Ухвала

від 08.10.2014 по справі 2а-6392/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 р. Справа № 2а-6392/12/1470

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Жука С.І.,

- Кравченко К.В.

при секретарі - Романові Д.І.

з участю: представника Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - ОСОБА_2, представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області (яка є правонаступником Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001021701 від 25 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 350 грн. за порушення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що висновки відповідача, які зафіксовані в акті перевірки є неправомірними, оскільки господарські відносини з контрагентом ТОВ "Правова Група Домініон" існували реально, належно виконувались та підтверджені відповідними первинними документами, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідачем позов не визнано, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені нормами ПК України, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС №0001021701 від 25 жовтня 2012 року.

В апеляційній скарзі Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з TOB "Правова Група" Домініон" за лютий 2012 року.

За результатами перевірки складений акт №182/17-2539014538 від 18 жовтня 2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 ПК України, як наслідок вчинення безтоварних операцій, що пов'язано з відсутністю поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) TOB "Правова Група Домініон" за лютий 2012 року на загальну суму ПДВ - 16 900 грн. платнику податків ФОП ОСОБА_3

На підставі акта перевірки Баштанською МДПІ Миколаївської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року №0001021701.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи ненадання відповідачем належних та допустимих доказів порушення позивачем норм податкового законодавства і, відповідно, доказів законності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001021701 від 25 жовтня 2012 року, заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_3 мав господарські взаємовідносини з TOB "Правова Група Домініон", що підтверджується укладеним договором поставки продуктів харчування (сільгосппродукції), а саме яловичини та свинини №12 від 01 лютого 2012 року.

Факт виконання вказаного договору підтверджено, зокрема, видатковими накладними №1441 та №1441/1 від 28 лютого 2012 року; податковими накладними №1441 та №1442 від 28 лютого 2012 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру; рахунками-фактури №1441 та №1441 від 28 лютого 2012 року; товарно-транспортною накладною №1441; податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2012 року, реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, у зв'язку з чим твердження апелянта щодо відсутності доказів, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій є необґрунтованими.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з TOB "Правова Група Домініон", що підтверджено належним чином складеними первинними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що на момент укладення позивачем договору з вказаним контрагентом та отримання податкових накладних, останній був в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав діюче свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта стосовно того, що позивачем надано товарно-транспортні накладні без відомостей про дорожні листи, у зв'язку з чим не доведено факт поставки товару, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року - товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентом та правомірність формування позивачем податкового кредиту, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0001021701 від 25 жовтня 2012 року підлягає скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Жук С.І.

Суддя: Кравченко К.В.