Постанова

від 15.10.2014 по справі 815/4787/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    Справа № 815/4787/14 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2014 року                                                                                        м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стефанова С.О.,   за участю секретаря судового засідання Гунько О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2014 року № 500060001/2014/610146/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2014 року № 500060001/2014/00371, стягнення з державного бюджету надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 97  358,31 грн.,-          В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» (надалі по тексту – позивач або ТОВ «Аква-Групп») звернулося до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд: скасувати рішення м/п «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 14.06.2014 року № 500060001/2014/610146/1; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2014 року № 500060001/2014/00371; стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача надмірно сплачені кошти у сумі 97  358,31 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що TOB «АКВА-ГРУПП» в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності на підставі зовнішньоекономічного контракту № CFU 18/03/2014 від 18.03.2014 року, укладеного з компанією CLASSIC FOOD EXPORTS було ввезено на митну територію України товар: овочі сушені - цибуля ріпчаста біла, без будь-якої подальшої обробки, DEHYDRATED WHITE ONION: нарізана скибками - KIBBLED - 7000 кг; 500 мішків; в паперових мішках з п/ет вкладинкою по 14 кг нетто; - подрібнена шматками розміром від 3 до 5 мм - CHOPPED, SIZE: 3 TO 5 MM - 8000 кг; 400 мішків, в паперових мішках з п/ет вкладинкою, по 20 кг нетто. Використовується в харчовій промисловості при виробництві консервів та концентратів для харчування населення. Фірма-виробник - «CLASSIC FOOD EXPORTS». Країна виробництва - Індія IN. Врожай 2014 року. Торговельна марка - нема даних. Дата виробництва - квітень 2014 року. Термін придатності - квітень 2016 року. Рішенням   про   коригування   митної   вартості   товарів   від   14.06.2014 року  №500060001/2014/610146/1  структурним підрозділом м/п «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів було визначено митну вартість товарів, які вже оформлені на рівні - 2,23 доларів США за кг нетто. 14.06.2014 року м/п «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів було видано ТОВ «АКВА-ГРУПП» Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00371. Позивач вважає, що приймаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів, Південна митниця Міндоходів діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки до відповідача при митному оформлені товару разом із митною декларацією позивачем були подані усі документи, які повністю дають змогу митному органу у відповідності із ст. 57 Митною кодексу України визначити вартість товару, методом визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові. Представник відповідача - Південної митниці Міндоходів позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях проти адміністративного позову, які в цілому обґрунтовані тим, що за результатами перевірки документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 Митного кодексу України подаються орган доходів і зборів під час переміщення товарів, встановлено, що надані декларантом до митного оформлення документи, містять наступні розбіжності: в зовнішньоекономічному договорі від 18.03.2014 року № CFU 18/03/2014, та у комерційному документі (інвойсі) від 12.04.2014 року № CLE001/14-15, та у комерційній пропозиції від 15.04.2014 року № CLE003/14-15 підписи та печатки іноземного контрактоутримувача є різними; в комерційних інвойсах від 12.04.2014 року № CLE001/14-15 та від 15.04.2014 року № CLE003/14-15 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт; в платіжному дорученні від 20.05.2014 року № 41 та від 20.05.2014 року № 42 відсутня печатка підприємства та підписи керівника, головного бухгалтера; в інформації про ціну виконану експертним центром ТОВ «Експоцентр Одеса» від 13.06.2014 року № 0278-inf ціна зазначена експертом є значно вищою, ніж заявлена декларантом. У зв'язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості декларанта позивача електронним повідомленням було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:  договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 14.06.2014 року записом на ДМВ декларант проінформував Південну митницю Міндоходів про неможливість надання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний. У зв'язку із ненаданням декларантом витребуваних документів орган доходів і зборів при наявності встановлених автоматизованою системою ризиків видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та  відповідно до статей 54, 55 та 57 Митного кодексу України прийняв рішення про коригування митної вартості. Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, направила до суду письмові заперечення на позов в яких у задоволенні адміністративного позову просила відмовити, зокрема, зазначивши, що оскільки ГУДКС України в Одеській області висновок від Південної митниці Міндоходів про повернення з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів у розмірі 98  358,31 грн. не отримувало, том не має жодних правових підстав на здійснення операцій щодо повернення спірної грошової суми. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.   TOB «Аква-Групп» в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності на підставі зовнішньоекономічного контракту № CFU 18/03/2014 від 18.03.2014 року, укладеного з компанією CLASSIC FOOD EXPORTS (а.с. 17) було ввезено на митну територію України товар: овочі сушені - цибуля ріпчаста біла, без будь-якої подальшої обробки, DEHYDRATED WHITE ONION: нарізана скибками - KIBBLED - 7000 кг; 500 мішків; в паперових мішках з п/ет вкладинкою по 14 кг нетто; - подрібнена шматками розміром від 3 до 5 мм - CHOPPED, SIZE: 3 TO 5 MM - 8000 кг; 400 мішків, в паперових мішках з п/ет вкладинкою, по 20 кг нетто. Використовується в харчовій промисловості при виробництві консервів та концентратів для харчування населення. Фірма-виробник - «CLASSIC FOOD EXPORTS». Країна виробництва - Індія IN. Врожай 2014 року. Торговельна марка - нема даних. Дата виробництва - квітень 2014 року. Термін придатності - квітень 2016 року. Так, судом встановлено, що 14.06.2014 року декларант ТОВ «Аква-Групп» відповідно до поданої митної декларації №500060001/2014/020431 від 14.06.2014 року звернувся до Південної митниці щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України товару: 1. - овочі сушені - цибуля ріпчаста біла, без будь-якої подальшої обробки, DEHYDRATED WHITE ONION: нарізана скибками - KIBBLED - 7000 кг; 500 мішків; в паперових мішках з п/ет вкладинкою по 14 кг нетто; - подрібнена шматками розміром від 3 до 5 мм - CHOPPED, SIZE: 3 TO 5 MM - 8000 кг; 400 мішків, в паперових мішках з п/ет вкладинкою, по 20 кг нетто; - мелена до стану пудри - POWDER, 2000 кг; 100 мішків, в паперових мішках з п/ет вкладинкою, по 20 кг нетто. Використовується в харчовій промисловості при виробництві консервів та концентратів для харчування населення. Фірма-виробник - «CLASSIC FOOD EXPORTS». Країна виробництва - Індія IN. Врожай 2014 року. Торговельна марка - нема даних. Дата виробництва - квітень 2014 року. Термін придатності - квітень 2016 року (а.с. 27-34).   Митна вартість товару відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначена за першим методом: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; інвойс; пакувальний лист; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; банківський платіжний документ, що стосується товару; вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копія митної декларації країни відправлення та інші  товаросупровідні документи. Під час здійснення Південною митницею Міндоходів контролю правильності визначення митної вартості товарів та у зв'язку з тим, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість було встановлено наявність розбіжностей, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (надалі за текстом МК України) відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини,  відносно чого представник позивача у судовому засіданні не заперечувала. 14.06.2014 року записом на ДМВ декларант проінформував Південну митницю Міндоходів про неможливість надання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, що не заперечувалось представником позивача. Південна митниця Міндоходів відмовила позивачу в митному оформленні та пропуску товарів по МД № 500060001/2014/020431 від 14.06.2014 року, про що14.06.2014 року складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00371 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 84). Крім того, Південна митниця Міндоходів прийняла 14.06.2014 року рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610146/1, згідно якого відповідачем було визначено митну вартість товарів, які вже оформлені на рівні - 2,23 доларів США за кг нетто (а.с. 85-87). Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, зокрема, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Згідно ст. 306 Митного кодексу України способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Відповідно до ч.1 ст. 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається митним органом виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у  формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава). Згідно ст. 310 Митного кодексу України фінансові гарантії надаються митним органам, зокрема, під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу. Судом встановлено, що для випуску товарів у вільний обіг ТОВ «Аква-Групп»  подало нову митну декларацію № 500060001/2014/020437 від 14.06.2014 року з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Для випуску товарів у вільний обіг ТОВ «Аква-Групп»  на підставі ч.7 ст. 55 Митного кодексу України 20.06.2013 року сплатило митні платежі згідно митної вартості визначеної декларантом та надало фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом. Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо. Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами МК України. Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митну службу України, яка є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України. До митних органів відносяться, зокрема, митниці. До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.    Згідно з п. 23, 24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується  для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону. Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених  ч.3 ст.53 МК України. Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлений, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Крім того, згідно із п. 2 роз. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 року № 362 (надалі за текстом - наказ № 362), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. Судом встановлено, що під час здійснення Південною митницею Міндоходів контролю правильності визначення митної вартості товарів, за результатами перевірки документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МК України подаються до органу доходів і зборів під час переміщення товарів, було встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: в зовнішньоекономічному договорі від 18.03.2014 року № CFU 18/03/2014, та у комерційному документі (інвойсі) від 12.04.2014 року № CLE001/14-15, та у комерційній пропозиції від 15.04.2014 року № CLE003/14-15 підписи та печатки іноземного контрактоутримувача є різними; в комерційних інвойсах від 12.04.2014 року № CLE001/14-15 та від 15.04.2014 року № CLE003/14-15 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт; в платіжному дорученні від 20.05.2014 року № 41 та від 20.05.2014 року № 42 відсутня печатка підприємства та підписи керівника, головного бухгалтера; в інформації про ціну виконану експертним центром ТОВ «Експоцентр Одеса» від 13.06.2014 року № 0278-inf ціна зазначена експертом є значно вищою, ніж заявлена декларантом. При цьому, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, & підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які-встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору. Інвойс - це основний документ згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача. Таким чином, за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів. Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до частини 5 статті 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. У відповідності до пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за №984/21296) запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявления неповних та/або недостовірних відомостей  про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом   або   уповноваженою   ним   особою   документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік  яких   визначений   частинами  третьою  та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки. Таким чином, керуючись ч. 3, ч. 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Південною митницею Міндоходів  14.06.2014 року  декларанту було направлено електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Разом з тим,  14.06.2014 року записом на ДМВ декларант повідомив Південну митницю Міндоходів про неможливість надання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Вказані обставини були підтверджені представником позивача у судовому засіданні. Таким чином, позивач не надав до Південної митниці Міндоходів додаткові документи, що запитувались митницею. Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: -          неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; -          невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу. У зв'язку з вищевикладеним встановлені передбачені ч. 6 статті 54 МК України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи  вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Також відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів. Судом встановлено, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між декларантом та митним органом була проведена усна консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів  № 500060001/2014/610146/1 від 14.06.2014 року (а.с. 85-87). Частиною 6 статті 55 МК України встановлено, що на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Судом встановлено, що позивачем не висувалася вимога до митного органу щодо проведення з ним письмової консультації. Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші. Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)          основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)          другорядні: а)          за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)          на основі віднімання вартості; г)          на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)         резервний. Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору. Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що  у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару відповідачем було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим: за товаром № 1 (митна декларація від 02.06.2014 року № 500060001/2014/019140), тому митну вартість визнано на рівні - 2,23 доларів США за кг нетто; за товаром № 2 (митна декларація від 02.06.2014 року № 500060001/2014/019140) тому митну вартість визнано на рівні - 2,23 дол. США за кг. нетто; за товаром № 3 (митна декларація від 26.04.2014 року № 500060001/2014/015173), тому митну вартість визнано на рівні - 2,23 дол. США за кг. нетто. Таким чином, за результатом проведеної консультації між Південною митницею Міндоходів та декларантом позивача з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості, про що свідчить  відповідний запис на декларації митної вартості. При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з ч. 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації (п.1); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана (п. 7); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування (п. 8). Також відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Разом з тим, як встановлено судом, декларант ТОВ «Аква-Групп»,  не скористався своїм правом на подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а також на вимогу Південної митниці Міндоходів усіх належних необхідних документів не надав. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 МК України Південною митницею Міндоходів було прийняте рішення про коригування митної вартості № 500060001/2014/610146/1 від 14.06.2014 року (а.с. 85-87). Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Судом встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості № 500060001/2014/610146/1 від 14.06.2014 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Також у рішенні про коригування митної вартості № 500060001/2014/610146/1 від 14.06.2014 року визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій. Крім того, у рішенні про коригування митної вартості № 500060001/2014/610146/1 від 14.06.2014 року зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Додатково декларанту було роз'яснені вимоги п.2 ч. 3 статті 52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: -          у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; -          у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; -          у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Крім того, декларанту роз'яснено його право у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 52 МК України  оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів. Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54 МК України  Південною митницею Міндоходів була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00371 від 14.06.2014 року та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. На підставі ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені МК України. Разом з тим, судом встановлено, що у встановлений ч. 8 ст. 55 МК України строк, а саме протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг, додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості вищезазначеного товару декларантом або уповноваженою особою позивача відповідачу надано не було, відносно чого у судовому засіданні представник позивача не заперечував.   З огляду на вищевикладене та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів усну консультацію з декларантом, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за другим методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.09.2012 року у справі за позовом ЗАТ «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, а картки відмови - недійсною. У зв'язку з цим слід зазначити, що за приписами статті  244  КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Південною митницею Міндоходів в межах компетенції та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. В судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.   Оскільки судом встановлено правомірність оскаржуваних рішень відповідача - Південної митниці Міндоходів, похідні позовні вимоги позивача щодо стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача надмірно сплачених коштів у сумі 97  358,31 грн., задоволенню також не підлягають.   З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «Аква-Групп» слід відмовити повністю. Також суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача  решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.   Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -                                                П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2014 року № 500060001/2014/610146/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2014 року № 500060001/2014/00371, стягнення з державного бюджету надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 97  358,31 грн. - відмовити.   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» (код ЄДРПОУ 34673968, адреса: 65029, м. Одеса, вул. Княжеська, 32, оф. 306) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1  752 грн. 45 коп. (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві грн. 45 коп.). Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.               Повний текст постанови складений та підписаний суддею 15 жовтня 2014 року.                      Суддя                                                                        С.О. Cтефанов                                                                                                            В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2014 року № 500060001/2014/610146/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2014 року № 500060001/2014/00371, стягнення з державного бюджету надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 97  358,31 грн. - відмовити.   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» (код ЄДРПОУ 34673968, адреса: 65029, м. Одеса, вул. Княжеська, 32, оф. 306) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1  752 грн. 45 коп. (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві грн. 45 коп.).