Постанова

від 04.02.2015 по справі 911/3485/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 911/3485/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання Грабовському Д.А.

за участю представників

cторін:

позивач Коновалов С.В. - дов. від 20.08.2014р. б/н

відповідач Острянко М.М. - дов. від 08.04.2014р. б/н

розглянувши матеріали

апеляційної скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю

"ГЕА - Україна"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2014р.

у справі № 911/3485/14 ( суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом ТОВ "ГЕА - Україна"

до відповідача ТОВ Науково - виробниче підприємство

"Будтехносервіс"

про стягнення заборгованості у розмірі 622 202,80грн.,

з якої: 312 296,00 грн. основного боргу,

222 448,29 грн. курсової різниці, пені - 35 144, 73 грн.,

6 181, 78 грн. процентів, 46 131, 80 грн. інфляційних

втрат.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ГЕА - Україна" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача ТОВ Науково - виробниче підприємство "Будтехносервіс" (далі - ТОВ НВП "Будтехносервіс") про стягнення заборгованості у розмірі 622 202,80 грн., з якого:

- 312 296,00 грн. основного боргу;

- 222 448,29 грн. донарахування вартості товару з урахуванням курсу євро по відношенню до гривні за пунктом 4.2 Договору;

- 35 144,73 грн. пені за період з 04.02.2014 по 07.08.2014;

- 6 181,78 грн. 3% за період з 04.02.2014 по 07.08.2014;

- 46 131,80 грн. втрат від інфляції за період з лютого 2014 року по липень 2014 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.10.2014р. №911/3485/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача ТОВ НВП "Будтехносервіс" на користь позивачаТОВ "ГЕА - Україна" 348 413,21 грн. основного боргу, 35 144,73 пені, 6 181,78грн. 3 % річних, 46 131,80 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення курсової різниці у розмірі 186 331,28 грн. відмовлено, як заявленої необґрунтовано.

За Рішенням суду першої інстанції відмова у задоволенні вимоги про стягнення курсової різниці мотивована тим, що положення п. 4.2 Договору поставки про здійснення перерахування ціни за курсом євро у разі його зміни більш ніж на 2 % не є встановленням грошового еквіваленту ціни договору в іноземній валюті, а отже позивачем в односторонньому порядку було збільшено ціну договору шляхом її коригування відповідно до зміни курсу євро.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, позивач ТОВ "ГЕА - Україна" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення ГСКО від 01.10.2014р. №911/3485/14 в частині відмови стягнення грошових коштів у розмірі 186 331,28 грн., що складаються з обрахунку основного боргу по курсовій різниці до євро, згідно п. 6.2.2 Договору, скасувати, в іншій частині оскаржене рішення залишити без змін, при цьому, позивач наголошував на тому, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні курсової різниці на суму 186 331,28 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що умовами п. 4.2 Договору сторони погодили, що загальна сума даного договору підлягає зміні при зміні курсу євро, встановленого НБУ на 2,0% за період від дати підписання даного договору до дати надходження оплати.

Скаржник зазначає, що сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними випадках, а отже вимога про стягнення курсової різниці підлягає задоволенню повністю. За Рішенням суду першої інстанції перерахування основного боргу із застосуванням курсу євро, як то визначено названим п. 4.2 Договору складає 36 117,01 грн., а відповідно до розрахунку позивача повинно складати 186 331,28 грн..

Ухвалою КАГС від 03.11.2014р. № 911/3485/14 порушено апеляційне провадження за скаргою позивача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.).

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 13.01.2015, враховуючи перебування судді Авдеєва П.В. у черговій відпустці, склад колегії суддів змінено, для розгляду даної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючої судді: Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л..

Ухвалою КАГС від 13.01.2015 № 911/3485/14 колегією суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л. прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено судове засідання.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ТОВ "ГЕА - Україна" задовольнити, Рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2014р. по даній справі змінити та стягнути заявлену суму курсової різниці у розмірі 186 331,28 грн., в іншій частині судове рішення залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.11.2013 між сторонами у справі - позивачем ТОВ "ГЕА - Україна" (далі - продавець) та відповідачем ТОВ НВП "Будтехносервіс" (далі - покупець) укладено Договір поставки № 26.11.13.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем зобов'язань з оплати переданого товару, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами Договору та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.

Укладений сторонами Договір поставки є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами названого Договору, продавець зобов'язується придбати та поставити вентиляційне обладнання (далі - обладнання) на умовах та у строки, передбачені даним Договором, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах та у строки, передбачені даним Договором (п.1.1).

Згідно до п. 3.1 Договору, обладнання поставляється покупцю на умовах DDP-KIEV (Incoterms 2000) за цінами, вказаними у специфікаціях Додатку № 1, яке є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна вартість обладнання становить 824 592,40 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору покупець здійснює оплату в наступному порядку:

-передоплату у розмірі 50% від суми даного Договору, вказаній у п. 4.1 Договору, що складає 412 296,20грн, у тому числі ПДВ, шляхом перерахування даної суми на рахунок продавця на протязі трьох банківських днів з моменту підписання Договору;

-вартість обладнання, що залишилася у розмірі 50% від суми даного Договору, вказаній у п.4.1 Договору, що складає 412 296,20 грн., у тому числі ПДВ покупець сплачує протягом 3 банківських днів з моменту письмового повідомлення про про готовність обладнання на заводі виробника.

