Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/16758/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16758/14 13.10.14 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-2»

про стягнення 86943,27 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

Від позивача: Кабанцев Я.І. - представник за дов. № 298 від 01.10.2014

Від відповідача: Терехова А.О. - представник за дов. б/№ від 10.09.2014

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-2» (далі по тексту - відповідач) 86943,27 грн. заборгованості за Договором №7586/4-11 від 09.02.2000р. на послуги водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором на послуги з водопостачання та водовідведення №7586/4-11 від 09.02.2000р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 86943,27 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 128,43 грн., штрафу у розмірі 13548,08 грн., інфляційних втрат у розмірі 3327,37 грн. та 3% річних у розмірі 2199,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.09.2014р.

12.09.2014р. представником позивача через відділ діловодства суду на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі подано копії актів про зняття показань з приладу обліку за період з 01.11.2013р. по 30.04.2014р., платіжні вимоги-доручення за період з 01.11.2008р. по 30.04.2014р., розшифровки спожитих послуг за період з 01.11.2008р. по 30.04.2014р., пояснення по справі, довідку про відкриті поточні рахунки, дебетово-інформаційні повідомлення банку, копії відомостей КП «ГІОЦ», які залучені судом до матеріалів справи.

15.09.2014р. представником відповідача через відділ діловодства суду подано заяву про застосування строку позовної давності.

15.09.2014р. в судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 06.10.2014р.

06.10.2014р. від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову в часті покладення на нього витрат по оплаті заборгованості за холодну воду, яка використовується для приготування гарячої води. З урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, відповідач надав контрозрахунок заборгованості за період в межах строків позовної давності та вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 5974,16 грн., інфляційних збитків у розмірі 1681,48 грн., 3% річних у розмірі 1049,53 грн. та пеню у розмірі 41,85 грн. Щодо нарахування позивачем штрафу у розмірі 20% від несплаченої суми, відповідач вважає, що штраф нарахований позивачем безпідставно, оскільки п. 4.1 договору передбачає відповідальність відповідача за безпідставну відмову від оплати наданих послуг, а оскільки відповідачем регулярно сплачуються платежі з метою погашення боргу, відповідач не відмовляється від оплати наданих послуг.

В судовому засіданні 06.10.2014р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 13.10.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні надав заперечення на відзив відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.10.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2000р. між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал") (постачальник) та ЖБК «Авіатор-2» (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №7586/4-11 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що за цим договором постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р.

За містом пп. а) п. 2.2. Договору встановлено, що абонент сплачує за послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента

Згідно з п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Пунктами 3.6, 3.7 Договору передбачено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2008р. по 30.04.2014р. у відповідача виникла заборгованість за надані згідно Договору послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 67740,40 грн., що підтверджується актами зняття показань з приладу обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення.

Договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач вказує, що у період з 01.11.2008р. по 30.04.2014р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 276107,39 грн., а відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 205304,09 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 67740,40 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 3062,90 грн.).

При цьому, із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що вартість наданих відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення складається з вартості питної води та стоків (код 8-549) та вартості холодної води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, а також стоків (код 8-50549).

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (надалі - "Правила"), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не має в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії бойлери, теплові пункти, котельні. При цьому, балансоутримувачем відповідних теплових пунктів є Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Згідно зі ст. 257 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги для потреб гарячого водопостачання за кодом 8-50549 є безпідставними, оскільки позивач не надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, на балансі у відповідача не перебувають теплові пункти, що є засобами вироблення гарячої води.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. у справі №1/415-26/184 та від 30.01.2014 р. у справі №910/12493/13.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, у розмірі 37788,67 грн. необхідно відмовити.

Крім того, пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (надалі - "Правила приймання"), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором у період з 01.11.2008р. по 30.04.2014р. послуг з водопостачання та водовідведення становить 23178,08 грн. (по коду №8-549), а також 6773,65 грн. (стоки по коду №8-50549), строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 3.7 Правил та п. 3.6 Договору на момент звернення з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 29951,73 грн. (23178,08 грн. по коду №8-549 + 6773,65 грн. по коду №8-50549) за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має заборгованість перед позивачем за невиконання умов Договору у період з 01.11.2008р. по 30.04.2014р.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У заяві, поданій через відділ діловодства суду 15.09.2014р., відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності відносно позовних вимог про стягнення заборгованості за період 01.11.2008 р. по 01.07.2011 р.

Твердження позивача про переривання строку позовної давності у зв'язку з частковою оплатою заборгованості відповідачем не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач сплачував частково тільки ту суму, яку визнавав, і протягом судового процесу наполягав на тому, що саме на таку суму ним отримано послуги з водопостачання та водовідведення. Проте, жодного належного доказу (листування тощо) у підтвердження визнання відповідачем суми боргу позивач суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що строк позовної давності в три роки за вимогами про стягнення з відповідача за надані з 01.11.2008р. по 30.04.2014р. послуги за Договором (по коду №8-549) встановлюється з серпня 2011р. до квітня 2014р., оскільки позов подано позивачем до господарського суду міста Києва 11.08.2014р. При цьому, обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності позивач не навів.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з серпня 2011р. до квітня 2014р. згідно умов Договору послуги (по коду №8-549) на суму 5974,16 грн., а також за надані послуги із приймання стічних вод (по коду №8-50549) на суму 6773,65 грн., а всього - на суму 12747,81 грн., є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості необхідно відмовити з викладених підстав.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 128,43 грн., штрафу у розмірі 13548,08 грн., інфляційних втрат у розмірі 3327,37 грн. та 3% річних у розмірі 2199,00 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання з травня 2011 року по квітень 2014 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих згідно Договору послуг, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2549,56 грн. (12747,81 грн.*20%).

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було невірно здійснено розрахунки даних вимог, зокрема, взято в розрахунок вартість води, яка йде на підігрів за абонентським кодом 8-50549.

За таких обставин, господарський суд виконав власний розрахунок, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 68,47 грн., 3% річних у розмірі 1304,51 грн. та інфляційні у розмірі 2151,81 грн. відповідно.

В іншій частині штраф, пеня, 3% річних та інфляційні нараховані безпідставно, а відтак в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЖБК "Авіатор-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості у розмірі 12747,81 грн., штрафу у розмірі 2549,56 грн., пені у розмірі 68,47 грн., 3% річних у розмірі 1304,54 грн. та інфляційних у розмірі 2151,81 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-2" (03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 5-Б; ідентифікаційний код 22893814) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 12747 (дванадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 81 коп., штраф у розмірі 2549 (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 56 коп., пеню у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 47 коп., інфляційні у розмірі 2151 (дві тисячі сто п'ятдесят одна) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 1304 (одна тисяча триста чотири) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 52 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 15.10.2014 р.

Суддя О.А.Грєхова