Ухвала

від 23.09.2014 по справі 827/1091/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Київ К/800/44876/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехінвес» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехінвес» на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року, -

у с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі відділення Фонду) звернулось з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехінвес» (далі Товариство) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 18226,09 гривень та 10,95 гривень пені.

В обґрунтування позовних вимог відділення Фонду зазначало, що Товариством не дотримано вимоги статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 875-ХII), а саме - не виконано 4 % нормативу зі створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року, позов задоволено, стягнуто з Товариства на користь відділення Фонду адміністративно-господарські санкції в розмірі 18226,09 гривень та 10,95 гривень пені.

У поданій до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі, відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили та правильно виходили з того, що Товариство не вжило всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, а тому позов підлягає задоволенню.

Так, за змістом статті 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За змістом частини 1 статті 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Також, пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Водночас, у частині 3 цієї статті зазначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

За приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Форма звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкція щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що такий звіт за встановленою формою 10-ПІ подано відповідачем 22 лютого 2012 року зі змісту якого вбачається, що кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII становить 1 особа.

В свою чергу, згідно відомостей, зазначених у рядку « 02» цього звіту щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у відповідача таких осіб у звітному періоді не працювало.

Крім цього, за приписами частини 4 статті 20 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ «Про зайнятість населення» (в редакції статті, чинної в період спірних правовідносин) передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідні форми звітності та інструкції щодо їх заповнення затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 (який був чинним в період спірних правовідносин), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814.

Цим наказом затверджено форму звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» та інструкцію щодо її заповнення.

У загальних положеннях цієї Інструкції зазначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

На підставі комплексного аналізу вищезазначених правових норм та положень підзаконних нормативно - правових актів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача обов'язку надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і щомісячно звітувати про наявність вільних робочих місць (вакансій) призначених для працевлаштування інвалідів шляхом подання до центру зайнятості звітів форми 3-ПН.

Однак, щомісячні звіти форми 3-НП відповідачем протягом звітного періоду не подавався, при цьому, кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII для відповідача становить 1 особу, яка не була працевлаштована у 2012 році.

Належну правову оцінку надано судом апеляційної інстанції і в частині доводів відповідача про те, що ним виконано норматив працевлаштування інвалідів у 2012 році та працевлаштована одна особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Так, у рядку « 02» поданого Товариством звіту форми 10-ПІ (річна) щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, Товариство відомостей не вказало, при цьому такі відображаються у показнику середньооблікової кількості, обчисленого у відповідності до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722.

Вказаним пунктом Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.

Водночас, згідно з абзацом 1 пункту 3.2.1 цієї Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Положеннями пункту 3.4 щодо Інструкції заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» визначено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено апеляційним судом, працевлаштування інваліда на відповідну вакантну посаду у звітному періоді відбулось 29 червня 2012 року, а тому середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить у звітному періоді менше однієї особи.

Разом з тим, таку інформацію Товариство надало відділенню Фонду лише 14 травня 2013 року, поза строком, встановленим законодавством для подання відповідних звітів та сплати адміністративно - господарських санкцій.

Згідно з приписами пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Тобто, кінцевим строком для сплати відповідачем спірних адміністративно - господарських санкцій та пені є 15 квітня 2013 року, однак у встановлений законом строк, такі сплачені не були, при цьому Товариство до вказаної дати не подавало до відділення Фонду інших відомостей стосовно працевлаштування інвалідів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи те, що Товариство не подавало центру зайнятості щомісячних звітів форми 3-ПН, а також не виконала норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений статтею 19 Закону № 875-XII, суди дійшли обґрунтованих висновків про правомірність стягнення спірних санкцій та пені, оскільки відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, висновки судів ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехінвес» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало