Ухвала

від 01.10.2014 по справі 1570/5543/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5543/2012

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представника позивача Пеньковського В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесавтотранс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесавтотранс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17.09.2012 року ПАТ «Одесавтотранс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ) про скасування податкового повідомлення-рішення №00047222210 від 02.07.2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 1 013 253 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що прийняте ДПІ у Приморському районі м.Одеси податкове повідомлення-рішення №00047222210 від 02.07.2012 року є незаконним, оскільки висновки акту перевірки та фактичні обставини, встановлені цією перевіркою, не відповідають дійсності, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які порушення норм ПК України, які регулюють питання оподаткування ПДВ та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, і були оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у задоволені адміністративного позову ПАТ «Одесавтотранс» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ПАТ «Одесавтотранс» 12.04.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року, постановити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та перевіривши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 26.10.2011р. по 08.11.2011р., на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 19.10.2011 року №3196, згідно направлень №003734/3659 і №003735/3660 від 19.10.2011 року, старшими державними податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, було проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПП «Одесавтотрансс» (код ЄДРПОУ 31505909 ) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Алміс ЛД» (код ЄДРПОУ 36344226 ), їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень, квітень, травень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 16.11.2011 року №8208/23-5/31505909, в якому було зафіксовано порушення ПП «Одесавтотранс» вимог п.198.3 ст.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме, на думку ревізорів, підприємство завищило свій податковий кредит на суму ПДВ - 33085, 17 грн., т.б.: за березень 2011 року - на суму ПДВ - 10977 грн., за квітень 2011 року - на суму ПДВ - 12012,14 грн., за травень 2011 року - на суму ПДВ - 10096,03 грн.

В подальшому, на підставі даного Акту перевірки уповноваженою особою ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №00047222210 від 02.07.2012 року, яким підприємству позивача біло збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33088,17 грн., в т.ч. за основним платежем - 1013253 грн., за штрафними санкціями - 3 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим органом повідомленням-рішенням №00047222210, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності спірного рішення відповідача, яке ґрунтується на діючому законодавстві та обгрунтованих висновках акту перевірки.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з вказаними висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як слідує з вимог ч.2 ст.19 Конституції України , органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Так, п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Згідно приписів п.п.14.1.179.,14.1.181., п.14.1. ст.14 ПК України, «податкове зобов'язання» - загальна сума ПДВ, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, а «податковий кредит» - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

А як слідує з п.п.14.1.185. п.14.1. ст.14 ПК України, «постачання послуг» - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно із п.185.1. ст.185 ПК України, «об'єктом оподаткування» є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

При чому, як слідує з п.187.1. ст.188 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності );

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до положень п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

А згідно п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід вказати, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, згідно п.198.4. ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно ж п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі змісту п.п.201.1.,201.4., 201.6. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкових реквізитів. Податкова накладна виписується у 2-х примірниках в день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Також, ще слід зазначити, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) і видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України , для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, з урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

«Господарською операцією» у відповідності до змісту ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з вищезазначеними нормами Податкового кодексу України .

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому,дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Так, за приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі ), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно із п.п.2.1.,2.2. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р .), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Саме дотримання наведених вимог і дає можливість підтвердити виконання договору та, відповідно, реальність здійснюваних операцій.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 15.04.2011р. між позивачем та ТОВ Фірма «Ліон» (м.Харків) було укладено договір про надання послуг №23, відповідно до умов якого, ТОВ Фірма «Ліон» (виконавець) зобов'язується надати за плату послуги по технічному обслуговуванню та налагодженню обладнання Центру діагностики технічного стану транспортних засобів (м.Одеса), а ПАТ «Одесавтотранс» (замовник), в свою чергу, зобов'язується оплатити наданні послуги.

По справі встановлено, що ПАТ «Одесавтотранс», на підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ Фірма «Ліон» про надання послуг, надало до суду 1-ї інстанції виписані ТОВ Фірма «Ліон» податкові накладні: №323 від 30.04.2011р. - на суму ПДВ 20000 грн. та №61 від 31.05.2011р. - на суму ПДВ 20000 грн.

Проте, у вказаних вище податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуги - «обслуговування обладнання Центру діагностики», т.б. не вказано які конкретно послуги були надані, а також, в цих податкових накладних містяться підписи директора ТОВ Фірма «Ліон» ОСОБА_4, що візуально відрізняються від інших, наданих до суду податкових накладних. При цьому, у наявній в матеріалах справи копії податкової накладної №61 від 31.05.2011р. взагалі відсутня печатка ТОВ Фірма «Ліон», а в наданій до суду 1-ї інстанції копії акту здачі-прийому виконаних робіт (надання послуг) по технічному обслуговування та налагодження обладнання, вказано, що він складений у м.Одесі.

Інших первинних документів на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій згідно договору про надання послуг №23 від 15.04.2011р. з ТОВ Фірма «Ліон» на пропозицію суду 1-ї інстанції ПАТ «Одесавтотранс» надано не було.

Також, судами обох інстанцій встановлено, що 18.04.2011р. між позивачем та ТОВ Фірма «Ліон» (м.Харків) було укладено ще один договір №24 про надання послуг, відповідно до умов якого, ТОВ Фірма «Ліон» (виконавець) зобов'язується надати послуги з обслуговування водопровідної та каналізаційної системи на об'єктах ПАТ «Одесавтотранс» (замовник), які розташовані за адресами: м.Одеса, вул.Польська,16-А; вул.Транспортна,5; вул.Маршала Говорова,7; вул.Балківська,52, а замовник зобов'язується оплатити вказані послуги.

Так, ПАТ «Одесавтотранс» на підтвердження виконання цього договору з ТОВ Фірма «Ліон» про надання послуг з обслуговування водопровідної та каналізаційної системи надало до суду 1-ї інстанції виписані ТОВ Фірма «Ліон» податкові накладні: №331 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 10833,33грн.; №332 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 8333,33грн.; №333 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 13333,33грн.; №334 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 8333,33грн.; №69 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 10833,33грн.; №70 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 8333,33грн.; №71 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 13333,33грн.; №72 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 8333,33грн.; №25 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 10833,33грн.; №26 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 8333,33грн.; №27 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 13333,33грн.; №28 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 8333,33грн.; №73 від 29.07.2011р. на суму ПДВ 10833,33грн.; №74 від 29.07.2011р. на суму ПДВ 8333,33 грн.; №75 від 29.07.2011р. на суму ПДВ 13333,33 грн.; №76 від 29.07.2011р. на суму ПДВ 8333,33 грн.

Однак, разом з тим, у вказаних вище податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуги - «обслуговування водопровідної та каналізаційної системи на об'єктах», т.б. не конкретизовано які саме послуги були надані. При цьому, на наданих до суду 1-ї інстанції копіях податкових накладних №69 від 31.05.2011р.; №70 від 31.05.2011р.; №72 від 31.05.2011р.; №25 від 30.06.2011р.; №26 від 30.06.2011р.; №27 від 30.06.2011р.; №28 від 30.06.2011р.; №73 від 29.07.2011р.; №74 від 29.07.2011р.; №75 від 29.07.2011р.; №76 від 29.07.2011р. відсутня печатка ТОВ Фірма «Ліон». Також, до суду 1-ї інстанції позивачем було надано і акти здачі-прийому робіт (надання послуг), з яких також не можна ідентифікувати весь об'єм наданих послуг.

Інших первинних документів на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій згідно договору №24 від 18.04.2011р. про надання послуг з ТОВ Фірма «Ліон» на пропозицію суду ПАТ «Одесавтотранс» надано не було.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2011р. між позивачем та ТОВ Фірма «Ліон» було укладено ще однин договір про надання послуг №25 від 18.04.2011р., відповідно до умов якого, ТОВ Фірма «Ліон» (виконавець) зобов'язується надати за плату послуги з протигрибкової обробки будівель, з прибирання будівель та території на об'єктах замовника, які вказуються в актах прийому-передачі послуг, послуги з вирівнювання території та розрихлення ґрунту на загальній площі 15га з метою подальшої розбивки парку на території Бази відпочинку «Сичавка», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Проте, у наданій до окружного суду представником позивача копії зазначеного договору підпис директора ТОВ Фірма «Ліон» ОСОБА_4 засвідчений печаткою іншого підприємства.

При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не приймає до уваги надану представником позивача іншу копію зазначеного договору з належною печаткою, з огляду на те, що вона була надана лише після акцентування уваги на даному факті та не була досліджена податковими інспекторами-ревізорами при проведенні перевірки.

Так, позивачем - ПАТ «Одесавтотранс» на підтвердження виконання цього договору надало до суду 1-ї інстанції виписані ТОВ Фірма «Ліон» податкові накладні: №324 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 29712,33грн.; №325 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 30000,00грн.; №326 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 31666,67грн.; №327 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 31666,67грн.; №328 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 31666,67грн.; №329 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 31666,67грн.; №330 від 30.04.2011р. на суму ПДВ 31666,67грн.; №62 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 50000,00грн.; №64 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 29166,67грн.; №66 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 30000,00грн.; №65 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 30000,00грн.; № 67 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 28333,33грн.; №68 від 31.05.2011р. на суму ПДВ 27500,00грн.; №12 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 125000,00грн.; №13 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 21666,67грн.; №14 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 12500,00грн.; №15 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 18333,33грн.; №16 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 10833,33грн.; №17 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 21666,67грн.; №18 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 25000,00грн.; №19 від 30.06.2011р. на суму 20000,00грн.; №20 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 21666,67грн.; №21 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 20000,00грн.; №22 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 15833,33грн.; №23 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 18333,33грн., №24 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 11666,67грн.; №69 від 30.06.2011р. на суму ПДВ 15000 грн.

Однак, вищезазначені податкові накладні не можуть бути прийняті у якості належних доказів, оскільки на податкових накладних №64 від 31.05.2011р.; №66 від 31.05.2011р.; №65 від 31.05.2011р.; № 67 від 31.05.2011р.; №68 від 31.05.2011р.; №12 від 30.06.2011р.; №13 від 30.06.2011р.; №14 від 30.06.2011р.; №15 від 30.06.2011р.; №16 від 30.06.2011р.; №17 від 30.06.2011р.; №18 від 30.06.2011р.; №19 від 30.06.2011р.; №20 від 30.06.2011р.; №21 від 30.06.2011р.; №22 від 30.06.2011р.; №23 від 30.06.2011р.; №24 від 30.06.2011р.; №69 від 30.06.2011р. відсутня печатка ТОВ Фірма «Ліон», а також, т.я. вони містять підписи директора ТОВ Фірма «Ліон» - ОСОБА_4, що візуально відрізняються у наданих до суду 1-ї інстанції інших податкових накладних.

Також, позивачем в підтвердження реальності виконання договору №24 від 18.04.2011р. про надання послуг з ТОВ Фірма «Ліон» надано до суду 1-ї інстанції і акти здачі-прийому робіт (надання послуг), але на цих актах відсутня печатка ТОВ Фірма «Ліон».

При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне врахувати інформацію ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова стосовно того, у ТОВ Фірма «Ліон» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Разом з цим, за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу ) та відповідного досвіду. При цьому, з урахуванням віддаленості ТОВ Фірма «Ліон» (м.Харків) від місцезнаходження всіх об'єктів позивача (м.Одеса), відсутності в м.Одесі його філій, на вимогу суду, позивачем не зазначено фактори, якими керувалося ПАТ «Одесавтотранс» при виборі постачальника на відповідному ринку товарів та послуг.

Крім того, слід звернути увагу на те, що як видно з матеріалів справи, видами діяльності, якими має право займатись ТОВ Фірма «Ліон» визначено виробництво продуктів борошономельно-круп'яної промисловості, виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів, виробництво дерев'яної тари, виготовлення інших готових металевих виробів, виробництво інших меблів, інші види оптової торгівлі, що, в свою чергу, не відповідає видам тих послуг, отримання яких від ТОВ Фірма «Ліон» було задекларовано ПАТ «Одесавтотранс».

Крім того, усі податкові накладні, які стали підставою для формування ПАТ«Одесавтотранс» податкового кредиту у перевірений період, підписані директором ТОВ Фірма «Ліон» - ОСОБА_4, яка, в свою чергу, в своїх письмових поясненнях, наданих оперативним працівникам податкової міліції, взагалі заперечує свою діяльність у фінансово-господарській діяльності підприємства, і зокрема, у підписанні будь-яких первинних документів, у зв'язку чим, суд 2-ї інстанції, як і окружний суд, вважає, що надані позивачем податкові накладні не можливо вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт та послуг, а тому, відповідно, віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При чому, слід вказати, що зазначена позиція також викладена і в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. (т.2 а.с.48 ).

Враховуючи зазначені обставини, встановлені судом у ході офіційного з'ясування обставин справи, суд вважає, що ПАТ «Одесавтотранс» не підтверджено відповідними первинними документами реальність господарських операцій з ТОВ Фірма «Ліон» у перевіреному періоді, що свідчить про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкової вигоди, а тому право зазначеного платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог ст.198 ПК України у вигляді завищення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1003045 грн., а тому, відповідно, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі закону, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

До того ж, ще слід вказати, що згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При чому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді справи в суді 1-ї та 2-ї інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Одесавтотранс» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко