Рішення

від 21.08.2014 по справі 183/8068/13-ц

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8068/13-ц

№ 2/183/1118/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2014 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Городецького Д.І.,

секретаря Кравченко О.О.,

за участю:

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадкування обов'язкової частки у спадщині, визнання права на спадкування по 1/4 частині банківських вкладів, стягнення витрат на поховання, стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадкування обов'язкової частки у спадщині, визнання права на спадкування по 1/4 частині банківських вкладів, стягнення витрат на поховання, стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

28 жовтня 2013 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 уточнили свої позовні вимоги. (а.с. 58)

04 березня 2014 року відповідач ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця.

В обгрунтування вимог позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх дядько - ОСОБА_7.

Місцем відкриття спадщини є м. Перещепино Новомосковського району, в якому ОСОБА_7 проживав у власному будинку садибного типу АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_5, яка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом.

Відповідачка ОСОБА_5 категорично відмовилась здійснити поховання ОСОБА_7 і відразу після його смерті зателефонувала позивачам та повідомила, що ОСОБА_7 помер, щоб вони приїхали та забрали його тіло для поховання, оскільки за життя ОСОБА_7 висловив побажання про те, щоб його поховали в рідному селі Кіблич Гайсинського району Вінницької області

Відповідачка ОСОБА_5 участі в похованні не приймала, на похованні присутня не була і будь-яких матеріальних витрат на транспортування та поховання чоловіка ОСОБА_7 не понесла, хоча в Управлінні Пенсійного фонду України в Новомосковському районі отримала три пенсії ОСОБА_7 на його поховання.

Позивачі зазначили, що всі витрати на транспортування та поховання тіла ОСОБА_7 в рівних долях понесли вони, цей факт підтверджується довідкою Кіблицької сільської ради № 587 від 16.08.2013 року.

В зв'язку з цим та відповідно до ст. 1232 ЦК України вони ставлять питання про стягнення із спадкоємця ОСОБА_5 на їхї користь витрат на поховання в рівних долях.

Загальна сума понесених ними витрат складає 24 224,00 грн., в тому числі: на перевезення тіла ОСОБА_7 до місця поховання - 5 300,00 грн., оплата вартості копання могили - 700,00 грн., оплата вартості труни - 450,00 грн., оплата вартості духового оркестру - 300,00 грн., оплата процесії несення тіла на цвинтар - 360,00 грн., оплата вартості ритуальних товарів - 1 334,00 грн., оплата вартості поминального обіду після поховання - 4 322,00 грн., оплата вартості поминального обіду на дев'ятий день - 1 687,00 грн., оплата вартості поминального обіду на сороковий день - 3 271,00 грн., виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника - 6 500,00 грн.

Позивачі також зазначили в заяві, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої входить будинок садибного типу з надвірними будівлями загальною вартістю не менше 300 000 грн., земельний пай розміром 7 га вартістю не менше 200 000 грн., предмети домашньої обстановки, а також банківські вклади на загальну суму близько 220 000 грн.

За життя, спадкодавець ОСОБА_7 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» кілька депозитних договорів, на підставі яких зробив у Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» кілька грошових вкладів, право на які шляхом вчинення на всіх договорах заповідального розпорядження заповів у рівних долях позивачам.

Так, 29.06.2010 року ОСОБА_7, на підставі договору № SAMDN 25000711019509 зробив у Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» грошовий вклад в сумі 140 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_3, на якому згідно листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 24.04.2013 року знаходиться 145 868,26 грн.

05.09.2012 року ОСОБА_7 на підставі договору з ПАТ КБ «Приватбанк» № SAMDN 25000728425460 зробив у Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» грошовий вклад в сумі 30 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_4, на якому згідно вказаного листа ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться 30 872,87 грн.

В цей же день, 05.09.2012 року, ОСОБА_7 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір № SAMDN 27000728425461, відповідно до умов якого та згідно вказаного листа ПАТ КБ «Приватбанк» на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_5 в Перещепинському відділенні ПАБ КБ «Приватбанк» знаходиться 2 258,83 грн.

10.09.2012 року ОСОБА_7 на підставі договору з ПАТ КБ «Приватбанк» № SAMDN 25000728602420 зробив у Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» грошовий вклад в сумі 5 456,07 доларів США на рахунок № НОМЕР_6, на якому згідно вказаного листа ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться 5 544,27 доларів США.

В цей же день, 10.09.2012 року, ОСОБА_7 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір № SAMDN 27000728602422, відповідно до умов якого та згідно вказаного листа ПАТ КБ «Приватбанк» на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_7 в Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться 228,24 доларів США.

Таким чином, на п'яти вищевказаних рахунках ОСОБА_7 в Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» знаходяться та підлягають спадкуванню грошові вклади в загальній сумі 178 999,96 грн.

19.02.2013 року позивачі звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6, яка постановою від 06.08.2013 року відмовила їм у видачі свідоцтв про право на спадщину на 1/4 частину вкладів ОСОБА_7 з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_5 є непрацездатною за віком, а тому крім права на спадкування 1/2 частини вказаних вкладів, як спільної сумісної власності подружжя, вона як непрацездатна вдова спадкоємця на підставі ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині в розмірі 1/4 частини вказаних вкладів ОСОБА_7, а позивачам залишається 1/4 частина вкладів, тобто по 1/8 частині кожному.

08.10.2013 року приватний нотаріус ОСОБА_6 видала кожному з позивачів свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на 1/8 частину вказаних вкладів ОСОБА_7, згідно яких кожен із позивачів має отримати 22 374,99 грн. та 721,56 долар США.

Позивачі зазначили в заяві, що приватний нотаріус ОСОБА_6 незаконно відмовила їм у видачі свідоцтв про право на спадщину на 1/4 частину вказаних вкладів ОСОБА_7, оскільки відповідачка ОСОБА_5 не має права на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_7, оскільки згідно ч. 2 ст. 1241 ЦК України до обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

З вказаних правових норм беззаперечно витікає однозначний висновок про те, що право на обов'язкову частку у спадщині мають тільки ті обов'язкові спадкоємці, які або зовсім усунені заповітом від спадщини, або наслідували за законом та / або за заповітом таку частину майна спадкоємця, яка є меншою від належної їм обов'язкової частки. Якщо ж обов'язковий спадкоємець наслідував за законом та / або за іншим заповітом таку частину майна спадкодавця, вартість якої більша або така ж сама як розмір обов'язкової частки, то він втрачає право на обов'язкову частку у спадщині.

В даному випадку відповідачка ОСОБА_5 успадкувала за законом та за заповітом ОСОБА_7 від 14.11.1994 року не менше 9/10 частин спадщини ОСОБА_7, а тому права на обов'язкову частку в неї немає.

Так, розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 становить 56 180,52 грн. (1/4 частина банківських вкладів ОСОБА_7), а за заповітом ОСОБА_7 від 14.11.1994 року вона успадкувала будинок садибного типу з надвірними будівлями вартістю не менше 300 000 грн., який ОСОБА_7 побудував до укладення шлюбу з ОСОБА_5, а тому він не є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, за законом ОСОБА_5 успадкувала земельний пай розміром 7 га вартістю не менше 200 000 грн. і речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. У зв'язку із спадкуванням вказаного майна, вартість якого не менш як у дев'ять разів перевищує розмір обов'язкової частки у спадщині, відповідачка ОСОБА_5 втратила право на обов'язкову частку у спадщині, але в результаті помилки нотаріуса незаконно отримала частину належних позивачам вкладів ОСОБА_7 в загальній сумі 56 280,92 грн., тобто без законної правової підстави набула гроші у вказаній сумі за їх рахунок (28 140,46 грн. - за рахунок ОСОБА_4 і 28 140,46 грн. - за рахунок ОСОБА_3).

З урахуванням наведеного та посилаючись на положення ст.ст. 1212, 1232, 1241, 1300, 1301 ЦК України позивачі просили суд:

-визнати недійсними видані ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадкування як обов'язкової частки 1/4 частини грошових вкладів спадкодавця ОСОБА_7 в загальній сумі 56 280,52 грн., які на день відкриття спадщини знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_7 в Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк»;

-визнати за ОСОБА_4 право на спадкування за заповідальним розпорядженням 1/4 частини грошових вкладів спадкодавця ОСОБА_7 в загальній сумі 56 280,52 грн., які на день відкриття спадщини знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_7 в Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 28 140,26 грн., набуті ОСОБА_5 за рахунок ОСОБА_4 без достатньої правової підстави;

-визнати за ОСОБА_3 право на спадкування за заповідальним розпорядженням 1/4 частини грошових вкладів спадкодавця ОСОБА_7 в загальній сумі 56 280,52 грн., які на день відкриття спадщини знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_7 в Перещепинському відділенні ГІАТ КБ «Приватбанк», та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 28 140,26 грн., набуті ОСОБА_5 за рахунок ОСОБА_3 без достатньої правової підстави;

-стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на поховання ОСОБА_7 в сумі 12 112,00 грн.;

-стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на поховання ОСОБА_7 в сумі 12 112,00 грн.;

-стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 фактично понесені судові витрати в сумі 5 516,72 грн.

-стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 фактично понесені судові витрати в сумі 5 516,72 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_5 посилалася на те, що з 1976 року вона проживала разом з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_2, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

У період з 1976 по 1983 рік вони разом за спільні кошти побудували житловий будинок, в якому прописалися та стали проживати за адресою: АДРЕСА_1.

Документи на будинок були оформлені на ім'я ОСОБА_7

14.11.1994 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким вказаний житловий будинок з надвірними побудовами заповів їй - ОСОБА_5.

16 червня 1998 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, після реєстрації шлюбу їй було присвоєне прізвище чоловіка - ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю (в редакції 1969 року), майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користуються рівними правами на майно і в тому випадку, коли один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або по іншим поважними причинам не мав самостійного заробітку. Відповідно до ч. 1 ст. 28 КпШС України (в редакції 1969 року), в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх долі визнаються рівними.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до ст. 61 СК України, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В 2001 році чоловік отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) площею 5,410 га., кадастровий № 1223210500:02:047:0777 вартістю 141 934 грн., розташовану на території Перещепинської міської Ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельну ділянку чоловік здавав в оренду і отримував орендну плату грошима та натуроплатою.

Згідно судової практики, грошові кошти, інше майно, одержане одним із подружжя, за договором укладеним в інтересах сім'ї, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. В інтересах сім'ї чоловік з 2001 року укладав договори оренди земельної ділянки. Кошти, які ним були отримані за цими договорами, за її згодою відкладалися, щоб в подальшому внести на рахунок ощадної книжки.

Вона та чоловік тримали в домашньому господарстві свиней, домашню птицю, яких вирощували на продаж. Кошти від їх продажу також відкладали, а потім вносили на особисті рахунки чоловіка до банківської установи з її згоди.

Також більшу частину своєї пенсії чоловік вносив на свій особистий рахунок до банківської установи з її згоди.

Після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрилася спадщина на наступне майно, а саме:

1) будинок садибного типу з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1;

2) земельну ділянку (пай) площею 5,410 га, кадастровий № 1223210500:02:047:0777, та вартістю 141 934 грн., розташовану на території Перещепинської міської Ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії II - ДП № 125965, виданого Перещепинською міською Радою народних депутатів 02.04.2001 року на підставі рішення 17 сесії XXIII скликання Перещепинської міської ради Народних депутатів № 6 від 15.03.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на права приватної власності на землю за № 15248;

3) грошові вклади, що знаходилися в управлінні ПАТ «Державний ощадний Банк України» та ПАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму в гривнях - 202 907,61 грн.; в доларах - 5 813,60 доларів США.

Позивачка за зустрічним позовом посилалася на те, що вважає вищезазначене майно, у відповідності до ст. 60, 61 СК України спільним сумісним майном з ОСОБА_7

Відповідно до ст. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Тому вона вважає, що їй належить 1/2 частина вищезазначеного майна, як дружині померлого.

Згідно до ст. 1261 ЦК України, вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, а також є спадкоємцем за заповітом на житловий будинок, земельну ділянку та частину грошових вкладів.

Згідно заповіту ОСОБА_7 вона є спадкоємцем будинку садибного типу з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За законом вона є спадкоємцем земельної ділянки (паю) площею 5,410 га, кадастровий № 1223210500:02:047:0777 вартістю 141 934 грн., розташованої на території Перещепинської міської Ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Банківські вклади включаються до спадкової маси і спадкуються на загальних підставах незалежно від способу розпорядження ними. Під час оформлення спадщини їй стало відомо, що ОСОБА_7 за життя склав заповіт на спільні сумісні кошти на ім'я своїх племінників - позивачів за первісним позовом. Всі кошти, внесені на особисті рахунки подружжя до банківської установи за час їх спільного сімейного життя, є об'єктом спільної сумісної власності.

Враховуючи вищевикладене, 1/2 частина грошових вкладів, які знаходилися на ощадкнижках ПАТ «Державний ощадний Банк України» та ПАТ КБ «ПриватБанк» належить їй на підставі ст. 60, 61 СК України.

Положення ст. 1228 ЦК України про те, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним, визначає, що право на частину вкладу можуть отримати й спадкоємці за правом на обов'язкову частку, навіть якщо існує заповіт та зроблене вкладником розпорядження банку. Стаття 1241 ЦК України визначає особливу категорію осіб, яким закон гарантує незалежно від змісту заповіту отримання частки спадкового майна. Така частка є обов'язковою, а спадкоємці, які не можуть бути позбавленні права її успадкувати (окрім випадків визнання їх недостойними), називаються необхідними. Спадкоємцями, які мають право на обов'язкову частку, є: неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця. Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Обов'язкова частка у спадщині визначається у розмірі половини від тієї, яка належала б кожному із спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту. На момент смерті чоловіка їй було 82 роки, вона є непрацездатною за віком. Тому вважає, що нотаріусом було правильно видано їй свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частину вкладів ОСОБА_7, як обов'язкову частку у спадщині.

Стаття 1232 ЦК України передбачає обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, а саме: оплата одягу, продуктів харчування, преси, електроенергії для спадкодавця. Витрати на догляд, а саме: витрати на оплату послуг доглядальниці для спадкодавця, безпосередній його догляд, приготування їжі, прання, прибирання. Витрати на лікування, а саме: витрати на оплату перебування в лікарні, надання медичної допомоги (операції, перев'язок, уколів та інші медичні процедури), ліків, необхідних для лікування хвороби спадкодавця.

Позивач за зустрічним позовом посилаласяґ на те, що з 29 березня 2004 року року ОСОБА_7 була встановлена перша група інвалідності (до 2004 року він мав другу групу інвалідності) - безстроково (мав інвалідність у зв'язку з пораненням, отриманим при захисті Батьківщини).

Згідно довідки МСЕК чоловік потребував постійного стороннього догляду у зв'язку з отриманим пораненням, з 1953 року чоловік хворів на туберкульоз легенів, у 1996 році ОСОБА_7 переніс інфаркт міокарда, крім того, з 1997 року хворів цукровим діабетом другого типу, ускладнення дало на голені та колінні суглоби, в зв'язку з чим розвилась оклюзія артерій голені, ішемія нижніх кінцівок другого ступеню, чоловіку була зроблена операція по видаленню двох пальців правої стопи.

Перед смертю ОСОБА_7 довго хворів, останні роки йому тяжко було пересуватися, через що він дуже страждав як фізично, так і морально. У зв'язку з цим потребував постійного стороннього догляду і лікування. Незважаючи на свій вік та на стан здоров'я, вона завжди турбувалася про чоловіка (для полегшення його стану здоров'я купувала ліки, купала його, прала білизну, готувала їжу). Підтримувала не тільки його фізичний, а й моральний стан (відвідувала його в лікарнях: м. Перещепине Новомосковського району та Центральній районній лікарні м. Новомосковська, в госпіталі м. Дніпропетровська). Тобто, за все спільне життя з чоловіком, вона весь час доглядала та піклувалася про нього.

За весь цей час його племінники - позивачі за первісним позовом, ні грошима, ні власним трудом не приймали участі в утриманні, догляді та лікуванні ОСОБА_7, хоча знали про його стан здоров'я. За життя чоловік висловлював побажання бути похованим на батьківщині - с. Кіблич Гайворонського району Вінницької області, хоча мешкав у м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області з 1976 року. Своє бажання він обґрунтовував тим, що там були поховані його батьки та близькі родичі. Про його смерть вона повідомила племінників і в той же день вони приїхали з Вінницької області щоб забрати тіло свого дядька та поховати його на батьківщині. В зв'язку з похилим віком та поганим самопочуттям (хворобою серця) вона не могла поїхати на поховання чоловіка, тому поїхав її онук - ОСОБА_8. Перед від'їздом вона передала позивачам за первісним позовом гроші в сумі 10 000,00 грн. на витрати з поховання чоловіка.

Після отримання позовної заяви вона дізналася про те, що племінники виставили їй рахунок понесених витрат на поховання у розмірі 17 724,00 грн., але, оскільки вона та племінники є спадкоємцями померлого ОСОБА_7, тому повинні нести витрати в рівних частках. Отже, зазначена сума повинна бути розподілена на трьох осіб по 5 908,00 грн.

Також позивачами за первісним позовом був встановлений пам'ятник ОСОБА_7 вартістю 5 000,00 грн. та за встановлення пам'ятнику сплачено 1500 грн., а всього 6 500,00 грн. Зазначена сума також повинна ділитися на трьох, по 2 166,66 грн. Тобто, загальна сума, яку вона повинна відшкодувати позивачам складає - 8 074,66 грн. Однак вона передала позивачам 10 000,00 грн. на поховання свого чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» дає визначення термінів: предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили; ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Згідно наданої позивачами довідки, ними було придбано: хустки - 46 штук, хустки носові - 70 штук, рушники - 44 штуки. Вона вважає, що така кількість предметів ритуальної належності значно перевищує розмір розумності.

Згідно ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах: доступності для кожного громадянина і рівності правових гарантій; відкритості, доступності та прозорості структури ціни; оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.

Також, вона не погоджується з тим, що для виносу тіла покійного ОСОБА_7 було організовано групу людей у складі 12 чоловік (зазвичай труну несуть 4 особи). В своїй позовній заяві позивачі вказали, що за перевезення тіла ОСОБА_7 з міста Перещепине Новомосковського району до с. Кіблич Гайворонського району Вінницької області було витрачено 5 300,00 грн. Відстань від м. Перещепине до с. Кіблич Гайворонського району Вінницької області становить 544 км, витрати соляркии на 100 км становить 15 літрів. Вартість одного літру солярки становить 10 грн. Тобто, витрати, понесені позивачами за перевезення тіла ОСОБА_7 становлять не 5 300,00 грн., а 816,00 грн.

Крім того, її чоловік, як інвалід війни, відповідно до п. «г» ст. 14 Закону України «Про поховання та похоронну справу» мав право на безоплатне поховання за рахунок коштів Державного бюджету України. Вона , як вдова інваліда війни, мала можливість звернутися до голови Перещепинської міської ради із заявою з приводу укладення договору - замовлення на організацію та проведення безоплатного поховання чоловіка. Вона мала право вибрати виконавця послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договір з міським головою або ритуальної служби про надання цих послуг. Позивачі також мали можливість звернутися із заявою до сільського голови с. Кіблич Гайворонського району Вінницької області з приводу укладення договору - замовлення на організацію та проведення безоплатного поховання ОСОБА_7 З якої причини цього не зробили позивачі, їй невідомо.

В позовній заяві позивачі також ставлять питання про стягнення з неї витрат на поминки (перший день - 4 322 грн. на 50 осіб; 9 днів - 1 687 грн.; 40 днів - 3 241 грн.), однак ОСОБА_5 вважає, що ці витрати вийшли за межі розумного, оскільки на одну особу позивачі витратили на поминальному обіді 86 грн., коли ця сума становить не більше 50 грн.

Відповідно до ст.ст. 52, 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, не включається до складу спадщини і виплачується - по місяць смерті включно непрацездатним членам сім'ї. У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Так як вона є непрацездатною та членом сім'ї померлого, тому отримала пенсію за січень 2013 року та допомогу на поховання у розмірі двох пенсій.

Відповідно до ч. 2 ст. 1232 ЦК України вважає, що позивачі за первісним позовом повинні їй відшкодувати витрати на утримання, догляд та лікування спадкодавця ОСОБА_7 не більш як за три роки до його смерті, що складає 18 000,00 грн. В зв'язку з тим, що пенсія чоловіка відкладалася на ощадні книжки, її витрачалася на їх з чоловіком утримання (її пенсія становила за три роки 36 000 грн.), половина цієї суми йшла на утримання, догляд та лікування чоловіка.

Оскільки вона та позивачі за первісним позовом є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_7, то останні повинні відшкодувати частину її витрат на утримання, догляд, лікування спадкодавця, що загалом становить 12 000,00 грн., а з кожного по 6 000,00 грн.

В зв'язку з наведеним, в зустрічному позові ОСОБА_5 просила суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на її користь вартість витрат на утримання, догляд та лікування ОСОБА_7 в сумі по 6 000,00 грн. з кожного, судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити вимоги, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, оскільки, вражає, що підстав для відшкодування витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця немає, оскільки саме відповідачка ОСОБА_5, як дружина, у відповідності до Сімейного Кодексу України, повинна була надавати всіляку допомогу чоловіку.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, посилався на те, що ОСОБА_5, як непрацездатний спадкоємець першої черги за законом, має право на обов'язкову частку у спадщини, зустрічний позов ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просив суд задовольнити вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дядько позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Встановлено, що місцем відкриття спадщини після ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є м. Перещепино Новомосковського району, де спадкодавець проживав у будинку в„– 14 по вул. Межовій.

Згідно до матеріалів спадкової справи, з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_5 та позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_5, як дружина спадкодавця, та спадкоємець першої черги за законом, участі в похованні не приймала, на похованні присутня не була і будь-яких матеріальних витрат на транспортування та поховання чоловіка ОСОБА_7 не понесла.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_5 отримала три пенсії спадкодавця ОСОБА_7 на його поховання в Управлінні Пенсійного фонду України в Новомосковському районі.

Судом встановлено, що всі витрати на транспортування та поховання тіла ОСОБА_7 в рівних долях понесли позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, що підтверджується довідкою Кіблицької сільської ради № 587 від 16.08.2013 року.

Відповідності до ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на поховання спадкодавця..

Судом встановлено, що сума понесених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрат складає 24 224,00 грн., в тому числі:

-на перевезення тіла ОСОБА_7 до місця поховання - 5 300,00 грн.,

-оплата вартості копання могили - 700,00 грн.,

-оплата вартості труни - 450,00 грн.,

-оплата вартості духового оркестру - 300,00 грн.,

-оплата процесії несення тіла на цвинтар - 360,00 грн.,

-оплата вартості ритуальних товарів - 1 334,00 грн.,

-оплата вартості поминального обіду після поховання - 4 322,00 грн.,

-оплата вартості поминального обіду на дев'ятий день - 1 687,00 грн.,

-оплата вартості поминального обіду на сороковий день - 3 271,00 грн.,

-виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника - 6 500,00 грн.

Зазначені витри підтверджуються довідками, квитанціями та розписками, долученим до матеріалів цивільної справи.

В той же час, оскільки спадкоємцями ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є відповідачка ОСОБА_5 та позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, вищенаведена сума понесених витрат на поховання спадкодавця повинна бути розділена між ними в рівних частках..

В судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 10 000 грн. на поховання чоловіка.

В зв'язку з наведеним, з відповідачки ОСОБА_5 на користь позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 повинні бути стягнуті грошові кошти на поховання спадкодавця в розмірі по 8074, 66 грн. (24 224,00 грн. : 3), в зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що до складу спадщини після ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 входить: будинок садибного типу з надвірними будівлями., земельний пай розміром 5,410 га вартістю 141 934 грн., , а також банківські вклади на загальну суму 220 000 грн.

Судом встановлено, що за життя, спадкодавець ОСОБА_7 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» кілька депозитних договорів, на підставі яких зробив у Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» кілька грошових вкладів, право на які шляхом вчинення на всіх договорах заповідального розпорядження заповів у рівних долях позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Встановлено, що 29.06.2010 року ОСОБА_7, на підставі договору № SAMDN 25000711019509 зробив у Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» грошовий вклад в сумі 140 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_3, на якому згідно листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 24.04.2013 року знаходиться 145 868,26 грн.

05.09.2012 року ОСОБА_7 на підставі договору з ПАТ КБ «Приватбанк» № SAMDN 25000728425460 зробив у Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» грошовий вклад в сумі 30 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_4, на якому згідно вказаного листа ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться 30 872,87 грн.

В цей же день, 05.09.2012 року, ОСОБА_7 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір № SAMDN 27000728425461, відповідно до умов якого та згідно вказаного листа ПАТ КБ «Приватбанк» на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_5 в Перещепинському відділенні ПАБ КБ «Приватбанк» знаходиться 2 258,83 грн.

10.09.2012 року ОСОБА_7 на підставі договору з ПАТ КБ «Приватбанк» № SAMDN 25000728602420 зробив у Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» грошовий вклад в сумі 5 456,07 доларів США на рахунок № НОМЕР_6, на якому згідно вказаного листа ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться 5 544,27 доларів США.

В цей же день, 10.09.2012 року, ОСОБА_7 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір № SAMDN 27000728602422, відповідно до умов якого та згідно вказаного листа ПАТ КБ «Приватбанк» на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_7 в Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться 228,24 доларів США.

Судом встановлено,що на п'яти вищевказаних рахунках ОСОБА_7 в Перещепинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» знаходяться та підлягають спадкуванню грошові вклади в загальній сумі 178 999,96 грн., зазначені суми підтверджуються повідомленнями ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я нотаріуса.

Судом встановлено, що постановою від 06.08.2013 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6 було відмовлено позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину на 1/4 частину вкладів ОСОБА_7 з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_5 є непрацездатною за віком, а тому крім права на спадкування 1/2 частини вказаних вкладів, як спільної сумісної власності подружжя, вона як непрацездатна вдова спадкоємця на підставі ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині в розмірі 1/4 частини вказаних вкладів ОСОБА_7, тобто позивачам залишається 1/4 частина вкладів, по 1/8 частині кожному.

Судом встановлено,що 08.10.2013 року приватний нотаріус ОСОБА_6 видала кожному з позивачів свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на 1/8 частину вказаних вкладів ОСОБА_7, згідно яких кожен із позивачів має отримати 22 374,99 грн. та 721,56 долар США.

Суд приходить до переконання. що приватний нотаріус ОСОБА_6 неправомірно відмовила позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину на 1/4 частину вказаних вкладів ОСОБА_7

У відповідності до ч. 2 ст. 1241 ЦК України до обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Вказане положення закону конкретизовано в п.п. 5.9, 5.11 та 5.12 десятої глави другого розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, згідно яких право на обов'язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого ч. 1 ст. 1241 ЦК України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов'язкової частки. При визначенні розміру обов'язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплено заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку і право на вклад у банку незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо в банку. Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов'язкова частка визначається виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов'язковому спадкоємцю з тієї частини спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов'язкової частки у спадщині, обов'язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

Суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_5 не має права на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_7, оскільки право на обов'язкову частку у спадщині мають тільки ті обов'язкові спадкоємці, які або зовсім усунені заповітом від спадщини, або наслідували за законом та / або за заповітом таку частину майна спадкоємця, яка є меншою від належної їм обов'язкової частки.

Оскільки ОСОБА_5 успадкувала за законом таку частину майна спадкодавця, вартість якої більша або така ж сама як розмір обов'язкової частки, то вона не має права на обов'язкову частку у спадщині.

Так, розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 становить 56 180,52 грн. (1/4 частина банківських вкладів ОСОБА_7), а за заповітом ОСОБА_7 від 14.11.1994 року вона успадкувала будинок садибного типу з надвірними будівлями вартістю не менше 300 000 грн., крім того, за законом ОСОБА_5 успадкувала земельний пай площею 5,410 га вартістю 141 934 грн., а також, речі звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідачка ОСОБА_5 незаконно отримала частину належних позивачам вкладів ОСОБА_7 в загальній сумі 56 280,92 грн., тобто без законної правової підстави набула гроші у вказаній сумі за їх рахунок (28 140,46 грн. - за рахунок ОСОБА_4 і 28 140,46 грн. - за рахунок ОСОБА_3).

Згідно до пояснення представника відповідачки ОСОБА_5, остання зняла зазначені кошти у відділенні банку.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В зв'язку з наведеним, позовні вимоги позивачів в частині визнання недійсним видане 11 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6 ОСОБА_5 Свідоцтва про право на спадкування обов'язкової частки 1/4 частини грошових вкладів ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в загальній сумі 56280,52 гривень, які на день відкриття спадщини знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_7 в Перещепинському відділенні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», визнання за позивачами права на спадкування за заповідальним розпорядженням 1/4 частини грошових вкладів спадкодавця ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, в загальній сумі 56280 (п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 52 копійки, які на день відкриття спадщини знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_7 в Перещепинському відділенні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_5 на користь позивачів набуті без достатньої правової підстави грошових коштів в сумі по 28140,26 грн. є обґрунтованими.

Стосовно зустрічних позовних вимог, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 29 березня 2004 року року ОСОБА_7 була встановлена перша група інвалідності (до 2004 року він мав другу групу інвалідності) - безстроково.

Згідно довідки МСЕК ОСОБА_7 потребував постійного стороннього догляду у зв'язку з отриманим пораненням.

Встановлено, що з 1953 року ОСОБА_7 хворів на туберкульоз легенів, у 1996 році переніс інфаркт міокарда, з 1997 року хворів цукровим діабетом другого типу, з ускладеннями: оклюзія артерій голені, ішемія нижніх кінцівок другого ступеню.

Як зазначалося вище, на обгрунтування своїх вимог за зустрічним позовом ОСОБА_5 посилалася на те, що перед смертю смертю ОСОБА_7 довго хворів, останні роки йому тяжко було пересуватися, потребував постійного стороннього догляду і лікування, за весь цей час його племінники - позивачі за первісним позовом, ні грошима, ні власним трудом не приймали участі в утриманні, догляді та лікуванні ОСОБА_7

Суд приходить до переконання, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 не обгрунтовані.

Так, у відповідності до ст. 1232 ЦК України 1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. 2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

В той же час, у відповідності до ст. 75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Згідно до ст. 90 СК України, дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.

Таким чином, ОСОБА_5, у відповідності до вимог Сімейного кодексу України, зобов'язана була брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом свого чоловіка, доглядати його.

Крім того, відповідності до ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_5 не надала суду жодного доказу того, які саме кошти (щомісяця) за три роки нею були витрачені на утримання, догляд, лікування спадкодавця - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

В зв'язку з наведеним, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 належить відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Згідно наданих квитанцій, позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 понесли судові витрати кожен по 5516,72 грн., а саме: в тому числі витрати на сплату судового збору в сумі по 516,72 коп., та витрати на оплату правової допомоги в сумі по 5000,00 грн. кожен, тому. зазначені витрати підлягають стягненню на їх користь з відповідачки ОСОБА_5.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст..ст. 1212, 1232, 1241, 1301 ЦК України, ст.ст. 15, 75 СК України, пунктами 5.9, 5.11 та 5.12 десятої глави другого розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати недійсним видане 11 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6 ОСОБА_5 Свідоцтво про право на спадкування обов'язкової частки 1/4 частини грошових вкладів ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в загальній сумі 56280,52 гривень, які на день відкриття спадщини знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_7 в Перещепинському відділенні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Визнати за ОСОБА_4 і.н.НОМЕР_8 право на спадкування за заповідальним розпорядженням 1/4 частини грошових вкладів спадкодавця ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, в загальній сумі 56280 (п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 52 копійки, які на день відкриття спадщини знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_7 в Перещепинському відділенні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

Стягнути з ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 і.н.НОМЕР_8 грошові кошти в сумі 28140 (двадцять вісім тисяч сто сорок) гривень 26 копійок, набуті без достатньої правової підстави.

Визнати за ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_2 право на спадкування за заповідальним розпорядженням 1/4 частини грошових вкладів спадкодавця ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, в загальній сумі 56280 (п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 52 копійки, які на день відкриття спадщини знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_7 в Перещепинському відділенні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути з ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 281 40 (двадцять вісім тисяч сто сорок) гривень 26 копійок набуті без достатньої правової підстави.

Стягнути з ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 і.н.НОМЕР_8 витрати на поховання ОСОБА_7 в сумі 8074 (вісім тисяч сімдесят чотири) гривні 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_2 витрати на поховання ОСОБА_7 в сумі 8074 (вісім тисяч сімдесят чотири) гривні 66 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 і.н.НОМЕР_8 фактично понесені останньою судові витрати в сумі 5516 (п'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) гривень 72 коп., в тому числі витрати на сплату судового збору в сумі 516 гривень 72 коп. та витрати на оплату правової допомоги в сумі 5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_2 фактично понесені останнім судові витрати в сумі 5516 (п'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) гривень 72 копійки, в тому числі витрати на сплату судового збору в сумі 516 гривень 72 копійки та витрати на оплату правової допомоги в сумі 5000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Д.І. Городецький