Рішення

від 01.10.2014 по справі 911/3485/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа № 911/3485/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА - Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково - виробниче підприємство "Будтехносервіс"

про стягнення 622202,80грн

Суддя А.Р. Ейвазова

Представники:

від позивача - Коновалов С.В. (довіреність б/н від 20.08.2014);

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕА - Україна" (далі - ТОВ "ГЕА - Україна") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Будтехносервіс" (далі - ТОВ НВП "Будтехносервіс") про стягнення 622202,80грн, у тому числі:

- 534744,49грн основного боргу, у т.ч. 222448,29грн донарахування вартості обладнання з урахуванням курсу євро по відношенню до гривні;

- 35144,73грн пені за період з 04.02.2014 по 07.08.2014;

- 6181,78грн процентів за період з 04.02.2014 по 07.08.2014;

- 46131,80грн втрат від інфляції за період з лютого 2014 року по липень 2014 року;

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 26.11.13 від 25.11.2013 в частині оплати поставленого позивачем товару у встановлений договором строк (а.с.2-4).

Відповідач у справі - ТОВ НВП "Будтехносервіс" письмового відзиву по суті заявлених вимог не надало.

Розгляд справи здійснено за відсутності повноважного представника відповідача, його відзиву з наступних пістав:

- копія ухвали від 18.08.2014 про порушення провадження у даній справі направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою, яка вказана у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.08.2014 (а.с.24-25), та отримана відповідачем 27.08.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103244995970 (а.с.27);

- ухвала про відкладення розгляду справи від 12.09.2014 направлена за тією ж адресою відповідача;

- клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило;

- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 01.10.2014 підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 між сторонами у справі - ТОВ "ГЕА - Україна" (далі - продавець) та ТОВ НВП "Будтехносервіс" (далі - покупець) укладено договір № 26.11.13 (а.с.13-14, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, продавець зобов'язується придбати та поставити вентиляційне обладнання (далі - обладнання) на умовах та у строки, передбачені даним договором, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах та у строки, передбачені даним договором (п.1.1).

Згідно до п. 3.1 договору, обладнання поставляється покупцю на умовах DDP-KIEV (Incoterms 2000) за цінами, вказаними у специфікаціях додатку № 1, яке є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна вартість обладнання становить 824 592,40грн з ПДВ.

Відповідно до п. 6.2 договору покупець здійснює оплату в наступному порядку:

- передоплату у розмірі 50% від суми даного договору, вказаній у п. 4.1 договору, що складає 412 296,20грн, у тому числі ПДВ, шляхом перерахування даної суми на рахунок продавця на протязі 3 банківських днів з моменту підписання договору;

- вартість обладнання, що залишилася у розмірі 50% від суми даного договору, вказаній у п.4.1 договору, що складає 412 296,20грн, у тому числі ПДВ покупець сплачує протягом 3 банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність обладнання на заводі виробника.

В силу п. 7.2 договору, документами, підтверджуючими передачу обладнання, є накладна, виписана при пред'явленні довіреності, а також акт приймання-передачі обладнання.

Даний договір вступає в силу після підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань одне перед одним, які витікають з умов даного договору (п. 12.2 договору).

Як встановлено під час розгляду справи, на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 824 592,40грн, що підтверджується накладною № 224/13 від 04.02.2014 (а.с.17).

Прийнятий відповідачем товар оплачений частково на загальну суму 512 296,20грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а саме:

- 05.12.2013 у сумі 412 296,20грн;

- 15.07.2014 у сумі 100 000,00грн (а.с.40, 39).

Таким чином, за твердженням позивача неоплаченою є частина поставлено товару у сумі 312 296,20грн. Поряд з цим, позивачем донараховано до заборгованості за поставлений товар 222448,29грн з урахуванням зміни курсу євро по відношенню до гривні.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язань з оплати переданого товару, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом виконання зобов'язань, яке визначено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, що регулює відносини сторін при поставці, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, що передбачено вказаною нормою.

Так, згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При укладенні договору сторонами змінено загальне правило, відповідно до якого товар, переданий за договором купівлі-продажу, оплачується після його прийняття, шляхом встановлення іншого строку оплати п. 6.2.2 договору.

З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження письмового повідомлення відповідача про готовність обладнання на заводі виробника, суд вважає, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даним договором 08.02.2014, а саме після спливу 3 банківських днів з моменту передачі йому обладнання, яка відбулась 04.02.2014.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач з настанням строку оплати виконав взяті на себе зобов'язання з оплати товару лише частково, заявлені вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, однак, суд не може погодитись з розміром заборгованості за такий товар, що заявлений до стягнення - 534744,49грн, якій включає в себе 222 448,29грн донарахування вартості товару з наступних підстав.

В силу ч.2 ст.632 ЦК України, яка є загальною, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановленихдоговором або законом .

Як визначено чч.1,3 ст.691 ЦК України, що регулює спірні відносини сторін, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу; якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. При цьому, положення ч.3 вказаної норми про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Як узгоджено сторонами у п. 4.2 договору, у зв'язку з тим, що частина імпортованої складової є майже усією сумою даного договору, загальна сума даного договору підлягає зміні при зміні курсу євро, встановленого НБУ. Такий перерахунок відбувається, якщо курс євро зміниться на 2,0% за період від дати підписання даного договору до дати надходження оплати відповідно до п. 6.2 договору на розрахунковий рахунок продавця; у випадку, якщо зміна курсу євро відбулась по відношенню до частини суми данного договору, перерахунку підлягає лише та сума договору, у відношені до якої відбулась така зміна курсу євро.

Таким чином, сторонами умовами вказаного пункту узгоджено можливість зміни «суми договору», що по суті є ціною товару.

Отже, зміна ціни товару позивачем є правомірною з урахуванням зміни курсу євро, встановленого НБУ більше ніж на 2%.

Разом з тим, розмір донарахування, за розрахунком суду складає меншу суму з огляду на наступне.

Здійснюючи відповідний розрахунок, позивач застосовує відповідне співвідношення курсу до суми, сплаченої 15.07.2014, у розмірі 100 000грн станом на 15.07.2014, а до суми заборгованості за товар у розмірі 312 296,20грн станом на 11.08.2014 - дату проведення розрахунку позовних вимог, з чим не може погодитись суд з наступних підстав.

Так, 11.08.2014 не є датою оплати і на день фактичної оплати курс євро по відношення до гривні може бути меншим навіть за відповідний курс на день укладення договору.

При цьому, датою надходження оплати є дата, визначена п.6.2 договору, на який йде відсилання у п.4.2 договору, який визначає порядок зміни ціни товару (суми договору).

Кінцевою датою закінчення строку, встановленого для оплати вказаним пунктом договору (п.6.2) є третій банківський день з моменту письмового повідомлення про готовність обладнання на заводі виробника.

Як встановлено судом, з урахуванням неможливості надання позивачем доказів письмового повідомлення відповідача про готовність обладнання та дати фактичної передачі за видатковою накладною - 04.02.2014, останнім днем закінення строку оплати є 07.02.2014. Отже, зміна ціни договору мала здійснюватись з урахуванням курсу євро до гривні саме на цю дату.

За розрахунком суду розмір заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням зміни ціни договору складала станом на 08.02.2014 - перший день прострочення - 448 413,21грн (412 296,20грн - сума боргу за договором станом на 07.02.2014*/11,751446-курс євро на 07.02.2014:10,804937-курс євро станом на 25.11.2013/). При цьому, зміні підлягала лише частина ціни за товар з урахуванням п.4.2 договору, відповідного до якого, у випадку, якщо зміна курсу євро відбулась відносно частини суми дного договору, перерахунку підлягала лише та сума договору, відносно якої відбулась зміна курсу євро.

З урахуванням оплати у розмірі 100 000грн, проведеної з прострочення строку платежу, визначеного договором, - 15.07.2014, заборгованість за поставлене обладнання з урахуванням зміни ціни на день прийняття рішення складає 348 413,21грн (448413,21-100000).

