Постанова

від 03.12.2014 по справі 910/16758/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа№ 910/16758/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

За участю представників сторін:

від позивача (апелянта) Кабанцев Я.І. - представник за довіреністю;

Березова І.Г. - представник за довіреністю;

від відповідача - Терехова А.О. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі №910/16758/14 (суддя Грехова О.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал",

до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-2",

про стягнення 86 943, 27 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі № 910/16758/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково, а саме присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 12 747, 81 грн., штраф у розмірі 2 549, 56 грн., пеня у розмірі 68, 47 грн., інфляційні витрати у розмірі 2151, 81 грн., 3% річних у розмірі 1 304, 51 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000, у зв'язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість. Разом з тим, строк позовної давності в три роки за вимогами про стягнення з відповідача за надані з 01.11.2008 по 30.04.2014 послуги за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 встановлюється з серпня 2011 року до квітня 2014 року, оскільки позов подано позивачем до господарського суду міста Києва лише 11.08.2014. При цьому, обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності позивач не навів. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково лише на суму 12 747,81 грн. Враховуючи наведене, частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі № 910/16758/14 - скасувати, задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем не виконано умови п. 3.7. договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000, яким сторонами було погоджено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови данні постачальника вважаються прийнятими абонентом. Разом з тим, відповідачем, у встановлений договором порядок заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг подано не було. Таким чином, відповідач сплачував меншу суму, ніж вартість наданих послуг безпідставно. Серед іншого, позивачем до суду першої інстанції було подано розгорнутий розрахунок позовних вимог, з якого вбачається, що відповідач розраховувався за надані послуги, але не в повному обсязі, і тим самим визнав факт існування боргу за вищевказаним договором. З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем здійснювалася часткова оплата заборгованості, що свідчить про переривання строку позовної давності. Серед іншого, апелянт зазначив, що враховуючи те, що будинок, який обслуговує Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-2", споживає питну воду, що використовується для підігріву, обов'язок оплачувати питну воду, в тому числі ту, що використана ним для надання послуг з гарячого водопостачання, лежить на відповідачеві. Крім того, заявник зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено в повній мірі надані позивачем зведені відомості КП ГІОЦ, що підтверджують факт сплати мешканцями будинків включеними відповідачем до договору вартості питної води, яка була використана для приготування гарячої води. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі № 910/16758/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2014 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі № 910/16758/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/16758/14 призначено на 03.12.2014 об 11 год. 10 хв.

Представники апелянта в судовому засіданні 03.12.2014 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу - задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.12.2014 проти доводів апеляційної скарги - заперечував, з урахуванням поданого в процесі провадження в справі відзиву на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що у договорі на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 не передбачено обов'язку позивача надавати послуги як з гарячого, так і з постачання води для підігріву, а відповідача - оплачувати такі послуги. Також, відповідач звертає увагу на те, що Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомункоспу України № 65 від 01.07.199, втратили чинність 18.10.2008, у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190 від 27.06.2008. Таким чином, з урахуванням положень Правил № 190 від 27.06.2008, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги для потреб гарячого водопостачання за кодом 8-50549 є безпідставними, оскільки позивач не надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, на балансі у відповідача не перебувають теплові пункти, що є засобами вироблення гарячої води. Враховуючи наведене, відповідач вказав на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та, що підтверджується матеріалами справи, 09.02.2000 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал"), як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом "Авіатор-2", як абонентом, було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7586/4-11.

Відповідно до п. 1.1. договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р.

Згідно пп. а) п. 2.2. договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 абонент сплачує за послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1. договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно з п. 3.4 договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Пунктами 3.6., 3.7 договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 передбачено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 у Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-2 за період з 01.11.2008 по 30.04.2014 виникла заборгованість за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 67 740,40 грн., що підтверджується актами зняття показань з приладу обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості, а також пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, позивач зазначає, що у період з 01.11.2008 по 30.04.2014 Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 276 107,39 грн., проте відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 205 304,09 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 67 740,40 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 3 062,90 грн.).

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до розгорнутого розрахунку позовних вимог, доданого до позовної заяви, вартість наданих відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення складається з вартості питної води та стоків (код 8-549) та вартості холодної води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, а також стоків (код 8-50549).

Відповідно до п. 2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно п. 2.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З огляду на викладене, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, наведеними пунктами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008

визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Відповідач зазначає, що не має в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії бойлери, теплові пункти, котельні. При цьому, балансоутримувачем відповідних теплових пунктів є Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги для потреб гарячого водопостачання за кодом 8-50549 є безпідставними, оскільки позивач не надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, на балансі у відповідача не перебувають теплові пункти, що є засобами вироблення гарячої води.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2012 у справі № 1/415-26/184 та від 30.01.2014 у справі № 910/12493/13.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, у розмірі 37 788,67 грн.

Крім того, пунктом 1.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 , а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до п. 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом п. 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 за період з 01.11.2008 по 30.04.2014 послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 23 178,08 грн. (по коду №8-549), а також 67 73,65 грн. (стоки по коду №8-50549), строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої , з урахуванням положень ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 та п. 3.6. договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 на момент звернення з позовом до суду настав.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 29 951,73 грн. (23 178,08 грн. по коду №8-549 + 6 773,65 грн. по коду №8-50549) за надані згідно договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності відносно позовних вимог про стягнення заборгованості за період 01.11.2008 по 01.07.2011.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та, що підтверджується матеріалами справи, відповідач має заборгованість перед позивачем за невиконання умов договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 за період з 01.11.2008 по 30.04.2014.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної давності в три роки за вимогами про стягнення з відповідача за надані з 01.11.2008 по 30.04.2014 послуги за договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 (по коду №8-549) встановлюється з серпня 2011 до квітня 2014, оскільки позов подано позивачем до Господарського суду міста Києва 11.08.2014, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

При цьому, обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з серпня 2011 року до квітня 2014 року згідно умов договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 (по коду №8-549) на суму 5 974,16 грн., а також за надані послуги із приймання стічних вод (по коду №8-50549) на суму 6 773,65 грн., а всього - на суму 12747,81 грн., є правомірними та обґрунтованими, в іншій частині заявлена до стягнення сума заборгованості задоволенню не підлягає.

Щодо тверджень позивача про переривання строку позовної давності, у зв'язку з частковою оплатою заборгованості відповідачем, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач сплачував частково тільки ту суму, яку визнавав, і протягом судового процесу наполягав на тому, що саме на таку суму ним отримано послуги з водопостачання та водовідведення. Проте, жодного належного та допустимого доказу в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження визнання відповідачем суми боргу, позивачем до суду не подано, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє вищенаведені посилання позивача.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 128,43 грн., 20 % штраф у розмірі 13 548,08 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 327,37 грн. та 3% річних у розмірі 2 199,00 грн., нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 за період з травня 2011 року по квітень 2014 року.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000 передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг за договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 7586/4-11 від 09.02.2000, проте, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено судом першої інстанції частково лише на суму 12 747,81 грн., а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцем господарським судом про те, що позовні вимоги про стягнення 20 % штрафу підлягають задоволенню частково також, а саме в сумі 2 549,56 грн. (12747,81 грн.*20%) .

Крім того, дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивачем було невірно здійснено розрахунки наведених позовних вимог, зокрема, взято в розрахунок вартість води, яка йде на підігрів за абонентським кодом 8-50549.

За таких обставин, місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 68,47 грн., 3% річних у розмірі 1304,51 грн. та інфляційні у розмірі 2151,81 грн. відповідно, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення наведених позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в сумах зазначених вище, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі № 910/16758/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі № 910/16758/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16758/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова