Ухвала

від 20.11.2014 по справі 802/2315/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2315/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

20 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Руслана" до Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

Мале приватне підприємство "Руслана" (далі - МПП "Руслана", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Позивач подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати апеляційний розгляд за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що МПП "Руслана" зареєстровано Вінницьким міським управлінням юстиції 12.02.1993 та взято на податковий облік Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Вінницькій області 23.12.1993 за № 319/9 ВД. Окрім іншого, підприємство є платником податку на додану вартість ( а.с. 41- 44 ).

В період з 15.05.2014 по 16.05.2014 посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 1132 від 10.04.2014 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП "Руслана" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Екосировина" за листопад 2012 року.

В ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення:

- п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого МПП "Руслана" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 14196,00 грн, а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 14196,00 грн.;

- п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого МПП "Руслана" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 71714,00 грн., а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 71714,00 грн.;

- п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого МПП "Руслана" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 14196,00 грн, а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 14196,00 грн.

Результати перевірки оформлено актом №1259/22-03/13337853 від 23.05.2014 (а.с. 14-27).

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих податкових повідомленнях - рішеннях форми "Р" № 0005012203 від 05.06.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 17745,00 грн. та форми "В4" № 0005002203 від 05.06.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 71714,00 грн. ( а.с. 12-13 ).

Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними, в зв'язку з чим звернувся до суду з адміністративний позовом про їх скасування.

Судом також встановлено, що фактичною підставою для вищенаведених висновків податкового органу рішень слугувало відображене в акті перевірки №1259/22-03/13337853 від 23.05.2014 року судження ревізора - інспектора про те, що господарські операції між МПП "Руслана" та ТОВ "Екосировина" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки, до такого висновку ревізор - інспектор дійшов проаналізувавши акт Вінницької ОДПІ №1183/22-03/36200936 від 09.12.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Екосировина" щодо підтвердження господарських відносин із ДП "Укрекоресурси", ТОВ "К.А.М.ЛТД Юніон", ТОВ "Десна", ТОВ "Грінвуд девелопмент Білдінг", ТОВ "Вортекс", ТОВ "Авеста Трейд", ТОВ "Антарекс-Плюс", ТОВ "Кіпаріс", ПП "Гвіана", ПП "Інтер Бізнес" за період з 01.01.2011 по 31.10.2013 (а.с. 154-182), в висновках якого зазначено, що зустрічною звіркою встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Екосировина» та вищезазначеними контрагентами - постачальниками протягом вересня 2012 - червня 2013.

Виходячи з висновку податкового органу щодо фіктивності фінансово - господарських взаємовідносин між МПП "Руслана" та ТОВ "Екосировина", судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між МПП "Руслана" - Покупець та ТОВ "Екосировина" - Постачальник здійснювалась господарська діяльність, в тому числі, на підставі договору № 150312 від 15 березня 2012 року ( а.с. 62 ) та договору поставки № 08/10 від 08.10.2012 ( а.с. 46-48 ).

Згідно з зазначеним договором поставки №08/10, « … Постачальник зобов'язується поставити на умовах цього договору відходи полімерної сировини: поліетилен, стрейч-плівка, поліпропілен, пластмаса (далі - Товар) згідно із заявкою Покупця, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений за цим Договором Товар. Оплата за Товар здійснюється Покупцем на основі рахунку-фактури, виставленого Постачальником, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника. Товар поставляється транспортом Постачальника. Цей Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2012 року».

Згідно з додатковою угодою № 1 від 25.10.2012 до договору поставки від 08.10.2012 № 08/10, укладеною між позивачем та TOB "Екосировина", Постачальник при ритмічних поставках сировини, виписує зведену податкову накладну Покупцю в кінці поставки, але не пізніше останнього дня поточного місяця, в якому здійснювались господарські операції по даному Договору (а.с. 72).

Крім того, між МПП "Руслана" - Покупець та ТОВ "Екосировина" - Продавець був укладений договір купівлі-продажу №150312 від 15.03.2012 ( а.с. 62 ), згідно з умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця втор сировину (відходи полімерів), а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість після отримання товару на склад покупця. Умови поставки: доставка товару транспортом продавця на склад покупця.

Факт поставки товару за вищезазначеними договорами, підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- зведеною податковою накладною №1400 від 13.11.2012, в якій відображено поставки по видаткових накладних за період з 01.11 по 13.11.2012 ( а.с. 61 );

- податковою накладною №1490 від 27.11.2012 ( а.с. 64 );

- видатковими накладними №РН-0000069 від 01.11.2012, №РН-0000070 від 02.11.2012, №РН-0000071 від 03.11.2012, №РН-0000072 від 05.11.2012, №РН-0000073 від 06.11.2012, №РН-0000074 від 07.11.2012, №РН-0000075 від 08.11.2012, №РН-0000076 від 09.11.2012, №РН-0000077 від 10.11.2012, №РН-0000078 від 12.11.2012, №РН-0000079 від 13.11.2012, №РН-0000080 від 27.11.2012 ( а. с. 49-59, 63 );

- реєстром видаткових накладних до зведеної податкової накладної №1400 від 13.11.2012 ( а.с. 60 ).

Оплата та облік позивачем товару, придбаного на підставі вищезазначених договорів та первинних документів, підтверджується виписками з особового рахунку МПП "Руслана" (а.с. 76-81), картками рахунку: 6852, 631 по контрагенту ТОВ "Екосировина" за 2012 рік (а.с. 65-67, 70-71) та оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 68, 82-85 ).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Екосировина", підтверджуються зведеною податковою накладною, податковою накладною, видатковими накладними, виписками з особового рахунку МПП "Руслана". При цьому, зазначена зведена податкова накладна складена відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та, згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України, містить усі обов'язкові реквізити та видана особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі такої податкової накладної ( а.с. 73 - 75 ).

В акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов відповідач підставою для нарахування позивачу грошових зобов'язань, відображених у зазначених вище податкових повідомленнях-рішеннях, зазначає, що угоди укладені позивачем із ТОВ "Екосировина" не спричиняють реального настання правових наслідків, спрямовані на надання податкової вигоди, внаслідок чого, на думку відповідача, операції по формуванню податкового кредиту та податкові накладні, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг) ( а.с. 21-22 ).

Вищезазначені аргументи податкового органу базуються, в тому числі, на підставі висновків акту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №1183/22-03/36200936 від 09.12.2013 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Екосировина" щодо підтвердження господарських відносин із ДП "Укрекоресурси", ТОВ "К.А.М.ЛТД Юніон", ТОВ "Десна", ТОВ "Грінвуд девелопмент Білдінг", ТОВ "Вортекс", ТОВ "Авеста Трейд", ТОВ "Антарекс-Плюс", ТОВ "Кіпаріс", ПП "Гвіана", ПП "Інтер Бізнес" за період з 01.01.2011 по 31.10.2013 ( а.с. 154 - 182 ).

Тому, на думку відповідача, наявність у МПП "Руслана" податкових накладних, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Екосировина", перерахування підприємством коштів без мети реального настання передбачених наслідків, а лише з метою заниження об"єкту оподаткування, та зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (стаття 20) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-ХІІ від 04.12.1990 (стаття 10) податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, органи державної податкової служби України не наділені повноваженнями на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, висновки про діяльність підприємства, яка не спричиняє реального настання правових наслідків та нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні даного спору, суд враховує також правову позицію сформовану у даних спорах Вищим адміністративним судом України.

Так, в Інформаційному листі від 2 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, в Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, в спростування тверджень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій між МПП "Руслана" та ТОВ "Екосировина" позивачем надано низку наступних документів: договори, зведену податкову накладну, податкову накладну, видаткові накладні, виписки з особового рахунку МПП "Руслана", картки рахунку: 6852, 631 по контрагенту ТОВ "Екосировина" за 2012 рік та оборотно-сальдові відомості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначені первинні документи в сукупності з встановленими судом фактичними обставинами свідчать про реальність здійснених між МПП "Руслана" та ТОВ "Екосировина" операцій за договорами купівлі - продажу №08/10 від 08.10.2012 та №150312 від 15.03.2012.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі, що в наданих МПП "Руслана" видаткових накладних на отримання товару від ТОВ "Екосировина" не зазначено такі обов'язкові реквізити, як дата та номер довіреності, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, прізвище, імя, по-батькові або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.01.2012 року директором МПП "Руслана" був виданий внутрішній наказ № 1 "Про облікову політику підприємства". Відповідно до пункту 11 наказу, окремим додатком до наказу затверджується перелік посадових осіб, яким дозволено отримувати та видавати товарно-матеріальні цінності, зі зразками підписів відповідних посадових осіб (Додаток №2).

Судом досліджені зазначений наказ та Додаток №2 до нього, в якому визначений перелік посадових осіб, які мають право підпису документів на відпуск та отримання ТМЦ зі складів та на склади МПП "Руслана". Так, згідно зазначеного переліку посадових осіб, в структурному підрозділі підприємства, який відповідає за виробництво полімеріщаних виробів на МПП "Руслана", такими особами є начальник цеху ОСОБА_2 та майстер ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що дослідженні обставини у справі, спростовують твердження податкового органу щодо неналежного оформлення позивачем первинних документів.

Також колегія суддів зауважує, що позивачем для підтвердження використання придбаних у ТОВ "Екосировина" товарно - матеріальних цінностей у власній господарській діяльності надано оборотно-сальдові відомості, вантажно-митну декларацію №401090000/2012/020996 від 18.11.2012 (а.с. 86-89) та видаткові накладні ( а.с. 90-111 ), які свідчать про подальшу реалізацію товару.

Щодо доводів відповідача, які ґрунтуються на інформації, викладеній в акті від 09.12.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Екосировина" ( а.с. 154 - 182 ), слід зазначити що, як видно з акта, в період здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача мав чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Так, із зазначеного акту вбачається, що ТОВ "Екосировина" взято на податковий облік 22.10.2008 та станом на 09.12.2013 перебуло на податковому обліку в Вінницькій ОДПІ та було зареєстроване платником ПДВ з 28.10.2008 по 09.12.2013 ( а.с. 155 ). Тобто, на час виникнення спірних господарських правовідносин ТОВ "Екосировина" являлось платником ПДВ та знаходилось на податковому обліку.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року №1112/11/13-10, зокрема, зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, колегія суддів констатує, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та ТОВ "Екосировина" були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Щодо доводів відповідача, наведених в акті перевірки та в наданих до суду запереченнях, стосовно відсутності у підприємства товаро-транспортних накладних, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Боровицький Олександр Андрійович

Сушко Олег Олександрович