За таких обставин, заявлені вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 348 413,21грн, в частині стягнення 186 331,28грн основного боргу суд відмовляє.

У тому випадку, якщо позивач поніс збитків внаслідок оплати обладнання не у встановлений договором строк, у т.ч. внаслідок зміни курсу, позивач має право вимагати їх відшкодування в установленому порядку, заявивши вимоги саме про стягнення збитків та довівши наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (у т.ч. фактів понесення витрат або неотримання доходів), що тягне за собою відповідальність такого виду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 35 144,73грн, яка нарахована:

- за період з 04.02.2014 по 15.07.2014 на суму боргу у сумі 412 296,20грн у розмірі 29 899,72грн;

- за період з 15.07.2014 по 07.08.2014 на суму боргу у сумі 312 296,20грн у розмірі 5245,01грн .

Заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до п. 8.2 договору, у разі несвоєчасної оплати (часткової не оплати) суми даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; пеня нараховується на суму не оплати (часткової не оплати) за кожен день затримки виконання зобов'язань.

Розмір пені, за розрахунком суду, з урахуванням загальної суми заборгованості за договором, яка визначена з урахуванням збільшення ціни товару відповідно до п. 4.2 договору, строку виконання зобов'язання з оплати визначеного договором, останнім днем якого є 07.02.2014 , а також дати часткової оплати за поставлений товар складає 37 394,84грн, у т.ч.:

- за період з 08.02.2014 по 14.07.2014 на суму боргу у розмірі 448 413,21грн -31782,05грн;

- за період з 15.07.2014 по 07.08.2014 на суму боргу у розмірі 348 413,21грн - 5612,79грн.

Отже, за розрахунком суду розмір пені за заявлений період складає більшу суму, ніж заявлено позивачем, між тим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню - 35144,73грн, як заявлено позивачем.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 181,78грн процентів та 16 131,80грн збитків від інфляції.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти заявлені позивачем у сумі 6 181,78грн, а саме:

- за період з 04.02.2014 по 15.07.2014 на суму боргу у розмірі 412 296,20грн - 5 591,41грн;

- за період з 15.07.2014 по 07.08.2014 на суму боргу у розмірі 312 296,20грн - 590,36грн.

Проте, за розрахунком, здійсненим судом, розмір процентів за заявлений період становить 6473,65грн:

- за період з 08.02.2014 по 14.07.2014 на суму боргу у розмірі 448 413,21грн - 5786,87грн;

- за період з 15.07.2014 по 07.08.2014 на суму боргу у розмірі 348 413,21грн - 687,28грн.

Проте, загальний розмір процентів є більшим ніж заявлено позивачем - 6 181,78грн, однак, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог у відповідній частині, тому з відповідача підлягає стягненню 6 181,78грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідач збитків від інфляції у розмірі 46 131,80грн, а саме:

- за період з 04.02.2014 по 15.07.2014 на суму боргу у розмірі 412 296,20грн - 45487,06грн;

- за період з 15.07.2014 по 07.08.2014 на суму боргу у розмірі 312 296,20грн - 644,74грн.

Проте, за розрахунком, здійсненим судом, загальний розмір збитків від інфляції за відповідні періоди становить 52 064,34грн, а саме:

- за період з 08.02.2014 по 14.07.2014 на суму боргу у розмірі 448 413,21грн - 50 670,69грн;

- за період з 15.07.2014 по 31.07.2014 на суму боргу у розмірі 348 413,21грн - 1393,65грн.

Проте, загальний розмір збитків від інфляції є більшим ніж заявлено позивачем - 46 131,80грн, однак, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог у відповідній частині.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів підлягають задоволення у заявленому обсязі, а саме у сумі 46 131,80грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 8717,43грн.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 14.10.2014.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Будтехносервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА - Україна" 348413,21грн основного боргу, 35 144,73 пені, 6 181,78грн процентів, 46 131,80грн втрат від інфляції, а також 8 717,43грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 186 331,28грн основної заборгованості відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ейвазова А.Р.