Рішення

від 07.10.2014 по справі 924/1069/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2014 р.Справа № 924/1069/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Приватного підприємства „Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиський район Хмельницька область;

до 1. Фермерського господарства „Партнер", с. Вересневе Рівненська область;

2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці, Хмельницький район

про стягнення солідарно з Фермерського господарства „Партнер" та Виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці" на користь Приватного підприємств „Аграрна компанія 2004" грошових коштів в сумі 191 640,44 грн., з яких 18 400,00 грн. основного боргу, 60 978,39 грн. курсової різниці, 13 891,49 грн. пені, 90 668,00 грн. штрафу, 3 410,39 грн. 3% річних, 4 292,17 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: Сапьолкіна Н.В. - за довіреністю від 12.05.2014р.

від відповідача-1 не прибув;

від відповідача-2 не прибув.

В засіданні суду 07.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення солідарно із Фермерського господарства „Партнер" та Виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці" на користь Приватного підприємств „Аграрна компанія 2004" грошових коштів в сумі 191 640,44 грн., з яких 18 400,00 грн. основного боргу, 60 978,39 грн. курсової різниці, 13 891,49 грн. пені, 90 668,00 грн. штрафу, 3 410,39 грн. 3% річних, 4 292,17 грн. інфляційних втрат за невиконання відповідачами договірних зобов'язань згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2013р. №1.06/2 та договору поруки від 03.06.2013р. №1.06/2.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01.06.2013р. між Приватним підприємством „Аграрна компанія 2004" (продавець) та Фермерським господарством „Партнер" (покупець), був укладений договір купівлі-продажу №1.06/2 сільськогосподарської техніки.

Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що Покупець зобов'язується провести оплату по даному договору в наступному порядку: 2.2.1. Гривневий еквівалент З 500,00 (три тисячі п'ятсот) Євро згідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", на дату оплати - сплатити до „05" червня 2013 року; 2.2.2. Гривневий еквівалент 48 500,00 (сорок вісім тисяч п'ятсот) євро згідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", на дату плати - сплатити до 01 вересня 2013 року.

На виконання умов договору ФГ „Партнер" отримало від продавця: по видатковій накладній №8 від 18 липня 2013 року через ОСОБА_3 по довіреності №9 від 18.07.2014 року Комбайн Джон Дір 2266.

Вказує, що „03" червня 2013 року між ПАТ „Аграрна компанія 2004" (далі - кредитор) та ВСК „Шпичинці" (далі - поручитель) було укладено договір №1.06/2 поруки, згідно п.1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань Фермерського господарства „Партнер" (ЄДР 30981394) (далі Боржник), що виникли з Договору купівлі-продажу №1.06/2 від „01" червня 2013 р. (далі Основний Договір), який був укладений між кредитором та боржником.

Позивач вказує, що згідно основного договору порукою забезпечуються наступні зобов'язання боржника: здійснити оплату за поставлений зернозбиральний комбайн в обсязі та на умовах Договору купівлі-продажу №1.06/2 від „01" червня 2013р.; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором купівлі-продажу №1.06/2 від „01" червня 2013р. (п.2.1 договору поруки). Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання (п.3.1 Договору поруки). У разі порушення зобов'язання Боржником, Кредитор має право, на власний вибір, направити Поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до Поручителя позов (п.4.1.2 Договору поруки).

У відповідності до ст.509 Цивільного Кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 р. сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Із врахуванням вищенаведеного, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та просить суд стягнути із відповідача 18 400,00 грн. основного боргу, 60 978,39 грн. курсової різниці, 13 891,49 грн. пені, 90 668,00 грн. штрафу, 3 410,39 грн. 3% річних, 4 292,17 грн. інфляційних втрат.

Відповідач-1 у направленому суду письмовому відзив-клопотанні від 15.09.2014р. із позовними вимогами не погоджується, зважаючи на таке. Відповідно до п.3.6 договору строком поставки товару позивачем є 01.07.2013р. за умови сплати відповідачем частини вартості комбайна, визначеної п.2.2.1 договору - гривневого еквівалента 3500 Євро (п.2.2.1)

Поставка передбачена договором у два способи: у власність (п.1.1) та на відповідальне зберігання (п.2.3 та п.3.7 договору).

Зобов'язання відповідача пов'язані із моментом передачі комбайна йому у власність. У власність комбайн передається на підставі Акта приймання-передачі комбайна після повної сплати його вартості. На відповідальне зберігання - у всіх інших випадках - до повної сплати вартості комбайна. Накладна за договором підтверджує лише факт передачі комбайна на відповідальне зберігання.

При цьому відповідач вказує, що повна вартість комбайна ним сплачена 08.02.2014р., однак Акт приймання-передачі не був підписаний з двох причин: позивач датував його 01.06.2013р., щоб уникнути відповідальності за неякісність та некомплектність комбайна, відсутність чого мала бути підтверджена також цим Актом (п.3.3.).

Позивач мав передати у власність відповідача комбайн до 01.07.13р., а після цього відповідач мав сплатити позивачу повну його вартість до 01.09.2013р. (п.2.2.2). Відповідачем-1 сплата повної вартості комбайна завершена 08.02.2014р. без передачі позивачем комбайна у власність відповідача.

Відповідач-1 зазначає, що оскільки позивач не передав комбайн у власність відповідача у встановлений договором спосіб та строк, то комбайн юридично до сьогодні перебуває на відповідальному зберіганні відповідача і позивач, в разі наявності у нього такого бажання, вправі його забрати, повернувши кошти (п.3.7).

Відповідно до договору строк виконання відповідачем зобов'язання сплатити вартість комбайна настає від дати складення Акта приймання-передачі комбайна.

Однак, оскільки Акт приймання-передачі комбайна не підписаний до цього часу, то відповідач-1 вважає, що висновок позивача про несвоєчасну оплату вартості комбайна не відповідає фактичним обставинам справи. Окрім того, у відповідача-1 існують претензії до комплектності та якості комбайна, тобто порушеним є право відповідача-1, а не позивача.

Крім того, відповідач-1 вказує, що застосування способу забезпечення договірного зобов'язання, до яких відноситься і порука, повинні бути передбачені договором сторін або законом (ч.1 ст.548 ЦК України). Сторонами договору №1.06./01 від 01.06.2013р. способу забезпечення зобов'язань відповідача не передбачено взагалі. Більше того, про укладення договору поруки між позивачем та відповідачем-2 на забезпечення зобов'язань по цьому договору відповідачу-1 стало відомо лише із позовної заяви.

Тобто, відповідач-1 вважає, що договір поруки є штучно сформованим договором для зміни територіальної підсудності спору і є недобросовісним використанням позивачем своїх процесуальних прав. З огляду на зазначене, відповідач-1 вважає, що спір не підлягає розгляду господарським судом Хмельницької області, а також, що відсутнім є порушення права позивача, а, отже, і предмет спору.

У зв'язку із вище викладеним, відповідач-1 просить суд направити справу для подальшого розгляду за територіальною підсудністю - до господарського суду Рівненської області. В разі відмови суду у задоволенні клопотання про зміну територіальної підсудності спору - припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (у зв'язку із відсутністю предмета спору).

У додатковому поясненні від 06.10.2014р. позивач не погоджуються із запереченнями відповідача-1, які викладені у відзиві на позов. Вказує, що між ПП „Аграрна компанія 2004" (продавець) та ФГ „Партнер" (покупець), був укладений договір купівлі-продажу №1.06/2 сільськогосподарської техніки.

Згідно п.2.1. договору сторонами було встановлено, що загальна вартість товару за даним договором становить 559 000,00 грн., що становить гривневий еквівалент 52 000,00 євро згідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на 01.06.2013 року. В разі зміни курсу продажу євро до гривні, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в бік збільшення, покупець зобов'язаний здійснювати оплату відповідно до курсу євро на день оплати.

Позивач вказує, що згідно п.2.2. договору покупець зобов'язується провести оплату по даному договору в наступному порядку: 2.2.1. Гривневий еквівалент 3 500,00 євро згідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", на дату оплати - сплатити до „05" червня 2013 року; 2.2.2. гривневий еквівалент 48 500,00 євро згідно курсу продажу валют, встановленого, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", на дату оплати - сплатити до „01" вересня 2013 року.

Відповідно до п.2.3 договору купівлі-продажу №1.06/2 від „01" червня 2013 р. право власності на товар, що купується відповідно до даного договору, переходить до покупця після повної оплати суми зазначеної в п.2.1. цього договору і підписання акту прийому-передачі товару у власність.

Позивач вказує, що на момент звернення до суду із позовною заявою, Відповідач-1 оплатив Позивачу 540 600,00 грн. без врахування курсової різниці відповідно до п.2.1 Договору. На сьогоднішній день Покупцем не оплачено гривневий еквівалент 4 796,28 Євро, що відповідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на 25.07.2014 року (день звернення до суду із позовною заявою) складає 79 378,39 грн. (4 796,28 євро х 16,55 грн.), що становить 18 400,00 грн. - основного боргу та 60 978,39 грн. - курсової різниці (79 378,39 грн. - 18 400,00 грн.). Відповідачем-1 не спростовано наявність заборгованості за поставлений комбайн.

Вважає, що відповідач-1 безпідставно вказує на те, що строк виконання зобов'язання сплатити вартість комбайна настає від дати складення Акта приймання-передачі комбайна, адже договором купівлі-продажу №1.06/2 чітко визначено строки оплати в п.2.1 та п.2.2 Договору.

Щодо договору №1-06/2 поруки від 03.06.2013р., укладеного між ПП „Аграрна компанія 2004" (далі - кредитор) та Виробничим сільськогосподарським кооперативом „Шпичинці" (далі-поручитель), позивач звертає увагу суду на той факт, що на сьогоднішній день, даний договір не визнано судом недійсним.

За встановленою ст.204 ЦК України презумпцією правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас за змістом ч.4 ст.35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи (законна презумпція), натомість, сторона вправі спростувати таке припущення у загальному порядку.

З огляду на вказане, позивач вважає, що позовну заяву позивачем подано до господарського суду Хмельницької області за місцезнаходженням другого відповідача правомірно (ч.3 ст.15 ГПК України). Відтак, вважає, що у суду відсутні підстави направляти справу для подальшого її розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Рівненської області, а також відсутні підстави для припинення провадження в справі на підставі відсутності предмета спору.

Із врахуванням вищенаведеного, просить суд про задоволення позову із вищенаведених підстав.

Представник позивача в засідання суду 07.10.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в засіданні суду 07.10.2014р. не прибув, позовні вимоги заперечив із підстав, викладених у відзиві, будь-яких додаткових заяв чи клопотань від відповідача-1 на адресу суду не надходило.

Представник відповідача-2 в засідання суду 07.10.2014р. не прибув, будь-яких клопотань на адресу суду від останнього на час розгляду справи не надходило.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Приватне підприємство „Аграрна компанія 2004" Хмельницька область, Волочиський район, с. Попівці як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено випискою із ЄДР №911595 серія АБ від 27.03.2014р.

Фермерське господарство „Партнер", с. Вересневе, Рівненська область Рівненський район значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно інформаційної довідки від 07.09.2014р.

01.06.2013р. між ПП „Аграрна компанія 2004" (продавець) та ФГ „Партнер" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1.06/2, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором зобов'язується прийняти й оплатити сільськогосподарську техніку, а саме: зернозби-ральний комбайн DJOHN DEERE 2266, 1998 року випуску, заводський №Z202266Н068386 (товар).

Згідно п.2.1 договору передбачено, що загальна вартість товару за даним договором становить 559 000,00 грн., що становить гривневий еквівалент 52 000,00 євро згідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на 01.06.2013 року. В разі зміни курсу продажу євро до гривні, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", в бік збільшення, покупець зобов'язаний здійснювати оплату відповідно до курсу євро на день оплати.

Покупець зобов'язується провести оплату по даному договору в наступному порядку: гривневий еквівалент 3 500,00 євро згідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", на дату оплати - сплатити до 05 червня 2013 року. Гривневий еквівалент 48 500,00 євро згідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", на дату оплати - сплатити до 01 вересня 2013 року. (п.2.2 договору).

Вказаний договором передбачено, що право власності на товар, що купується відповідно до даного договору, переходить до покупця після повної оплати суми, зазначеної в п.2.1. цього договору і підписання акту прийому-передачі товару у власність. Оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в безготівковій формі або в інший незаборонений законом спосіб. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок продавця. Оплата за товар може здійснюватись сільськогосподарською продукцією за письмово погодженими Сторонами цінами. (п.п.2.3, 2.4 договору).

Згідно п.п.3.6 договору передбачено, що строк поставки товару 01.07.2013р. за умови оплати покупцем вартості товару, зазначеної в п.п.2.2.1 договору (з правом дострокової поставки). Про готовність передати товар продавець повідомляє покупця у будь-якій зручній для продавця формі (письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору сторони зазначили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором винна сторона несе відповідальність передбачену даним договором і діючим в Україні законодавством. За порушення строків оплати товару покупець оплачує продавцеві пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від несвоєчасно оплаченої суми. За прострочення строків оплати товару понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Вказаним договором сторони передбачили, що у випадку відмови від оплати або несплати вартості товару покупцем у строки та у сумі, передбачені п.2.2 договору, продавець у в односторонньому порядку розриває даний договір про що письмово повідомляє покупця та має право реалізації товару. При цьому покупець відшкодовує всі збитки й витрати, понесені покупцем у зв'язку із виконанням даного договору. Сплата штрафних санкцій і відшкодування збитків не звільняє сторони від необхідності виконання даного договору. (п.п.4.3, 4.4 договору).

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу-1 (ФГ „Партнер") по видатковій накладній №8 від „18" липня 2013 року на суму 559 000,00 грн. через ОСОБА_3 по довіреності №9 від 18.07.2014 року товар - Комбайн Джон Дір 2266, про що сторони поставили свої підписи, скріпили накладну відтисками печаток обох підприємств.

03.06.2013р. між ПП „Аграрна компанія 2004" (кредитор) та ВСК „Шпичинці" (поручитель) було укладено договір поруки №1.06/2, відповідно до п.п.1.1 якого передбачено, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань Фермерського господарства „Партнер" (код ЄДРПОУ 30981394) (далі - Боржник), що виникли з договору купівлі-продажу №1.06/2 від „01" червня 2013 р. (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

У відповідності до вказаного Основного договору, порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов'язання Боржника: здійснити оплату за поставлений зернозбиральний комбайн в обсязі та на умовах договору купівлі - продажу №1.06/2 від „01" червня 2013р.; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором купівлі - продажу № 1.06/2 від „01" червня 2013 р. (п.п.2.1 договору).

Згідно п.п.2.2, 3.1, 3.2 договору передбачено, що строк виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу №1.06/2 від „01" червня 2013 р. до належного виконання договору купівлі-продажу №1.06/2 від „01" червня 2013 р. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за Основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 Основного договору.

Вказаним договором поруки сторони передбачили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання. (п.п.5.1, 5.2 договору).

Із матеріалів справи слідує, що відповідач-1 частково провів оплату по договору купівлі-продажу №1.06/2 від 01.06.2013р. без врахування курсової різниці відповідно до п. 2.1 договору, а саме: 01.08.2013р. - 10 000,00 грн., 02.08.2014р. - 10 000,00 грн., 17.09.2013р. - 10 000,00 грн., 18.09.2013р. - 10 000,00 грн., 19.09.2013р. - 10 000,00 грн., 20.09.2013р. - 10 000,00 грн., 23.09.2013р. - 10 000,00 грн., 24.09.2013р. - 10 000,00 грн., 25.09.2013р. - 10 000,00 грн., 26.09.2013р. - 6 660,00 грн., 26.09.2013р. - 9 000,00 грн., 07.10.2013р. - 70 000,00 грн., 16.10.2013р. - 19 000,00 грн., 18.10.2013р. - 10 000,00 грн., 22.10.2013р. - 150 000,00 грн., 29.10.2013р. - 50 000,00 грн., 31.10.2013р. - 25 000,00 грн., 15.11.2013р. - 20 000,00 грн., 29.11.2013р. - 10 940,00 грн., 31.01.2014р. - 10 000,00 грн., 06.02.2014р. - 25 000,00 грн., 07.02.2014р. - 45 000,00 грн., всього в загальній сумі 540 600,00 грн., що в гривневому еквівалентні становить 47 203,72 євро.

Судом встановлено, що відповідачем-1 не сплачено гривневий еквівалент суми 4 796,28 євро (52 000,00 євро - 47 203,72 євро), що відповідно до курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на 25.07.2014р., становить 79 378,39 грн. (4 796,28 євро х 16,55 грн.), та 18 400,00 грн. основного боргу (559 000,00 грн. - 540 600,00 грн.).

За таких обставин, борг становить 18 400,00 грн. основного боргу та 60 978,39 грн. курсової різниці (79 378,39 грн. - 18 400,00 грн.).

Оскільки заборгованість сплачувалась відповідачем-1 з порушенням строків, встановлених п.п.2.2.1, 2.2.2 договору купівлі-продажу від 01.06.2013р. №1.06/2 та п.2.1 договору поруки від 03.06.2013р. №1.06/2, позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення із відповідачів в солідарному порядку заборгованості в сумі 191 640,44 грн., з яких 18 400,00 грн. основного боргу, 60 978,39 грн. курсової різниці, 13 891,49 грн. пені, 90 668,00 грн. штрафу, 3 410,39 грн. 3% річних, 4292,17 грн. інфляційних втрат згідно наявних в матеріали справи розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із матеріалів справи вбачається, що укладений між позивачем та відповідачем-1 договір купівлі-продажу від 01.06.2013р. №1.06/2 за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу відстрочкою розрахунків по ньому та визначення прав та обов'язків сторін щодо фактичної передачі товару покупцю з боку продавця.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Положеннями ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу від 01.06.2013р. №1.06/2 позивач передав відповідачу-1 товар - Комбайн Джон Дір 2266 в кількості 1 шт. на загальну суму 559 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №8 від 18.07.2013р. та довіреністю на отримання ТМЦ №9 від 18.07.2013р. із відмітками про отримання товару відповідачем-1.

При цьому, відповідач-1 на виконання п.2.2 договору купівлі-продажу, як покупець зобов'язується провести оплату по даному договору в наступному порядку: гривневий еквівалент 3 500,00 євро згідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", на дату оплати - сплатити до 05 червня 2013 року. Гривневий еквівалент 48 500,00 євро згідно курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", на дату оплати - сплатити до „01" вересня 2013 року.

Оскільки відповідач-1 прострочив терміни оплати товару по договору купівлі-продажу від 01.06.2013р. №1.06/2, у останнього наявний борг в сумі 18 400,00 грн. та 60978,39 грн. курсової різниці. Натомість, зобов'язання по оплаті вказаного боргу у відповідача-2 виникли із договору поруки від 03.06.2013р. №1.06/2, укладеного із позивачем.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно договору поруки №1.06/2 від 03.06.2013р., укладеного між ПП „Аграрна компанія 2004" (кредитор) та ВСК „Шпичинці" (поручитель), останній зобов'язаний відповідати за зобов'язаннями боржника - ФГ „Партнер", що виникли з договору купівлі-продажу від 01.06.2013р. №1.06/2.

При цьому, порукою забезпечуються наступні зобов'язання боржника: здійснити оплату за поставлений зернозбиральний комбайн в обсязі та на умовах договору купівлі - продажу №1.06/2 від „01" червня 2013р. та відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором купівлі - продажу № 1.06/2 від „01" червня 2013 р. (п.п. 2.1 договору).

Судом також враховується, що п.п.3.1, 3.2 договору поруки передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за Основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 Основного договору.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає правомірною вимогу позивача про солідарне виконання зобов'язань відповідачами по оплаті за договором купівлі-продажу від 01.06.2013р. №1.06/2 в сумі 18 400,00 грн. основного боргу.

При цьому, стягнення із відповідачів на користь позивача 60 978,39 грн. курсової різниці суд вважає правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.1,2 ст.533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується із положеннями ч.2 ст.198 ГК України.

За таких обставин, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України (п.10 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013, №01-06/767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Судом враховується, що згідно п.2.1 договору купівлі-продажу від 01.06.2013р. №1.06/2 узгоджено, що загальна вартість товару становить 559 000,00 грн., що становить гривневий еквівалент 52 000,00 євро згідно курсу продажу валют, встановленого Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" на 01.06.2013 року. В разі зміни курсу продажу євро до гривні, встановленого ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", в бік збільшення, покупець зобов'язаний здійснювати оплату відповідно до курсу євро на день оплати.

Отже, сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними випадках та визначено спосіб перегляду ціни відповідно до формули, за якою вираховується зміна ціни. При цьому, чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, а в судовому порядку даний правочин недійсним не визнавався.

Аналогічна позиція про правомірність стягнення курсової різниці згідно укладених між сторонами договорів викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19.10.2010р. №4/37-10, від 25.08.2010р. №19/301, від 31.10.2012р. №18/113-53/81, від 06.11.2011р. №5015/1478/12 .

Суд, перевіривши такі розрахунки, вважає їх правильними та такими, що узгоджується із матеріалами справи та відповідають нормам чинного законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення із відповідачів в солідарному порядку 60 978,39 грн. курсової різниці, є обґрунтованими, підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 4 292,17 грн. інфляційних витрат, то позовні вимоги в цій частині суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми ст.625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

Згідно п.10 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

За таких обставин, суд вважає, що норми ст.625 ЦК України не можуть бути застосовані до ціни у гривні, визначеної з врахуванням курсу іноземної валюти на дні оплати товару, тому інфляційні витрати, обраховані за вказаний період, не підлягають задоволенню.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення також 13 891,49 грн. пені, 90 668,00 грн. штрафу згідно наявних у справі розрахунків.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст.546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із наявного в матеріалах справи розрахунку пені в сумі 13 891,49 грн. слідує, що позивачем проведено нарахування пені за період з 05.06.2013р. по 17.09.2013р. в сумі 1 135,14 грн., та з 01.09.2013р. по 01.09.2013р. по 28.02.2014р. в сумі 12 756,35 грн. виходячи із подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи п. 4.2 договору купівлі-продажу №1.06/2 від 01.06.2013р.

Як слідує із наявного в матеріалах справи розрахунку пені в сумі 13 891,49 грн., відповідачем-1 проводились часткові оплати, по яких дати таких проплат включені в період прострочення при розрахунку суми пені.

Судом враховується, що згідно п.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови).

При перерахунку заявленої до стягнення пені судом встановлено, що за вказані позивачем періоди пеня становить:

відсотокграничний строк оплати строк розрахунку пенікількість днів прострочкисума до сплати, грн.сума пені, грн. Пеня згідно п.п. 2.2.1 договору від 01.06.2013р. №1.06/2, строк оплати - до 05.06.2013р. 2*ставка НБУ 05.06.2013р. 31.07.2013р. 57 37 625,00 826,72 2*ставка НБУ 03.08.2013р. 16.09.2013р. 45 17 625,00 286,83 Пеня згідно п.п. 2.2.2 договору від 01.06.2013р. №1.06/2, строк оплати - до 01.09.2013р. 2*ставка НБУ 01.09.2013р. 17.09.2013р. 17 521 375,00 3 156,82 2*ставка НБУ 21.09.2013р. 22.09.2013р. 2 499 000,00 355,45 2*ставка НБУ 27.09.2013р. 06.10.2013р. 10 453 340,00 1 614,64 2*ставка НБУ 08.10.2013р. 15.10.2013р. 8 383 340,00 1 092,26 2*ставка НБУ 19.10.2013р. 21.10.2013р. 3 354 340,00 378,61 2*ставка НБУ 23.10.2013р. 28.10.2013р. 6 204 340,00 436,67 2*ставка НБУ 01.11.2013р. 14.11.2013р. 14 129 340,00 644,93 2*ставка НБУ 16.11.2013р. 28.11.2013р. 13 109 340,00 506,26 2*ставка НБУ 01.02.2014р. 05.02.2014р. 5 88 400,00 157,42

Відтак, правомірною суд вважає пеню в розмірі 9 456,61 грн., решта 4 434,88 грн. пені заявлена позивачем безпідставно та до уваги не приймається. Будь-яких інших доказів на спростування зазначеного, суду не було подано.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 90 668,00 грн. штрафу, судом до уваги приймається, що в п.4.2 договору купівлі-продажу від 01.06.2013р. №1.06/2 сторони передбачили, що за прострочення строків оплати товару понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

При цьому, станом на 01.10.2013р. відповідач-1 частково сплатив кошти в сумі 105 660,00 грн., а прострочення в оплаті решти боргу в сумі 453 340,00 грн. становило більше 30 календарних днів. Відтак, позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 90 668,00 грн. згідно наступного розрахунку: (559 000,00 грн. - 1058 660,00 грн.) х 20% = 90 668,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, крім іншого, заявлено до стягнення 3 410,39 грн. 3% річних згідно наявних у справі розрахунків: згідно п.п.2.2.1 договору від 01.06.2013р. №1.06/2 за період прострочення з 05.06.2013р. по 17.09.2013р. та згідно п.п. 2.2.2 договору - за період з 01.09.2013р. по 25.07.2014р.

Судом в даному випадку приймається до уваги таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14).

Як слідує із поданих розрахунків 3% річних в сумі 3 410,39 грн., проведені відповідачем-1 часткові проплати були враховані позивачем у періоди прострочення при нарахуванні суми 3% річних. Дане суперечить п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Судом при проведенні перерахунку суми 3% річних встановлено таке.

відсотокграничний строк оплати строк розрахунку кількість днів прострочкисума до сплати, грн.сума річних, грн. 3% річних (п.п.2.2.1) 05.06.2013р. 31.07.2013р. 57 37 625,00 176,27 03.08.2013р. 16.09.2013р. 45 17 625,00 65,19 3% річних (п.п.2.2.1) 01.09.2013р. 17.09.2013р. 17 521 375,00 728,49 21.09.2013р. 22.09.2013р. 2 499 000,00 82,03 27.09.2013р. 06.10.2013р. 10 453 340,00 372,61 08.10.2013р. 15.10.2013р. 8 383 340,00 252,06 19.10.2013р. 21.10.2013р. 3 354 340,00 87,37 23.10.2013р. 28.10.2013р. 6 204 340,00 100,77 01.11.2013р. 14.11.2013р. 14 129 340,00 148,83 16.11.2013р. 28.11.2013р. 13 109 340,00 116,83 01.02.2014р. 05.02.2014р. 5 88 400,00 36,33 08.02.2014р. 25.07.2014р. 168 18 400,00 254,07 Із врахуванням вищевикладеного, правомірною суд вважає вимогу про стягнення із відповідачів в солідарному порядку 3% річних в сумі 2 420,85 грн., в решті 989,54 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Крім того, у задоволенні поданих відповідачем-1 письмових клопотаннях про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Рівненської області та про припинення провадження у даній справі на підставі п.п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору, суд вважає за необхідне відмовити.

При цьому, судом враховується, що згідно ч.3 ст.15 ГПК України передбачено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Із наявних у справі позовних матеріалів слідує, що позивач звернувся із позовом до господарського суду Хмельницької області 25.07.2014р., визначивши при цьому відповідачів по справі: ФГ „Партнер", с. Вересневе Рівненська область та ВСК „Шпичинці, Хмельницький район.

При цьому, на дату звернення із позовом до господарського суду Хмельницької області позивачем було визначено підсудність із врахуванням вимог ч.3 ст.15 ГПК України - за місцем знаходження одного із відповідачів, яким є Виробниче сільськогосподарське кооператив „Шпичинці, Хмельницький район.

Відтак, у суду відсутні підстави для направлення даної справи за підсудністю в порядку ст.17 ГПК України.

Крім того, у клопотанні відповідача-1 про припинення провадження у даній справі за відсутністю предмета спору суд вважає за необхідне відмовити, оскільки підстави припинення, передбачені ст.80 ГПК України, є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Відтак, клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.п.1-1 ст.80 ГПК України суд вважає безпідставними та немотивованим.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 18 400,00 грн. основного боргу, 60 978,39 грн. курсової різниці, 9 456,61 грн. пені, 90 668,00 грн. штрафу, 2 420,85 грн. 3% річних.

В решті позовних вимог про стягнення із відповідачів в солідарному порядку 4 434,88 грн. пені, 989,54 грн. 3% річних та 4 292,17 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиський район Хмельницька область до Фермерського господарства „Партнер", с. Вересневе Рівненська область; Виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці, Хмельницький район про стягнення солідарно з Фермерського господарства „Партнер" та Виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці" на користь Приватного підприємств „Аграрна компанія 2004" грошових коштів в сумі 191 640,44 грн., з яких 18 400,00 грн. основного боргу, 60 978,39 грн. курсової різниці, 13 891,49 грн. пені, 90 668,00 грн. штрафу, 3 410,39 грн. 3% річних, 4 292,17 грн. інфляційних втрат, задовольнити частково.

Стягнути солідарно із Фермерського господарства „Партнер", 35360, Рівненська область, Рівненський район, с. Вересневе (код ЄДРПОУ 30981394) та із Виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці", 31322, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці (код ЄДРПОУ 03788721) на користь Приватного підприємств „Аграрна компанія 2004", 31222, Хмельницька область, Волочиський район, с. Попівці, вул. Шкільна,34а (код ЄДРПОУ 33007579) 18 400,00 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.) основного боргу, 60 978,39 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 39 коп.) курсової різниці, 9 456,61 грн. (дев`ять тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 61 коп.) пені, 90 668,00 грн. (дев'яносто тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 00 коп.) штрафу, 2 420,85 грн. (дві тисячі чотириста двадцять гривень 85 коп.) 3% річних.

Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - Виробничий сільськогосподарський кооператив „Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 03788721).

Видати наказ.

Стягнути із Фермерського господарства „Партнер", 35360, Рівненська область, Рівненський район, с. Вересневе (код ЄДРПОУ 30981394) на користь Приватного підприємств „Аграрна компанія 2004", 31222, Хмельницька область, Волочиський район, с. Попівці, вул. Шкільна,34а (код ЄДРПОУ 33007579) 1 813,16 грн. (одна тисяча вісімсот тринадцять 16 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути із Виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці", 31322, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці (код ЄДРПОУ 03788721) на користь Приватного підприємств „Аграрна компанія 2004", 31222, Хмельницька область, Волочиський район, с. Попівці, вул. Шкільна,34а (код ЄДРПОУ 33007579) 1 813,16 грн. (одна тисяча вісімсот тринадцять 16 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 4 434,88 грн. пені, 989,54 грн. 3% річних та 4 292,17 грн. інфляційних витрат відмовити.

Повне рішення складено 13.10.2014р., оскільки 11.10.2014р. та 12.10.2014р. - неробочі дні.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу-1 (с. Вересневе, Рівненський р-н, Рівненська область, 35360) - рекоменд. із повідомл.;

3 - відповідачу-2 (с. Шпичинці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31322) - рекоменд. із повідомлен.