В силу п. 7.2 Договору, документами, підтверджуючими передачу обладнання, є накладна, виписана при пред'явленні довіреності, а також акт приймання-передачі обладнання.

Даний Договір вступає в силу після підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань одне перед одним, які витікають з умов даного Договору (п. 12.2 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 824 592,40 грн., що підтверджується Накладною № 224/13 від 04.02.2014р. (а/с 17).

Прийнятий відповідачем товар було оплачено відповідачем частково та з порушенням термінів, на загальну суму 512 296,20 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а саме:

- 05.12.2013 у сумі 412 296,20 грн. (а/с 40) - передоплата за товар у розмірі 50% від суми передбаченої за п.4.1Договору.

- 15.07.2014 у сумі 100 000,00 грн. (а/с 39) - часткова оплата залишку боргу у розмірі 412 296,20 грн. після отримання товару відповідачем.

Таким чином, за ствердженнями позивача, що не заперечувалось відповідачем, неоплаченою є частина поставленого товару у сумі - 312 296,20 грн. Поряд з цим, у зв'язку з невчасним виконанням зобов'язання за Договором, позивачем донараховано до основного боргу за поставлений товар 222 448,29 грн. курсової різниці відповідно до п. 4.2 Договору, що, зокрема, і стало підставою для звернення до місцевого господарського суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов висновку, що при укладенні даного Договору поставки сторонами змінено загальне правило, відповідно до якого товар, переданий за Договором, оплачується після його прийняття, шляхом встановлення іншого строку оплати за пунктом 6.2.2 Договору. Тобто вартість обладнання, що залишилася у розмірі 50% від суми даного Договору, сплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність обладнання на заводі виробника.

З огляду на те, що позивачем не було надано господарському суду доказів на підтвердження письмового повідомлення відповідача про готовність обладнання на заводі виробника, суд першої інстанції з посиланням на п. 6.2.2. Договору дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даним Договором - з 08.02.2014р., а саме після спливу трьох банківських днів з моменту передачі йому обладнання, яка відбулась - 04.02.2014.

Згідно із залученої до матеріалів справи Накладної №224/13 від 04.02.2014 (а/с 17), яка є підписаною обома сторонами, виданою на підставі рахунку-фактури №224 від 25.11.2013, вбачається, що товар за Договором поставки від 25.11.2013 №26.11.13 позивачем було поставлено у повному обсязі, а відповідачем прийнято, на підставі Довіреності відповідача №185 від 04.02.2014. (а/с 18)

Враховуючи, що відповідач з настанням строку оплати виконав взяті на себе зобов'язання з оплати товару лише частково, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Однак, господарський суд не погодився з розміром заборгованості за такий товар, що заявлений до стягнення у сумі - 534 744,49 грн., яка включає в себе 222 448,29 грн. донарахування вартості курсової різниці до євро.

Господарський суд посилаючись на ч.2 ст. 632 ЦК України, яка є загальною, зазначив, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Суд першої інстанції, врахувавши неможливість надання позивачем доказів письмового повідомлення відповідача про готовність обладнання та дати фактичної передачі за названою видатковою накладною від 04.02.2014, останнім днем закінчення строку оплати визначив 07.02.2014. За висновком місцевого господарського суду зміна ціни договору мала здійснюватись з урахуванням курсу євро до гривні саме на цю дату, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача курсової різниці задоволено частково у розмірі 36 117,01 грн., в частині стягнення грошових коштів курсової різниці у розмірі 186 331,28 грн. відмовлено, що і стало підставою для звернення позивачем зі скаргою до апеляційного суду.

Колегія суддів вважає відмову у задоволенні вимоги про стягнення курсової різниці на суму 186 331,28 грн. є необґрунтованою, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у зв'язку з тим, що частина імпортованої складової є майже усією сумою даного Договору, загальна сума даного Договору підлягає зміні при зміні курсу євро, встановленого НБУ. Такий перерахунок відбувається, якщо курс євро зміниться на 2,0% за період від дати підписання даного Договору до дати надходження оплати відповідно до п. 6.2. Договору на розрахунковий рахунок продавця. У випадку, якщо зміна курсу євро відбулась по відношенню до частини суми даного Договору, перерахунку підлягає лише та сума Договору, у відношенні до якої відбулась така зміна курсу євро.

Враховуючи те, що за період від дати підписання даного Договору до дати надходження оплати курс євро до гривні змінився більш ніж на 2,0%, позивач нарахував до стягнення з відповідача 222 448,29 грн. курсової різниці за період з 04.02.2014 по 07.08.2014.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 189 Кодексу ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

В Листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, від 21.12.2007 за № 9563 вказано, що при визначенні ціни у договорі слід враховувати положення ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України про те, ЩО СТОРОНИ МОЖУТЬ ВИЗНАЧИТИ ГРОШОВИЙ ЕКВІВАЛЕНТ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ.

Отже, сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.

Як вже зазначалось, у п. 4.2 Договору сторони погодили, що загальна сума даного договору підлягає зміні при зміні курсу євро, встановленого НБУ на 2,0% за період від дати підписання даного договору до дати надходження оплати.

З наведеного вбачається, що сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними випадках.

Чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, в судовому порядку даний правочин недійсним не визнавався.

Наведена умова і є фактично встановленням еквіваленту у порядку передбаченому Договором (зміна курсу євро на 2,0%).

При цьому, ціна змінюється автоматично зі зміною курсу євро і укладення додаткової угоди не потребується.

З огляду на те, що спосіб визначення належної до сплати суми з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору обумовлений укладеним сторонами Договором та не суперечить чинному законодавству, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні курсової різниці у розмірі 186 331,28 грн. є неправомірним.

Аналогічної правової позиції щодо стягнення заборгованості, яка виникає у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, в Постановах від 19.10.2010 у справі № 4/37-10 та від 24.05.2011 у справі № 07/152-10.

За наведених обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 186 331,28 грн. курсової різниці до євро, з прийняттям судового рішення про задоволення цієї вимоги.

Окрім суми курсової різниці, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні витрати.

Колегія суду, погоджується з заявленим розміром пені, вважає його правомірним та обґрунтованим. Позивачем пеню нараховано:

- за період з 04.02.2014 по 15.07.2014 (дата часткового погашення боргу) на суму боргу 412 296,20 грн. у розмірі 29 899,72 грн.;

- за період з 15.07.2014 по 07.08.2014 на суму боргу 312 296,20 грн. у розмірі 5 245,01 грн., що у загальному розмірі становить - 35 144,73 грн. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до п. 8.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати (часткової не оплати) суми даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; пеня нараховується на суму не оплати (часткової не оплати) за кожен день затримки виконання зобов'язань.

Враховуючи викладене, вимоги щодо стягнення пені у розмірі 35 144,73 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення заявлених 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування та три відсотки річних є самостійними способами захисту порушеного права, тобто додатковими вимогами, які можуть заявлятись як одночасно з вимогою про стягнення основного боргу так і окремо.

Позивачем заявлено нарахування 3% річних:

- за період з 04.02.2014 по 14.07.2014 на суму боргу у розмірі 412 296,20 грн. - 5 591,41 грн.;

- за період з 15.07.2014 по 07.08.2014 на суму боргу у розмірі 312 296,20 грн. - 590,36 грн., що у загальній сумі складає 6 181,78 грн.

Стягнення збитків від інфляції у розмірі 46 131,80 грн. заявлені:

- за період з 04.02.2014 по 14.07.2014 на суму боргу у розмірі 412 296,20 грн. - 45 487,06 грн.;

- за період з 15.07.2014 по 07.08.2014 на суму боргу у розмірі 312 296,20 грн. - 644,74 грн., що у загальній сумі складає 46 131,8 грн.

Колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком, який не заперечувався відповідачем, та вважає за можливе задовольнити заявлені 3% річних за період з 04.02.2014 по 07.08.2014 у розмірі - 6 181,78 грн. та інфляційні втрати у сумі 46 131,80 грн. за період з лютого 2014 року по липень 2014 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА - Україна" задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2014 №911/3485/14 - змінити та викласти судове рішення в наступній редакції:

« Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача ТОВ Науково - виробниче підприємство "Будтехносервіс" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул.. Набережна,7, код ЄДРПОУ 20589354) на користь позивача ТОВ "ГЕА - Україна" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, код ЄДРПОУ 30861271) - 312 296 (триста дванадцять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 20 коп. основного боргу; 186 331 (сто вісімдесят шість тисяч триста тридцять одну) грн. 28 коп. перерахування курсу євро по відношенню до гривні; 35 144 (тридцять п'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 73 коп. пені; 46 131 (сорок шість тисяч сто тридцять одну) грн. 80 коп. інфляційних втрат; 6 181 (шість тисяч сто вісімдесят одну тисячу) 78 коп. 3% річних; 12 444 (дванадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 06 коп. судового збору за подачу позову до суду першої інстанції.

Видати наказ.»

Стягнути з відповідача ТОВ Науково - виробниче підприємство "Будтехносервіс" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул.. Набережна,7, код ЄДРПОУ 20589354) на користь позивача ТОВ "ГЕА - Україна" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, код ЄДРПОУ 30861271) судовий збір за апеляційне оскарження у розмірі 6 222 (шість тисяч двісті двадцять дві) грн. 03 коп.

Зобовязати Господарський суд Київської області видати відповідні накази.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 №911/3485/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 №911/3485/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи №911/3485/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв