певних прав та існування певного обсягу обов'язків, передбачають існування договору про перевезення вантажів, яким є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Загальні положення про перевезення містяться у ЦК України, зокрема ч. 1 ст. 908 ЦК зазначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. У ч. 2. ст. 908 ЦК України зазначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Перевезенням вантажів у ч. 1 ст. 306 ГК України визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. У ч. 2 ст. 306 ГК зазначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ст. 307 ГК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. . Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Аналогічні положення містяться у ст. 909 ЦК України.

Зважаючи на той факт, що ПП «Аеромакс-Сервіс» передало позивачеві товар в межах правових відносин, які ґрунтувалися на господарському зобов'язанні поставки, жодних відносин по перевезенню вантажу у позивача не виникло, що підтверджується відповідними Договорами поставки, то немає правових підстав застосовувати до правовідносин купівлі-продажу нормативні акти, які регулюють перевезення вантажів. Як наслідок у Позивача не виникло обов'язку оформляти товарно-транспортну накладну, оскільки жодного переміщення товару в рамках договору перевезення під час виконання договору купівлі-продажу Позивачем не здійснювалося.

Твердження відповідача про відсутність товарно-супровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом у своїх висновках, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовним доказом факту поставки товару і відсутність таких накладних не може впливати на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами. Товарно-транспортні накладні є обов'язковими у межах договору перевезення, учасниками якого є перевізник та замовник транспортних послуг.

Також суд не бере до уваги покликання представника відповідача на відсутність транспортних засобів у контрагента позивача /Т.ІІ, а.с.30-33/, оскільки дослідження таких обставин не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Судом з матеріалів адміністративної справ встановлено, що одним із аргументів, на які покликається представник відповідача є акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс-Сервіс» податковий номер 35897868 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року /Т.І, а.с.168-173/. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова встановлено, що контрагент за фактичною та юридичною адресою не знаходиться, немало у власності та користуванні офісних та складських приміщень та не користувалось земельними ділянками та автотранспортними засобами, а тому фактично не здійснювало господарської діяльності.

Однак, суд не бере до уваги такі покликання відповідача, оскільки зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, в судовому засіданні в якості свідка допитано директора ТОВ «Престиж-Захід» ОСОБА_1 /Т.ІІ, а.с.34/. Свідок дав показання наступного змісту.

У зв'язку із необхідністю виконання робіт у м. Червонограді за відповідними договорами по реконструкції пологового будинку, позивачу необхідно було придбати відповідні будівельні матеріали, для виконання робіт відповідно до ліцензії. Дослідивши кон'юнктуру ринку за допомогою мережі «Інтернет» щодо відповідних постачальників, які здійснювали продаж будівельних матеріалів, свідок відзначив, що суттєво відрізнялися пропозиції ПП «Аеромакс-Сервіс», оскільки пропонувало постачання і продаж відповідних товарів за ціною нижчою ніж його конкуренти. Сконтактувавши з уповноваженою особою контрагента, та досягнення згоди з істотних умов договору між позивачем та контрагентом укладено вищевказаний договір постачання будівельних матеріалів. Свідок ствердив, що був змушений погодитись співпрацювати з ПП «Аеромакс-Сервіс», оскільки договорами на виконання робіт визначено конкретний бюджет на їх виконання.

Свідок пояснив, що заявки на товар оформлювались ним електронною поштою чи телефонним зв'язком, та наголосив, що жодних інцидентів з приводу виконання замовлення не виникало, а відтак, оскільки постачальник від нього не вимагав заявок саме у письмовій формі, то позивачем замовлення здійснювалось саме у такій формі.

Зазначив, що постачання товарів здійснювалося транспортом контрагента безпосередньо на будівельний майданчик, оскільки ТОВ «Престиж-Захід» не мало у власності чи в оренді складських приміщень, приймання товару здійснювалося безпосередньо директором. Додатково звернув увагу, що оскільки постачання визначено угодою обов'язком постачальника, не вважав за потрібне з'ясовувати чий був транспорт, який поставляв товар. Крім того, сертифікацію якості товару перевіряв на місці, а розвантаження здійснювалося працівниками позивача - будівельниками в їх конторку.

Представником позивача також до матеріалів справи долучено довідку № 23-01/42 від 16.08.2011 року зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із Червоноградською центральною міською лікарнею у ТОВ «Престиж-Захід» за період з 01.10.2010 року по 01.07.2011 року, якою документально підтверджено вид, обсяг і якість операцій та розрахунків позивача із Червоноградською центральною міською лікарнею за період з 01.10.2010 року по 01.07.2011 року /Т.І. а.с.161-163/. Як пояснив представник позивача звіркою щодо підтвердження виду обсягу та якості робіт та розрахунків з Червоноградською центральною міською лікарнею за роботи по реконструкції будівель з метою влаштування пологового будинку, що виконувались позивачем відхилень Контрольно-ревізійним відділом у Сокальському районі та м. Червонограді Контрольно-ревізійного управління у Львівській області не встановлено.

Суд також звертає увагу, що системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи договорів, видаткових та податкових накладних свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Представлені позивачем первинні документи містять інформацію щодо змісту виконаних робіт у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених названими договорами.

За таких обставин договір поставки та виписані відповідно до нього видаткові накладні та податкові накладні є достатніми доказами отримання позивачем товару від ПП «Аеромакс-Сервіс».

Також, контролюючим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів, а також інших доказів, що свідчили б про наявність законних підстав для визнання таких правочинів недійсними.

Судом взято до уваги і те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в Інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме такий контрагент. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року ( заява № 3991/03).

Позивач стверджує, що на момент укладення в усіх вищезазначених договорів, та реалізації господарських операцій, ПП «Аеромакс-Сервіс» був зареєстрований як суб'єкт господарювання та був платником податків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо нікчемності укладеного позивачем з контрагентом правочину та відсутність мети до реального настання правових наслідків, а також про невідповідність закону тверджень (висновків) відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток та завищено значення податкового кредиту з ПДВ та відповідно занижено податок на додану вартість. У зв'язку з чим не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення № 0000452200 та № 0000472200 від 14.02.2014 року слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 99 від 24.04.2014 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду ТОВ «Престиж-Захід» у розмірі 487,20 грн., що підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000452200 від 14.02.2014 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000472200 від 14.02.2014 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» (Львівська область, м. Соснівка, вул.Львівська, 5/18; код ЄДРПОУ 25550718) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст.186КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.254КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.40год. 13.10.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.