Рішення

від 06.10.2014 по справі 915/1294/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Справа № 915/1294/14

Господарський суд Миколаївської області у складі суду: судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Костенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провес-Груп", вул. Тампере, буд. 7, кв. 4, м. Київ, 02105

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД Транс", вул. Пригородна, буд. 60, м. Миколаїв, 54037

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дочірнє підприємство "Лакталіс-Україна", вул. Естонська, 120, м. Київ, 03062

про стягнення збитків у розмірі 77 565, 60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Коблай Ірина Анатоліївна, довіреність № 15/09 від 15.09.2014 року;

від відповідача Смагін Валентин Валентинович, довіреність №1 від 01.10.2014 року;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кузовлєва Анна Юріївна, довіреність № б/н від 30.06.2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Провес-Груп" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД Транс" про стягнення збитків у розмірі 77 565, 60 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.08.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 02.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.09.2014 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП "Лакталіс-Україна", відкладено розгляд справи на 16.09.2014 року.

В судовому засіданні 16.09.2014 року було оголошено перерву до 06.10.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

12.05.2014 року між ТзОВ "ВД Транс" та ТзОВ "Провес-Груп" було укладено Договір б/н, предметом якого було перевезення вантажу, а саме: молочної продукції, автомобілем ДАФ д.з.н. НОМЕР_1, з причепом НОМЕР_2.

Згідно з умовами вищевказаного договору перевезення перевізник зобов'язався повністю та належним чином виконувати умови договору, а саме - доставляти в пункти призначення ввірені йому вантажі та нести повну майнову та матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час перевезення.

Так, виконуючи умови договору перевезення, перевізник прийняв до перевезення товар, про що було вказано у товарно-транспортній накладній № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року.

В подальшому, під час розвантаження продукції на складі вантажоодержувача, у перевізника було виявлено нестачу (втрату) частини вантажу, який перевозився, а саме: масло вершкове Президент 82% (пачка масла 0, 200 кг) в кількості 3 240 штук.

Вказана нестача підтверджується Актом приймання товарів на склад вантажоодержувача від 13.05.2014 року до товарно-транспортної накладної № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року.

За таких обставин, перевізник під час перевезення втратив частину вантажу, чим заподіяв експедитору збитки у розмірі вартості втраченого вантажу, що становить 77 565, 60 грн., в тому числі ПДВ 12 927, 60 грн.

Із посиланням на вищевикладене, на приписи ст. 11, 22, 526, 599, 610, 611, 623, 629, 920, 924, 925 ЦК України, ст. 193 ГК України та на умови Договору перевезення позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 77 565, 60 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2014 року проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (арк. справи 33-40), та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив наступне.

Відповідно до Товарно-транспортної накладної № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року ДП "Лакталіс-Україна" передав ТзОВ "Провес-Груп" (водій ОСОБА_6, відповідно до подорожнього листа № ПЦ-000627) товар:

1) масло вершкове "Президент 82%" (пачка масла 0,125) в кількості 2 000 штук по ціні за одну одиницю відпуску без ПДВ - 13, 11 грн., на загальну суму 26 200, 00 грн., лоток 40 штук, кількість місць - 50 з вказанням штрих-коду;

2) масло вершкове "Президент 82%" (пачка масла 0,125) в кількості 400 штук по ціні за одну одиницю відпуску без ПДВ - 13, 11 грн., на загальну суму 5 244, 00 грн., лоток 40 штук, кількість місць - 10 з вказанням штрих-коду;

3) масло вершкове "Президент 82%" (пачка масла 0,200) в кількості 4 000 штук по ціні за одну одиницю відпуску без ПДВ - 19, 05 грн., на загальну суму 79 800, 00 грн., лоток 40 штук, кількість місць - 100 з вказанням штрих-коду.

На загальну суму без ПДВ 111 284, 00 грн.

Вищевказаний вантаж був прийнятий в пункті завантаження по вул. Харківській, 1-В, м. Павлоград, Дніпропетровської області (Павлоград, Центральний склад реалізації) для доставки до кінцевого пункту розвантаження: м. Миколаїв, вул. Виноградна, 2 (м. Миколаїв, Центральний склад реалізації). В графі недопоставки жодних відміток зроблено не було. ТТН підписана уповноваженою особою постачальника та отримувача (ОСОБА_9), скріплено печатками.

