Постанова

від 01.10.2014 по справі 802/2315/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 жовтня 2014 р. Справа № 802/2315/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

представників позивача: Скржешевського М.С., Кононюк Н.О., Башинського В.П.,

представника відповідача: Романовича С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства "Руслана" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось мале приватне підприємство "Руслана" ( далі - МПП "Руслана", позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать податковому законодавству та фактичним обставинам справи.

Позивач зазначає, що відповідно до висновків акта перевірки №1259/22-03/13337853 від 23.05.2014 підприємством порушено п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 14196,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 71714,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 14196,00 грн. Проте, такі висновки відповідача, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними.

Позивач вказує, що, на підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0005012203 від 05.06.2014, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 17745,00 грн, в тому числі за основним платежем - 14196,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3549,00 грн та податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0005002203 від 05.06.2014, відповідно до якого позивачу завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість в загальній сумі 71714,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки №1259/22-03/13337853 від 23.05.2014, позивач 29.05.2014 звернувся до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області з запереченнями, разом з якими додатково надав документи, про відсутність яких зазначив податковий ревізор - інспектор в акті перевірки ( а.с. 30-32 ).

В свою чергу, відповідач листом №12585/10/22-03 від 04.06.2014 заперечення МПП "Руслана" залишив без задоволення, а висновки акта позапланової невиїзної документальної перевірки - без змін ( а.с. 35 - 40 ).

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, представники позивача вказують на необґрунтованість вищезазначених висновків контролюючого органу, оскільки операції з придбання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ "Екосировина", якій є контрагентом позивача та реальність здійснення операцій з яким поставлена під сумнів відповідачем, повністю підтверджуються наданими перевіряючим первинними документами. Представники позивача наголосили, що надані документи підтверджують не тільки реальність операцій з придбання товарів та право позивача на податковий кредит, але й використання придбаних МПП "Руслана" ТМЦ у власній господарській діяльності.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення ( а.с. 116-122 ), в яких вказує, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства з боку позивача в дійсності мали місце. Як зазначив представник відповідача, відсутність у контрагента позивача - ТОВ "Екосировина" основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, та відсутність товариства за місцем реєстрації свідчать про те, що вказаний суб'єкт господарювання має всі ознаки підприємства створеного з метою формування "сумнівного" податкового кредиту. Отже, на думку податкового органу, позивачем перераховувались кошти без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв"язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Крім того, представник відповідача зазначив, що при формуванні висновків, викладених в акті перевірки, перевіряючим було прийнято до уваги відсутність у позивача товаротранспортних накладних на придбаний товар, а також враховано пояснення ОСОБА_5, викладені в протоколі допиту свідка у кримінальному провадженні №32013010000000181 від 22.08.2013 року, щодо непричетності до господарської діяльності ТОВ "Екосировина". Таким чином, на думку відповідача, Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяла згідно з нормами чинного податкового законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на думку представника відповідача, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

МПП "Руслана" зареєстровано Вінницьким міським управлінням юстиції 12.02.1993 та взято на податковий облік Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Вінницькій області 23.12.1993 за № 319/9 ВД. Окрім іншого, підприємство є платником податку на додану вартість ( а.с. 41- 44 ).

В період з 15.05.2014 по 16.05.2014 посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 1132 від 10.04.2014 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП "Руслана" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Екосировина" за листопад 2012 року.

В ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення:

- п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого МПП "Руслана" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 14196,00 грн, а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 14196,00 грн.;

- п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого МПП "Руслана" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 71714,00 грн., а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 71714,00 грн.;

- п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого МПП "Руслана" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 14196,00 грн, а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 14196,00 грн.

Результати перевірки оформлено актом №1259/22-03/13337853 від 23.05.2014 ( а.с. 14-27 ).

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих податкових повідомленнях - рішеннях форми "Р" № 0005012203 від 05.06.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 17745,00 грн. та форми "В4" № 0005002203 від 05.06.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 71714,00 грн. ( а.с. 12-13 ).

Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними, в зв'язку з чим звернувся до суду з адміністративний позовом про їх скасування.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для вищенаведених висновків податкового органу рішень слугувало відображене в акті перевірки №1259/22-03/13337853 від 23.05.2014 року судження ревізора - інспектора про те, що господарські операції між МПП "Руслана" та ТОВ "Екосировина" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки, до такого висновку ревізор - інспектор дійшов проаналізувавши акт Вінницької ОДПІ №1183/22-03/36200936 від 09.12.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Екосировина" щодо підтвердження господарських відносин із ДП "Укрекоресурси", ТОВ "К.А.М.ЛТД Юніон", ТОВ "Десна", ТОВ "Грінвуд девелопмент Білдінг", ТОВ "Вортекс", ТОВ "Авеста Трейд", ТОВ "Антарекс-Плюс", ТОВ "Кіпаріс", ПП "Гвіана", ПП "Інтер Бізнес" за період з 01.01.2011 по 31.10.2013 (а.с. 154-182), в висновках якого зазначено, що зустрічною звіркою встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Екосировина» та вищезазначеними контрагентами - постачальниками протягом вересня 2012 - червня 2013.

Виходячи з висновку податкового органу щодо фіктивності фінансово - господарських взаємовідносин між МПП "Руслана" та ТОВ "Екосировина", судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між МПП "Руслана" - Покупець та ТОВ "Екосировина" - Постачальник здійснювалась господарська діяльність, в тому числі, на підставі договору № 150312 від 15 березня 2012 року ( а.с. 62 ) та договору поставки № 08/10 від 08.10.2012 ( а.с. 46-48 ).

Згідно з зазначеним договором поставки №08/10, « … Постачальник зобов'язується поставити на умовах цього договору відходи полімерної сировини: поліетилен, стрейч-плівка, поліпропілен, пластмаса (далі - Товар) згідно із заявкою Покупця, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений за цим Договором Товар. Оплата за Товар здійснюється Покупцем на основі рахунку-фактури, виставленого Постачальником, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника. Товар поставляється транспортом Постачальника. Цей Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2012 року».

Згідно з додатковою угодою № 1 від 25.10.2012 до договору поставки від 08.10.2012 № 08/10, укладеною між позивачем та TOB "Екосировина", Постачальник при ритмічних поставках сировини, виписує зведену податкову накладну Покупцю в кінці поставки, але не пізніше останнього дня поточного місяця, в якому здійснювались господарські операції по даному Договору (а.с. 72).

Крім того, між МПП "Руслана" - Покупець та ТОВ "Екосировина" - Продавець був укладений договір купівлі-продажу №150312 від 15.03.2012 ( а.с. 62 ), згідно з умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця втор сировину (відходи полімерів), а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість після отримання товару на склад покупця. Умови поставки: доставка товару транспортом продавця на склад покупця.

Факт поставки товару за вищезазначеними договорами, підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- зведеною податковою накладною №1400 від 13.11.2012, в якій відображено поставки по видаткових накладних за період з 01.11 по 13.11.2012 ( а.с. 61 );

- податковою накладною №1490 від 27.11.2012 ( а.с. 64 );

- видатковими накладними №РН-0000069 від 01.11.2012, №РН-0000070 від 02.11.2012, №РН-0000071 від 03.11.2012, №РН-0000072 від 05.11.2012, №РН-0000073 від 06.11.2012, №РН-0000074 від 07.11.2012, №РН-0000075 від 08.11.2012, №РН-0000076 від 09.11.2012, №РН-0000077 від 10.11.2012, №РН-0000078 від 12.11.2012, №РН-0000079 від 13.11.2012, №РН-0000080 від 27.11.2012 ( а. с. 49-59, 63 );

- реєстром видаткових накладних до зведеної податкової накладної №1400 від 13.11.2012 ( а.с. 60 ).

Оплата та облік позивачем товару, придбаного на підставі вищезазначених договорів та первинних документів, підтверджується дослідженими в судовому засіданні виписками з особового рахунку МПП "Руслана" (а.с. 76-81), картками рахунку: 6852, 631 по контрагенту ТОВ "Екосировина" за 2012 рік (а.с. 65-67, 70-71) та оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 68, 82-85 ).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Екосировина", підтверджуються зведеною податковою накладною, податковою накладною, видатковими накладними, виписками з особового рахунку МПП "Руслана". При цьому, зазначена зведена податкова накладна складена відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та, згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України, містить усі обов'язкові реквізити та видана особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі такої податкової накладної ( а.с. 73 - 75 ).

В акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов відповідач підставою для нарахування позивачу грошових зобов'язань, відображених у зазначених вище податкових повідомленнях-рішеннях, зазначає, що угоди укладені позивачем із ТОВ "Екосировина" не спричиняють реального настання правових наслідків, спрямовані на надання податкової вигоди, внаслідок чого, на думку відповідача, операції по формуванню податкового кредиту та податкові накладні, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг) ( а.с. 21-22 ).

Вищезазначені аргументи податкового органу базуються, в тому числі, на підставі висновків акту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №1183/22-03/36200936 від 09.12.2013 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Екосировина" щодо підтвердження господарських відносин із ДП "Укрекоресурси", ТОВ "К.А.М.ЛТД Юніон", ТОВ "Десна", ТОВ "Грінвуд девелопмент Білдінг", ТОВ "Вортекс", ТОВ "Авеста Трейд", ТОВ "Антарекс-Плюс", ТОВ "Кіпаріс", ПП "Гвіана", ПП "Інтер Бізнес" за період з 01.01.2011 по 31.10.2013 ( а.с. 154 - 182 ).

Тому, на думку відповідача, наявність у МПП "Руслана" податкових накладних, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Екосировина", перерахування підприємством коштів без мети реального настання передбачених наслідків, а лише з метою заниження об"єкту оподаткування, та зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (стаття 20) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-ХІІ від 04.12.1990 (стаття 10) податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, органи державної податкової служби України не наділені повноваженнями на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, висновки про діяльність підприємства, яка не спричиняє реального настання правових наслідків та нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні даного спору, суд враховує також правову позицію сформовану у даних спорах Вищим адміністративним судом України.

Так, в Інформаційному листі від 2 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, в Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, в спростування тверджень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій між МПП "Руслана" та ТОВ "Екосировина" позивачем надано низку наступних документів: договори, зведену податкову накладну, податкову накладну, видаткові накладні, виписки з особового рахунку МПП "Руслана", картки рахунку: 6852, 631 по контрагенту ТОВ "Екосировина" за 2012 рік та оборотно-сальдові відомості.

Суд зауважує, що зазначені первинні документи в сукупності з встановленими судом фактичними обставинами свідчать про реальність здійснених між МПП "Руслана" та ТОВ "Екосировина" операцій за договорами купівлі - продажу №08/10 від 08.10.2012 та №150312 від 15.03.2012.

Суд критично ставиться до посилань відповідача, що в наданих МПП "Руслана" видаткових накладних на отримання товару від ТОВ "Екосировина" не зазначено такі обов'язкові реквізити, як дата та номер довіреності, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, прізвище, імя, по-батькові або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, з огляду на наступне.

Щодо зазначених фактів представники позивача в судовому засіданні пояснили, що 03.01.2012 року директором МПП "Руслана" був виданий внутрішній наказ № 1 "Про облікову політику підприємства". Відповідно до пункту 11 наказу, окремим додатком до наказу затверджується перелік посадових осіб, яким дозволено отримувати та видавати товарно-матеріальні цінності, зі зразками підписів відповідних посадових осіб (Додаток №2).

Судом були досліджені та долучені до матеріалів справи зазначений наказ та Додаток №2 до нього, в якому визначений перелік посадових осіб, які мають право підпису документів на відпуск та отримання ТМЦ зі складів та на склади МПП "Руслана". Так, згідно зазначеного переліку посадових осіб, в структурному підрозділі підприємства, який відповідає за виробництво полімеріщаних виробів на МПП "Руслана", такими особами є начальник цеху ОСОБА_6 та майстер ОСОБА_7

Окрім того, в судовому засіданні був допитаний в якості свідка начальник цеху МПП "Руслана" - ОСОБА_6, який пояснив, що придбані у ТОВ "Екосировина" ТМЦ приймав майстер ОСОБА_7, чий особистий підпис міститься на видаткових накладних, наданих йому для огляду ( а.с. 49 - 59 ). Зразок підпису ОСОБА_7 міститься в додатку № 2 до наказу № 1 « Про облікову політику підприємства » від 03.01.2012 року.

Таким чином, суд вважає, що надані позивачем документи та показання свідка ОСОБА_6, спростовують твердження податкового органу щодо неналежного оформлення позивачем первинних документів.

Крім того, ще однією підставою для висновків податкового органу щодо порушення МПП "Руслана" норм Податкового кодексу України сталі відображені в акті Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №1183/22-03/36200936 від 09.12.2013 відомості, що СВ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №32013010000000181 від 22.08.2013 року, за фактом фіктивного підприємництва - придбання невстановленими особами суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Екосировина", за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

В обґрунтування правомірності прийнятих податковим органом рішень, представник Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області посилався на показання свідка ОСОБА_5 та надав суду копію відповідного протоколу допиту від 27.08.2013 року, який міститься в матеріалах досудового розслідування №32013010000000181 ( а.с. 124 ).

Задля перевірки вищезазначеної інформації в судове засідання в якості свідка викликався ОСОБА_5, шляхом неодноразового направлення повістки суду на адресу місця проживання зазначеної особи, що підтверджується матеріалами справи. Однак, 26.08.2014 на адресу суду надійшов запит на отримання публічної інформації від ОСОБА_8 - батька ОСОБА_5, в якому ОСОБА_8 повідомив, що його син на теперішній час перебуває в зоні проведення АТО та не може з'явитись в суд для допиту.

Також, судом до слідчого управління УМВС України у Вінницькій області був надісланий лист за вих. № 802/2315/14-а/1975/14 від 15.08.2014 року, в якому суд просив повідомити на якій стадії знаходиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 32013010000000181 від 22.08.2013 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, чи повідомлялось ОСОБА_5 або будь - якій іншій особі про підозру у вчиненні злочину та чи направлялось кримінальне провадження № 32013010000000181 до суду?

Листом від 24.09.2014 №5\4899 старший слідчій в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області Король І.В. повідомив суд, що станом на 24.09.2014 у кримінальному провадженні № 32013010000000181 від 22.08.2013 року жодній особі, в тому числі ОСОБА_5, не повідомлялось про підозру у вчиненні вказаного злочину, наразі по кримінальному провадженню тривають слідчі дії.

Враховуючи вищевикладене, а саме неможливість заслухати показання свідка ОСОБА_5, відсутність на час розгляду адміністративної справи повідомлення будь - якій особі про підозру у вчиненні злочину в кримінальному провадженні № 32013010000000181, яке розпочато понад один рік тому (22.08.2013 року ), суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_5, викладені в протоколі допиту від 27.08.2013 року.

Також суд зауважує, що позивачем для підтвердження використання придбаних у ТОВ "Екосировина" товарно - матеріальних цінностей у власній господарській діяльності надано оборотно-сальдові відомості, вантажно-митну декларацію №401090000/2012/020996 від 18.11.2012 (а.с. 86-89) та видаткові накладні ( а.с. 90-111 ), які свідчать про подальшу реалізацію товару.

Щодо доводів відповідача, які ґрунтуються на інформації, викладеній в акті від 09.12.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Екосировина" ( а.с. 154 - 182 ), слід зазначити що, як видно з акта, в період здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача мав чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Так, із зазначеного акту вбачається, що ТОВ "Екосировина" взято на податковий облік 22.10.2008 та станом на 09.12.2013 перебуло на податковому обліку в Вінницькій ОДПІ та було зареєстроване платником ПДВ з 28.10.2008 по 09.12.2013 ( а.с. 155 ). Тобто, на час виникнення спірних господарських правовідносин ТОВ "Екосировина" являлось платником ПДВ та знаходилось на податковому обліку.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року №1112/11/13-10, зокрема, зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, суд констатує, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та ТОВ "Екосировина" були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Щодо доводів відповідача, наведених в акті перевірки та в наданих до суду запереченнях, стосовно відсутності у підприємства товаро-транспортних накладних, суд звертає увагу на те, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, то до відповідальності може були притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вєстберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагенту, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомдень - рішень. Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0005012203 від 05 червня 2014 року та № 0005002203 від 05 червня 2014 року, прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Вінницькій області щодо малого приватного підприємства "Руслана".

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства "Руслана" ( код ЄДРПОУ 13337853 ) понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп. ).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Заброцька Людмила Олександрівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: