Постанова

від 06.10.2014 по справі 922/5291/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 922/5291/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Левченко І.К. на підставі довіреності №33-21/41228 від 20.12.2013р.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності від 23.05.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВБП-4", м. Харків (вх.№1103Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2014р. у справі № 922/5291/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВБП-4", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа ОСОБА_3, м. Харків

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2014р. у справі №922/5291/13 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено; звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. "З-1", загальною площею 216,4 кв.м., що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ОВБП-4" та знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, буд. 273, шляхом продажу з прилюдних торгів, задовольнивши вимоги Акціонерного товариства "УкрСиббанк" по погашенню заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11134956000 від 04.04.2007р. в сумі 41 070,92 дол. США та 5 859,25 грн., в межах ринкової вартості предмета іпотеки, встановленої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ ІКК "Проконсул", а саме - 413 000,00 грн., без ПДВ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВБП-4" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 6 682,78 грн. судового збору та 1 000,00грн. витрат, пов'язаних з проведенням оцінки предмета іпотеки.

Не погодившись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВБП-4", звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2014р. у справі №922/5291/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем в якості підтвердження направлення відповідачу вимоги про усунення порушень зобов'язань була надана неналежним чином завірена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту, які, на думку апелянта, не встановлюють факту направлення відповідачу вимоги про усунення порушень по кредитному договору. Як зазначає апелянт, вимога про усунення порушень по кредитному договору відповідачу не направлялась, оскільки оригіналу конверту до суду позивачем не надано; у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розміру сплачених ОСОБА_3 грошових коштів по кредитному договору, розміру списаних позивачем грошових коштів з рахунків, які вказані в кредитному договорі, позивачем невірно визначено розмір пені за прострочення по кредитному договору та відсоткам за користування кредитом. На думку апелянта, місцевим господарським судом не враховано, що позивачем безпідставно змінювався розмір процентної ставки за користування кредитом протягом усього строку кредитування.

Також апелянт зазначає, що наданий позивачем звіт про оцінку майна не може розглядатися як висновок судової експертизи, вважає, що суд безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. у справі №922/5291/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

06.05.2014р. позивач подав до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3573), просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

14.05.2014р. апелянт подав до Харківського апеляційного господарського суду клопотання про призначення судової експертизи (вх.№3789), просить клопотання про призначення судової експертизи задовольнити, призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити питання: яка ринкова вартість майна, а саме нежитлової будівлі літ. "З-1" загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, буд.в„–273 ?; проведення судової експертизи пропонує доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 14.05.2014р. оголошено перерву до 19.05.2014р.

16.05.2014р. позивач подав до Харківського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи (вх.№3273) оригіналів конверта і рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, надісланого позивачем 11.11.2013р. на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення про його повернення "за спливом строку зберігання".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. у справі №922/5291/13 призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення експертів поставлено питання: Яка ринкова вартість нежитлової будівлі літ "3-1" загальною площею 216, 4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, буд. 273 станом на дату проведення експертизи? Для здійснення судової будівельно-технічної експертизи матеріали справи №922/5291/13 надіслано до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Зобов'язано відповідача здійснити оплату за проведення експертизи у триденний строк з дня отримання рахунку за надання експертних послуг. Докази оплати надати до Харківського апеляційного господарського суду та Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Висновок судової експертизи надати Харківського апеляційному господарському суду та сторонам. Провадження у справі зупинено.

26.08.2014р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло повідомлення судового експерта Посашкова О.О. про неможливість надання висновку (вх.№6986) у зв'язку з тим, що протягом 30 календарних днів клопотання експерта про забезпечення сторонами у справі обстеження нежитлової будівлі літ "3-1" загальною площею 216, 4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, буд. 273 задоволено не було, рахунок сплачено не було, наявні дані недостатні для вирішення експертного завдання.

Розпорядженням секретаря судової палати №2 Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р. у справі №922/5291/13 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.10.2014р.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 06.10.2014р. представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Представник третьої особи вирішення питання стосовно апеляційної скарги покладає на розсуд суду. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що відповідач у справі про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (т.2 а.с.174), а також, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи №922/5291/13, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.04.2007р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - банк) та ОСОБА_3 (надалі - позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11134956000 (надалі - кредитний договір) (т.1 а.с.13-16).

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 18 000,00 (вісімнадцять тисяч) доларів США 00 центів та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 90 900,00 (дев'яносто тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.

Пункт 1.2.2. кредитного договору визначає, що Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 04.04.2017р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного Банком терміну (достроково відповідно до умов розділу 11 цього договору) на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14 договору.

Згідно пункту 5.5. кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення Позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.

Додатковою угодою від 04.05.2007р. до договору про надання споживчого кредиту №11134956000 від 04.04.2007р. (т.1 а.с.41-44) пункт 1.1. договору викладено у наступній редакції: Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 59 800,00 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) доларів США 00 центів та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 301 990,00 (триста одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) гривень 00 копійок за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.

Додатковою угодою від 26.01.2010р. до договору про надання споживчого кредиту №11134956000 від 04.04.2007р. (т.1 а.с.50-53) викладено додаток №1 до договору "графік погашення кредиту" в новій редакції згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, Банк перерахував на рахунок Позичальника грошові кошти згідного кредитного договору №11134956000 від 04.04.2007р. у розмірі 59 650, 00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 301 232,50грн за курсом Національного банку України на день перерахування коштів, що підтверджується заявами на видачу готівки №37 від 04.04.2007р., №92 від 04.05.2007р., №35 від 15.05.2007р., №44 від 21.05.2007р. (т.2 а.с.2-5) та меморіальними ордерами №0602356155 від 04.04.2007р., №0603179960 від 04.05.2007р., №0603359438 від 15.05.2007р., №0603406911 від 21.05.2007р. (т.2 а.с.6-7).

Покладені кредитним договором на Позичальника зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати по відсоткам за користування кредитом, Позичальник протягом листопада 2007 року - вересня 2012 року виконувала частково, з жовтня 2012 року - не виконувала взагалі, що підтверджується доданими до матеріалів справи заявками на переказ готівки (т.2 а.с.8-67).

У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником своїх зобов'язань та відповідно до умов договору, станом на 25.11.2013р. у Позичальника перед Банком утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 070,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2013р. складає 328 279,86грн., з яких 28 892,77 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2013р. складає 230 892,77грн. - заборгованість за кредитом; 7 080,98 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2013р. складає 56 598,27грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 5 097,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2013р. складає 36 781,95грн. - прострочена заборгованість по відсоткам.

Подаючи позовну заяву до місцевого господарського суду, Банк, окрім зазначеної суми боргу, нарахував також пеню в порядку пункту 7.1. кредитного договору в сумі 5 859,25грн., з яких 3 961,40грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 1 897,85грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Стаття 173 Господарського кодексу України визначає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1048 визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 цього Кодексу закріплює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пункт 1.3 кредитного договору визначає, що за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,5% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов пункту 9.2. даного договору. Сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 пункту 9.2. договору. Нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 7.1. кредитного договору за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Пункт 7.3. кредитного договору встановлює, що відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України при порушенні Позичальником вимог п.п.2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. цього договору Банк набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісія у порядку встановленому розділом 11 цього договору.

Згідно пункту 9.2. кредитного договору сторони погодили, що протягом дії цього договору Банк відповідно до умов пункту 1.3.1. договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі, зокрема порушення Позичальником кредитної дисципліни, тобто, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язання Позичальника за цим договором.

Дослідивши надані позивачем в обґрунтування своїх вимог кредитний договір та додаткові угоди до нього, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості Позичальника перед Банком за кредитним договором №11134956000 від 04.04.2007р., враховуючи, що заборгованість Позичальника перед Банком у розмірі 41 070,92 доларів США та 5 859,25грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником Позичальника у судовому засіданні, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим і правомірним, а порядок нарахування суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, у забезпечення зобов'язань Позичальника за даним договором Банком приймається застава нерухомого майна, а саме нежитлова будівля літ. "3-1", загальною площею 216,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 273, згідно договору іпотеки (нерухомого майна) б/н від 04.04.2007р.

04.04.2007 року між Банком та ТОВ "ОВБП-4" укладено договір іпотеки нерухомого майна (надалі - договір іпотеки) (т.1 а.с.10-12).

Відповідно до пункту 1.1. договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, нежитлову будівлю літ. "3-1" загальною площею 216,4 кв.м., що належать іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Московський, б. 273. Ринкова вартість предмету іпотеки, згідно звіту незалежного оцінщика, становить 403 000, 00грн.

Пункт 1.2. договору іпотеки визначає, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №11134956000 від 04.04.2007р.

Згідно пункту 2.1.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Пункт 4.3. договору іпотеки встановлює, що у випадках, зазначених в пунктах 2.1.1., 2.1.2. цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статті 590, 591 Цивільного кодексу України визначають, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Згідно приписів статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 35 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно матеріалів справи, 11.11.2013р. Банк направив Позичальнику вимогу (т.1 а.с.23-24) про усунення порушень Позичальником кредитного договору, а саме погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення у зазначеному вище розмірі. На яку від Позичальника було отримано відповідь (т.1 а.с.25) про неможливість виконати прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором, Позичальник не має заперечень проти звернення в суд із позовом про стягнення суми боргу.

Також 11.11.2013р. Банком було направлено на адресу ТОВ "ОВБП-4" вимогу (т.1 а.с.26, 152, т. 2 а.с.150-151) усунути порушення відповідно договору про надання споживчого кредиту №11134956000 від 04.04.2007р. протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги; у випадку не усунення порушень АТ "УкрСиббанк" буде вимушений вжити заходів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповіді на письмову вимогу Банку відповідачем надіслано не було.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями укладеного між позивачем та відповідачем договору іпотеки та нормами законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок невиконання Позичальником своїх зобов'язань перед Банком за кредитним договором, позивач набув право звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки шляхом подачі позовної заяви до суду, вимоги закону про іпотеку щодо направлення іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення у встановлений строк виконані належним чином.

Отже, позовні вимоги Банку про погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є правомірними і обґрунтованими, а наведені доводи підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Стаття 43 Закону України "Про іпотеку" визначає, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Верховний Суд України у листі від 07.10.2010р. "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010р.)" зазначає, що при розгляді справ щодо звернення стягнення на іпотечне майно у судів виникають питання, що стосуються оцінки майна - предмета іпотеки. В одних випадках в якості ціни позову береться початкова вартість, яка зазначена у договорі, в інших - встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із державного реєстру. При вирішенні цих питань суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір.

Як вбачається із умов договору іпотеки, ринкова вартість предмету іпотеки, згідно звіту незалежного оцінщика, становить 403 000,00грн.

Уточнюючи позовні вимоги в суді першої інстанції позивач просить визнати ринкову вартість предмета іпотеки, встановленої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ ІКК "Проконсул" у розмірі 413 000,00грн. відповідно до наданого ним звіту про оцінку майна №2-2101/1 (т.1 а.с.80-147).

Не погоджуючись з наданим позивачем звітом, відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи.

Проте, на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. рахунок за проведення експертизи відповідач не оплатив, клопотання судового експерта про забезпечення обстеження нежитлової будівлі літ "3-1" загальною площею 216, 4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, буд. 273, не виконав, внаслідок чого судовим експертом було надіслано на адресу Харківського апеляційного господарського суду повідомлення про неможливість дати висновок експерта.

Таким чином, судова колегія вважає, що відповідачем іншого розміру вартості предмета іпотеки не доведено.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Досліджуючи наданий позивачем звіт про оцінку майна, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що підсумковий висновок щодо ринкової вартості нежитлової будівлі узгоджується з дослідницькою частиною звіту, звіт про оцінку майна є обґрунтованим, отже, приймається судом як належний доказ ринкової вартості предмета іпотеки у розмірі 413 000,00грн. у справі.

Щодо заперечень апелянта, що позивачем була надана неналежним чином завірена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту, вимога про усунення порушень по кредитному договору відповідачу не направлялась, оскільки доказом про направлення вимоги є опис вкладення з підписом та відбитком календарного штемпеля, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, вимога про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" була направлена на адресу відповідача: 61099, м. Харків, проспект Московський, 273, що відповідає адресі, зазначеній у договорі іпотеки та свідоцтві про державну реєстрацію ТОВ "ОВБП-4" серія А01 №077711 (т.1 а.с.27).

Факт направлення вимоги позивачем підтверджується наявними у матеріалах справи оригіналами повідомленням про вручення поштового відправлення та поштового конверту, повернутих на адресу позивача з відміткою поштового відділення "за спливом строку зберігання".

Таким чином, неотримання відповідачем вимоги про усунення порушення не є обґрунтованим доводом про порушення позивачем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та не може бути підставою для відмови у задоволенні позовної заяви, оскільки в даному випадку саме відповідач не забезпечив отримання поштової кореспонденції.

Згідно пункту 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарським судом законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Чинним законодавством України також не передбачено обов'язку надсилання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення з описом вкладення.

Судова колегія апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що довідка-розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом на 25.11.2013 не є доказом, що підтверджує наявність вказаних у позовній заяві обставин, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження розміру сплачених ОСОБА_3 грошових коштів по кредитному договору, розміру списаних позивачем грошових коштів з рахунків, які вказані в кредитному договорі, позивачем невірно визначено розмір пені за прострочення по кредитному договору та відсоткам за користування кредитом.

Як вбачається із матеріалів справи та було досліджено судами першої та апеляційної інстанції, кредитні кошти були перераховані Банком на рахунок Позичальника, що підтверджується матеріалами справи та Позичальником, часткове виконання зобов'язань за кредитним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копій заяв на переказ готівки від Позичальника на рахунок Банку. Позичальником розмір заборгованості перед Банком не спростовується.

Щодо доводів апелянта, що позивачем безпідставно змінювався розмір процентної ставки за користування кредитом протягом усього строку кредитування, колегія суддів зауважує, що зміна розміру процентної ставки в сторону збільшення передбачена пунктом 9.2. кредитного договору, відповідно до умов якого сторони погодили, що протягом дії цього договору Банк відповідно до умов пункту 1.3.1. договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі, зокрема порушення Позичальником кредитної дисципліни, тобто, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язання Позичальника за цим договором.

Окрім зазначеного, як вбачається із матеріалів справи, листом від 19.02.2008р. за вих.№139904 (т.2 а.с.133-134), Банк повідомив Позичальника, що у разі порушення позичальником умов кредитної дисципліни, зокрема неналежного виконання умов кредитного договору, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу, нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

З огляду на викладене, та враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а обставини, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2014р. у справі №922/5291/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВБП-4" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2014р. у справі №922/5291/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13.10.2014 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.