Що стосується Акту від 13.05.2014 року до ТТН № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року про приймання товарів на склад покупця, то даний акт було складено без присутності позивача та відповідача, лише за участю покупця (ДП "Лакталіс-Україна", м. Миколаїв, вул. Виноградна, 2) та постачальника (ДП "Лакталіс-Україна", м. Павлоград, Дніпропетровська область, вул. Харківська, 1-В). Згідно акту вказано, що товар: масло вершкове 82%, розфасовка 0,200, кількість по накладній 4 000, кількість фактична 760, недовкладення - 3 240, підлягає прийняттю - 760, пломба відсутня, вказано прізвище ОСОБА_6 (водій) та ОСОБА_9 (начальник відділу збуту). Ні позивач, ні відповідач не були присутні при складанні даного акту.

В Акті від 13.05.2014 року не вказано причин недовкладення, про що свідчить остання графа акту, та відповідно відсутність підпису водія-експедитора в даній графі, яка є обов'язковою.

Відповідач зазначив, що свої зобов'язання по організації перевезення вантажу він перед позивачем виконав, оскільки претензій від вантажоотримувачів по кількості вантажу, а також його нестачі в жодному документі не підтверджено.

Також при складанні Акта від 13.05.2014 року до ТТН № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року вантажоодержувачем (ДП "Лакталіс-Україна") не дотримані вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по якості, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року № П-7 та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Зважаючи на те, Акт від 13.05.2014 року не містить даних про обставини, які мають значення для справи (не зазначено, в чому конкретно полягає вина перевізника, яким Державним стандартам не відповідає отриманий вантажоодержувачем товар та яка причина недовкладення вантажу), а тому він не є належним доказом по справі.

Відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів того, що він задовольнив претензію ДП "Лакталіс-Україна" на відшкодування вартості втраченого вантажу (товару) в повному обсязі.

Акт від 13.05.2014 року до ТТН № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року наданий суду не може бути належним доказом вини відповідача за втрату (недовантаження) вантажу, оскільки свої зобов'язання в частині перевезення вантажу він виконав, а втрата вантажу відповідачем (перевізником) нічим не доведено, та самим актом не підтверджено. Окрім того, з вказаного акту не видається можливим встановити розмір фактично завданих збитків та яким саме чином вони завдані.

Факт відшкодування позивачем Дочірньому підприємству «Лакталіс-Україна» вартості втраченого вантажу (товару) в повному обсязі та отримання відшкодування, а також факт задоволення позивачем претензії на суму 77 565, 60 грн. не встановлює обов'язку відшкодування завданих збитків відповідачем позивачу та не підтверджує розміру завданих збитків.

Позивач не довів розмір завданих збитків, а відповідно і розмір позовних вимог.

Відповідачем також зазначено, що під час здійснення перевезення вантажу був вчинений злочин невідомими особами, а саме: вчинено крадіжку частини товару (масла вершкового "Президент 82%" (пачка масла 0,200)), про що директором відповідача ТзОВ "ВД Транс" 13.05.14 року було повідомлено Ленінський РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області. Зокрема, як вбачається з Витягу з кримінального провадження № 12014150040002520 до Ленінського РВ із заявою звернувся ОСОБА_8 про те, що приблизно о 5:00 13.05.14 року, перебуваючи на території ТзОВ «Лакталіс», розміщеного за адресою: вул. Виноградна, 1 в м. Миколаєві, виявив, що з його автомобіля ДАФ д.з.н. НОМЕР_1 викрадено майно, яке йому було надано для перевозки згідно договору. Сума збитку встановлюється. Особа, яку повідомлено про підозру, невідома (арк. справи 43). Як вбачається з Довідки, виданої Ленінським РВ, № СВ 17/4914 від 28.08.14 року, вищевказаний факт (виявлення крадіжки майна) було внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. На даний час по кримінальному провадженню проводяться слідчі дії, направлені на встановлення особи, яка вчинила дане кримінальне правопорушення (арк. справи 44). Посилаючись на вищевикладені обставини, відповідачем зазначено, що відсутня його вина.

Із посиланням на приписи ст. 174, 307 ГК України, ст. 22, 314, 610, 611, 623, 903, 908, 909, 924, 925, 929, 933, 950, 951 ЦК України відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ДП "Лакталіс-Україна" в судовому засіданні 06.10.2014 року позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у письмових поясненнях (арк. справи 51-52, 82-84) та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявленої правової позиції представником третьої особи зазначено наступне.

01.02.2014 року між ДП "Лакталіс-Україна" та ТзОВ "Провес-Груп" було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортне експедирування № 22 АТ. На підставі цього договору ТзОВ "Провес-Груп" взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі періодичних замовлень від ДП "Лакталіс-Україна", а, в свою чергу, ДП "Лакталіс-Україна" взяло на себе зобов'язання сплачувати вартість цих послуг.

Згідно з договором ТзОВ "Провес-Груп" зобов'язався повністю та належним чином виконувати умови цього договору, а саме - доставляти в пункти призначення ввірені йому вантажі та нести, відповідно до п. 6.2. договору, повну майнову та матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, пошкодження чи псування при його перевезенні у розмірі фактичної шкоди.

Розмір збитку, згідно з п. 6.5. договору, у випадку втрати, пошкодження чи псування вантажу, ДП "Лакталіс-Україна" визначає по ціні вантажу, вказаній у ТТН на перевезення цього вантажу.

Так, згідно з умовами п.п. 2.2-2.5 договору та на підставі узгодженого замовлення від 12.05.2014 року, позивач ТзОВ "Провес-Груп" прийняв до перевезення товар за ТТН № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року.

У свою чергу, під час розвантаження продукції на складі вантажоодержувача було виявлено нестачу (втрату) частини вантажу, а саме - масла вершкового Президент 82% (пачка масла 0,200 кг) в кількості 3 240 штук, що підтверджується Актом про приймання товарів на складі покупця від 13.05.2014 року до ТТН № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року, який був складений у відповідності до розділу 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України (затвердженим наказом Міністерства транспорту № 363 від 14.07.1997 року), ч. 2 п.16 Інструкції № П-6 від 15.06.1965 року "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" та підписаний вантажоодержувачем (представником ДП "Лакталіс-Україна") та водієм-експедитором.

Таким чином, позивачем ТзОВ "Провес-Груп" було завдано збитків ДП "Лакталіс-Україна" у розмірі вартості втраченого вантажу (фактичної шкоди), який було прийнято до перевезення за ТТН № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року.

27.05.2014 року ДП "Лакталіс-Україна" звернулось до ТзОВ "Провес-Груп" із претензією № 11Л-14 про відшкодування збитків внаслідок втрати (нестачі) вантажу у розмірі 77 565, 60 грн.

На підставі п. 1.1 Договору виконавець (позивач) зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом власним транспортом або уклавши від свого імені договори перевезення з третіми особами, що мають всі необхідні дозволи і ліцензії на здійснення послуг з перевезення вантажів.

Матеріальну відповідальність перед замовником (ДП «Лакталіс Україна») за втрату, пошкодження чи псування вантажу несе виконавець (позивач).

Із посиланням на ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України представник третьої особи зазначив про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12.05.2014 року між ТзОВ "Провес-Груп" (далі - експедитор) та ТзОВ "ВД-Транс" (далі - перевізник) було підписано Договір заявку на разове перевезення (далі - договір) (арк. справи 9).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Дана угода набирає чинності з часу підписання і діє до повного виконання зобов'язань між сторонами по даній угоді.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір від 12.05.2014 року є за своєю правовою природою договором перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. 6 ст. 306 ЦК України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні положення передбачені ст. 908, 909 ЦК України.

Умовами Договору заявки на разове перевезення від 12.05.2014 року сторони передбачили наступне.

Дата та час складання заявки та завантаження: 12.05.204 року.

Адреса завантаження: м. Павлоград, вул.. Харківська, 1В, Лакталіс.

Дата та час розвантаження: 12-13.05.2014 року.

Адреса: 1) м. Запоріжжя (12:00); 2) Нова Каховка (21:00); 3) м. Миколаїв (02:00); 4) м. Одеса, склад (9:00); 5) м. Одеса, Фози (15:00); 6) м. Одеса, склад (повернення) згідно ТТН.

Вантаж: молочна продукція.

Автомобіль: ДАФ д.з.н. НОМЕР_1, з причепом НОМЕР_2.

Водій: ОСОБА_6.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту його видачі вантажоодержувачеві та відшкодовує штрафи, які виникли чи пред'явлені експедитору внаслідок його (перевізника) неправильних дій чи упущень, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, запізнення на завантаження/розвантаження сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Обов'язки перевізника: перевізник зобов'язаний своєчасно надати технічно справний транспортний засіб згідно даної Угоди під завантаження. Здійснити перевезення вантажу у місце призначення у термін, встановлений Угодою і здати вантаж вантажоотримувачу по якості та кількості, забезпечити збереження вантажу на весь час перевезення (під пломбою) , якщо інше не встановлено умовами замовлення. Перевізник несе матеріальну відповідальність за кількість товарних місць (ящиків) на завантаженні та розвантаженні та запізнення на завантаження/розвантаження.

Обов'язки експедитора: нижчевикладені зобов'язання експедитора в повному обсязі поширюються на вказаних в Угоді відправника і одержувача. До прибуття транспортного засобу під завантаження експедитор зобов'язаний підготувати під'їзд і вантаж до перевезення, та здійснити завантаження, повірку вантажу, передати необхідні документи перевізникові в час і термін, встановлені угодою.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 308 ГК України вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 ГК України про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний:

- мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

- перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;

- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

- дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Судом встановлено, що виконуючи умови договору перевезення, перевізник прийняв до перевезення товар, про що було вказано у Товарно-транспортній накладній № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року (арк. справи 10), а саме:

1) масло вершкове "Президент 82%" (пачка масла 0,125) в кількості 2 000 штук по ціні за одну одиницю відпуску без ПДВ - 13, 11 грн., на загальну суму 26 200, 00 грн., лоток 40 штук, кількість місць - 50 з вказанням штрих-коду;

2) масло вершкове "Президент 82%" (пачка масла 0,125) в кількості 400 штук по ціні за одну одиницю відпуску без ПДВ - 13, 11 грн., на загальну суму 5 244, 00 грн., лоток 40 штук, кількість місць - 10 з вказанням штрих-коду;

3) масло вершкове "Президент 82%" (пачка масла 0,200) в кількості 4 000 штук по ціні за одну одиницю відпуску без ПДВ - 19, 05 грн., на загальну суму 79 800, 00 грн., лоток 40 штук, кількість місць - 100 з вказанням штрих-коду.

На загальну суму без ПДВ 111 284, 00 грн. Разом вага: 1 100 кг.

Автопідприємство: ТзОВ «Провес-Груп», водій ОСОБА_6 відповідно до маршрутного листа № ПЦ-000627 від 12.05.2014 року (арк. справи 23).

Вищевказаний вантаж був прийнятий в пункті завантаження по вул. Харківській, 1-В, м. Павлоград, Дніпропетровської області (Павлоград, Центральний склад реалізації) для доставки до кінцевого пункту розвантаження: м. Миколаїв, вул. Виноградна, 2 (м. Миколаїв, Центральний склад реалізації).

Товарно-транспортна накладна підписана уповноваженою особою постачальника та отримувача (ОСОБА_9), а також водієм експедитором ОСОБА_6, скріплено печатками.

Зауважень щодо якості та кількості товару заявлено не було.

Вказані обставини не заперечуються учасниками процесу.

В подальшому, під час розвантаження продукції на складі вантажоодержувача (м. Миколаїв), у перевізника було виявлено нестачу (втрату) частини вантажу, який перевозився, а саме: масло вершкове Президент 82% (пачка масла 0, 200 кг) в кількості 3 240 штук.

Вказана нестача підтверджується Актом приймання товарів на склад вантажоодержувача від 13.05.2014 року до товарно-транспортної накладної № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року (арк. справи 24).

Відповідно до ч. 2 п. 16 Інструкції № П-6 від 15.06.1965 року "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" про виявлену нестачу продукції складається акт з підписами осіб, які проводили приймання продукції.

Відповідно до п. 15.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.07.1997 року з останніми змінами від 05.12.13 року перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Відповідно до п. 15.3 вищевказаних Правил записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Відповідно до п. 15.4 вищевказаних Правил жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

Судом встановлено, що в поданому суду Акті приймання товарів на склад вантажоодержувача від 13.05.2014 року до товарно-транспортної накладної № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року (арк. справи 24) наявні печатка та підпис вантажоодержувача (представника ДП "Лакталіс-Україна"), а також підпис водія-експедитора ОСОБА_6 В Акті також зазначено найменування продукції, її розфасовка, кількість по накладній, кількість фактична, кількість нестачі та кількість продукції, яка прийнята, із зазначенням причини «відсутність пломби». Жодних зауважень в Акті як зі сторони вантажоодержувача, так і зі сторони водія-експедитора зроблено не було.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що в Акті від 13.05.2014 року не зазначено, в чому конкретно полягає вина перевізника, яким Державним стандартам не відповідає отриманий вантажоодержувачем товар та яка причина недовкладення вантажу, оскільки мова йде про нестачу, а не про невідповідність товару вимогам щодо якості. Крім того, положення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не містять вимог щодо необхідності зазначення в актах вини перевізника.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що поданий суду Акт приймання товарів на склад вантажоодержувача від 13.05.2014 року є належним доказом підтвердження втрати вантажу - масла вершкового 82 % (з розфасовкою 0, 200 кг) в кількості 3 240 шт. (пачок).

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення , сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічне положення закріплено у ч. 1 ст. 314 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Відповідно до п. 16.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред'являються Перевізнику, з яким укладено Договір на перевезення.

Відповідно до п. 16.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні претензії на відшкодування збитків за втрату, недостачу, псування або ушкодження вантажу пред'являються по кожному відправленню окремо.

Позивач ТзОВ «Провес-Груп» звернувся до відповідача ТзОВ «ВД Транс» із претензією вих. 11 від 06.06.14 року, в якій вимагав у тридцяти денний строк відшкодувати завдані збитки в розмірі 77 565, 60 грн. (арк. справи 11). Факт направлення та отримання 12.06.14 року вказаної претензії відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 12).

Доказів направлення відповідачем відповіді на вказану претензію, як і доказів відшкодування вказаних коштів суду не подано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами ч. 1-3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Системний аналіз ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Перевізник зобов'язаний забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Даний обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Порушення перевізником зазначеного обов'язку призводить до відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що відсутність доказів задоволення позивачем ТзОВ «Провес-Груп» претензії третьої особи ДП "Лакталіс-Україна" на відшкодування вартості втраченого вантажу (товару) є підставою для відмови в позові, оскільки в спірному випадку правовідносини виникли саме між ТзОВ "Провес-Груп" та ТзОВ "ВД Транс" на підставі двостороннього Договору заявки на разове перевезення від 12.05.14 року, згідно умов якого відповідач зобов'язався здійснити перевезення та доставити ввірений йому позивачем вантаж (товар). При цьому, договірних відносин між відповідачем ТзОВ "ВД Транс" та третьою особою ДП "Лакталіс-Україна" немає. Однак, в порушення взятих на себе за Договором від 12.05.14 року зобов'язань (щодо збереження вантажу) відповідач доставив вантаж в пункт призначення не в повному обсязі, що підтверджується відповідним Актом. При цьому, посилання відповідача на факт вчинення злочину невідомими особами (крадіжки майна під час перевезення вантажу) як на відсутність його вини (арк. справи 43, 44) суд не приймає до уваги, оскільки: по-перше, факт вчинення злочину може бути підтверджений лише після винесення судом обвинувального вироку (ч. 4 ст. 35 ГПК України), а по-друге, правовідносини щодо перевезення вантажу виникли саме між позивачем та відповідачем (юридичною особою ). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність повного складу цивільного правопорушення, оскільки відповідач в порушення договірних зобов'язань не забезпечив схоронність ввіреного йому вантажу, чим спричинив збитки. Розмір заявлених до стягнення збитків також є обґрунтованим, оскільки розрахунок розміру збитків зроблено, виходячи з вартості втраченого вантажу, а саме:

3 240 штук масла (кількість втраченого вантажу) Х 19, 95 грн. (вартість однієї штуки (пачки) масла без ПДВ згідно товарно-транспортної накладної) = 64 638 грн. (без ПДВ), що разом з ПДВ становить 77 565, 60 грн.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 77 565, 60 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (ст. 4 Закону).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2014 року становить 1 218 грн.

За таких обставин в спірному випадку судовий збір з позовної заяви має становити 1 827, 00 грн. Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення № 453 від 11.08.2014 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 827, 50 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України суми судового збору в розмірі 0, 50 грн. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір в сумі 1 827, 00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Провес-Груп" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД Транс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП "Лакталіс-Україна" про стягнення збитків у розмірі 77 565, 60 грн.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД Транс", вул. Пригородна, буд. 60, м. Миколаїв, 54037 (код ЄДРПОУ 32883826) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Провес-Груп", вул. Тампере, буд. 7, кв. 4, м. Київ, 02105 (код ЄДРПОУ 38444188):

- 77 565, 60 грн. (сімдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн. 60 коп.), в тому числі ПДВ 12 927, 60 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім грн. 60 коп.) - збитків;

- 1 827, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Провес-Груп", вул. Тампере, буд. 7, кв. 4, м. Київ, 02105 (код ЄДРПОУ 38444188) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 0, 50 грн. (0 грн. 50 коп.), сплачений згідно платіжного доручення 453 від 11.08.2014 року, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що видати ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 13.10.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш