Постанова

від 06.10.2014 по справі 925/2064/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 925/2064/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Капуста Н.В. (довіреність б/н від 05.12.2013 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Гласс»

на рішення господарського суду Черкаської області від 28.08.2014 р.

у справі №925/2064/13 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГрандПолиСтрой»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Гласс»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГрандПолиСтрой» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Гласс» про стягнення 65000,00 грн. основного боргу, 13065,00 грн. пені, 260,00 грн. інфляційних втрат та 1076,79 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.08.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65000,00 грн. основного боргу, 1076,79 грн. 3% річних, 260,00 грн. інфляційних втрат, 4076,30 грн. пені та 1525,73 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не застосував ст.ст. 509, 598, 599, 858 ЦК України, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 11.09.2014 р. та від 22.09.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Крім того, 22.09.2014 р. розгляд справи вже відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.05.2013 р. між ТОВ «ГрандПолиСтрой» (підрядник) та ТОВ «Оріон-Гласс» (замовник) було укладено договір на виконання робіт № 16, відповідно до умов якого підрядник на свій ризик зобов'язався виконати визначену роботу відповідно вимогам Сніп, ДБН, ТУ, а замовник прийняти та оплатити виконану роботу згідно зведеного кошторисно-фінансового розрахунку, затвердженого обома сторонами і прикладеними до данного договору, який є невідємною частиною цього договору (Додаток №1).

Згідно п. 6.2 вказаного договору, замовник зобов'язаний прийняти роботу згідно актів та оформити акти приймання виконаних робіт не пізніше 3-ох робочих днів, враховуючи день їх передачі або зауважити в акті про недоліки виконаних робіт та надати підрядчику термін для їх виправлення, який є обов 'язковим для підрядника. Акт виконаних робіт вважається підписаним автоматично через 3 дні з моменту передачі замовникові, якщо з боку замовника немає зауважень по виконаних роботах у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.3 договору, розрахунок за виконання робіт проводиться наступним шляхом: замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 70% вартості робіт у сумі 152120,96 грн. з ПДВ на протязі 3-ох банківських днів із моменту підписання договору. Після закінчення робіт та підписання акту виконаних робіт протягом 3-ох банківських днів замовник сплачує вартість фактично виконаних робіт, згідно акту, за винятком авансу.

Пунктом 7.5. договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати робіт згідно акту, замовник зобов'язаний виплатити підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми належної до перерахування за кожен день понад термін оплати, встановленого договором.

15.05.2013 р. підрядник виставив замовнику рахунок-фактуру № 1-00000024 на сплату послуг з влаштування бетонної основи та полімерного покриття типу «Ґрунтовка» в розмірі 217315,66 грн. з метою отримання авансу згідно договору.

Відповідачем аванс у сумі 152315,66 грн. було сплачено 18.06.2013 р.

18.06.2013 р. сторонами був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт. Роботи прийняті відповідачем без зауважень.

Однак у визначений договором строк відповідач не сплатив вартість фактично виконаних робіт згідно акту, за винятком авансу.

Позивач звернувся до відповідача з листом-претензію вих. № 007 від 19.11.2013 р. про оплату вартості виконаних робіт.

28.11.2013 р. в електронному вигляді відповідач направив позивачу лист-скаргу № 304 від 28.11.2013 р. в якій повідомив про те, що виконані роботи не задовольняють потреб згідно технічних умов, які були описані в Договорі № 16 від 14.05.2013 р.

В ході розгляду даної справи у суді першої інстанції було призначено судову експертизу з метою встановлення відповідності виконаних позивачем робіт умовам договору. Однак, за повідомленням експерта, провести таку єкспертизу він не зміг, у зв'язку з відсутністю проектної документації та актів на приховані роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Статтею 549 ЦК Ураїни встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Статтею 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Частиною 1 ст. 859 ЦК України встановлено, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1-4 ст. 882 ЦК України визначено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З огляду на вищезазначені обставини, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг на умовах вищевказаного договору, тобто протягом трьох банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Однак, відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг належним чином не виконав, заборгувавши позивачу 65000,00 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимги про стягенення з відповідача суми основного боргу є обгрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 65000,00 грн.

Твердження відповідача про невідповідність виконаної позивачем роботи умовам договору є безпідставними, оскільки відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження названої обставини.

Крім того, відповідач не скористався своїм правом заявити про недоліки виконаної роботи, як це передбачено умовами договору та приписами ЦК України.

Щодо тверджень відповідача про повну оплату вартості виконаних позивачем робіт, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ГрандПолиСтрой» та ТОВ «Оріон-Гласс» було укладено два договори на виконання робіт: № 16 від 14.05.2013 р. та № 18 від 01.08.2013 р.

Згідно умов договору № 16, позивач зобов'язався виконати роботи з влаштування бетонної основи та полімерного покриття типу «Ґрунтовка» в три етапи на суму 217315,66 грн.

Згідно договору № 18 позивач зобов'язався виконати роботи з влаштування полімерного покриття типу «Ґрунтовка» з лаковим шаром на суму 126719,14 грн.

ТОВ «ГрандПолиСтрой» виконало для ТОВ «Оріон-Гласс» додаткові послуги не передбачені умовами вищевказаних договорів щодо влаштування полімерного покриття типу «Окрас».

Для оплати виконаних робіт позивачем було направлено відповідачу три рахунки-фактури:

Рахунок-фактура № 1-00000024 від 15.05.2013 р. для оплати послуг з влаштування бетонної основи та полімерного покриття типу «Ґрунтовка» за договором №16 на загальну суму 217315,66 грн.

Рахунок-фактура № 1-00000040 від 01.08.2013 р. для оплати послуг з влаштування полімерного покриття типу «ґрунтовка» за договором №18 на загальну суму 126719,14 грн.

Рахунок-фактура № 1-00000048 від 27.08.2013 р. для оплаті послуг з влаштування полімерного покриття типу «Окрас» на загальну суму 40004,71 грн.

На виконання своїх зобов'язань відповідач частково оплатив вищевказані роботи.

По договору № 16 було оплачено - 152315,66 грн. (платіжне доручення № 3550 від 18.06.2013 р.).

По договору № 18 було оплачено - 17999, 99 грн. (платіжне доручення № 3933 від 04.08.2013 р.), 42700, 10 грн. (платіжне доручення № 3802 від 08.08.213 р.).

Рахунок-фактура № 1-00000048 від 27.08.2013 р. за послуги з влаштування полімерного покриття типу «Окрас» оплачений повністю на суму 40004, 71 грн. (платіжне доручення № 3913 від 29.08.2013 р.).

Отже, з огляду на вищезвзначене, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи по договру №16 становить 65000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1076,79 грн. та 260,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1076,79 грн. та 260,00 грн. інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 13065,00 грн. нараховану за період з 21.06.2013 р. по 09.12.2013 р. виходячи із 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, як це передбачено п. 7.5 договору.

Щодо заявленої пені, то суд виходить з наступного.

Відповідно до умов договору обов'язок відповідача оплатити виконані роботи виникає протягом трьох днів після прийняття цих робіт. Таким чином, враховуючи дату підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт обов'язок їх оплати виник у відповідача 21.06.2013 р.

Відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені за простроченим відповідачем зобов'язанням у даній справі повинно бути припинено 21.12.2013 р.

В той же час, ч. 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що розмір такої пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню на суму 4076,30 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи та незастосування ст.ст. 509, 598, 599, 858 ЦК України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 28.08.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Гласс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 28.08.2014 р. у справі №925/2064/13 залишити без змін.

Справу №925/2064/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун