Постанова

від 14.10.2014 по справі 925/547/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 925/547/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.10.2014 року по справі № 925/547/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.06.2014 року) по справі № 925/547/14 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом приватного підприємства "Мастерсон"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К"

про стягнення 86 262,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Мастерсон" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" заборгованості в сумі 86 262,00 грн. з яких: 73 303,04 грн. основного боргу, 10 612,84 грн. пені, 2 346,13 грн. 3 % річних на підставі договору поставки № 003/13 від 02.01.2013 року, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року у справі № 925/547/14 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" на користь приватного підприємства "Мастерсон" - 73 303,04 грн. основного боргу за товар на підставі договору поставки № 003/13 від 02.01.2013 року та 1 827,00 грн. на відшкодування судового збору. В решті вимог у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача основний боргу у сумі 13 102,64 грн.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року по справі № 925/547/14 відновлено строк на подання апеляційної скарги товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" та прийнято її до провадження і призначено судове засіданні на 16.09.2014 року.

Приватним підприємством "Мастерсон" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2014 року у справі № 925/547/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року по справі № 925/547/14 продовжено строк розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.06.2014 року) по справі № 925/547/14 на п'ятнадцять днів до 01.10.2014 року та відкладено розгляд справи № 925/547/14 на 30.09.2014 року о 11 год. 00 хв.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року по справі № 925/547/14 продовжено строк розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.06.2014 року) по справі № 925/547/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи № 925/547/14 на 14.10.2014 року о 11 год. 20 хв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з тим був присутнім в судових засіданнях 16.09.2014 року, 30.09.2014 року та надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року по справі № 925/547/14 - слід скасувати частково, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2013 року між приватним підприємством "Мастерсон" (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 003/13 (а.с. 10-11, т. 1).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п. 1.1. договору зазначено, що постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця матеріали для виробництва матраців (товар), а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, зазначається в замовленнях, які подаються покупцем за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти, тощо.

Згідно п. 3.3 протоколу розбіжностей (а.с. 12, т. 1) датою поставки є дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної при наявності довіреності.

Позивачем свої зобов'язання по договору виконано та поставлено відповідачу матеріали для виробництва матраців, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних та довіреностями (а.с. 17-50, т. 1): № 40 від 21 січня 2013 року на суму 84 551, 80 грн. - довіреність № 6 від 18 січня 2013 року; № 41 від 21 січня 2013 року на суму 479,24 грн. - довіреність № 8 від 21 січня 2013 року; № 96 від 01 березня 2013 року на суму 7 600,00 грн. - довіреність № 30 від 01 березня 2013 року; № 102 від 06 березня 2013 року на суму 803,70 грн. - довіреність № 33 від 05 березня 2013 року; № 107 від 07 березня 2013 року на суму 11 361,78 грн. - довіреність № 36 від 07 березня 2013 року; № 116 від 18 березня 203 року на суму 15 362,34 грн. - довіреність № 41 від 15 березня 2013 року; № 121 від 19 березня 2013 року на суму 2 100,00 грн. довіреність № 44 від 19 березня 2013 року; № 124 від 22 березня 2013 року на суму 34 265,80 грн. - довіреність № 50 від 22 березня 2013 року; № 134 від 28 березня 2013 року а суму 16 992,30 грн. - довіреність № 54 від 28 березня 2013 року; № 160 від 19 квітня 2013 року на суму 7 886,12 грн. - довіреність № 65 від 11 квітня 2013 року; № 178 від 17 травня 2013 року на суму 8 185,90 грн. - довіреність № 86 від 17 травня 2013 року; № 199 від 27 травня 2013 року на суму 4 560,00 грн. - довіреність № 99 від 24 травня 2013 року; № 205 від 30 травня 2013 року на суму 19 760,00 грн. - довіреність № 101 від 29 травня 2013 року; № 215 від 05 червня 2013 року на суму 19 760,00 грн. - довіреність № 112 від 04 червня 2013 року; № 224 від 12 червня 2013 року на суму 22 800,00 грн. - довіреністю № 116 від 11 червня 2013 року; № 230 від 13 червня 2013 року на суму 6 080,00 грн. - довіреність № 118 від 13 червня 2013 року; № 252 від 05 липня 2013 року на суму 8 522,04 грн. - довіреність № 128 від 05 липня 2013 року; № 261 від 12 липня 2013 року на суму 9 120,00 грн. - довіреність № 133 від 11 липня 2013 року; № 272 від 17 липня 2013 року на суму 6 080,00 грн. - довіреність № 136 від 17 липня 2013 року; № 282 від 24 липня 2013 року на суму 6 808,92 - довіреність № 137 від 27 липня 2013 року; № 303 від 02 серпня 2013 року на суму 6 080,00 грн. - довіреність № 146 від 02 серпня 2013 року; № 320 від 14 серпня 2013 року на суму 21 779,00 грн. - довіреність № 150 від 13 серпня 2013 року; № 344 від 30 серпня 2013 року на суму 7 676,00 грн. - довіреність № 160 від 30 серпня 2013 року; № 357 від 05 вересня 2013 року на суму 22 349,00 грн. - довіреність № 167 від 05 вересня 2013 року; № 396 від 01 жовтня 2013 року на суму 10 920,00 грн. - довіреність № 185 від 01 жовтня 2013 року; № 413 від 16 жовтня 2013 року на суму 7 676,00 грн. - довіреність № 198 від 16 жовтня 2013 року; № 428 від 25 жовтня 2013 року на суму 9 288,00 грн. - довіреність № 206 від 25 жовтня 2013 року; № 447 від 31 жовтня 2013 року на суму 9 657,60 грн. - довіреність № 212 від 31 жовтня 2013 року; № 473 від 14 листопада 2013 року на суму 12 320,00 грн. - довіреність № 222 від 14 листопада 2013 року; № 491 від 29 листопада 2013 року на суму 12 320,00 грн. - довіреність № 234 від 29 листопада 2013 року; № 515 від 12 грудня 2013 року на суму 4 620,00 грн. - довіреність № 247 від 12 грудня 2013 року; № 521 від 17 грудня 2013 року на суму 4 680,00 грн. - довіреність № 249 від 16 грудня 2013 року; № 526 від 19 грудня 2013 року на суму 7 800,00 грн. - довіреність № 251 від 19 грудня 2013 року; № 535 від 26 грудня 2013 року на суму 10 920,00 грн. - довіреність № 257 від 26 грудня 2013 року.

Згідно п. 4.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами попередньо, зазначеними в рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець проводить попередню оплату товару на підставі рахунку, що виписується постачальником згідно із замовленням покупця.

Статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Постачальником було виписано рахунки на оплату згідно замовлень покупця: № 3 від 16 січня 2013 року на суму 84 551, 80 грн. (а.с. 236, т. 2); № 4 від 21 січня 2013 року на суму 479,24 грн. (а.с. 246, т. 2); № 22 від 01 березня 2013 року на суму 7 600,00 грн. (а.с. 243, т. 2); № 25 від 05 березня 2013 року на суму 803,70 грн. (а.с. 242, т. 2); № 27 від 07 березня 2013 року на суму 11 361,78 грн. (а.с. 239, т. 2); № 32 від 15 березня 203 року на суму 15 362,34 грн. (а.с. 233, т. 2); № 36 від 18 березня 2013 року на суму 2 100,00 грн. (а.с. 231, т. 2); № 38 від 22 березня 2013 року на суму 34 265,80 грн. (а.с. 225, т.2); № 42 від 28 березня 2013 року а суму 16 992,30 грн. (а.с. 228, т. 2); № 47 від 10 квітня 2013 року на суму 7 886,12 грн. (а.с. 221, т. 2); № 56 від 17 травня 2013 року на суму 8 185,90 грн. (а.с. 219, т. 2); № 61 від 24 травня 2013 року на суму 4 560,00 грн. (а.с. 218, т. 2); № 64 від 29 травня 2013 року на суму 19 760,00 грн. (а.с. 214, т. 2); № 68 від 31 травня 2013 року на суму 7 600,00 грн. (а.с. 212, т. 2); № 69 від 04 червня 2013 року на суму 19 760,00 грн. (а.с. 209, т. 2); № 71 від 11 червня 2013 року на суму 22 800,00 грн. (а.с. 207, т. 2); № 74 від 13 червня 2013 року на суму 6 080,00 грн. (а.с. 205, т. 2); № 80 від 05 липня 2013 року на суму 8 522,04 грн. (а.с. 203, т. 2); № 84 від 11 липня 2013 року на суму 9 120,00 грн. (а.с. 201, т. 2); № 86 від 17 липня 2013 року на суму 6 080,00 грн. (а.с. 196, т. 2); № 90 від 24 липня 2013 року на суму 6 808,92 грн. (а.с. 194, т. 2); № 95 від 02 серпня 2013 року на суму 6 080,00 грн. (а.с. 192, т.2); № 100 від 13 серпня 2013 року на суму 21 779,00 грн. (а.с. 186, т. 2); № 108 від 27 серпня 2013 року на суму 7 676,00 грн. (а.с. 185, т. 2); № 115 від 05 вересня 2013 року на суму 22 349,00 грн. (а.с.183, т. 2); № 132 від 30 вересня 2013 року на суму 10 920,00 грн. (а.с. 181, т. 2); № 139 від 16 жовтня 2013 року на суму 7 676,00 грн. (а.с. 179,т.2); № 141 від 25 жовтня 2013 року на суму 9 288,00 грн. (а.с. 177, т. 2); № 151 від 31 жовтня 2013 року на суму 9 657,60 грн. (а.с. 174, т. 2); № 158 від 14 листопада 2013 року на суму 12 320,00 грн. (а.с. 172, т. 2); № 164 від 27 листопада 2013 року на суму 12 320,00 грн. (а.с. 170, т. 2); № 173 від 11 грудня 2013 року на суму 4 620,00 грн. (а.с. 168 т.22); № 174 від 16 грудня 2013 року на суму 4 680,00 грн. (а.с. 165, т. 2); № 177 від 18 грудня 2013 року на суму 7 800,00 грн. (а.с. 163, т. 2); № 180 від 23 грудня 2013 року на суму 10 920,00 грн. (а.с. 161, т.2), які отримані відповідачем, оскільки при проведенні розрахунку за товар відповідач у платіжних дорученнях посилався на ці рахунки.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

07.02.2014 року позивач направив відповідачу претензію № 1 (а.с. 58-59, т. 1) з вимогою до 17.02.2014 року сплатити заборгованості в сумі 73 303,04 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Оскільки, відповідачем не здійснено повної оплати поставленого товару, то приватне підприємство "Мастерсон" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" заборгованості в сумі 86 262,00 грн. з яких: 73 303,04 грн. основного боргу, 10 612,84 грн. пені, 2 346,13 грн. 3 % річних на підставі договору поставки № 003/13 від 02.01.2013 року, укладеного між сторонами.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом було з'ясовано, що відповідач допускав оплату товару за рахунками, які позивач не виставляв (наприклад, № 124 від 22.03.2013 року, № 173 від 11.11.2013 року), а також за деякими рахунками сплачував за товар кошів більше, ніж було вказано у рахунку (№ 164, 139, 173, 141, 36, 38, 42, 47, 64, 71, 74, 80, 84, 86, 90, 115), однак сторонами не було досягнуто ніякої згоди про те, куди повинні бути зараховані кошти, які надлишково сплачував відповідач за рахунками, які виставляв позивач та за рахунками, які ніколи не оформлялися позивачем за договором між сторонами, а тому суд не погоджується із відповідачем про те, що всі переплачені кошти позивачу слід автоматично зарахувати у погашення заборгованості за договором між сторонами № 003/13 від 02.01.2013 року, оскільки між сторонами дане питання не було вирішено окремою угодою.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку що до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 73 303,04 грн. залишку основного боргу за товар.

Однак, колегія суддів погодитись з зазначеним не може, з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як було зазначено вище, 02.01.2013 року між приватним підприємством "Мастерсон" (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" (покупець, відповідач) укладено договорів поставки № 003/13 (а.с. 10-11, т. 1).

На виконання умов договору № 003/13 постачальником було виписано рахунки на оплату згідно замовлень покупця, які були частково оплачені:

№ 3 від 16 січня 2013 року на суму 84 551, 80 грн. (а.с. 236, т. 2) оплачено лише 32940, грн. (а.с. 237-238, т. 2); № 4 від 21 січня 2013 року на суму 479,24 грн. (а.с. 246, т. 2) не оплачено; № 22 від 01 березня 2013 року на суму 7 600,00 грн. (а.с. 243, т. 2) оплачено лише 7 180, грн. (а.с. 144-245, т.2); № 25 від 05 березня 2013 року на суму 803,70 грн. (а.с. 242, т. 2) не оплачено; № 27 від 07 березня 2013 року на суму 11 361,78 грн. (а.с. 239, т. 2) оплачено лише на суму 8000,00 грн. (а.с. 240-241); № 32 від 15 березня 203 року на суму 15 362,34 грн. (а.с. 233, т. 2) оплачено лише 5000,00 грн. (а.с. 234, т. 2); № 36 від 18 березня 2013 року на суму 2 100,00 грн. (а.с. 231, т. 2) оплата (а.с. 232, т. 2); № 38 від 22 березня 2013 року на суму 34 265,80 грн. (а.с. 225, т.2) переплата 28 634,2 грн. (а.с. 226-227, 232, т. 2); № 42 від 28 березня 2013 року а суму 16 992,30 грн. (а.с. 228, т. 2) переплата 7,70 грн. (а.с. 229-230, т. 2); № 47 від 10 квітня 2013 року на суму 7 886,12 грн. (а.с. 221, т. 2) переплата 12 613,88 грн. (а.с. 222-224, т. 2); № 56 від 17 травня 2013 року на суму 8 185,90 грн. (а.с. 219, т. 2) оплачено (а.с. 219, т. 2); № 61 від 24 травня 2013 року на суму 4 560,00 грн. (а.с. 218, т. 2) не оплачено; № 64 від 29 травня 2013 року на суму 19 760,00 грн. (а.с. 214, т. 2) переплата 5040, 00 грн. (а.с. 215-217, т. 2); № 68 від 31 травня 2013 року на суму 7 600,00 грн. (а.с. 212, т. 2) переплата 5900,00 грн. (а.с. 213, т. 2); № 69 від 04 червня 2013 року на суму 19 760,00 грн. (а.с. 209, т. 2) оплачено лише 12 500,00 грн. (а.с. 210-211, т. 2); № 71 від 11 червня 2013 року на суму 22 800,00 грн. (а.с. 207, т. 2) переплата 3200,00 грн. (а.с. 208, т. 2); № 74 від 13 червня 2013 року на суму 6 080,00 грн. (а.с. 205, т. 2) переплата 620,00 грн. (а.с. 206, т. 2); № 80 від 05 липня 2013 року на суму 8 522,04 грн. (а.с. 203, т. 2) переплата 477,96 грн. (а.с. 204, т. 2); № 84 від 11 липня 2013 року на суму 9 120,00 грн. (а.с. 201, т. 2) переплата 880,00 грн. (а.с. 202, т. 2); № 86 від 17 липня 2013 року на суму 6 080,00 грн. (а.с. 196, т. 2) переплата 1920,00 грн. (а.с. 197-200, т. 2); № 90 від 24 липня 2013 року на суму 6 808,92 грн. (а.с. 194, т. 2) переплата 1191,08 грн. (а.с. 195, т. 2); № 95 від 02 серпня 2013 року на суму 6 080,00 грн. (а.с. 192, т.2) оплачено лише 5000,00 грн. (а.с. 193, т. 2); № 100 від 13 серпня 2013 року на суму 21 779,00 грн. (а.с. 186, т. 2) оплачено лише 20500,00 грн. (а.с. 187-191, т.2); № 108 від 27 серпня 2013 року на суму 7 676,00 грн. (а.с. 185, т. 2) не оплачено; № 115 від 05 вересня 2013 року на суму 22 349,00 грн. (а.с.183, т. 2) переплата 651,00 грн. (а.с. 184, т. 2); № 132 від 30 вересня 2013 року на суму 10 920,00 грн. (а.с. 181, т. 2) оплачено лише 5400,00 грн. (а.с. 182, т. 2); № 139 від 16 жовтня 2013 року на суму 7 676,00 грн. (а.с. 179, т.2) переплата 6324,00 грн. (а.с. 180, т. 2); № 141 від 25 жовтня 2013 року на суму 9 288,00 грн. (а.с. 177, т. 2) переплата 712,00 грн. (а.с. 178, т. 2); № 151 від 31 жовтня 2013 року на суму 9 657,60 грн. (а.с. 174, т. 2) оплачено (а.с. 175-176, т. 2); № 158 від 14 листопада 2013 року на суму 12 320,00 грн. (а.с. 172, т. 2) оплачено лише 5000,00 грн. (а.с. 173, т. 2); № 164 від 27 листопада 2013 року на суму 12 320,00 грн. (а.с. 170, т. 2) переплата 13060,00 грн. (а.с. 171, т. 2); № 173 від 11 грудня 2013 року на суму 4 620,00 грн. (а.с. 168, т. 2) переплата 3975,38 грн. (а.с. 169, т. 2); № 174 від 16 грудня 2013 року на суму 4 680,00 грн. (а.с. 165, т. 2) оплачено лише 4404,00 грн. (а.с. 166-167, т. 2); № 177 від 18 грудня 2013 року на суму 7 800,00 грн. (а.с. 163, т. 2) оплачено; № 180 від 23 грудня 2013 року на суму 10 920,00 грн. (а.с. 161, т.2) оплачено лише 9240,00 грн.

Отже, недоплата становить (420+479,24+803,70+3361,78+10362,34+51611,80+ 4560+7260+1080+1279+7676+5520+7320+276+1680) = 103 689,86 грн., а переплата 28634,2+12613,88+5040+5900+3200+620+477,96+880+1920+1191,08+651+6324+712+ 13060+3975,38+7,7= 85 207,2 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 198 на суму 17000,00 грн. призначення платежу в якому зазначено за неткане полотно на рахунок № 124 від 02.03.2013 року, однак до справи не додано рахунки на оплату № 124, видаткової накладної та довіреності (а.с. 235, т. 2).

Таким чином, заборгованість по договору поставки № 003/13 від 02.01.2013 року становить 103689,86 - 85207,2 - 17000,00 = 1482,66 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 612,84 грн. та 3 % річних у розмірі 2 346,13 грн..

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець сплачує постачальнику пеню від вартості замовленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення, за кожний день прострочення.

Однак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3 % річних позивачу слід відмовити повністю, оскільки нарахування штрафних санкцій слід розраховувати за сумами недоплати по кожному виставленому позивачем рахунку окремо.

Щодо посилань позивача на те, що переплата здійснена відповідачем зараховувалась позивачем в рахунок заборгованості по іншому договору, оскільки в платіжних дорученнях не було зазначено по якому договору здійснено оплату, однак колегією суддів зазначене не береться до уваги, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, товар було поставлено, що підтверджується видатковими накладними та на виконання умов договору № 003/13 постачальником було виписано рахунки на оплату згідно замовлень покупця, які були частково оплачені платіжними дорученнями.

Дослідивши видаткові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення колегія судів встановила наступне.

Наприклад: у видатковій накладній № 535 від 26.12.2013 року зазначено, що постачається товар по договору постачання з рахунком на оплату № 180 від 23.12.2013 року, в свою чергу у рахунку на оплату № 180 від 23.12.2013 року зазначено, що його виконання на підставі договору постачання № 003/13 від 02.01.2013 року, а в платіжному доручення № 919 від 26.12.2013 року в призначені платежу зазначено, що оплату здійснено згідно рахунку № 180 від 23.12.2013 року.

У всіх наданих платіжних дорученнях зазначено призначення платежу згідно рахунків виписаних позивачем відповідачу по договору № 003/13 від 02.01.2013 року, а тому переплату по платіжних дорученнях здійснених по даному договору не можливо зараховувати по іншому договору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог приватного підприємства "Мастерсон" у сумі 1482,66 грн. основного боргу за товар на підставі договору поставки № 003/13 від 02.01.2013 року. В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково, в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове, яким позов в частині стягнення задовольнити у сумі 1482,66 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та повного задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.06.2014 року) по справі № 925/547/14 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року по справі № 925/547/14 скасувати частково та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (ідентифікаційний код 14207584, м. Черкаси, вул. Хоменка, 15) на користь приватного підприємства "Мастерсон" (ідентифікаційний код 36834285, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2) - 1482,66 грн. основного боргу за товар на підставі договору поставки № 003/13 від 02.01.2013 року та 31,40 грн. на відшкодування судового збору.

В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.».

3. Стягнути з приватного підприємства "Мастерсон" (ідентифікаційний код 36834285, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (ідентифікаційний код 14207584, м. Черкаси, вул. Хоменка, 15) 895,02 грн. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

4. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи № 925/1648/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов