Ухвала

від 18.12.2014 по справі 815/4787/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4787/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

- Вербицької Н. В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник позивача - Тищенко Ю.С. (за довіреністю),

представник відповідача - Бачерікова Д.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішення та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» (далі - позивач, або ТОВ «Аква-Групп») звернулось із адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідача-2), в якому просив скасувати рішення м/п «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 14.06.2014 року № 500060001/2014/610146/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2014 року № 500060001/2014/00371 та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача надмірно сплачені кошти у сумі 97358,31 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року вказані вимоги залишені без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на невідповідності висновків суду обставинам справи та неповному їх з'ясуванні, що призвело до неправильного її вирішення.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача - Південної митниці Міндоходів в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважав її необґрунтованою, такою, що підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.186).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача та представника відповідача - Південної митниці Міндоходів, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, між TOB «Аква-Групп» та Компанією «CLASSIC FOOD EXPORTS» (Індія) 18.03.2014 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № CFU 18/03/2014, за яким Компанія «CLASSIC FOOD EXPORTS» продає, а TOB «Аква-Групп» покупає овочі сушені: морква, лук, часник, у кількості згідно інвойсів, в яких зазначається найменування, кількість та ціна товару.

В межах контракту № CFU 18/03/2014 від 18.03.2014 року та додаткової угоди № CFU 10/04/2014 від 10.04.2014 року до контракту позивачем заявлено до митного оформлення товар - овочі сушені: цибуля ріпчаста біла, без будь-якої подальшої обробки, DEHYDRATED WHITE ONION: нарізана скибками - KIBBLED - 7000 кг; 500 мішків; в паперових мішках з п/ет вкладинкою по 14 кг нетто; - подрібнена шматками розміром від 3 до 5 мм - CHOPPED, SIZE: 3 TO 5 MM - 8000 кг; 400 мішків, в паперових мішках з п/ет вкладинкою, по 20 кг нетто; овочі сушені: цибуля ріпчаста біла, без будь-якої подальшої обробки, DEHYDRATED WHITE ONION: нарізана скибками - KIBBLED - 9000 кг; 643 мішків; в паперових мішках з п/ет вкладинкою по 14 кг нетто. - подрібнена шматками розміром від 3 до 5 мм - CHOPPED, SIZE: 3 TO 5 MM - 6660 кг; 333 мішків, в паперових мішках з п/ет вкладинкою, по 20 кг нетто; овочі сушені: часник, без будь-якої подальшої обробки, DEHYDRATED WHITE ONION: нарізана скибками - KIBBLED - 1000 кг; 50 мішків; в паперових мішках з п/ет вкладинкою по 20 кг нетто. Використовується в харчовій промисловості при виробництві консервів та концентратів для харчування населення. Фірма-виробник - «CLASSIC FOOD EXPORTS». Країна виробництва - Індія IN. Врожай 2014 року. Торговельна марка - нема даних. Дата виробництва - квітень 2014 року. Термін придатності - квітень 2016 року.

Вантаж був заявлений до митного оформлення 14.06.2014 року за митною декларацією № 500060001/2014/020431 із визначенням митної вартості товару за першим методом: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження митної вартості товару позивачем були подані зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; інвойс; пакувальний лист; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; банківський платіжний документ, що стосується товару; вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копія митної декларації країни відправлення та інші товаросупровідні документи.

Враховуючи наявність в поданих документах розбіжностей, а саме: в зовнішньоекономічному договорі від 18.03.2014 року № CFU 18/03/2014, у комерційному документі (інвойсі) від 12.04.2014 року № CLE001/14-15 та у комерційній пропозиції від 15.04.2014 року № CLE003/14-15 підписи та печатки іноземного контрактоутримувача є різними; в комерційних інвойсах від 12.04.2014 року № CLE001/14-15 та від 15.04.2014 року № CLE003/14-15 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт; в платіжному дорученні від 20.05.2014 року № 41 та від 20.05.2014 року № 42 відсутня печатка підприємства та підписи керівника, головного бухгалтера; в інформації про ціну виконану експертним центром ТОВ «Експоцентр Одеса» від 13.06.2014 року № 0278-inf ціна, зазначена експертом, є значно вищою, ніж заявлена декларантом.

Зазначені обставини стали підставою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договору (угоди, контракт) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листи) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Проте, позивачем на вимогу митного органу зазначені документи у визначений термін надані не були, що стало підставою для відмови позивачу в митному оформленні та пропуску товарів по МД № 500060001/2014/020431 від 14.06.2014 року, про що відповідачем 14.06.2014 року складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00371 та прийнято 14.06.2014 року рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610146/1, згідно якого відповідачем було визначено митну вартість товарів-1, 2, які вже оформлені на рівні - 2,23 доларів США за кг нетто, товар-3 - 2,35 доларів США за кг нетто.

Враховуючи показники коригування митного органу, позивачем 14.06.2014 року подано нову митну декларацію № 500060001/2014/020437 із визначенням митної вартості товару, що відповідає рішенню відповідача, з урахуванням рішення про коригування митної вартості, сплачено митні платежі, надано фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою митним органом, та товар ТОВ «Аква-Групп» випущено у вільний обіг.

Крім того, згідно відомостей, які містяться у рішенні про коригування митної вартості товару, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між позивачем та митним органом була проведена усна консультація, за результатом якої було обрано резервний метод визначення митної вартості вказаного товару.

Вирішуючи спірне питання та залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції врахував положення митного законодавства, за якими митний орган уповноважений перевіряти правильність визначення митної вартості товару, упевнюватися в достовірності або точності відповідних документів, запитувати додаткові документи та відомості, ненадання яких є підставою для визначення з урахуванням консультацій з декларантом послідовного методу митної вартості товару, що є наслідком для відмови у митному оформленні пропуску товару та коригування заявленої митної вартості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення правильно встановив обставини справи та застосував норми митного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно із ст.ст. 49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів та зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності документа, поданого для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати додаткові документи та відомості, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Враховуючи зазначені обставини та положення Митного кодексу України, колегія суддів вважає, що у митного органу цілком обґрунтовано виникли сумніви в достовірності наданих документів, що і стало підставою для запиту у позивача щодо надання протягом 10 днів додаткових документів.

Також, колегія суддів враховує приписи ст. 53 Митного кодексу України в силу яких декларант зобов'язаний надати запитувані або інші наявні підтверджуючі документи у визначений термін та те, що додаткові документи позивачем не були надані.

Таким чином, враховуючи відсутність всіх документів, які б підтверджували митну вартість товару, не надання позивачем будь-яких додаткових документів на запит, в тому числі, будь-яких документів за власним бажанням, які спростовують виявлені розбіжності, митним органом правомірно, відповідно до приписів ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України не застосовано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що з метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару відповідачем було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим: за товаром № 1 (митна декларація від 02.06.2014 року № 500060001/2014/019140), тому митну вартість визнано на рівні - 2,23 доларів США за кг нетто; за товаром № 2 (митна декларація від 02.06.2014 року № 500060001/2014/019140) тому митну вартість визнано на рівні - 2,23 дол. США за кг. нетто; за товаром № 3 (митна декларація від 26.04.2014 року № 500060001/2014/015173), тому митну вартість визнано на рівні - 2,23 дол. США за кг. нетто.

Також, колегія суддів враховує те, що в обґрунтування заявленої митної вартості товару позивач не скористався своїм правом на надання відповідних документів у 80-денний термін після випуску товару у вільний обіг відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, та те, що у спірному рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості та послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених податків та зборів колегія суддів враховує норми ст.ст. 54, 57, 58 Митного кодексу України, аналіз яких дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів, а тому суди не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ або ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості та підміняти митний орган.

Подібна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13 за позовом приватного підприємства «СПС» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокурора Київського району міста Харкова, про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення суми, яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що відповідачем при визначенні митної вартості товару та прийнятті рішення про відмову у митному оформленні товару за митною вартістю, зазначеною позивачем, дотримано вимоги митного законодавства, тому вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Групп» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішення та стягнення коштів - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 22 грудня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /Ю.В. Яковлев/

Суддя: /Н.В. Вербицька/